Предметом вивчення навчальної дисципліни є комплекс знань основних теоретичних підходів до вивчення проблем комунікації та спілкування, формування навиків аналізу смислів та змісту комунікаційних актів, навиків розпізнання невербальної сигналізації та емоцій співбесідника, навиків збереження комунікативної рівноваги та ефективності комунікації.

Міждисциплінарні зв’язки - загальна психологія, педагогічна психологія, вікова психологія, соціальна психологія, експериментальна психологія, практикум з психології, вступ до спеціальності, історія психології, психодіагностика, психологія управління.

Метою вивчення курсу «Психологічні проблеми спілкування» є надання можливості студентам отримати знання про основні закономірності спілкування як виду людської діяльності. Спілкування є не тільки джерелом отримання інформації і позитивних емоцій, ефективним засобом самовираження і вдосконалення міжособистісних стосунків, а й невичерпним резервом оптимізації будь-якої професійної діяльності. Тому вивчення дисципліни «Психологічні проблеми спілкування» дозволить студентам отримати знання про особливості спілкування, професійного та міжособистісного діалогу, соціального сприйняття, міжособистісних та внутрішньоособистісних конфліктів, а також дозволить сформувати на цій основі комунікативні якості психолога.

Завдання курсу:

1.     оволодіння та подальше вільне оперування професійною термінологією, використовуваною в даній сфері практичної діяльності;

2.     розкрити взаємозв’язки міжособистісного спілкування з іншими формами комунікативних процесів;

3.     характеризувати міжособистісну комунікативну взаємодію у зв’язку с цілями та мотивами комунікантів, ставленням один до одного, сценаріями спілкування;

4.     характеризувати особливості розуміння комунікантами один одного;

5.     формування у студентів навичок аналізу смислів за змісту повідомлень та діалогів у комунікативних актах;

6.     розкрити особливості використання психологічних знань про комунікативні процеси у формуванні комунікативної компетентності, навичок рефлексії та емпатії, ефективної комунікації;

У результаті вивчення даного курсу студент повинен знати:

1.     професійну термінологію, що існує в даній сфері; синонімічну термінологію у суміжних сферах, що описують комунікативні процеси та їх складові;

2.     особливості вербального та невербального спілкування;

3.     особливості міміки, жестів, пози та їх інтерпретацію;

4.     інтерпретувати - переводити формалізовану інформацію в іншу знакову систему смисли та зміст окремих комунікативних актів;

5.     характеристику та складові ефективної комунікації;

вміти:

1.            вибирати джерела та канали інформації, систематизувати та обробляти інформацію;

2.            розуміти монологічне повідомлення в рамках визначеної сфери й ситуації спілкування; будувати діалог за змістом тексту; робити записи, виписки, складання плану тексту, письмове повідомлення, що відображає певний комунікативний намір;

3.            у процесі роботи зі структурованою інформацією, відповідно до визначеної мети діяльності, виявляти зв’язки між елементами інформаційного матеріалу на підставі відомостей про тип та характеристики визначеної системи комунікації встановлювати їх відповідність (невідповідність) меті діяльності;

4.            у виробничих умовах під час усного та письмового спілкування за допомогою відповідних методів застосовувати компоненти соціолінгвістичної компетенції для досягнення взаємного порозуміння з урахуванням визначеного місця окремих соціо-культурних елементів у культурному контексті; інтегрувати власну діяльність у культурне оточення;

5.            визначати найбільш ефективні засоби психологічного впливу на аудиторію, забезпечуючи ефективне застосування (використання) засобів  вербальної та невербальної комунікації з аудиторією Розробляти процедуру і техніку психолого-педагогічного спілкування з метою запобігання міжособистісних та міжгрупових конфліктів;

6.            підбирати засоби впливу на особистість в залежності від вікових та індивідуальних особливостей;

7.            забезпечувати можливості розвитку та формування особистості з урахуванням різних умов спілкування;

8.            підбирати методики ділових бесід і проведення переговорів; застосовувати психологічні методи проведення ділових бесід, переговорів у роботі з персоналом;

9.            аналізувати ефективність спілкування, виявляти оптимальні умови спілкування, встановлювати адекватні міжособистісні стосунки в різних ситуаціях спілкування;

10.       приймати участь у проведенні соціально-психологічного тренінгу спілкування.

Основні результати навчання і компетентності згідно з вимогами освітньо-професійної програми:

1.      обʼєктивно, на наукових засадах, визначати основні закономірності спілкування;

2.      вміти відстоювати власну позицію;

3.      вміти обґрунтувати місце та роль педагогічного та управлінського спілкування;

4.      вміти адекватно сприймати співрозмовника і впливати на нього;

5.      вміти проводити продуктивні дискусії, ділові бесіди і наради;

6.      вміти творчо розвʼязувати міжособистісні конфлікти;

7.      вміти здійснювати психотерапевтичні вербальні та невербальні впливи на співрозмовника та пацієнта;

8.      володіти основними правилами і прийомами діалогічного спілкування;

9.      вміти створювати сприятливий клімат у медичному колективі;

10.    володіти методикою дослідження міжособистісної взаємодії та комунікативних здібностей.


1-й семестр: Ні
2-й семестр: Ні