Дедукція— механізм утворення умовисновків, побудований на логічному переході від загальних до конкретних суджень. Дедукція є протилежною індукції. |
Деїзм— (від лат. Deus – Бог) — вчення, в якому визнається Бог як безособиста першопричина світу, що потім розвивається за своїми власними законами. Деїзм відрізняється від теїзму (визнає зв’язок Бога зі світом і людиною), пантеїзму (розчиняє Бога в природі), атеїзму (заперечує саме існування Бога). |
Детермінізм— (від лат. determino – визначаю) — філософське учіння про закономірний взаємозв’язок і причинну обумовленість всіх явищ. |
Детермінізм біологічний— включає в себе ідею ймовірнісної причинності, а також уявлення про те, що зміни, які відбуваються в організмі, детермінуються майбутнім, а не минулим. Його варіантами є еволюційний детермінізм (причинність як прагнення до виживання) і детермінізм, пов’язаний зі спадковим наслідуванням ознак (Ф. Гальтон). |
Детермінізм механістичний— уявлення про те, що весь світ розглядається як велетенський механізм, всі дії якого детерміновані матеріальними причинами і законами механіки І. Нютона. Детермінізм механістичний обмежує свободу волі, знімає з людини відповідальність за її вчинки. |
Детермінізм психічний— уявлення про те, що психічні процеси та їх результати (образи, думки, мотиви, дії) самі можуть бути причиною інших психічних процесів. |
Діалектика— у першочерговому значенні – мистецтво полеміки, логічний метод встановлення істини шляхом виявлення й подолання суперечностей у судженнях опонента; у сучасному трактуванні – вчення про найзагальніші закони руху як саморуху, розвитку як саморозвитку. |
Догматизм— одностороннє, схематичне мислення, що оперує догмами, в основі якого – сліпа віра в авторитети, захист застарілих положень. |
Дуалізм— філософське
вчення, яке визнає дві першооснови світу — ідеальну та
матеріальну (дух і матерію). |
Дух— філософське поняття, що означає неречовий початок, на відміну від матеріального, природного начала. В раціоналізмі визначальною стороною духу є мислення, свідомість, в ірраціоналізмі – воля, почуття, уява, інтуїція тощо. У давньогрецькій філософії – пневма, нус, логос. |
Душа— складне поняття з області філософії і релігії, одинична, індивідуальна, безтілесна, нематеріальна сутність, що за деякими віруваннями властива живим істотам. (Філософський енциклопедичний словник В. І. Шинкарук) |