Лекція №13 Електронні та віртуальні бібліотеки

1. План

1.     Електронні видання та електронні бібліотеки

2.     Основні функції і технології створення та використання електронних бібліотек

3.     Ініціатива ЮНЕСКО зі збереження електронної інформації як культурної спадщини

2. Електронні видання та електронні бібліотеки

Обчислювальна техніка дозволяє зберігати і поширювати інформацію в електронній формі, що відіграє революційну роль в історії людства, аналогічну винаходу книгодрукування. Електронна форма дозволяє зберігати інформацію найбільш надійно і компактно, оперативніше і ширше поширювати її і, крім того, надає такі можливості її використовування, яких не могло бути при інших формах. Основними засобами для реалізації цих можливостей є електронні видання (ЕВ) і електронні бібліотеки (ЕБ).

Природно, що ЕВ і ЕБ для виконання своїх функцій фактично повинні реалізовуватися у вигляді деяких інформаційних систем, відмітними властивостями яких є тривале збереження і використання інформації, зокрема її розповсюдження. Інформаційні системи, що працюють з динамічною інформацією, а також, що накопичують інформацію, але не припускають її розповсюдження (системи архівного типу), не можуть бути віднесеними до даного класу. Таким чином, ЕВ і ЕБ займають певне вагоме місце серед інших інформаційних систем.

Електронне видання – електронний документ (група документів), що пройшов редакційно-видавничу обробку, призначений для розповсюдження в незмінному вигляді, має вихідні відомості.

ЕВ складається з інформації і програмного забезпечення, що дозволяє візуалізувати цю інформацію, ефективно використовувати її, але не змінювати. Таким чином, ЕВ є інформаційною системою, в якій немає функцій корекції наявної інформації (видалення, доповнення та ін.). Основне призначення інформаційної системи ЕВ – максимально точне відтворення вихідної інформації та надання користувачу засобів вирішення певного набору функціональних завдань.

ЕВ є тиражованими продуктами і можуть розповсюджуватися на будь-яких машинозчитуваних носіях (компактних оптичних дисках, магнітних дискетах і т. п.) або через телекомунікаційні мережі. При цьому треба мати на увазі, що розповсюджується саме інформаційна система, а не тільки інформація. Якщо ж інформація використовується за допомогою інших програмних засобів, то може втрачатися деяка її частина, не реалізовуватимуться всі її властивості, може істотно скоротитися спектр призначених для користувача можливостей.

Галузь діяльності, пов'язана з електронними бібліотеками, є досить новою і тому ще не має стійкої термінології (Безумовно, не слід ототожнювати її з автоматизацією традиційних бібліотечних процесів, хоча провести між ними точну межу навряд чи можливо).

Істотний розвиток роботи щодо електронних бібліотек отримали на рубежі 1990-х рр., коли з'явилися адекватні засоби обчислювальної техніки та інформаційні технології, що забезпечують надійне збереження, оперативну обробку і ефективне використання великих масивів різнорідної інформації, перш за все текстової. Саме у той час у ряді країн почали підготовлюватися проекти електронних бібліотек. Деякі з них лягли в основу відповідних національних і міжнародних програм.

В процесі цих робіт стало конкретизуватися поняття "електронна бібліотека", визначатися і уточнюватися її мета, задачі і функції, що, проте, не призвело до однозначного трактування проблеми. Так, як синоніми поняття "електронна бібліотека" можна зустріти такі словосполучення, як "цифрова бібліотека", "віртуальна бібліотека", "медіабібліотека", "бібліотека без меж".

Назва «віртуальна бібліотека» використовується для визначення комплексу інформаційних джерел, доступних через глобальні комп'ютерні мережі, що в сукупності утворюють Інтернет. Віртуальна бібліотека не має єдиного місцезнаходження – її ресурси розподілені по всьому світі, а інформаційний потенціал на кілька порядків перевищує документні ресурси будь-якої книгозбірні. Під «цифровою бібліотекою» розуміється бібліотека, в якій вся інформація зберігається в оцифрованому вигляді та не передбачає наявності документів на традиційних носіях. В електронній бібліотеці основні процеси здійснюються з використанням комп'ютерів, однак у таких бібліотеках документи на машинних носіях співіснують з аудіо-, аудіовізуальними та іншими матеріалами. Отже, електронна бібліотека включає в себе й цифрову, в ній, окрім суто дискретного подання документів, допускається і їх відбиття в іншій електронній (наприклад, аналоговій) формі. Цифрова та електронна бібліотеки, на відміну від віртуальної, являють собою сукупність документів, що мають конкретне місцезнаходження.

Заслуговує на увагу визначення різниці між електронним, цифровими та віртуальними бібліотеками, запропоноване Роєм Тенантом: Бібліотека – це організована колекція носіїв інформації у різних форматах (книги, журнали, відеозаписи, компакт-диски, тощо) разом з відповідним обслуговуванням, яке робить ці носії доступними для певної групи користувачів. Це – не колекція комп’ютерних програм, принаймні у даному контексті.

Електронна бібліотека – це бібліотека, що складається з електронних матеріалів та послуг. Електронні матеріали можуть включати як усі цифрові матеріали, так і різноманітні аналогові, що вимагають окремого обладнання для перегляду. Наприклад, відеозаписи в аналоговому форматі вимагають спеціального електронного обладнання для перегляду. Таким чином, термін "електронна бібліотека" включає всі матеріали, що можуть зберігатися "цифровою бібліотекою" і є більш містким. Проте цей термін вийшов з моди.

Цифрова бібліотека – це бібліотека, що складається та обслуговує цифровими матеріалами. Цифрові матеріали – це матеріали, що зберігаються, обробляються та передаються через цифрове (бінарне) обладнання та мережі. Цифрові послуги - це послуги (такі як, скажімо, довідкове обслуговування), які надаються у цифровому вигляді, через комп'ютерні мережі. Одним з найкращих прикладів цифрової бібліотеки є колекція "Американська пам'ять" Бібліотеки Конгресу США.

Як цифрові так і електронні бібліотеки можуть бути віртуальними, що означає дана бібліотека не існує "в реальному житті". Наприклад, віртуальна бібліотека може складатися з матеріалів різноманітних окремих бібліотек, які організовані у віртуальному просторі за допомогою комп’ютерів та комп'ютерних мереж.

Ці визначення, хоч і дають певне уявлення про різницю між електронними, цифровими та віртуальними бібліотеками, на даний момент є дещо застарілими, оскільки самі ці поняття з часом змінюються, еволюціонують. Так, скажімо, термін "електронна бібліотека" є більш широким та інколи вживається просто як синонім до "цифрової" чи "віртуальної". Це призводить до розмивання його змісту та незручностей у використанні.

Слід також зазначити, що термін "електронна бібліотека" сьогодні не є широко вживаним в англомовному середовищі. Так, за результатами пошуку в Інтернет з використанням різноманітних пошукових систем згаданий термін в англомовних електронних матеріалах зустрічається близько 500 тис. разів, в той час як термін "віртуальна бібліотека" приблизно 1 млн. 500 тис, а на різноманітні цифрові бібліотеки існує близько 2 млн. 500 тис. посилань. (Для порівняння: у 1996 році таких згадок про цифрові бібліотеки було лише 20 тис.) Звичайно, це свідчить не лише про значний розвиток та розповсюдження цифрових бібліотек, а і про розвиток Інтернету як такого.

Класифікація електронних бібліотек. Електронні бібліотеки, в цілому, можна розподілити на п'ять груп за такими основними ознаками як:

•         засновник електронної бібліотеки, тобто ініціатор процесу її створення;

•                 вид (види) літератури, представленої в колекції, і коло читачів, на яких вона розрахована;

•                 принципи комплектування (відбір видань);

•                 характер наданих послуг (у т.ч. наявність і якість електронного каталогу);

•                 формати представлених електронних видань.

3. Основні функції і технології створення та використання електронних бібліотек

Однією з основних технологій формування ЕБ є оцифровування поліграфічних видань поряд з комплектуванням документами в електронному вигляді.Є два способи оцифровування:

-        збереження документів в графічних форматах;

-        розпізнавання документів і представлення їх в символьних форматах.

Розглянемо програмно-технологічний комплекс для створення електронних бібліотек. Прикладом комплексного підходу до технології електронних бібліотек є програмно-технологічний комплекс, розроблений НТЦ "Информрегистр" для створення ЕБ. Цей комплекс забезпечує:

-        технологічний ланцюжок (сканування, розпізнавання, корректура, розмітка, встановлення гіпертекстових посилань, перевірка синтаксису, завантаження в БД);

-        зберігання документів в електронному вигляді;

-        формування ієрархічних і мережних структур документів для вирішення функціональних задач;

-        лексичний пошук в масиві документів;

-        пошук за формальними атрибутами документів (бібліографічними або архівними);

-        навігацію в різнорідних колекціях документів;

-        рішення різних функціональних задач, призначених для користувача.

Загальні вимоги до функцій і технологій ЕБ. На концепцію ЕВ і ЕБ, а також їх програмне забезпечення істотно впливають вимоги, пов'язані з уявленням і можливістю використовування інформації. Весь інформаційний простір ЕВ або ЕБ, доступний користувачу, повинен бути представлений у вигляді сукупності самостійних об'єктів. Як такі у багатьох випадках виступають електронні документи. Електронні об'єкти можуть включати текстові твори, зображення, фонограми, бази даних або їх фрагменти і т.д. Організація інформаційного простору як сукупності об'єктів і однозначна ідентифікація останніх необхідні для забезпечення ефективної навігації і виконання деяких видів інформаційних пошуків. Інструментом опису і ідентифікації виступають метадані, у тому числі бібліографічні описи, оскільки основну частину фонду складатимуть звичайні документи.

До основних функціональних можливостей, які повинні забезпечувати інформаційні системи цього класу, слід віднести:

-        навігацію у всьому доступному інформаційному просторі – наочне надання користувачу логічної структури інформаційного простору (наприклад, дерева), що організовує всі інформаційні об'єкти системи, і засобів роботи з нею (часткове або повне розкриття структури, скорочення її до заданих елементів і т.п.). Термінальними вузлами структури є інформаційні об'єкти, які користувач може викликати на екран при роботі з нею безпосередньо з неї;

-        лексичний пошук – інформаційний пошук за вільною лексикою мови (як сучасною, так і староукраїнською) і мов, що використовують латинський алфавіт. При цьому пошук за лексикою мови повинен проводитися з урахуванням його граматичних особливостей (зміни за відмінками, рід, число і т. п.). При складанні пошукових розпоряджень допускається застосування логічних операторів "І", "АБО", "І-НЕ" і операторів контекстної відстані, що враховують порядок проходження операндів. Результат лексичного пошуку є сукупністю інформаційних об'єктів, що містять лексику пошукового розпорядження (з точністю до критерію відповідності), яка в текстах повинна бути виділена (наприклад, підсвічується);

-        символьний пошук – різновид лексичного пошуку, де як лексична одиниця виступає визначена послідовність допустимих символів (наприклад, дати);

-        атрибутивний пошук – інформаційний пошук об'єктів за значеннями їх характеристик. Для текстових об'єктів до числа таких характеристик відносяться "автор", "назва", "місце видання", "дата видання" і т.п. Атрибутивний пошук допускає використовування логічних операторів "І", "АБО", "І-НЕ", а також можливість проведення за значенням двох і більше характеристик одночасно. Результат – сукупність інформаційних об'єктів, значення характеристик яких задовольняють умови пошукового розпорядження. Підсумки пошуку допускають різні сортування;

-        перегляд змісту інформаційного об'єкту і його структури: послідовний (наприклад, сторінка за сторінкою) і вибірковий (перехід на будь-яку задану сторінку або будь-який елемент, відображений в структурі). При цьому структура і текст твору повинні бути синхронізованими – кожна зміна положення в структурі викликає відповідну зміну положення в тексті і навпаки;

-        багатовіконний режим роботи, що дозволяє користувачу одночасно бачити на екрані два вікна (як мінімум) з різним змістом;

-        одночасне виведення на екран (в різних вікнах) текстів двох різних творів або двох екземплярів одного твору;

-        маніпулювання із структурою інформаційного об'єкту, аналогічне роботі із структурою всього інформаційного простору;

-        підтримка апарату гіпертекстових і гіпермедійних зв'язків, що забезпечують користувачу оперативний перехід від об’єкта або деякого його елемента до іншого взаємозв'язаного з ним об'єкта або його елемента. При цьому допускається існування зв'язків типу "один-до-одного" і "один-до-багатьох";

-        протоколювання сеансу роботи користувача з системою з можливістю переходу в будь-яке з раніше існуючих станів;

-        виконання користувачем налаштування системи (завдання визначеної конфігурації вікон, розмірів шрифтів і ін.);

-         установка закладок в тексті інформаційних об'єктів і можливість оперативного переходу на них;

-        експорт інформації з системи з вказівкою на джерело (власне ЕВ або ЕБ і інформаційний об'єкт, з якого копіюється інформація);

-        списки повинні допускати сортування за значеннями будь-якого поля, визначеного як ключове.

4. Ініціатива ЮНЕСКО зі збереження електронної інформації як культурної спадщини

ЕБ є найбільш перспективним методом організації і збереження інформації, підготовленої в електронній (цифровій) формі. Це завдання на даний час є актуальним для всієї світової спільноти, зацікавленої в збереженні культурної спадщини. В зв’язку з цим доцільно викласти основний зміст доповіді з даної проблеми, підготовленої для ЮНЕСКО Європейською комісією з питань збереження і доступу. На основі цієї доповіді Генеральною асамблеєю ЮНЕСКО в листопаді 2003 р. була прийнята Хартія про збереження цифрової спадщини.

5. Запитання для самоконтролю

1.     Що таке електронна бібліотека, і як вона відрізняється від традиційної бібліотеки?

2.     Які переваги мають електронні бібліотеки для користувачів у порівнянні з традиційними?

3.     Які основні компоненти складають структуру електронної бібліотеки?

4.     Які сервіси та ресурси доступні в електронних бібліотеках?

5.     Які можливості забезпечують віртуальні бібліотеки, і як вони сприяють доступності інформації?

6.     Як відбувається організація та категоризація матеріалів у віртуальних бібліотеках?

7.     Як електронні бібліотеки вирішують питання зберігання та забезпечення безпеки електронних ресурсів?

8.     Яким чином віртуальні бібліотеки сприяють дистанційному навчанню та дослідженням?

9.     Які технології використовуються для побудови віртуальних бібліотек?

10.   Як взаємодіють електронні бібліотеки із сучасними тенденціями в області інформаційних технологій?

6. Список літератури

1.      Буйницька О. П. Інформаційні технології та технічні засоби навчання: навч. посіб. Київ : ЦУЛ, 2017. 240с.

2.      Денисенко О. Етапи електронного документообігу: уніфікація та приймання документів. Довідник секретаря та офіс-менеджера. 2017. №5. С. 4–14.

3.      Лесюк О. Мобільні технології та сучасні інформаційні послуги у бібліотеках вищих навчальних закладів України. Вісник Книжкової палати. 2017. № 12. С. 43–47.

4.      Марущак А. І. Правові основи захисту інформації з обмеженим доступом : курс лекцій. Київ. КНТ, 2017. 208 с.