Історія психології_Кондратюк С.М._hm

напрямок у психології, який підкреслює важливість вивчення свідомого досвіду і визнає своїм предметом особистість як унікальну цілісну систему.

це вчення, яке стверджує, що всі події в світі заплановані (мають програму, залежність) подіями минулого.

активна взаємодія живої істоти з навколишнім світом, в ході якого вона цілеспрямовано впливає на об'єкт і за рахунок цього задовольняє свої потреби.

з методологічної точки зору, принцип, орієнтований на пізнання з допомогою спостереження та експерименту.

один з основних напрямків психології Х VIII – XIX ст. Ґрунтувалася на чуттєвому „досвіді” на противагу умоглядній, раціональній психології. Представники Е. п. (Д. Гартлі, Дж. С. Міль, Г. Спенсер та ін.) вважали предметом психології дослідження явищ свідомості, а методом психології – самоспостереження.

навчання про те, що психічні акти не мають самостійної цінності і не є причинними факторами поведінки.

(від англ. insight - проникливість, проникнення в суть) - поняття, введене в гештальтпсихологію В.Келером у 1925 р. Позначає раптовий розсуд суті проблемної ситуації.

методологічна установка, відповідно до якої всі психологічні процеси розглядаються як складна система процесів переробки інформації, яка може здійснюватися як послідовно, так і паралельно.

галузь психологічних знань, що вивчає розвиток психіки і знань про неї в історичному і логічному аспектах з акцентом на першому з них.

напрямок у психології, в якому увага фокусується на процесі пізнання, коли переживання людини активно переробляться її розумом.