«Я»-концепціядинамічна, більш чи менш усвідомлена система уявлень людини про себе. |
Анімізм(від лат. anima - душа) - картина світу, в якій не лише живі, але і неживі (з т. зр. сучасної науки) об'єкти розглядаються як живі і одушевлені. |
Антропогенез(від грец. anthropos - людина + genesis - походження) - походження і розвиток всіх видів і підвидів роду Чоловік (Homo) в органічному (генетичному, соматичному), психічному і соціокультурному відношенні. |
Антропологізм/людина і навчання, слово/ - погляд на людину як на вищий й досконаліший добуток природи, пізнання якого дає ключ до її таємниць. |
Асоціанізмвідчування, а через них асоціації - це елементи свідомості, через які з'являються та синтезуються нові ідеї. |
Біхевіоризмнапрямок у західній психології, що орієнтував дослідників на вивчення різних форм людської поведінки, які розуміються як сукупність реакцій організму людини на стимули зовнішнього середовища. |
Вюрубурзька школаідеалістичний напрям експериментального дослідження мислення. |
Генетична психологіянапрям у психології, предметом вивчення якого є походження і розвиток інтелекту у дитини, що відображається у переході від егоцентризму (центрації) шляхом децентрації до об’єктивної позиції; дослідження механізмів пізнавальної діяльності на основі клінічної бесіди. |
Гештальтцілісна форма, структу¬ра, цілісний образ — одне з основних понять гештальтпсихології, яке було введене для опису якісно своєрідних цілісних характеристик об¬разів чи психічних структур. |
Гілозоїзмце підхід, у якому природа розглядається, як єдине матеріальне ціле, у якому є життя |
Гуманістична психологіянапрямок у психології, який підкреслює важливість вивчення свідомого досвіду і визнає своїм предметом особистість як унікальну цілісну систему. |
Детермінізмце вчення, яке стверджує, що всі події в світі заплановані (мають програму, залежність) подіями минулого. |
Діяльністьактивна взаємодія живої істоти з навколишнім світом, в ході якого вона цілеспрямовано впливає на об'єкт і за рахунок цього задовольняє свої потреби. |
Емпіризмз методологічної точки зору, принцип, орієнтований на пізнання з допомогою спостереження та експерименту. |
Емпірична психологіяодин з основних напрямків психології Х VIII – XIX ст. Ґрунтувалася на чуттєвому „досвіді” на противагу умоглядній, раціональній психології. Представники Е. п. (Д. Гартлі, Дж. С. Міль, Г. Спенсер та ін.) вважали предметом психології дослідження явищ свідомості, а методом психології – самоспостереження. |
Епіфеноменалізмнавчання про те, що психічні акти не мають самостійної цінності і не є причинними факторами поведінки. |
Інсайт(від англ. insight - проникливість, проникнення в суть) - поняття, введене в гештальтпсихологію В.Келером у 1925 р. Позначає раптовий розсуд суті проблемної ситуації. |
Інформаційний підхідметодологічна установка, відповідно до якої всі психологічні процеси розглядаються як складна система процесів переробки інформації, яка може здійснюватися як послідовно, так і паралельно. |
Історія психологіїгалузь психологічних знань, що вивчає розвиток психіки і знань про неї в історичному і логічному аспектах з акцентом на першому з них. |
Когнітивна психологіянапрямок у психології, в якому увага фокусується на процесі пізнання, коли переживання людини активно переробляться її розумом. |
Концепціясистема доказів певного положення, система поглядів на те чи інше явище; ідейний задум твору. |
Метод аналізу документівяк правило, є процесом осмислення інформації про конкретні соціально-психологічні явища й процеси, що отримується із різного роду джерел. |
Механіцизмвчення, яке засновується на твердженні, що всі природні процеси визначаються на механістичному рівні і можуть пояснюватися на основі законів фізики та хімії. |
Необіхевіоризм(гр. — новий і англ.— поведі¬нка) — напрям у американській психології, який у 30-х роках XX ст. прийшов на зміну класичному біхевіоризму. Згідно з ним основ¬ним завданням психології повинно стати дослідження процесу научіння. |
Пантеїзмототожнює Бога з природою, чи природу з Богом. Згідно цього вчення світ уявлявся як живий організм, а людина – жива частинка цього організму, якій притаманні психічні властивості світу. |
Позитивізмучення, яке визнає дійсними тільки ті явища і факти, які піддаються спостереженню. |
Проблемаособливий різновид питання, відповідь на який не втримується в нашім досвіді й знаннях і тому вимагає відповідних практичних і теоретичних дій. |
Психологія генетичнаїї основоположник Жан Піаже, вивчаючи проблеми розвитку інтелекту дитини, дій¬шов висновку, що джерелом її інтелектуального розвит¬ку є дії з речами в процесі соціалізації. |
Психологія гуманістичнапредметом психологіч¬ного дослідження повинна бути здорова творча особистість, основною метою якої є прагнення до самоактуалізації, розвитку конструктивного начала людського «Я». |
Психологія економічнадосліджує роль людського фактору у розв’язанні економічних, господарських проблем на макро- та мікроекономічному рівнях. |
Психологія експериментальназаймається розробкою нових методів психологічного дослідження для більш глибокого вивчення психічної реальності. |
Психологія загальнаце особлива назва, вживана для характеристики найбільш загальних закономірностей, що їх виявляє психологія; методів вивчення, якими користується ця наука; теоретичних принципів, яких вона дотримується; основних наукових понять, які ввійшли в її вжиток. |
Психологія медичнавивчає психологічні аспекти діяльності лікаря і поведінки хворого. |
Психологія педагогічнавивчає психологічні закономірності навчання і виховання людини. |
Психологія працівивчає психологічні особливості трудової діяльності людини, психологічні аспекти наукової організації праці (НОП). |
Психологія соціальнавивчає психічні явища, які виникають у процесі взаємодії людей в різних організованих групах. |
Психологія юридичнарозглядає психологічні питання, пов'язані з реалізацією системи права. |
Редукціонізмвчення, яке пояснює явища високого рівня в термінах (поняттях) явищ більш низького рівня. |
Рефлексіяце усвідомлення діючим індивідом того, як він сприймається партнером по спілкуванню, тобто яким він буде партнером по спілкуванню з іншим партнером. |
Свідомістьформа віддзеркалення об'єктивної дійсності в психіці людини, що характеризується тим, що у якості проміжкового, опосередковуючого чинника виступають елементи суспільно-історичної практики, які дозволяють будувати об'єктивні (загальноприйняті) картини світу. |
Структуралізмсистема Тітченера, згідно котрій психологія має справу зі свідомим, залежним від індивіда досвідом. |
Формування образу „Я”процес життєтворчості, який найбільш повно втілюється в індивідуальному життєвому проектуванні, передбачає, знання самого себе: „Хто Я?”, „Що Я?”, „Які особистісні якості Я маю?”, „У чому сенс мого життя?”, „Які мої життєві орієнтири, цінності та пріоритети?”, „Які мої недоліки, а можливо, й вади, яких я хотів би передовсім позбутися?; „Які потенційні та актуальні здібності я маю?” та ін. |
Функціоналізмнапрямок у психології, орієнтований на вивчення ролі розуму в адаптації організму до навколишнього середовища. |