Теорія прийняття рішень
Основними рисами теорії прийняття рішень є: об’єктивна реальність, логічна цілісність, здатність до розвитку, відносна самостійність, активний вплив на практику.
Об’єктивним в теорії є перевірка практикою змісту її законів і принципів, а суб’єктивним − форма відображення відповідних теоретичних положень. Необхідною умовою формування теорії прийняття рішень є визначення її предмету, напрямків вивчення, форм і методів дослідження.
На сьогоднішній день удосконалюється ряд теоретичних положень теорії прийняття рішень, що стосуються, перш за все, управління, збагачуються дослідженнями теорії і практики передових шкіл управління, знаходяться оптимальні сполучення нових та існуючих раніше поглядів на розробку, прийняття і реалізацію управлінських рішень.
Сутністю прийняття рішень, як процесу, є внутрішня відносно стійка основа управлінського рішення, яка визначає його зміст, роль і місце у функціонуванні і розвитку організації.
Ціль управлінського рішення міститься у забезпеченні координуючої (регулюючої) дії на систему управління, яка виконує задачі по досягненню цілей організації. Досягнення цілей передбачає виконання задач, які складають зміст і послідовність дій особи. Прийняття рішення − це творча і відповідальна задача управління.
Предметом дослідження теорії прийняття рішень є закони (закономірності) діяльності відповідальних осіб, які приймають рішення, їх організаційні форми, технології і методи, принципи і організація праці, сутність і зміст рішень.
Об’єктом теорії прийняття рішень є системна діяльність особи в процесі розробки, прийняття і реалізації рішень.