Семінар 4. Правовий статус безробітного та працевлаштування

План

1. Безробітний як особа, яка не має роботи і джерел існування. Умови, за яких особа може бути визнана безробітною.

2. Зміст правового статусу безробітного.

3. Соціальне страхування на випадок безробіття.

4. Поняття працевлаштування та його співвідношення з поняттям зайнятості.

5. Види працевлаштування.

6. Масові звільнення і заходи їх запобігання.

 

Методичні рекомендації

Під час підготовки до першого питання студентам необхідно визначити поняття безробітного і умови, за наявності яких особа може бути визнана безробітною та відповідно – суб’єктом права на зайнятість. Важливо знати, що однією з умов визнання органами державної служби зайнятості громадянина в якості безробітного є його незайнятість.

Під час підготовки до другого питання студентам необхідно звернути увагу на те, хто не може бути визнаний безробітним, який порядок реєстрації безробітних громадян. Особам, які мають статус зареєстрованого в органах служби зайнятості в якості безробітного, законодавство надає значну кількість гарантій у сфері сприяння їх зайнятості (безоплатна професійна орієнтація, професійна підготовка, перепідготовка і підвищення кваліфікації за направленням органів служби зайнятості тощо).

Під час підготовки до третього питання студентам необхідно розібратись з умовами призначення допомоги по безробіттю, строками її виплати, а також підставами припинення виплати допомоги по безробіттю.

Під час підготовки до першого питання студенти повинні усвідомити, що працевлаштування виступає одним із найважливіших способів сприяння зайнятості і відноситься до заходів з активної політики зайнятості. Студентам слід зрозуміти, що розглядається поняття працевлаштування неоднозначно. В найширшому його розумінні до працевлаштування відносять всі процеси, що передують набуттю громадянином статусу зайнятого, включаючи й так званий індивідуальний пошук громадянами роботи, а організаціями – працівників потрібної кваліфікації і спеціальності. Водночас, сьогодні, з точки зору охоплення правовим регулюванням (передусім – трудовим правом), а також з метою чіткішого розуміння ролі працевлаштування як способу сприяння зайнятості доцільно розглядати дане явище більш вузько. У зв’язку з цим працевлаштування у найзагальнішому вигляді визначається як спосіб сприяння зайнятості, що являє собою надання органами державної служби зайнятості та іншими уповноваженими на те організаціями послуг по підшуканню роботи на умовах трудового договору і влаштуванню на неї. Для того, щоб дати більш детальне визначення працевлаштування, важливо зупинитися на його ознаках, вказавши також, що воно є юридичною гарантією реалізації прав громадян у сфері праці і зайнятості і спрямоване на досягнення оптимального співвідношення інтересів громадян, які працевлаштовуються, роботодавців і держави на ринку праці тощо.

Під час підготовки до другого питання студентам необхідно звернути увагу на те, що однією із ознак працевлаштування є участь у ньому посередників. Сучасна правова організація працевлаштування в Україні відрізняється тим, що основна роль відводиться державній службі зайнятості. Правова організація працевлаштування з участю державної служби зайнятості характеризується особливостями, притаманними для працевлаштування окремих категорій суб’єктів. Так, щодо працевлаштування інвалідів держава встановлює такі особливі гарантії, як квотування, створення спеціалізованих робочих місць. Законодавством встановлені особливості працевлаштування молоді. Специфіка в правовому регулюванні нерідко відображається і в прийнятті Урядом України спеціальних цільових програм сприяння зайнятості вказаних груп населення. Все це свідчить про те, що відносно таких категорій громадян держава бере на себе зобов’язання по створенню підвищених гарантій у сфері їх працевлаштування, що дозволяє говорити про забезпечення їх зайнятості. Працевлаштування без участі посередників також на практиці пов’язано з певними проблемами. Так, наприклад, проведення роботодавцями різного роду тестувань і співбесід, за результатами яких здійснюється відбір кадрів, нерідко породжує складнощі при аналізі обґрунтованості відмов роботодавця у прийнятті на роботу.

Під час підготовки до третього питання студентам необхідно звернути увагу на те, що пріоритетного значення набувають заходи активної політики зайнятості – сприяння повній, продуктивній та вільно обраній зайнятості з метою стимулювання економічного зростання й розвитку, підвищення рівня життя, задоволення потреб у робочій силі та ліквідації безробіття. Активна політика зайнятості спрямована, насамперед, на підвищення рівня конкурентоспроможності незайнятого населення, адаптованості його до структурних змін, скорочення періоду вимушеної незайнятості завдяки здійсненню професійної перепідготовки.

  

Задачі

 

Задача 1. У пошуках роботи до служби зайнятості звернулася Трунова віком 56 років. Не підібравши відповідну роботу, служба зайнятості відмовила їй у визнанні безробітної, оскільки вона повинна отримувати трудову пенсію за віком. Трунова не погодилася з таким рішенням, оскільки за призначенням пенсії не зверталася, розраховуючи знайти роботу і накопичити страховий стаж, що дає право на максимальну пенсію.

Чи повинна бути Трунова визнана безробітною? Яку соціальну підтримку вона може отримати у службі зайнятості?

Задача 2. Громадянин Румунії Мунтяну звернувся до районної служби зайнятості з вимогою надати йому дозвіл для працевлаштування в Україні. Працівник служби зайнятості пояснив, що, крім заяви та копії паспорта, останній повинен подати також копію проекту трудового договору. Лише після цього впродовж двох місяців буде остаточно прийнято рішення про надання Мунтяну відповідного дозволу.

Крім цього, працівник служби зайнятості порадив Мунтяну поцікавитися, чи не укладено договір між Україною та Румунією про захист прав працівників-мігрантів, оскільки у випадку наявності такого договору дозвіл на працевлаштування в Україні йому не потрібний. Також Мунтяну було запропоновано обґрунтувати необхідність свого працевлаштування в Україні, оскільки за цієї умови дозвіл на працевлаштування буде видано на максимальний термін до двох років.

Яким є порядок працевлаштування в Україні іноземних громадян? Чи правомірними є вимоги працівника служби зайнятості?