Лекція №15 Наукометричні бази даних, електронні репозитарії, online бібліотеки, їх особливості та відмінності

Сайт: Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна"
Курс: Інформаційні технології в галузі_Васюра Р.В._lk
Книга: Лекція №15 Наукометричні бази даних, електронні репозитарії, online бібліотеки, їх особливості та відмінності
Надрукував: Гість-користувач
Дата: вівторок, 18 червень 2024, 15:48

1. План

1. Наукометричні бази даних відкритого доступу. 

2. Cучасні наукометричні бази, які містять інформацію про статті науковців: Web of Science, Researcher, ORCID, Scopus Author, Google Scholar. 

3. Критерії друку статей, що входять до наукометричних баз даних. 

4. Програми перевірки тексту на унікальність. Авторське право. 

5. Пристатейна бібліографія за міжнародними стандартами

2. Наукометричні бази даних відкритого доступу.

Наукометрична база даних – бібліографічна і реферативна база даних, інструмент для відстеження цитованості наукових публікацій. Це також пошукова система, яка формує статистику, що відображає стан і динаміку показників значущості, активності та індексів впливу діяльності окремих вчених і дослідницьких організацій. Найбільш авторитетні міжнародні бази даних:

Наукометрична база даних це також пошукова система, яка формує статистику, що характеризує стан і динаміку показників затребуваності, активності та індексів впливу діяльності окремих вчених і дослідницьких організацій."Міжнародна" база - це база, що індексує статті і видання багатьох країн.

Велику кількість пропонованих світовою мережею баз даних можна умовно поділити по деяких ознаках.

Вони поділяються на:

Комерційні-некомерційні За платню-безкоштовні Закриті-відкриті Повнотекстові-реферативні Або за видами:

Сервіси,портали,директорії,видавництва Бібліотеки

Каталоги

Тенденції економіки сучасного інформаційного суспільства такі,що рушійною силою інноваційного розвитку суспільства стає наука. Поширення і просування наукових досягнень здійснюється через інформаційні канали(ЗМІ,Інтернет,мобільні технології)

Наукометричні БД є основними осередками трансформації знань і каналами подальшого застосування наукових результатів як головної інформаційної та соціальної характеристики країни,університету,наукового колективу або окремого науковця.

Сьогодні рівень наукомісткості та досконалості систем різного призначення визначено в світі як ключовий механізм формування конкурентоспроможності держави та бізнесу.

Тому пріоритетною задачею є спонукання науковців до публікації результатів своїх досліджень у зарубіжних журналах або у виданнях України,включених до зарубіжних наукометричних баз.

Знаковою подією в розвитку зазначених процесів стала так звана Будапештська ініціатива відкритого доступу (ВД), яка визначила відкритий доступ як "..доступність через публічний Інтернет, що дає змогу будь-якому користувачеві читати, завантажувати, копіювати, розповсюджувати, шукати чи через посилання зв'язуватися з повними текстами статей, використовувати їх для індексування чи будь-яких інших законних цілей без фінансових, юридичних чи технічних бар'єрів, крім тих, що пов'язані з доступом до Інтернет..".

 Відкритий доступ — це безкоштовний, швидкий, постійний, повнотекстовий доступ в режимі реального часу до наукових та навчальних матеріалів, що реалізовується для будь-якого користувача у глобальній інформаційній мережі, здійснюваний переважно до рецензованих науково- дослідних журналів. Перша важлива міжнародна згадка про відкритий доступ (англ.Openaccess (OA) міститься в Будапештській Декларації відкритого доступу у лютому 2002 р.. За нею слідували заява Біфезда у червні 2003 р. і Берлінська декларація про відкритий доступ до наукових та гуманітарних знань у жовтні 2003 р..

Поняття відкритого доступу широко обговорюється серед дослідників, вчених, працівників бібліотек наукових співробітників, фінансистів, державних службовців та видавців.

Попри те, що існують суттєві переваги відкритого доступу, досі йдуть дискусії щодо надійності та економічних вигод моделі.

У світі встановилася практика, згідно з якою існують два шляхи до відкритого доступу: золотий – через журнали відкритого доступу, і зелений – через архіви (репозитарії) відкритого доступу. В наш час в Україні маємо майже 40 репозитаріїв і понад 1650 журналів, представлених у системі ВД.

1.  Депонування (також відомо як «зелений» шлях до відкритого доступу, чи самоархівування) — дослідники розміщують свої вже опубліковані статті в репозитарії — відкритому тематичному чи інституційному електронному архіві. Депозит може бути оформлений у вигляді статті, що пройшла рецензування, або у вигляді препринту. Репозитарії також розміщують інші типи наукових та навчальних документів: дисертації, тези, наукові звіти, презентації, дані, зображення та ін. Депонування було вперше запропоноване як загальна практика в 1994 Стівеном Гарнардом, хоча вчені-комп'ютерники спонтанно депонувалися на анонімних FTP-архівах принаймні з 1980-их рр..(наприклад, CiteSeer), а фізики з початку 1990-х рр.. в мережі (наприклад, arXiv).

2.        Публікація в журналах, що знаходяться у відкритому доступі («золотий шлях») робить матеріали доступними в режимі реального часу негайно. Журнал відкритого доступу працює за відмінною від передплати моделлю: всі витрати на створення такого журналу та організації доступу несе автор статті та інституція, де він працює тощо, кінцевий користувач отримує доступ до журналу безкоштовно.

Основна причина, з якої автори розміщують власні праці у відкритому доступі — збільшення показника важливості.

Існує ряд досліджень, які свідчать про суттєве зростання індексів цитування на статті, розміщені у відкритому доступі.Дослідження оплачуються дослідницькими фондами, опублікована стаття — це швидше звіт про виконану роботу, аніж об'єкт доходу.

Чим більше використовується, цитується стаття, тим більше посилань робиться на неї і тим більше робіт грунтується на ній, тим краще для дослідження та кар'єри самого дослідника.Таким чином, світова система відкритого доступу надає можливість безоплатної комунікації учених, при цьому за науковцями зберігаються авторські права та створюються засади для більш активного цитування їхніх праць, оскільки вони стають доступними для світового загалу користувачів. Важливим при реалізації системи ВД є також використання безоплатного программного забезпечення з відкритим кодом.

Прикладом вільно доступної пошукової системи  є Google Scholar, яка індексує повний текст наукових публікацій всіх форматів і дисциплін. Google Scholar - є вільно доступною пошуковою системою, яка індексує повний текст наукових публікацій всіх форматів і дисциплін. Google Scholar включає статті, що опубліковані в журналах, зберігаються в репозиторіях або знаходяться на сайтах наукових колективів чи окремих вчених. В результаті пошуку формується список, в якому джерела (статті, книги, дисертації) розташовані залежно від місця публікації, ким створений документ, по частоті цитування і як недавно був процитований документ. Пошукова система Google Scholar повідомляє користувачеві назву, фрагмент тексту і гіперпосилання на документ. Посилання на безкоштовні повні тексти публікацій мають позначки [PDF]. Google Scholar містить відомості не лише про онлайнові, але і про друкарські статті. У списку результатів пошуку офлайнові статті мають позначку [Citation]. За гіперпосиланням «Cited by ..» можна отримати відомості про те, скільки і які саме документи посилаються на конкретну публікацію в межах бази даних. У списку результатів може бути декілька посилань на матеріали, що відносяться до однієї і тієї ж статті.

 GoogleScholar містить статті, що опубліковані в журналах, зберігаються в репозиторіях або знаходяться на сайтах наукових колективів чи окремих вчених.В результаті пошуку формується список, в якому джерела (статті, книги, дисертації) розташовані залежно від місця публікації, ким створений документ, по частоті цитування і як недавно був процитований документ.

Пошукова система GoogleScholar повідомляє користувачеві назву, фрагмент тексту і гіперпосилання на документ. Посилання на безкоштовні повні тексти публікацій мають позначки [PDF]. GoogleScholar містить відомості не лише про онлайнові, але і про друкарські статті. У списку результатів пошуку офлайнові статті мають позначку [Citation]. За гіперпосиланням «Citedby ..» можна отримати відомості про те, скільки і які саме документи посилаються на конкретну публікацію в межах бази даних. У списку результатів може бути декілька посилань на матеріали, що відносяться до однієї і тієї ж статті.

BASE (http://www.base-search.net) – одна з найпотужніших систем пошуку академічних ресурсів відкритого доступу, що підтримується бібліотекою Університету Білефельда (Німеччина).

·          CiteSeerx (http://citeseer.ist.psu.edu/index) – потужна пошукова система, електронна бібліотека та репозитарій повних текстів наукових публікацій з комп'ютерних наук та інформатики.

·          Google Scholar (http://scholar. google.com.ua/) – повнотекстовий пошук наукової літератури за різними галузями знань.

·          Google Patents (http://www.google.com/?tbm=pts) – база повних текстів патентів, надана американською фірмою USPTO.

·          WorldWideScience.org (http://worldwidescience.org/) – глобальна наукова пошукова система.

Scopus – найбільша в світі реферативна і аналітична база наукових публікацій і цитувань видавничої компанії Elsevier, яка охоплює: 22245 академічних журналів (у тому числі 51 український) від 5000 різних видавництв, 58,3 мільйона рефератів, більше 120 тисяч книг, 5,5 мільйона матеріалів наукових конференцій, 390 галузевих видань, 25,2 мільйона патентних записів. Scopus не містить повних текстів, але надає посилання на них. Для статей є бібліографічні описи, анотації та списки цитованої літератури. Функціонал платформи дозволяє шукати всі статті, що посилаються на цю статтю; доступне сортування за кількістю цитувань статті (від найбільш цитованих до найменш).  «Інструкція користувача Scopus (українською)», доступ: https://vnu.edu.ua/sites/default/files/Files/instrukciya_koristuvacha_scopus.pdf

ScienceDirect - одна з найбільших онлайн колекцій опублікованих наукових досліджень.
Належить голландському видавництву Elsevier. Колекція містить майже 12 мільйонів елементів контенту з більш ніж 3500 журналів і понад 34000 електронних книг, довідників, наукових збірників. На основі ScienceDirect у 2002 році було створено базу даних Scopus.
Статті згруповано в чотири основні розділи: фізичні і технічні науки, природничі науки, медичні науки та соціальні і гуманітарні науки. Анотації більшості статей знаходяться у вільному доступі.

Index Copernicus (Польща) (Index Copernicus Journals Master List) – міжнародна наукометрична база, яка включає індексування, ранжування та реферування журналів, а також є платформою для наукової співпраці та виконання спільних наукових проектів.

База даних має кілька інструментів оцінки продуктивності, які дозволяють відслідковувати вплив наукових робіт і публікацій, окремих вчених або науково-дослідних установ.  Щорічно вона публікує рейтинг видань та проводить детальний аналіз не тільки наукового рівня кожного журналу, але і його оформлення, розповсюдженості, привабливості для читачів тощо


3. Сучасні наукометричні бази, які містять інформацію про статті науковців: Сучасні наукометричні бази, які містять інформацію про статті науковців

Згідно із наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 17.10.2012 № 1112 “Про опублікування результатів дисертацій на здобуття наукових ступенів доктора і кандидата наук” з 1 січня 2013 року серед вимог для здобуття наукового ступеня передбачено обов’язкові публікації в іноземних фахових виданнях або виданнях України, що внесені до реєстру міжнародних наукометричних баз. Згідно із цими вимогами на здобуття ступеня доктора наук необхідно мати не менше чотирьох публікацій, для кандидата наук – не менше однієї.

Наукометрична база даних — це бібліографічна і реферативна база даних з інструментами для відстеження цитованості статей, опублікованих у наукових виданнях. Наявність в науково-освітніх організаціях вчених, що мають високий індекс цитування, говорить про високу ефективність та результативність діяльності вузу в цілому.

Індекс цитування – це прийнята в науковому світі міра значущості наукової роботи якого-небудь ученого або наукового колективу. Величина індексу цитування визначається кількістю посилань на публікацію або прізвище автора в інших джерелах. Однак для точного визначення значущості наукових праць важливо не тільки кількість посилань на них, але й якість цих посилань.

Індекс Гірша (h-індекс) – кількісна характеристика вченого, заснована на кількості його публікацій і кількості цитувань цих публікацій. Тобто вчений має індекс h, якщо h з його N статей цитуються як мінімум h раз кожна. Наприклад, учений має індекс Гірша рівний 5, якщо ним було опубліковано щонайменше 5 робіт, кожна з яких була процитована 5 і більше разів. Показник, запропонований в 2005 р. американськими фізиком Хорхе Гіршем з університету Сан-Дієго, Каліфорнія.

Визначитись з журналом для публікації, можна за допомогою імпакт-фактора. Вважається, що чим вище значення імпакт-фактору, тим вищі наукова цінність та авторитетність журналу.

Імпакт-фактор - формальний чисельний показник інформаційної значимості наукового журналу. Він показує, скільки разів у середньому цитується кожна опублікована в журналі стаття протягом двох наступних років після виходу.

Наукометрична база даних це також пошукова система, яка формує статистику, що характеризує стан і динаміку показників затребуваності, активності та індексів впливу діяльності окремих вчених і дослідницьких організацій.

Український індекс наукового цитування - це система наукометричного моніторингу суб’єктів наукової діяльності України. Призначення системи - забезпечення збору, обробки та надання доступу до даних щодо показників активності індивідуальних та колективних суб'єктів наукової діяльності України.

Бібліометрика української науки призначена для надання суспільству цілісної картини стану вітчизняного наукового середовища. Інформаційні ресурси системи формуються шляхом опрацювання: створених науковцями на платформі Google Scholar бібліометричних профілів, бібліометричних показників систем Scopus, Web of Science, Ranking Web of Research Centers, Російського індексу наукового цитування. Оновлення інформації про значення індексів Гірша в бібліометричних профілях учених здійснюється щомісячно, значення інших показників актуалізуються щоквартально.

Щоб підвищити наукометричні показники, за якими проводяться кількісні оцінки і порівняльний аналіз наукової активності авторів та наукових установ, потрібно публікуватися у закордонних і вітчизняних журналах, що входять до відомих наукометричних баз, реєструватися й створювати свій авторський профіль в міжнародних наукометричних базах.

На сьогоднішній день існує велика кількість міжнародних систем цитування (бібліографічних баз): Web of Science, Scopus, Index Copernicus, Astrophysics, PubMed, Mathematics, Chemical Abstracts, Springer, Agris, GeoRef. Найавторитетнішими з них, індекси яких визнаються в усьому світі, є Web of Science і Scopus

Web of Science (до 2014 Web of Knowledge) — платформа, на якій розміщено бази наукової літератури і патентів, до 2016 року належала Thomson Reuters. В листопаді 2016 року відділення IP & Science придбано інвестиційними фондами і функціонує як Clarivate Analytics. Web of Science охоплює матеріали з природничих, технічних, біологічних, суспільних, гуманітарних наук і мистецтва. Центральною частиною платформи є наукометрична, реферативна, міжнародна база даних Web of Science Core Collection WoS (CC) (до 2014 мала назву Web of Science), яка включає в себе понад 18000 провідних журналів, які розміщені у трьох ключових індексах наукової літератури:

• SCIE (Science Citation Index Expanded) — показник цитування природничих та технічних наук; 
• SSCI (Social Science Citation Index) — показник цитування суспільних наук;
• AHCI (Art and Humanities Citation Index) — показник цитування по мистецтву та гуманітарним наукам.

Ці ресурси не містять повних текстів статей, однак включають посилання на повні тексти в першоджерелах і списки всіх бібліографічних посилань, що зустрічаються в кожній публікації. Імпакт-фактор будь-якого журналу, який включено до бази Web of Science, можна дізнатися безпосередньо на сайті кожного журналу.

Профіль ResearcherID
Інструмент роботи з бібліографією EndNote
Перелік видань, які включено у SCIE, SSIE, AHCI

Scopus – найбільша в світі єдина мультидисциплінарна реферативна база даних (з 1995 р.), яка оновлюється щодня і яка є найбільшою базою даних наукових публікацій без повних текстів. Вона забезпечує якісну підтримку в пошуку наукових публікацій і пропонує посилання на всі існуючі цитати з обширного обсягу доступних статей. Scopus охоплює велику кількість наукових журналів від різноманітних наукових видавництв світу, включаючи патенти США, Європи і Японії та матеріали наукових конференцій. Scopus індексує назви наукових видань з технічних, медичних та гуманітарних наук. Розробником та власником SciVerse Scopus є видавнича корпорація Elsevier. Вона є комерційною БД і повна її версія доступна тільки на умовах передплати через веб-інтерфейс. Однак існує можливість перегляду ресурсів БД Scopus в обмеженому режимі Author preview (доступно: кількість представлених у БД статей автора, h-index, кількість цитувань, affiliation history).

Список всіх журналів, що входять до БД Scopus є на сайті SCImago Journal & Country Rank у розділіJournal Rankings. У формі Ranking Parameters вибираємо Subject Area: Social Sciences, Subject Category: Law, вказуємо країну, рік, порядок сортування і натискаємо кнопку Refresh. Отримуємо список журналів.

Index Copernicus (IC) (Польща) — міжнародна наукометрична база даних. Цей сайт включає індексування, ранжування та реферування журналів, а також є платформою для наукової співпраці та виконання спільних наукових проектів. База даних має кілька інструментів для оцінки продуктивності, що дозволяють відслідковувати вплив наукових робіт і публікацій окремих учених або наукових установ. На додаток до оцінки продуктивності, індекс Копернік також пропонує традиційні реферування та індексування наукових публікацій.

Google Scholar - є вільно доступною пошуковою системою, яка індексує повний текст наукових публікацій всіх форматів і дисциплін. Google Scholar включає статті, що опубліковані в журналах чи зберігаються в репозиторіях, або знаходяться на сайтах наукових колективів чи окремих вчених. В результаті пошуку формується список, в якому джерела (статті, книги, дисертації) розташовані залежно від місця публікації, ким створений документ, по частоті цитування і як недавно був процитований документ. Пошукова система Google Scholar повідомляє користувачеві назву, фрагмент тексту і гіперпосилання на документ. Посилання на безкоштовні повні тексти публікацій мають позначки [PDF]. Google Scholar містить відомості не лише про онлайнові, але і про друковані статті. У списку результатів пошуку офлайнові статті мають позначку [Citation].


4. Критерії друку статей, що входять до наукометричних баз даних

Перш ніж починати працювати над рукописом, слід задати собі кілька простих запитань:

У мене є що розповісти? 
У мене є аудиторія, якій я можу це розповісти?

Якщо ваша відповідь на обидва ці питання негативна, то, мабуть, писати статтю не варто.

У мене є що розповісти?

Редакторів і оглядачів цікавлять оригінальні та інноваційні дослідження, які можуть поповнити базу знань з даного питання. Ваші висновки повинні бути розумними і підкріплюватися достатньою кількістю обґрунтованих даних. Якщо ваше дослідження є частиною більш масштабного проекту, слід обмежитися публікацією лише однієї статті по всьому проекту.

У мене є аудиторія, якій я можу це розповісти?

Кому буде цікаво читати про ваше дослідження? Чим більш оригінальним та інноваційним воно буде, тим більший інтерес викличе у читачів. Перед тим, як вирішувати, в який журнал відправляти свій рукопис, слід з'ясувати, чи представляє ваша стаття інтерес для місцевої або міжнародної аудиторії. Визначення своєї аудиторії це головний фактор в пошуку відповідного журналу.

Я точно збираюся писати рукопис

Вітаємо! Тепер залишилося лише написати роботу, дотримуючись вимог обраного вами журналу і загальні вимоги написання наукових робіт.

  • процес написання
  • вибір журналу

Перед тим, як почати працювати над статтею, вам слід ознайомитися з вимогами обраного вами журналу. А це, природно, означає, що спочатку потрібно вибрати сам журнал. Ось кілька порад, які допоможуть вам в цьому:

Не знаєте, в які журнали звернутися? Відправляйтеся на сайт видавництва. Там за допомогою спеціального пошуковика ви знайдете відповідні журнали. Зайдіть на головну сторінку сайту обраного журналу. Там ви знайдете розділи Цілі і спеціалізація, Імпакт–фактор, Керівництво для авторів, Склад редакторської комісії і Відкритий доступ  Переконайтеся, що ваша стаття відповідає цілям і спеціалізації журналу. 
Дізнайтеся, чи не відноситься журнал до числа тих видань, які публікують матеріали тільки на запрошення . Переконайтеся в тому, що умови публікації відповідають вашим вимогам.  Переконайтеся в тому, що журнал відповідає вимогам щодо розміщення статті. Подавайте заявку тільки в один журнал. Міжнародні етичні стандарти забороняють одночасну подачу кількох заявок, і редактори дізнаються про це! 
Ознайомтеся з «Керівництвом для авторів». Там ви знайдете інформацію про видах публікованих статей, політиці щодо більш ранніх і дубльованих публікацій, конфлікт інтересів, реєстрації клінічних випробувань, а також контактні дані команди редакторів, вимоги до графічного оформлення, мовою написання і довжині статей.  Прочитайте фрагменти недавніх публікацій, щоб виявити найбільш актуальні теми: www.sciencedirect.com  Зверніться по допомогу до свого керівника або колег. Ваш науковий керівник (який часто виступає і в ролі співавтора статті) також відповідає за вашу роботу. Статті, використані вами в ході написання роботи, також можуть допомогти вам в пошуку журналу; перевірте, чи підходять для вашої статті журнали, в яких були опубліковані ці статті.

Обережно: плагіат

Завжди публікуйте своє власне дослідження і описувати його своїми словами. Ви проводите відмінне дослідження – так поділіться ним з іншими! Не займайтеся плагіатом. Це здається очевидним, але все ж деякі вчені ігнорують ці правила: вони ставлять під удар свою кар'єру і несправедливо чинять по відношенню до тих людей, чию роботу копіюють. CrossCheck це онлайн–сервіс, який використовується редакторами всіх країн світу. Цей сервіс виявляє плагіат шляхом порівняння вашого тексту з базою даної, що об'єднує мільйони статей. Якщо стаття, що містить чужий контент, вже була опублікована, ми змушені вилучити її. Однак ця стаття, а також причина її вилучення будуть відображатися в каталозі ScienceDirect. Так ми звертаємо увагу на проблему плагіату і дослідників, замішаних в цьому. Якщо ви скопіюєте чужу роботу, то ризикуєте опинитися в їх числі!

Написання рукопису: структура

Наукова робота повинна мати строгу структуру. Це стандарт, який формувався століттями, і вважається найкращим способом представити результати наукових досліджень широкої аудиторії. У більшості наук використовується універсальна структура, наведена в таблиці, розташованої нижче. Незважаючи на те, що для більшості журналів назви статей стандартні, тут також є деякі відмінності. Тому до того, як починати працювати над статтею, обов'язково ознайомтеся з «Керівництвом для авторів» обраного вами журналу.

розділ

призначення

Назва

Відображає зміст, зацікавлює читача

Автор

Визнає внесок дослідника (дослідників)

анотація

Підсумовує дослідження і висновки

Ключові слова

Уможливлює точне знаходження статті в базах даних

Основний текст

 

Вступ

Являє роботу в контексті розглянутого питання

методи

Пояснює, як були зібрані дані

результати

Описує факти, які були виявлені в ході дослідження

Аналіз і Висновки

Описує значення отриманих результатів

Подяка

Висловлює вдячність людям, які надавали допомогу в проведенні дослідження

посилання

Вказує на використання раніше опублікованих робіт

Додатковий матеріал

Надає додаткові онлайн–матеріали до статті (необроблені дані, відео– та аудіофайли)

 

Перевага такої структури полягає в тому, що завдяки їй статтю можна читати на декількох рівнях. Деякі просто подивляться на назву, інші прочитають назву і анотацію, а якщо людина хоче дізнатися про дане дослідження докладніше, він прочитає більшу частину статтю або всю статтю.

  • Ваш рукопис
  • Назва

Назва роботи має чітко і точно відображати зміст статті і давати читачеві можливість вирішити, чи читати статтю далі. Назва це своєрідний рекламний хід: вдала назва зацікавить читачів, в той час як стаття з невірно підібраним назвою може так і не знайти свою цільову аудиторію. Назва повинна бути простою, що привертає увагу і конкретним. Уникайте зайвих слів, скорочень і жаргону. Від точності назви статті залежати точність пошуку роботи в реферативних і індексних покажчиках, які витягають зі статті ключові слова, використовувані в перехресних посиланнях.

приклад:

  • Неправильно: Ефект нагрівання альбуміну та жовтка Gallusgallusdomesticus, укладених в карбонат кальцію, в H2O до температури 373.15 K.
  • Правильно: Варка курячого яйця у воді

Вдало підібрані назви:

Визначають головну тему рукописи . Починаються з предмета дослідження Є точними, конкретними і повними. Максимально короткі і інформативні . Привертають увагу і пробуджують інтерес, викликають бажання читати далі.

автори

Список авторів повинен включати тільки тих авторів, які внесли інтелектуальний внесок в дослідження, готові нести публічну відповідальність за дані та висновки, що містяться в дослідженні, і схвалили остаточну версію рукопису. У різних наукових дисциплінах порядок, в якому наводяться імена авторів, може відрізнятися. Ім'я автора статті не завжди вказується першим.

Список ключових слів

Більшість журналів вимагає наявності списку ключових слів. Це список важливих слів, які характеризують дане дослідження (крім тих слів, які згадані в назві). Оскільки ключові слова використовуються в реферативних і індексних покажчиках, правильний вибір ключових слів збільшує ймовірність того, що вашу статтю знайдуть інші вчені. Багато журналів, які співпрацюють з видавництвом Elsevier, також вимагають, щоб автори вибрали предметну категорію, до якої можна віднести тему їх дослідження. За допомогою такої класифікації редактори підбирають рецензентів.

анотація

Анотація повинна підсумовувати мету проблеми або дослідження, метод, результати і висновки вашого дослідження. Анотація дозволяє виділити основну інформацію по кожному розділу вашої статті і зазвичай обмежується 200 словами. Анотація повинна містити достатню кількість подробиць, щоб читач міг вирішити, чи варто читати статтю далі. Назва і анотація повинні бути незалежними один від одного, тому що вони включаються в індексними каталогами. В анотації слід обійтися без посилань, схем і таблиць. У вас є 200 слів, щоб описати своє дослідження – так використовуйте їх з розумом. Багато авторів пишуть анотацію в останню чергу, щоб вона точно відображала зміст статті. Постарайтеся зробити свою анотацію цікавою, проте не забувайте про точність і доречність. Не попадіться в пастку, коли в анотації є обіцянки, яким сама стаття не відповідає.

Анотації повинні бути:

  • інформативними (не містити загальних слів);
  • оригінальними (не кальку російськомовної анотації);
  • змістовними (відображати основний зміст статті і результати досліджень);
  • структурованими (слідувати логіці опису результатів в статті);
  • «англомовними» (написані якісним англійською мовою);
  • компактними, але не короткими (в межах від 100 до 250 слів)

Приклад структурованого авторського резюме

ORCID, ваш науковий ідентифікаційний номер

ORCID це реєстраційний номер, який об'єднує всі ваші наукові дослідження і публікації. Пройшовши реєстрацію на ORCID (www.orcid.org), ви отримуєте унікальне 16–значне посилання, яке веде у ваш особистий онлайн–досьє. Це досьє знаходиться у відкритому доступі. Його можуть переглядати редактори, що фінансують організації, видавці та установи. ORCID вирішує проблему плутанини, пов'язаної з іменами авторів, і може використовуватися в якості сполучного ідентифікатора на всіх етапах процесу наукової комунікації.

Основний текст

Вступ

Вступ повинен бути коротким. Це означає, що він повинен розкривати контекст дослідження даного питання, однак не повинен перетворитися на лекцію з історії. Вступ повинен чітко визначати досліджуваний питання, його контекст, а також причини проведення дослідження. Для виділення контексту ви повинні коротко проаналізувати раніше проведені дослідження, а також сформулювати питання, на які ви намагаєтеся відповісти. Поясніть результати інших досліджень, які ви ставите під сумнів або підтримуєте. Коротко і логічно підведіть читача до своєї гіпотези (своїм гіпотезам), питання (питань) дослідження, а також до загального експериментальному підходу або методу (якщо він у вас є).

метод

(Цей розділ також може називатися «Матеріали і методи» або «Експериментальні методи»)

В цьому розділі читачеві надається досить докладної інформації для того, щоб він міг відтворити ваше дослідження. Поясніть, чому ви взялися за вивчення даного питання, виділіть процедури, яким ви слідували, і структуруйте їх якомога логічніше. Якщо ви використовували нові методи, вам слід детально їх пояснити. Якщо ці методи вже використовувалися в раніше опублікованих роботах, приведіть назву методу і цитату з раніше опублікованою роботи. Якщо ви використовували модифіковані методи, слід послатися на оригінальну роботу і привести внесені вами зміни. Вкажіть обладнання і опишіть матеріали, використані в ході дослідження; якщо якість матеріалів варіюється, вкажіть їх джерела. Вкажіть частоту спостережень, а також типи реєстрованих даних. Описувати способи вимірювання з точністю, вказуйте переваги і недоліки окремих способів вимірювання. Наведіть назви всіх використаних статистичних критеріїв, за допомогою яких можна обгрунтувати отримані числові результати. Рекомендується використовувати минулий час і уникати дієслів в першій особі (хоча такі вимоги залежать від кожного конкретного журналу).

Якщо у вашому дослідженні задіяні люди, тварини, стовбурові клітини або інші біонебезпечні матеріали, вам слід написати заяву про дотримання етичних норм, в якій повинно бути приведено згоду учасників на публікацію даного дослідження. Також слід виділити критерії, що використовувалися для відбору учасників, і обгрунтувати значимість цих критеріїв.

результати

Цей розділ повинен об'єктивно представляти результати вашого дослідження, а також пояснювати (переважно у вигляді тексту), які факти були виявлені. У цьому розділі ви демонструєте, який внесок ваші нові результати вносять в базу наукових знань. Тому важливо чітко вибудувати їх в логічній послідовності. Ця послідовність повинна грунтуватися на таблицях і схемах, які найкращим чином представляють результати вашого дослідження. Необроблені дані рідко включаються в наукову статтю; дані зазвичай аналізуються і подаються у формі схем, діаграм, таблиць і описів проведених спостережень. Також важливо чітко виділити основні напрямки. Таблиці і схеми повинні бути пронумеровані окремо і йти в тій послідовності, в якій вони згадуються в тексті. До таблиць має додаватися короткий опис (легенда), з якого читач може зрозуміти, як були отримані ці дані. У цьому розділі не слід аналізувати отримані результати – для цього призначений розділ «Обговорення та висновки».

Аналіз і висновки

У цьому розділі описується значення отриманих результатів, особливо в контексті тих фактів, які вже були відомі про предмет дослідження. Тут ви можете навести загальні і приватні висновки. Чи не підсумовує в цьому розділі вашу роботу: для цього призначена анотація. Щоб зв'язати цей розділ з Вступом, слід повернутися до висунутої гіпотези (гіпотез) і пояснити, якою мірою отримані результати відповідають вашим очікуванням і літературних джерел, на які ви посилалися у своїй роботі. Ваші результати підтверджують уже існуючі теорії або суперечать їм? Що важливіше, в цьому розділі ви повинні пояснити, який внесок в розвиток науки внесло ваше дослідження. Запропонуйте подальші можливі експерименти і вкажіть, ведуться або вони вже. Ваші висновки повинні грунтуватися на отриманих вами результати: важливо не поширювати ваші висновки за межі отриманих результатів, щоб уникнути недоречних міркувань і сміливих суджень. Також в цьому розділі можна запропонувати способи практичного застосування отриманих результатів і виділити наступні етапи вашого дослідження.

Впевніться, що:

ваші результати підтверджують ваші висновки;  ви використовуєте конкретні вирази і кількісні описи (наприклад, «на 12 градусів вище» замість «більш висока температура»);  ви використовуєте усталені терміни. Чи не придумуйте свій власний словник. Забули про важливе терміни? Поверніться в розділ «Вступ» і опишіть його там; 
ви засновуєте всі свої тлумачення і міркування на фактах, а не на уяві.

Подяка

У цьому короткому розділі повинні приводитися імена тих людей, які допомогли вам у проведенні вашого дослідження – наприклад, асистенти або постачальники, які безкоштовно надали вам матеріали. Також в своїй статті автори повинні вказувати фінансовий або інший вид субстантивного конфлікту інтересів, які можуть вплинути на результати або тлумачення дослідження.

посилання

У новому дослідженні використовуються знання, отримані в ході попередніх досліджень, тому в статті повинні бути дані вказівки на раніше опубліковані роботи. Будь–яка інформація, що не випливає з вашого дослідження і не вважається загальновідомим фактом, повинна бути представлена у вигляді цитати. Способи оформлення цитат значно відрізняються, тому щоб правильно оформити посилання, ознайомтеся з «Керівництвом для авторів», пропонованим обраним вами журналом. Незалежно від його довжини, будь–який текст, цитований в статті, повинен бути укладений в лапки і супроводжуватися посиланням на нього. У списку використаних джерел в кінці статті повинні бути приведені всі посилання, використані в вашій статті. Цей розділ відрізняється від тих, що зустрічаються в книгах розділу «Бібліографія», де наводяться прочитані автором роботи, а не обов'язково ті роботи, які були процитовані в тексті. Вимоги до оформлення списку посилань також відрізняються в різних журналах, тому вам також слід уточнити цю інформацію в «Керівництві для авторів».

Додаткові матеріали

Якщо у вас є додаткові матеріали (наприклад, необроблені дані, відеоролики), який, на вашу думку, будуть цікаві для читачів, ви можете привести онлайн–посилання на них.

Додаткові матеріали можуть включати таблиці з необробленими даними, відео– і аудіофайли, фотографії, складні 3D–моделі. Якщо ви хочете привести більше одного набору матеріалів, пронумеруйте їх (наприклад, Додаток 1, Додаток 2 і т.д.).

презентація

Тепер ви знаєте, яку структуру повинна мати ваша рукопис. Однак це ще не все (ви так і думали, чи не так?). Якість рукопису також залежить від стилю написання, вашого рівня володіння мовою, форматування, обраних вами малюнків і діаграм – іншими словами, від презентації вашого матеріалу.

Стиль і мова

Перебуваючи в процесі написання свого рукопису, пам'ятайте, що обраний вами журнал, швидше за все, дотримується певного стилю. Якщо ви можете писати в цьому стилі, це збільшує шанси того, що ваша стаття буде опублікована. Також існує загальноприйнятий стиль написання наукової роботи. Його призначення полягає в тому, щоб якомога чіткіше і ясно розповісти про свої результати і висновки. Нижче наведено кілька порад:

1. Намагайтеся не прикрашати текст непотрібними словами або фразами. Дотримуйтеся простоти. 

2. Використовуйте дійсний стан всюди, де це можливо. Наприклад, фраза «... вуглекислий газ використовувався заводом ...» стоїть в пасивному стані. Представляючи цю ж фразу в дійсномустані, ви значно спрощуєте пропозицію – «... завод використовував вуглекислий газ ...». 
3. Зверніть увагу на час. Для вираження загальновідомих фактів і гіпотез використовуйте даний час (наприклад, «Середня тривалість життя медоносної бджоли становить шість тижнів»). Для опису проведених вами експериментів використовуйте минулий час (наприклад, «Всі медоносні бджоли містилися в середовищі з постійною температурою в 23 ° C»). Для опису результатів експерименту використовуйте минулий час (наприклад, «Середня тривалість життя бджіл в досліджуваному середовищі склала вісім тижнів»).

Якість мови і редагування

Наскільки важлива якість англійської мови в статті? Беручи до уваги постійно зростаючі стандарти в області як досліджень, так і публікацій, ви повинні упевнитися, що ваш рукопис оформлено на вищому рівні. Важливим фактором є якість мови написання статті: граматичні, орфографічні та пунктуаційні помилки можуть затримати публікацію і навіть стати причиною відмови в публікації, в результаті чого ваше дослідження не отримає визнання, яке воно заслуговує. Якщо редактор бачить, що низька якість мови применшує наукову цінність статті, він повертає рукопис на доопрацювання. Знайти рецензента для рукопису – непросте завдання, і тому редактори намагаються надати для рецензування грамотно написані рукописи.

Як якість мови впливає на процес рецензування? Науковий зміст і гідність рукопису оцінюються рецензентами і редакторами. Обов'язок автора полягає в тому, щоб надати грамотно написаний рукопис, структура якого відповідає вимогам «Керівництва для авторів». У завдання редакторів і рецензентів не входить виправлення мовних помилок. Грамотно написаний і правильно структурований рукопис є запорукою того, що процес рецензування пройде гладко. Редактори і рецензенти зможуть сконцентруватися на науковій значущості роботи, не відволікаючись на мовні помилки. Більш того, грамотно написаний і правильно структурований рукопис може вийти в друк швидше.

Якщо англійська – не ваша рідна мова

Якщо ви вважаєте, що якість написання вашого рукопису можна підвищити, вам слід звернутися в службу, яка пропонує послуги редагування. Ряд таких служб пропонує авторам свої послуги за конкурентними цінами. Інший варіант – звернутися в бюро перекладів, де вашу роботу професійно перекладуть англійською мовою.

Відформатуйте свою статтю

Ваша стаття повинна бути не тільки грамотно написана, а й належним чином відформатована.

Приймається більшість текстових форматів, проте перевага віддається форматам rtf, doc, docx або LaTeX 
В процесі обробки вашої статті більшу частину форматуючих кодів прибирають або замінюють, тому не варто витрачати час на зайву стилізацію свого тексту. Краще уникати таких видів форматування, як автоматичний перенос слів, вирівнювання, подвійні колонки і автоматична нумерації параграфів (особливо для пронумерованих посилань)
 Можна використовувати жирний, похилий, підрядковий, надрядковий і інші види шрифтів.Якщо при побудові таблиць ви використовуєте готову сітку, використовуйте одну сітку для кожної окремої таблиці, а не для кожного ряду. Якщо ви не використовуєте готову сітку, вирівняйте стовпці за допомогою клавіші пробілу.

ілюстрації

Включення ілюстрацій, малюнків, таблиць та іншого візуального матеріалу (наприклад, мультимедійні та додаткові файли в електронному форматі) допоможе видавцеві уявити вашу роботу в найкращому вигляді і забезпечить точність, ясність і деталізованість вашої роботи. Більш детальні вимоги до візуального матеріалу наведені на сторінці www.elsevier.com/artwork

Напишіть супровідний лист

Кожна заявка на публікацію наукової роботи повинна супроводжуватися листом, в якому повинно бути зазначено, яку роботу ви хочете опублікувати і чому ви хочете опублікувати її саме в цьому журналі.

Ви повинні вказати:

Ім'я автора, якому видавець буде адресувати всю кореспонденцію (якщо авторів декілька, для цієї мети повинен бути вказаний лише один з них) 
Електронна адреса, контактна адреса, телефон і факс (автор отримує PDF–підтвердження на свою електронну адресу) 
Будь-яку інформацію, яка виступає в підтримку вашої заявки (наприклад, оригінальні дані або актуальність теми). 
У супровідному листі не повинна наводитися інформація, яка міститься або повинна міститися в вашому рукописі. Наприклад, якщо ви подаєте заявку на публікацію в медичний журнал, то в своєму рукописі ви повинні вказати, що ви отримали згоду на публікацію даної роботи від усіх пацієнтів, що мають відношення до вашого дослідження.

Скільки чекати до публікації?

Після читання коректури ваша стаття буде опублікована онлайн в базі даних ScienceDirect. Також їй буде присвоєно цифровий ідентифікатор, який означає, що вона може відразу ж цитуватися (детальніше читайте на www.doi.org). 

Думаєте, що це все?

Рукопис написаний. Ви слідували вимогам обраного вами журналу. Ви структурували свою роботу відповідно до стандартної структурою наукової статті. Рукопис написаний грамотно, зрозумілою і точною англійською мовою. Ви включили в свою роботу кілька ілюстрацій, схем і таблиць. Супровідний лист є. Отже, ви готові відправляти свій рукопис?

Не поспішайте.

Потрібно уважно перевірити рукопис на предмет структури, мови написання і вибору журналу. Ще раз прочитайте «Керівництво для авторів». Тільки після цього першого етапу перевірки ви можете відсилати свій рукопис. Після того, як Elsevier отримає вашу рукопис, вона буде вважатися остаточним варіантом вашої роботи.

Контрольні питання перед здачею рукопису

Наукова складова: що потрібно перевірити?

Ваша робота представляє інтерес для читачів даного журналу? 
Ваша робота робить значний внесок в розвиток вже існуючого методу? 
Ваша точка зору відповідає точці зору журналу? 
Ви робите обгрунтовані висновки на підставі отриманих результатів? 
Ваша робота вносить вклад в базу знань?

Навіщо це робити? Для того, щоб переконатися, що ваша рукопис підходить для даного журналу.

Вашу рукопис можуть відхилити, якщо:

Вона не представляє великого інтересу або зачіпає виключно місцеві питання (тип вибірки, географія, певний продукт) 
Робота заснована на стандартному застосуванні добре відомих методів 
Робота являє покроковий прогрес або має обмежену сферу застосування  Новизна і значимість роботи не очевидні або недостатньо обгрунтовані

Презентація: що потрібно перевірити?

Ще раз прочитайте «Керівництво для авторів»! Досконально перевірте свій рукопис. Переконайтеся, що кожен аспект вашої рукописи відповідає вимогам журналу (в тому числі – кількість слів, розташування тексту та ілюстрацій, оформлення посилань і цитат у тексті)
Структурована чи ваша стаття відповідно до розмітки? (Сторінка 5)
Чи є в статті занадто багато посилань на свої власні роботи або посилань на джерела, недоступні для читачів з інших країн? 
Виправте всі граматичні та орфографічні помилки.

Навіщо це робити? Щоб переконатися, що ваш рукопис грамотно і правильно написано.

Ваш рукопис можуть відхилити з наступних причин:

  • невідповідність вимогам;  некомпетентний огляд літератури; 
  • низький рівень володіння англійською мовою.

Все зроблено?

Після того, як ви перевірили (а якщо можливо – двічі перевірили) свій рукопис, можете відправляти її редактору журналу.

Оцінка якості статті

анотація

• короткий виклад змісту статті

• Наявність ілюстративного матеріалу (оформлення)

• Кількість і якість посилань

• Середнє число посилань в англомовній статті – 30, в російськомовній – 10 (з суспільних наук – менше)

• Низький% посилань на англомовні публікації – висновок – погано читаємо англомовну літературу, вузький кругозір

• Читаність статей

• Експертам важко оцінити текст російськомовної статті, тому чим краще анотація – тим краще результат

рецензування

Після того, як стаття надійшла в журнал, вона буде рецензуватися. Перегляд та незалежним редагуванням статей в дослідницьких журналах займаються визнані експерти в своїх областях. Рецензентів призначає редактор журналу. У деяких журналах редактори просять авторів надати імена потенційних рецензентів, проте підбір рецензента є обов'язком редактора. Редактор може сам виступати в ролі рецензента.

Рецензування виконує дві основні функції:

виступає в ролі фільтра, завдяки чому публікуються тільки якісні дослідження. Рецензенти визначають обгрунтованість, значимість і оригінальність роботи; покращує якість досліджень, що подаються на публікацію: рецензенти можуть внести пропозиції щодо поліпшення рукописуі дослідження.

види рецензування

Тип рецензування

опис

Одностороннє сліпе рецензування

Автору невідомо ім'я рецензента, а рецензенту відомо ім'я автора

Двостороння сліпе рецензування

Ні рецензент, ні автор не знають імен один одного

Відкрите рецензування

Рецензент і автор знають імена один одного

Що робить рецензент?

Рецензент радить редактору прийняти рукопис, прийняти з необхідністю коригування або відхилити рукопис. Щоб скласти справедливе судження про рукописи, рецензенти перевіряють її, спираючись на свій власний список контрольних питань (який дуже схожий на список, наведений вище!). Цей список допомагає їм оцінити зміст статті на предмет наукової цінності та оригінальності, відповідності стандартної структурі наукових робіт і правильного оформлення цитат і посилань. Рецензент уважно вивчає вашу методологію і етичний підхід. Потім він радить вам, які зміни слід внести в рукопис перед її публікацією.

Процес прийняття вашого рукопису до друку

Обов'язки авторів

Стандарти звітності: автори оригінального дослідження повинні надати точний звіт про виконану роботу, а також об'єктивне обгрунтування значущості цієї роботи  Доступ до даних: Авторів можуть попросити надати які стосуються статті необроблені дані для редакторського перегляду, тому автори повинні бути готові надати такі дані 
Оригінальність і плагіат: автори повинні створювати абсолютно оригінальні роботи. При використанні роботи і / або слів інших авторів необхідно приводити посилання або цитату
Багаторазова публікація: автори не повинні публікувати статті, що описують одне і те ж дослідження, в більш ніж одному журналі або первинної публікації 
Згадка джерел: роботи інших авторів повинні бути згадані відповідним чином 
Дозволи: обов'язком автора є отримання дозволу на використання матеріалів третьої сторони і оплата такого дозволу 
Авторство статті: авторство повинно включати тих людей, які внесли інтелектуальний внесок в концепцію, розробку, проведення та інтерпретацію даного дослідження. Всі особи, які внесли інтелектуальний внесок в роботу, повинні бути вказані як співавтори. Особи, які брали участь в певних субстантивних аспектах дослідження, повинні бути згадані в розділі «Подяка» або вказані як асистенти
Конфлікти інтересів: в своїй статті автори повинні вказувати будь–який фінансовий чи інший субстантивний конфлікт інтересів, який може вплинути на результати або інтерпретацію їх статті 
Фундаментальні помилки в опублікованих роботах: якщо автор виявив серйозну помилку або неточність у своїй вже опублікованій роботі, його обов'язком є ​​негайно сповістити про це редактора журналу або видавця, а також надати редактору сприяння у виправленні або вилучення статті.

Журнали відкритого доступу

Ви можете вирішити надрукувати вашу статтю в одному з журналів відкритого доступу. Всі статті, які видаються в цих журналах, знаходяться у вільному доступі і мають на увазі додаткові права користувача. Витрати на надання вільного доступу до матеріалів покриваються за рахунок внесків за публікацію.

Імпакт-фактор і інші показники

Імпакт-фактор

Імпакт-фактор це найбільш широко використовуваний якісний показник важливості наукових публікацій. Він являє собою співвідношення кількості цитувань до кількості цитованих статей, опублікованих в даному в журналі за останній час; це середня кількість цитувань на одну опубліковану статтю.

Методика розрахунку

Офіційний імпакт-фактор, що публікується в журналі JCR, розраховується наступним чином:

Число посилань за останні два роки.

Наприклад, імпакт-фактор за 2011 рік ця кількість цитувань за 2011 рік всіх статей, опублікованих за 2009–2010 роки, до кількості всіх статей, опублікованих в даному журналі за 2009–2010 роки.

Значення імпакт-фактора значно варіюються в залежності від наукової тематики журналу. Порівняння значень цього показника має сенс лише в межах однієї і тієї ж категорії або групи.

h–індекс

h–індекс це показник, який характеризує продуктивність вченого, засновану на кількості його публікацій і кількості цитувань кожної з опублікованих їм статей. Цей показник залежить як від кількості (кількість публікацій), так і від якості (число цитувань) публікацій даного вченого.

Якщо розташувати всі публікації даного вченого в порядку спадання за кількістю цитувань кожної публікації, h–індекс це найбільше число статей, h , кожна з яких отримала як мінімум h цитувань. Отже, якщо 10 статей даного вченого отримали як мінімум 10 цитувань, то h–індекс цих публікацій буде дорівнює 10; якщо 81 стаття вченого отримала як мінімум 81 цитування, то h–індекс дорівнюватиме 81. Значення h–індексу дорівнюватиме 1, якщо кожна зі статей вченого отримала по 1 цитування, а також якщо цитування (цитування) отримала лише 1 стаття вченого.

Чим h–індекс відрізняється від імпакт–фактора?

Основна відмінність полягає в тому, що h–індекс характеризує продуктивність окремого вченого.

h–індекс ґрунтується на загальній кількості цитувань, отриманих статтями даного вченого протягом усього його життя. Імпакт–факторгрунтується на кількості цитувань лише за 2 роки.
Обидва ці показники вимірюють середню продуктивність окремого вченого або журналу. Оскільки кожен з цих показників є усередненими, одні статтям даються набагато більше цитувань, а інші – менше.


5. Програми перевірки тексту на унікальність. Авторське право. лекція

Публікація наукових праць є невід’ємною частиною вченого. Завдяки їм він завойовує визнання серед колег, отримує можливість реалізувати свої плани на майбутнє та досягти успіхів у кар’єрі. Написати статтю, яку прийме редакція журналу категорії «Б» або міжнародна база Скопус непросто, адже, крім інших вимог, важливо домогтися потрібного показника для унікальності роботи. «Переливання з пустого в порожнє» нікого не цікавить – кожна стаття має робити внесок у науку, вирішувати якусь практичну чи теоретичну проблему.

При цьому в гонці за унікальністю в жодному разі не можна забувати про те, що необхідно дотримуватись правил академічної доброчесності. Плагіат – те, що є неприпустимим у науковій роботі. Щоб не ризикувати своєю репутацією та відправляти до редакції матеріал, який точно пройде будь-яку перевірку, рекомендується самостійно перевіряти роботу перед відправкою. Для цього можна використовувати різні послуги.

Відразу відповісти, яка з програм є я найкращою, досить складно. Адже все залежить від того, якою мовою написана робота і про який тип роботи йдеться. Якщо потрібно перевірити матеріали, які розміщуватимуться в журналах, що індексуються міжнародними наукометричними базами Скопус або WOS, то алгоритми мають бути заточені під них. Як правило, тут потрібна глибша перевірка, ніж у випадках, коли йдеться про звичайну курсову роботу.

Програми на просторах інтернету є різні, платні та безкоштовні, з можливістю тестування протягом пробного періоду і таке інше. Найбільш популярними є: UNICHECK, Turnitin, Strike-plagiarism, iThenticate і не тільки.

UNICHECK. Це найбільш популярна програма для перевірки, яка використовується як науковцями, так і студентами. Її перевагами є:

  • наявність безкоштовної версії (можна перевіряти текст у діапазоні від 30 до 200 слів);
  • можливість використання безкоштовної версії протягом 2 місяців;
  • цілодобова інтеграція сервісу.

 Turnitin. Ця програма Антиплагіат дуже добре зарекомендувала себе практично. Серед її плюсів можна відзначити:

  • те, що вона працює на базі величезної бази контенту в певній галузі. Це забезпечує повноту аналізу;
  • зручну службу підтримки, яка працює 10 мовами;
  • наявність опції виявлення текстових маніпуляцій, які можуть бути використані для обману програми (приховані символи, перефразування, синонімайзери).

 Strike-plagiarism. Сервіс, який підійде для перевірки як студентської роботи, так і наукової праці. Перевагою сервісу є доступ до наукових та університетських баз даних та максимально комфортна побудова звіту за результатами перевірки. Крім цього, сервіс також:

  • відрізняється високим рівнем сервісу (наявністю служби підтримки, яка працює 15 мовами);
  • гарантує конфіденційність;
  • наявність опції, яка відповідає за взаємодію студента та викладача.

 iThenticate. Тут можна перевірити будь-яку наукову працю, будь то стаття ВАК, Scopus або Web of Science. Даний сервіс відрізняється низкою переваг, серед яких:

  • база перевірки складає понад 70 млрд. веб-сторінок;
  • наявність доступу в тому числі і до заархівованих сторінок;
  • зручний формат звіту.

 Grammarly. Сервіс надає можливість перевірки як на платній, так і на безоплатній основі. Ресурс досить популярний і має попит серед викладачів та студентів. Більшою мірою він підходить тим, чия стаття чи інша наукова праця написана англійською мовою. Також для нього характерна не тільки перевірка Антиплагіату, але й інший функціонал, який дозволяє оцінити, наприклад, вміст рідкісних лексичних одиниць у тексті.

При виборі програми для перевірки слід брати до уваги такі критерії:

  • комфорт використання;
  • високий рівень об’єктивності перевірки;
  • можливість тестування;
  • сумісність із вимогами наукових журналів, які приймають матеріал для розміщення (студентам у цьому плані трохи простіше, оскільки вищі навчальні заклади не встановлюють жорстких вимог щодо програм, які треба використовувати для перевірки);
  • вартість передплати тощо.

 

6. Пристатейна бібліографія за міжнародними стандартами

Список використаних джерел відповідно до ДСТУ можна оформити сьогодні відповідно до вимог ДАК України автоматично:

Автоматичний оформлювач бібліографічного опису (http://vak.in.ua/do.php)

Для активного включення статей наукового фахового видання в обіг наукової інформації та коректного індексування публікацій наукометричними системами необхідно після наведення списку використаних джерел в кожній публікації наводити блок REFERENCES, який повторює список джерел з латинським алфавітом, та наводить список кириличних джерел у транслітерованому вигляді. Крім того цитування у блоці REFERENCES повинні бути оформлені за міжнародними стандартами.

Детальний опис формування блоку REFERENCES див. «Редакционная подготовка научных журналов для включения в зарубежные индексы цитирования (ВИНИТИ РАН)»(http://www.nbuv.gov.ua/sites/default/files/all_files/201310_artilces_f ield_dopmat_files/recomend_rus.pdf)

Транслітерація здійснюється залежно від мови оригіналу відповідно до
Постанови Кабінету Міністрів України № 55 від 27 січня 2010р. «Про впорядкування транслітерації українського алфавіту латиницею» (для української мови) або вимог наказу ФМС Росії від 3 лютого 2010 р. № 26 (для російської мови).

Онлайнові транслітератори:

Список інформаційних джерел у блоці REFERENCES повинен бути оформлений відповідно до міжнародних стандартів. Одним із найбільш популярних є стандарт APA (American Psychological Association (APA) Style), коли рік публікації наводиться у круглих дужках після імені автора
(http://nbuv.gov.ua/node/929).

Для оформлення кириличних цитувань необхідно транслітерувати імена авторів та назви видань (назви статей для кириличних видань транслітеруються або опускаються, можна навести авторський англійський варіант назви статі). Назви періодичних видань (журналів) наводяться відповідно до офіційного латинського написання за номером реєстрації ISSN (можна перевірити на сайті журналу або в науковій онлайн-базі (elibrary.rusciencedirect.com, «Наукова періодика України» та багатьох інших).

Оформити цитування відповідно до стилю APA можна на сайті онлайнового автоматичного формування посилань:

Детальні приклади оформлення блоку REFERENCES за правилами APA-2010 можна знайти на сайті журналу «Демографія та соціальна економіка» (http://dse.org.ua/arhcive/references_rus.pdf). Кожному фаховому виданню для своїх авторів необхідно укласти та розмістити на сайті видання свої приклади оформлення блоку REFERENCES.

Можна також користуватись стилями MLA (http://nbuv.gov.ua/node/930) та Chikago, BSI – Гарвардський (http://publishing-vak.ru/bibliographyinternational.htm), але для авторів публікацій редакція має обрати певний стиль і на сайті рекомендувати його.
В елементах опису не можна використовувати фігурні лапки (лише звичайні прямі (" "), не можна заміняти латинські літери на кириличні.


Деякі приклади оформлення цитувань за стилем APA

Стаття в журналі

Назва статті опускається (тільки для робіт на кирилиці). Ім'я автора і назва журналу транслітеруються. Назва журналу виділяється курсивом.

(1) Журнал має нумеровані томи і випуски
Обов'язково вказується і номер тому, і номер випуску.
Author, A. (2012). Bibliotekoznavstvo. Dokumentoznavstvo. Informolohiia, 4(1), 125– 135. (in Ukrainian)

(1) Журнал має лише нумеровані випуски
Author, A. (2012). Bibliotechnyi visnyk, (5), 125–135. (in Ukrainian)

(2) Варіант з перекладом (Назва статті наводиться в авторському англійському перекладі або опускається, а не перекладається самостійно).
Author, A. (2012). Nazva statti [Title of article]. Bibliotekoznavstvo. Dokumentoznavstvo. Informolohiia, 4(1), 125–135. (in Ukrainian)
Author, A. (2012). Nazva statti [Title of article]. Bibliotechnyi visnyk, (5), 125–135. (in Ukrainian)

 

Книга, частина книги

Ім'я автора і назва видавництва транслітеруються. Вихідні дані – місце видання (місто), том, частина, сторінки тощо даються у перекладі англійською мовою. Назва книги або транслітерується, або перекладається.

(1) Книга
Author, A. (2012). Nazva knigi. Kiev: Naukova dumka. (in Ukrainian)

(1) Частина книги
Author, A. (2012). Nazva roboty. In Nazva knigi (Vol. 10, pp. 33-35). Kiev: Aspekt. (in Ukrainian)

(2) Варіант з перекладом
Author, A. (2012). Nazva knigi [Title of book]. Kiev: Naukova dumka. (in Ukrainian)
Author, A. (2012). Nazva roboty [Subtitle]. In Nazva knigi [Title of book] (Vol. 10, pp. 33-35). Kiev: Aspekt. (in Ukrainian)

 

Дисертація, автореферат дисертації

Назва дисертації або (1) опускається, в цьому випадку в круглих дужках вказується спеціальність, або (2) перекладається (обидва варіанти тільки для робіт на кирилиці). Обов'язкові елементи: PhD dissertation, Extended abstract of PhD dissertation, Master’s thesis. Краще посилатись на повний текст дисертації, а не на автореферат. Описи можна перевірити у каталогах дисертацій http://diss.rsl.ru або http://search.proquest.com/.

(1) Дисертація
Author, A. (2005) PhD dissertation (Social Communication). Kharkiv State Academy of Culture, Kharkiv. (in Ukrainian)
[Зазначена спеціальність (Social Communication). Наводиться правильний офіційний переклад назви установи або її транслітерація (Kharkivska derzhavna akademiia kultury). Неправильний переклад найгірший варіант]

(1) Автореферат дисертації
Author, A. (2005) Extended abstract of PhD dissertation (Social Communication). Vernadsky National Library of Ukraine, Kiev. (in Ukrainian) [Або: Natsionalna biblioteka Ukrainy imeni V. I. Vernadskoho]

(2) Варіант з перекладом
Author, A. (2005). Title of dissertation. PhD dissertation (Social Communication). Kharkiv State Academy of Culture, Kharkiv. (in Ukrainian)
Author, A. (2005). Title of dissertation. Extended abstract of PhD dissertation (Social Communication). Vernadsky National Library of Ukraine, Kiev. (in Ukrainian)

 

Тези доповідей, матеріали конференцій
Тези доповідей = Abstracts of Papers
Матеріали (труди) конференцій = Proceedings of the Conference Name (Матеріали 3 міжнар. конференції / симпозіуму / зїзду… = Proceedings of the 3rd International Conference / Symposium / Сongress…)

(1) Тези доповідей
Author, A. (2007) Abstracts of Papers. Nazva konferentsii, Kiev, June 1–3, 2007. (pp. 29-30). Kiev: VNLU. (in Ukrainian)

(1) Матеріали конференції
Author, A. (2007) In Nazva knigi (якщо є): Nazva konferentsii. Proceedings of the Conference, Kiev, June 1–3, 2007. (pp. 30-35). Kiev: VNLU. (in Ukrainian)

(2) Варіант з перекладом
Author, A. (2007) Nazva tez [Title of article]. Abstracts of Papers. Conference Name. Kiev, June 1–3, 2007. (pp. 29-30). Kiev: VNLU. (in Ukrainian)
Author, A. (2007) Nazva statti [Title of article]. In Title of book (якщо є): Proceedings of the Conference Name, Kiev, June 1–3, 2007. (pp. 30-35) Kiev: VNLU. (in Ukrainian)

 

Деякі стилі цитування

1. Council of Biology Editors - CBE 6th, Citation-Sequence
Author AA, Author BB, Author CC. Title of article. Title of Journal 2005;10(2):49-53.
2. Chicago 16th Edition (Author-Date System)
Author, Alan A., B. B. Author, and C. Author. 2005. "Title of article." Title of Journal 10, (2): 49-53..
3. Harvard
Author, A.A., Author, B.B. & Author, C.C. 2005, "Title of article",Title of Journal, vol. 10, no. 2, pp. 49-53.
4. Harvard - British Standard
AUTHOR, A.A., AUTHOR, B.B. and AUTHOR, C.C., 2005. Title of article. Title of Journal, 10(2), pp. 49-53.
5. NLM - National Library of Medicine
Author AA, Author BB, Author, CC. Title of article. Title of Journal. 2005;10(2):49-53.
6. Uniform Requirements for Manuscripts Submitted to Biomedical Journals
7. Author AA, Author BB, Author CC. Title of article. Title of Journal. 2005;10(2):49-53.


7. Запитання для самоконтролю

  1. Що таке наукометричні бази даних і як вони використовуються в науковому дослідженні?

  2. Які основні характеристики електронних репозитаріїв, і як вони сприяють збереженню та розповсюдженню наукових матеріалів?

  3. Які можливості надає використання наукометричних баз даних для аналізу наукової продуктивності та впливу наукових публікацій?

  4. В чому відмінності між онлайн-бібліотеками та традиційними бібліотеками, і які переваги приносить використання онлайн-бібліотек?

  5. Які функції виконують електронні репозитарії в контексті відкритого доступу до наукової інформації?

  6. Які основні переваги та виклики пов'язані з використанням онлайн-бібліотек в навчальних та наукових закладах?

  7. Як визначається імпакт-фактор наукового журналу, і яку роль він відіграє в наукометричних базах даних?

  8. Як електронні репозитарії сприяють розвитку відкритого доступу та відкритої науки?

  9. Які аспекти наукометричних баз даних важливі для оцінки якості наукових публікацій та досліджень?

  10. Які тенденції розвитку спостерігаються в галузі онлайн-бібліотек, електронних репозитаріїв та наукометричних баз даних на сучасному етапі?


8. Література

1.      Баловсяк     Н.     Як     зберегти     дані: програми    для   резервного           копіювання інформації. Діловодство та документообіг. 2015.  № 7.  С. 62–73.

2.      Грогуль О. Інформаційно-аналітичні діяльність Рівненської державної обласної бібліотеки. Вісник Книжкової палати.  2012. № 3.  С. 19–23.

3.      Карпенко І. Третя версія АБІС «УФД/Бібліотека». Бібліосвіт. 2017. № 4. С. 34–49.

4.      Лобузіна К. Адаптація лінгвістичних засобів наукової бібліотеки до вимог інтернет- середовища та міжнародних стандартів. Бібліотечний вісник. 2017. № 4. С. 3–8.


5.      Меньківська Н. Види інформаційної діяльності державних архівів України. Вісник Книжкової палати. 2011. № 9. С. 28–32.

6.      Моніторинг українського законодавства. Діловодство та документообіг. 2015. №8 С. 64–66.

7.      Назаровець С. Бібліотека 4.0: технології та сервіси майбутнього. Бібліотечний вісник. 2017. № 5. С. 3–14.

8.      Основні технології інформаційної діяльності / Системи технологій : навч. посіб. / М- во освіти і науки України. Київ, 2009.  С. 150–166.

9.      Поліщук О. Редагування електронних каталогів – новий напрямок підвищення якості інформаційного обслуговування користувачів бібліотек : автоматизація бібліотечних процесів. Бібліотечний форум України. 2007. №o4. С. 27–30.

10.  Рудник-Карватова З. Е. Упорядкування термінології для потреб інформаційно- пошукової системи iSybislaw. Українська мова.  2016. № 3. С. 105–117.

11.  Рудь І. Пошукові системи та оптимізація пошуку інформації в аналітичних відділах бібліотек. Наукові праці Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського

/ НАН України, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського, Асоц. б-к України. Київ. 2015. Вип. 41. С. 573–587.

7.1.  Інформаційні ресурси в Інтернеті:

1.              Закони України. URL: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/32/2023-вр.

1.      Закони України. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/74/2012-вр.

2.      Закони України. URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1388-17

3.      АІБС «УФД/Бібліотека» програмна система комплексної автоматизації бібліотеки». URL: http://www.library.univ.kiev.ua/ukr/ dovidnyk/index.php3. https://ush.com.ua/

4.      Автоматизація бібліотечної справи: URL: http://library.ridne.net/forum/1.

5.      Віртуальна бібліографічна довідка; Служба комплексного інформаційно- бібліографічного обслуговування Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського НАН України URL: http://www.irbis-nbuv.gov.ua/info_lib.html.

6.      Інформаційно-бібліотечний центр. Освітні програми. Автоматизація бібліотечних технологій: нові можливості і перспективні рішення URL: http://portal.mubint. ru/library/webinars/catalogue/Pages/default.aspx.