Глосарій
Глосарій
Аберації – хромосомні аномалії, зокрема під впливом радіації.
Авторадіографія (або радіографія) - спосіб вивчення розподілу радіоактивних речовин у досліджуваному об’єкті шляхом накладання на нього чутливих до радіоактивних випромінювань фотоматеріалів (плівки, фотопаперу, фотоскла). Включає макроавторадіографію та мікроавторадіографію.
Адаптивна відповідь – одна із форм прояву гормезису за умови дії малих доз радіації.
Актиноїди – родина радіоактивних речовин 15-ти елементів, що займають одну клітину в періодичній системі елементів ІІІ-ї групи 7-го періоду
Базон – елементарна частинка атома.
Безпека радіаційна – заходи, спрямовані на запобігання ураження населення від іонізуючого опромінення. Річна норма опромінення в Україні встановлена для професіоналів (група А) 5 рентген (5 бер); для населення, яке проживає поблизу АЕС (група Б) – 0,5 бер.
Беккерель – активність нукліду в радіоактивному джерелі (А), позначається “Бк”, міжнародне позначення “Bq”.Бекерель дорівнює одному розпаду за секунду.
Бер – енергія будь-якого виду випромінення, яка поглинається 1 г тканини, при якій спостерігається той же біологічний ефект, що і при поглиненій дозі в 1 рад фотонного випромінювання або в 1 рентген гаммапроменів; біологічний еквівалент рентгена, позасистемна одиниця еквівалентної дози опромінення людини іонізуючим випромінюванням (1 бер = 1.10-2Зв = 1сЗв)
Важкі метали – частіше до важких металів відносять ті, що є біологічно токсичними. Наприклад свинець, ртуть не мають біологічної користі і є токсичні. Іноді до важких металув відносять ті, що мають атомну масу більше 50. У такому випадку до важких металів включають всі метали, починаючи з ванадію.
Вакуум (лат. пустота) – у квантовій теорії поля, низщий енергетичний стан квантового поля. Середнє число частинок – квантового поля – у вакуумі дорівнює нулю, але у вакуумі може відбуватися народження віртуальних частин, які впливають на фізичні процеси (давно існує гіпотеза про спонтанне, довільне народження атомів у космічному вакуумі). Вакуум немає точкових частинок з масою, але він насичений енергією, наприклад у формі електромагнітних хвиль, гравітаційних сил тощо.
Валентні електрони – це електрони зовнішньої оболонки атома, які визначають його валентність.
ВВЕР – водо-водний енергетичний реактор на АЕС. До цього типу належать всі реактори на АЕС України. 203 Взаємодії (фундаментальні) в природі – слабкі і сильні До слабких відносять гравітаційні та електромагнітні взаємодії, а до сильних – ядерні.
Відкриті джерела радіації – це такі джерела, де радіоактивні речовини знаходяться у такому стані (пил, порошок, розчин), що невиключає розповсюдження його у зовнішньому середовищі; такі джерела, речовини і устрої, експлуатація яких не виключає надходження радіації до навколишнього середовища.
Гази радіоактивні – радон, торон, вуглець-14, тритій. Родон і торон надхадять із земних порід, тритій утворюється з водні, вуглець-14 з вуглецю.
Гальмівне електромагнітне випромінювання – це електромагнітне випромінювання, що генерується під час гальмування зарядженої частинки в електричному полі.
Гальмівне випромінювання – фотонне випромінювання з безперервним спектром, що виникає при зменшенні кінетичної енергії заряджених часток унаслідок їх гальмування в полі ядра атома важких металів; це фотонне випромінювання з неперервним спектром, котре виникає при зміні кінетичної енергії заряджених частин.
Гама-випромінювання (γ) – короткохвильове електромагнітне випромінювання з довжиною хвилі (1000-1) . 10-8 м і енергією більше 250 КеБ, а також електромагнітне випромінювання радіонуклідів (незалежно від енергії), що виникає при розпаді радіоактивних ядер та елементарних частинок і при взаємодії швидких заряджених частинок з речовиною.
Гама-випромінювання – потік електромагнітних хвиль; це як і радіохвилі, видиме світло, ультрафіолетові і червоні промені, а також рентгенівське випромінювання. Різні види електромагнітного випромінювання відрізняються умовами створення та певними властивостями (довжина хвилі, ергія).
Дезактивація - видалення радіоактивних речовин з окремих теріторій місцевості, споруд, засобів транспорту, одягу, продовольства, води, тіла тварин і людини та інших предметів, будь-якої поверхні чи середовища або зниження рівня забруднення фізичними, хімічними засобами.
Дезактивація – це один із видів знезараження, що включає два такі способи: - механічний (змітання щітками тощо, витрушування олягу, здування, змивання водою тощо); фізикохімічний (передбачає застосування розчинів спеціальних препаратів і поверхнево активних речовин. Механічних спосіб дезактивації є простим, доступним і здійснюється зразу після виходу із зони забруднення. Механічний і фізикохімічний способи один рдного доповнюють
Дейтерій (лат. Deuterium – другий) – тяжкий водень, стабільний ізотоп водню з масовим числом 2. Ядро атома дейтерію складається з протона, нейтрона. Коли дейтерій з’єднується з киснем утворює важку воду. Відкритий дейтерій Г. Юрі у 1932 році. У природі зустрічається у вільному станв і в хімічних сполуках D2O. Важкої води в складі звичайної води міститься 0,015%.
Дейтрони (грц. deuteros = другий) – ядра дейтерію, що складається з одного протона та одного нейтрона – ізотопу водню з масовим числом 2.
Детерміністичні ефекти (соматичні) – це зміни в органічних системах при опромінені великими дозами, по відношенню до яких є поріг. Вони підрозділяються на гострі, підгострі і хронічні. До них відносяться локальні 208 ураження: променеві опіки шкіри, катаракта, стерилізація, а також віддаленні наслідки: радіосклеротичні процеси, радіоканцерогенез. При цьому вивчають адаптивну відповідь організму на опромінення за умови дії малих доз (зростання стійкості до дії радіації; стимуляція проліферативних процесів бактеріальних, тваринних і рослинних клітин у культурі та in situ, інтенсифікація різних біохімічних і фізіологічних процесів). З детерміністичними ефектами пов’язані дози опромінення і поглинання радіації – Лд50% (напівлегальна), Лд75% (критична), Лд 100%).
Еквівалентна (ефективна) доза або біологічна (Н) – є мірою біологічного впливу випромінювання на конкретний організм, тобто є індивідуальним критерієм небезпеки, зумовленим іонізуючим випромінюванням; це поглинута доза, в якій ураховано поправку на якість 210 випромінювання й на тканину, тобто добуток поглинутої дози на коефіцієнт зважування на тип випромінювання; характеризується оцінкою впливу будьякого виду випромінювання на організм людини, вимірюється у зівертах (1 Зв = 1 Дж/кг). Позасистемною одиницею служить бер (біологічний еквівалент Рада). 1 бер = 0,01Зв. Еквівалентна і ефективна доза поняття тотожні.
Екліптика – площина, в якій рухається Земля навколо Сонця.
Еколого-токсикологічна концепція – система теоретичних розробок і практичних заходів щодо упередження і запобігання “отруєння” і деградацію екосистем шкідливими різноманітним впливом фізичними (пил, шум, тепловий фактор, механічний вплив), хімічними (токсини, гербіциди, пестицидів, радіонукліди, метали, амінів, вуглекислого газу, азоту тощо) антропогенними факторами через надмірне навантаження.
Експозиційна доза (Dx), (кулон на кілограм) – характеризує іонізуючу спроможність випромінювання в повітрі; експозиційна доза фотонного випромінювання, при якій корпускулярна емісія в сухому атмосферному стані масою 1 кг виробляє струми, що несуть заряд кожного знака, вимірюється у зівертах (1Зв = 1 Дж/кг). Визначається Н як добуток поглинутої дози (Д) на середній коефіцієнт якості (Q) іонізуючого випромінювання в елементарному об’ємі біологічної тканини стандартного складу: Н = Д х Q.
Експозиційна доза (Dx) або фізична – кількість енергії рентгенівського або γ-випромінювання, поглинене одиницею маси повітря; кулонів на кілограм маси. За одиницю експозиційної дози приймають кількість кулонів на 1 кг маси. Вимірюється в рентгенах/сек.
Забруднення радіаційне - присутність радіоактивних речовин у кількостях, що перевищують затверджені Міністерством охорони здоров’я України нормативні величини в матеріалах чи на їх поверхні, на поверхні тіла людини або в іншому місці, де вони небажані або можуть зашкодити.
Закон Бергоньє-Трибонто – у 1906 році французькі біологи встановили, що радіочутливість має пряму залежність від проліферативної активності.
Закриті джерела радіації – будь-які джерела, що знаходяться у такому фізичному стані, при якому неможливе розповсюдження радіації у навколишньому середовищі; речовини, устрої, що в передбачених умовах їх експлуатації, виключається надходження радіації до навколишнього середовища.
Засоби індивідуального захисту (ЗІЗ) - засоби, що перешкоджають надходження радіонуклідів до організму тварин і людини. ЗІЗ класифікують так: комплексні - спеціальні скафандри, ізолюючі костюми); засоби захисту тіла або дерматологічні (костюми, халати, накидки, фатуки); засоби захисту рук (рукавиці, печатки, нарукавники); засоби захисту ніг (бахали, чоботи, ботинки, черевики, тапки); засоби захисту очей (окуляри, щитки лицеві); засоби захисту голови (каски, шапки, берети, косинки); засоди захисту органів дихання (протигази, респіратори, марлеві пов’язки); засоби захисту органів слуху (навушники, затички).
Захисна оболонка (у межах даного документа) - методи чи технічні пристрої (споруди), які запобігають розсіюванню радіоактивних речовин.
Ізомери (meros –доля) – 1) явище існування хімічних сполук однакового кіількісного та якісного складу, але з різними фізичними та хімічними властивостями; 2) елементи однакові за складом і молекулярною масою, але різні за будовою, структурою, просторовістю, заломлювати промені. Відкрив в 1823 ро Ю. Лібих, а термін ввів у наукеу в 1830 році Й. Берцеліус.
Ізотопне випромінювання - випромінювання, яке складається з фотонів та частинок різних видів.
Ізотопні індикатори (або мічені атоми) – ізотопи, які відрізняються масою від атомів елемента, можуть використовуватись у якості індикатора (мітки) при вивчені різноманітних процесів його розподілу,переміщення і перетворення у складі різних речовин у любих складних системах, у тому числі живих системах.
Ізотопи (topos – місце)– це атоми одного елемента, котрі мають різну масу, але однаковий електричний заряд атомних ядер, тобто різну кількість нейтронів при однаковій кількості протонів. Отже, ізотопи – це хімічні елементи з однаковими хімічними властивостями, але різною атомною масою. Вони в періодичній системі елементів знаходяться під одним номером, наприклад, 55Cs131 , 55Cs134 , 55Cs135 , 55Cs137 . Розрізняють ізотопи стійкі (стабільні) і нестійкі. Радіоактивний ізотоп – це нестійкий ізотоп, що розпадається. Терміни “ізотоп”, “радіоактивний ізотоп” використовуються тоді, коли говориться про атоми одного і того самого елемента. Відомо біля 250 стабільних і біля 50 природних радіоактивних ізотопів. Прикладом стійких ізотопів може бути Pb206 , Pb208 – це кінцеві продукти розпаду урану (U235 , U238) і Th232 . вивчення ізотопів показало, що хімічні властивості елементів визначаються зарядом ядра, а не масою.
Ізотропія (рівномірність) - однаковість фізичних властивостей речовини, наприклад, механічних, оптичних,електричних, за всіма напрямами.
Карцерогени – радіаційні або хімічні реагенти, під впливом яких виникая трансформація клітин.
Квант (фотон) (лат. quantum – скільки) – загальна назва певних порцій променевої енергії, момента кількості руху та інших величин, якими характеризують фізичні властивості мікросистем; неподільна порція якоїнебуть величини в фізиці. В основі поняття лежить уява квантової механіки. Введено в науку поняття «квант» у 1900 році німецьким фізиком М. Планком.
Кількісна радіобіологія – галузь науки, що розробляє математичні моделі для характеристики дозових залежностей радіобіологічних ефектів тощо.
Кисневий ефект – зміна біологічної дії радіації у залежності від наявності та кількості кисню, зумовлений взаємодією кисню з вільними радикалами, які виникають у результаті опромінення. При зниженні концентрації кисню в клітинах під час опромінення зменшується ефект променевого впливу. Кисневий ефект проявляється на різних рівнях організації біологічних систем.
Класифікація доз опромінення – 1) надвисокі (порядку 1013… 1011 сГр/хв); 2) високі (порядку 106… 102 сГр/хв); 3) низькі (порядку 102 … 10-1 сГр/хв); 4) дуже низькі (порядку до 10-1 сГр/хв).
МАГАТЕ – міжурядова організація з питань мирного використання ядерної енергії.
Магнітно-резонансний томограф - діагностичний радіоприлад, що використовується в медичній світовій практиці з 1980 року, а в Україні з 1990 року.
Максимум екологічний – верхня межа області поширення дії екологічного фактору, за якої окремий організм або вид загалом іще може жити нормально. 223 Мала доза радіації – є декілька визначень, наприклад: - доза опромінення і поглинання до 0,5 Гр; - доза радіації, за дії якої не спостерігається ураження; - це доза, що на два-три порядки скнша ЛД100; - доза, що не перевищує природнього фону тощо.
Мегаелектронвольт (МеВ) –енергія. рівна мільйону еВ.
Медична радіологія – галузь науки, що тісно пов’язана з радіобіологією людини і розробляє заходи мінімізації наслідків опромінення людини, зокрема, при рентгенодіагностиці, радіотерапії тощо.
Напіврозпад – час, протягом якого розпадається половина радіоактивного ізотопу. Є радіонукліди з напіврозпадом від секунд до мільйонів років. Їх поділяють на коротко-, середньо і довгоживучі. Народження пар – процес взаємодії γ-фотонів із речовиною, за якого з квантів поля виникає пара електрон-позитрон.
Нейтрон (латн. neutrоn – ні той, ні інший) – електрично нейтральна елементарна частинка (n) атома всіх елементів за винятком водню з масою спокою 1,00898 і спинос ½. Відноситься до баріонів. У вільному стані нейтрони нестабільні і мають тривалість життя біля 16 хвилин, розпадається на протон, електрон і нейтрино. Вони володіють високою проникливою здатністю в шари речовини. Відкрив нейтрон англійський фізик Дж. Чедвік. Якщо нейтрон випромынить електрон ы антинейтрино, вын перетвориться на протон.
Нейтронографія – вивчення структури ядра атома з допомогою нейтронів; вивчення конденсованих середовищ нейтронними методами.
Некогерентне розсіювання – так називається ефект Комптона.
Немоноенергетичне випромінювання – випромінювання, що складається із фотонів різних енергій або частинок одного виду різних кінетичних енергій.
Оже-електрони – це ті електрони, які вилетіли з верхніх орбіт за межі атома. Їх іонізуюча здатність реалізується в безпосередній близкості до місця вильоту.
Одиниця радіоактивності - в СІ є беккерель (Бк), що дорівнює швидкості розпадів, коли за 1 секунду розпадається одне ядро радіоактивного ізотопу, а позасистемна одиниця – кюрі (Кі), що відповідає активності родону, який перебуває у стані радіоактивної рівноваги з 1г 226Ra.
Очікувана еквівалентна доза – результат сумації еквівалентних доз опромінення, які людина одержує за певний період життя.Якщо не вказано інтервал часу, за який обчислюється інтеграл, то мають на увазі 50 років для дорослих і 70 років для дітей. Одиниця цієї дози є зіверт. Це величина, що характеризує дози, які отримує або може отримати людина протягом життя.
Очікувана ефективна доза – результат інтегрування потужності ефективної дози по часу з тими самими часовими інтервалами, що й у випадку очікуваної еквівалентної дози. Одиниця цієї дози є зіверт.
Парадокс радіобіологічний – це невідповідність між малими кількостями поглинутої енергії іонізуючого випромінювання і крайнім рівнем реакції біологічного об’єкта, аж до летального. Так, для людини летальна поглинута доза одноразового опромінення всього тіла гама-віпромінюванням дорівнює 6 Гр (600 рад). Вся ця доза енергії, перетворена в тепло, може нагріти тіло лише на 0,0014°С. Радіаційний парадокс обумовлюється тим, що посередня (побічна) дія радіації на організм значно більша, ніж її пряма дія. Під посередньою (побічною) дією розуміють зміни молекул, викликані іонізацією речовини і наступними фізичними і хімічними реакціями. При цьому іонізуюча енергія перетворюється в хімічну, а остання, руйнуючи крупні органічні молекули (наприклад, ДНК), створює біологічний ефект (у тому числі, токсичний некроз клітини з наступним навантаженням на внутрішні органи організму тварин).
Партони (лат. partis = частина) - гіпотетичні частинки, елементи структурі Андронів.
Первинна субстанція – першопочаткова, найдрібніша, на межі маси і відсутності маси, далі неподільна матерія, що складає основу світу, а за умови певних процесів перетворюється в різноманітні види і форми матерії.
Період напіврозпаду (Т1/2) – час, протягом якого число радіоактивних атомів ізотопа зменшується вдвічі, тобто, час протягом якого радіоактивність зменшується у два рази.
Паливна касета – конструкція із таблеток урана і корпуса, що збирає (утримує) їх разом. Товщина цього корпуса 10-20 см і довжина – декілька метрів.
Рад – одиниця поглинутої дози; відповідає поглинутій енергії 100 ерг на 1 кг речовини (1 Рад = 100 ерг/г = 1. 10-2 Дж/кг = 1. 10-2Гр = 1 сГр; Гр = 1 Дж/кг = 231 104 ерг/г = 100 рад); доза в 1 рад означає, що у кожному грамі опроміненої речовини поглинено до 100 ерг енергії.
Радіаційна активність зразка – число розпадів за секунду в даному радіоактивному зразку, одиниця виміру – беккерель (Бк).
Радіаційне захоплення – захоплення ядром атома нейтрона з наступним випромінюванням γ-квантів. Цей процес обумовлює перетворення ядер.
Радіаційний розпад – весь процес розпаду нестабільних елементів.
Радіація – виділення елементарних частинок чи електромагнітних хвиль під час поділу атомів.
Сила дози – доза іонізуючої радіації випромінювання або поглинання речовиною за одиницю часу. Одиниці вимірювання мр/год , Зв/год
Сингулярність – геометричне місце точок у чотиривимірному просторі, на якому величини, що визначають поле, зазнають розриву.
Синдром радіаційного ураження – ушкодження окремих клітин, тканин, складних інтегрованих систем організму прямою дією іонізуючого опромінення та ряду побічних процесів, які супроводжуются зниженням властивих для них фізіологічних функцій. Розрізняють синдром І, ІІ, ІІІ рівнів. Синдром І-го рівня спричинений інактивацією клітин кровотворної тканини кісткового мозку (кістково-мозковий) та меристеми у рослин. Синдром ІІ-го рівня спричинений ушкодженням клітин епітелію травного тракту (гастероінтестинальний). Синдром ІІІ-го рівня розвивається внаслідок ушкодження клітин центральнох нервової системи (синдром ЦНС – центральної нервової системи).
Синергізм радіаційний – підсилення радіаційного ураження іншими неблагоприємними факторами (наприклад, куріння).
Соматичні ефекти радіації – пошкодження, що проявляються протягом життя організму, але не передаються потомству.
Тахіон – частинка матерії, яка володіє швидкістю, що перевищує швидкість світла.
ТВЗ – тепловиділяюча збірка, що включає паливну касету і її кріплення. ТВЗ знаходиться в активняй зоні реактора.
Тверді радіоактивні відходи – вироби, деталі машин та механізмів, матеріали, біологічні об’єкти, відпрацьвані радіоактивні джерела.
Термоядерне паливо – ізотопи, які використовують для одержання вибуху в результаті реакції синтезу їх атомних ядер. В якості термоядерного палива використовують ізотопи водню – дейтерій і тритій.
Толерантна доза доза опромінення – доза, що дорівнбє 1/100 пороговій еритемній дозі. Вона експериментально не обґрунтовувалась, а визначена з суто із логічних міркувань Д. Матшеллерем(США) у 1925 році.
Ультрафіолетове випромінювання – найбіль короткохвильова частина спектра сонячного світла (довжиною хвилі 400 х 10 – 9 м).
Уражаючі радіоактивні продукти – це альфа -, бета – частинки і гама випромінювання.
Ураження комбіноване при ядерному вибусі – одночасне ураження ударною хвилею, світловим випромінюванням і проникаючою радіацією. Кожна із складових комбінованого ураження ускладнює і підсилює наслідки ураження.
Ураження проникаючою радіацією – суть полягає в іонізації атомів і молекул, що входять до складу тканин і органів організму, в результаті чого розвивається променева хвороба.
Ураження світлове при ядерному вибусі – ураження, що обумовлює опіки шкіри, слизових оболонок, ураження очей. Розрізняють чотири ступені опіків.
Фактор зміщення дози (ФЗД) – використовується для визначекння захисної дії радіопротектора, що обраховується діленням напівлетальної дози захищеного організму на напівлетальну дозу для незахищеного організму.
Фактор розподілу дози – зміни біологічної ефективності опромінення зумовлені нерівномірним розподілом по тканинах організму поглинутих радіонуклідів.
Феноли – слабкі кислоти, здатні утворювати сполуки з металами (гідрохінон, пірокатехін, пірогалол, гваякол, нафтол та ін).
Фемтометр – одиниця виміру, що дорівнює 10-15 метра. Іноді цю одиницю називають фермі, на честь італійського фізика Е.Фермі.
Ферміони (від прізвища фізика Енріко Фермі) – спільна назва для протонів, електронів, нейтронів, нейтрино.
Характеристичне випромінювання – фотонне випромінювання з дискретним спектром, яке виникає при зміні енергетичного стану атома.
Хронічне опромінення – якщо об’єкт зазнає дії іонізуючого випромінювання протягом усього життя.
Циклотрон – електромагнітний прилад (гармата) для отримання швидких заряджених частинок (протонів, дейтронів, альфа-частинок) з метою розщеплення атома.
Шар повного поглинання – товщина будь-якої речовини, що забезпечує вдвічи захист від проникаючої радіації.
Швідкі ядра – генеровані потоки ядер з допомогою прискорювачів практично всіх хімічних елементів.
Штучне джерело іонізуючого випромінювання – джерело випромінювання, створене людиною: ядерні вибухи, реактори АЕС, прискорювачі заряджених частинок, рентгенівські апарати, апарати засобів зв’язку високої напруги тощо.
Щільність забруднення ґрунту цезієм-137 – вміст (радіоактивність) цезію-137 в 1 м 2 . Вимірюється в кБк/м 2 .
Щільність потоку – характеризує рівень радіоактивної забрудненості поверхності, вимірюється в часточках, що випускаються за 1 хвилину з 1 см 2 поверхні.
Ядерна зброя – атомна, ядерна, термоядерна, воднева, нейтронна.
Ядерний фотоефект – при нагріванні гама-квантами ядро атома одержує надлишок енергії без зміни свого уклонного складу, але перетворюється в ядро, що готове до ядерної реакції викинути із себе нуклон, головним чином нейрон.
Ядра віддачі – це ядра будь-яких елементів після зіткнення з нейтронами в яких зростає кінетична енергія і, які набули здатності здійснювати іонізаці, збуджувати атоми і молекули.
Ядро – центральна частина атома. Поняття про ядро в науку ввів у 1911 році Ернст Резерфорд.