Інформаційні технології в галузі_Васюра Р.В._lk

Наразі відбувається глобальний перехід від індустріального суспільства до інформаційного, розвиток якого безпосередньо пов’язаний з інтенсифікацією інформаційних процесів, необхідністю збору, обробки і передачі величезних обсягів інформації, перетворенням інформації у товар, переважно, значної вартості. Поява всесвітньої мережі Інтернет сприяла лавиноподібному зростанню міжнародних спілкувань у різних сферах людського життя. Технологічне інформаційне середовище руйнує сталу ієрархію управління, створюючи на її місці більш гнучкі вільні структури. Автоматизовані інформаційні системи і нові технології дають можливість оптимізувати і раціоналізувати управлінські функції, відкривають нові шляхи побудови збалансованого суспільства, вдосконалюючи всі сфери його життя і діяльності. Отже, згідно із прогнозами багатьох політологів, на сучасному етапі розвитку цивілізації відбувається поступовий перехід від індустріального до постіндустріального або інформаційного суспільства. Одне з його визначень таке: інформаційне суспільство – теоретична концепція постіндустріального суспільства; історична фаза можливого розвитку цивілізації, в якій основними продуктами виробництва є інформація і знання.

Головні риси такого суспільства:

Ø       збільшення ролі інформації та знань;

Ø       зростання кількості людей, зайнятих інформаційними комунікаціями та виробництвом інформаційних продуктів і послуг;

Ø       створення глобального інформаційного простору, що забезпечує ефективну інформаційну взаємодію людей, їхній доступ до світових інформаційних ресурсів і задоволення їхніх потреб в інформаційних продуктах і послугах.

Термін “інформаційне суспільство” і проєкти створення такого суспільства вперше з’явилися в останній третині XX століття в США та країнах Західної Європи. Відтоді поняття інформаційного суспільства міцно зайняло своє місце не тільки в лексиконі фахівців з інформатики, але й у мові політичних діячів, економістів, вчених інших спеціальностей. Зазвичай це поняття асоціюється з розвитком інформаційних технологій і засобів телекомунікацій, що дають змогу на базі громадянського суспільства (або, принаймні, декларованих його принципів) здійснити новий еволюційний стрибок, щоб ввести цивілізацію в XXI століття вже у вигляді інформаційного суспільства або, щонайменше, його початкового етапу.

Згідно з вищевказаним, 27 березня 2006 року генеральна Асамблея ООН прийняла резолюцію під номером A/RES/60/252, що проголошує 17 травня Міжнародним днем інформаційного суспільства.

В основі навчальної дисципліни лежать терміни і визначення, з одного боку, що мають широке тлумачення, а з іншого боку – нормовані державними стандартами. До таких стандартів належать, зокрема, ДСТУ 2481–94 “Системи обробки інформації. Інтелектуальні інформаційні технології. Терміни й визначення”, ДСТУ 2941–94 “Системи обробки інформації. Розробка систем. Терміни й визначення” і багато інших. Натепер є безліч різних тлумачень терміна “інформація”. Тому наведемо кілька визначень цього поняття, як ключового в назві даної дисципліни.

Інформація (від латинського informatio – роз’яснення, виклад): найперше – відомості, передані людьми усним, письмовим або іншим способом (за допомогою умовних сигналів, технічних засобів і т. д.). Із середини XX століття – загальнонаукове поняття, що містить обмін відомостями між людьми, людиною й автоматом, автоматом та автоматом, обмін сигналами у тваринному і рослинному світі, передачу ознак від клітини до клітини, від організму до організму; одне з основних понять кібернетики.

Інформація – одна з основних універсальних властивостей предметів, явищ, процесів об’єктивної дійсності, людини і створених нею керуючих ЕОМ, що полягає в здатності сприймати внутрішній стан і впливи навколишнього середовища і зберігати певний час результати, перетворювати отримані відомості й передавати результати обробки (перетворення) іншим предметам, явищам, процесам, машинам, людям.

Інформація (для процесу обробки даних) – будь-які знання про предмети, факти, поняття тощо проблемного середовища, якими обмінюються користувачі системи обробки даних. Як бачимо, інформація одержала настільки широке поширення в житті цивілізації, що для неї недостатньо одного визначення.

Аналогічна ситуація склалася і з другим ключовим поняттям – “система”.

Система (від грецького systema – ціле, складене із частин; з’єднання): безліч елементів, які перебувають у відносинах і зв’язках один з одним, що здатні утворювати певну цілісність, єдність.

В інформатиці цей термін широко розповсюджений і має безліч змістових значень. Найчастіше він використовується стосовно набору технічних засобів і програм. Системою може називатися апаратна частина комп’ютера або безліч програм, призначених для вирішення конкретних прикладних завдань, доповнених процедурами ведення документації й керування розрахунками.

Виділяють матеріальні й абстрактні системи.

Матеріальні розділяються на системи неорганічної природи (фізичні, геологічні, хімічні, технічні та ін.) і живі системи (біологічні системи – клітини, тканини, організми, популяції, види, екосистеми); особливий клас систем – соціальні системи (від найпростіших соціальних об’єднань до соціальної структури суспільства).

Абстрактні системи – поняття, гіпотези, теорії, наукові знання про систему, лінгвістичні (мовні), формалізовані, логічні системи та ін.

У сучасній науці дослідження систем різного роду проводиться в межах системного підходу, загальної теорії системи, різних спеціальних теорій систем, у кібернетиці, системотехніці, системному аналізі тощо. У державних стандартах два розглянутих терміни поєднуються в єдине поняття – “інформаційна система”.

Інформаційна система – система, що аналізує пам’ять і маніпулює інформацією про проблемну область. Додавання до поняття “система” слова “інформаційна” відбиває мету її створення і функціонування.

Інформаційні системи забезпечують збір, зберігання, обробку, пошук, видачу інформації, необхідної у процесі прийняття рішень завдань із будь-якої галузі. Вони допомагають аналізувати проблеми і створювати нові продукти.

Сучасне розуміння інформаційної системи припускає використання як основного технічного засобу переробки інформації персонального комп’ютера. У великих організаціях поряд із персональним комп’ютером до складу технічної бази інформаційної системи може входити мейнфрейм (mainframe) або супер ЕОМ. Крім того, технічне втілення інформаційної системи саме по собі нічого не значить, якщо не враховано роль людини, для якої призначено вироблену інформацію і без якої неможливі її одержання й обробка.

Необхідно розуміти різницю між комп’ютерами й інформаційними системами. Комп’ютери, оснащені спеціалізованими програмними засобами, є технічною базою й інструментом для інформаційних систем. Інформаційна система немислима без персоналу, який взаємодіє з комп’ютерами, і телекомунікацій.

Крім вищенаведених основних, розглянемо також інші терміни, що мають відношення до дисципліни. До них належать такі:

Технологія (від грецького techne – мистецтво, майстерність, уміння): сукупність методів, способів і прийомів одержання, обробки або переробки сировини і напівфабрикатів з метою отримання готової продукції; наукова дисципліна, що вивчає механічні, фізичні, хімічні й інші зв’язки і закономірності, що діють у технологічних процесах.

Іноді технологією називають також самі заходи щодо видобутку, обробки, транспортування, зберігання, контролю, що є частиною загального виробничого процесу.

Інтелектуальна інформаційна технологія – прийоми, способи й методи виконання функцій збору, зберігання, обробки, передачі й використання знань.

Інформаційна технологія – процес, що використовує сукупність засобів і методів збору, обробки та передачі даних (первинної інформації) для одержання інформації нової якості про стан об’єкта, процесу або явища (інформаційного продукту).

Мета інформаційної технології – виробництво інформації для її аналізу людиною і прийняття на його основі рішення з виконання якоїсь дії.

Інформаційна технологія є найбільш важливою складовою процесу використання інформаційних ресурсів суспільства.

У сучасному суспільстві основним технічним засобом технології переробки інформації є персональний комп’ютер, що істотно вплинув як на концепцію побудови й використання технологічних процесів, так і на якість результуючої інформації. Впровадження персонального комп’ютера в інформаційну сферу і застосування телекомунікаційних засобів зв’язку визначили новий етап розвитку інформаційних технологій та, як наслідок, зміну їхньої назви шляхом приєднання одного із синонімів: “нові”, “комп’ютерні” або “сучасні”.

Прикметник «нові» підкреслює новаторський, а не еволюційний характер цих технологій. Впровадження нових інформаційних технологій є новаторським актом у тому розумінні, що вони істотно змінюють зміст різних видів діяльності в організаціях. Поняття нової інформаційної технології охоплює також комунікаційні технології, які забезпечують передачу інформації різними засобами, а саме – телефоном, телеграфом, телебаченням, факсом та ін.

Нижче наведено основні характерні риси нових інформаційних технологій:

ü      принципово нові засоби обробки інформації;

ü      вбудовування в технологію керування;

ü      нові технології комунікацій;

ü      цілісні технологічні системи;

ü      інтеграція функцій фахівців і менеджерів;

ü      нові технології обробки інформації;

ü      цілеспрямоване створення, передача, зберігання й відображення інформації;

ü      облік закономірностей соціального середовища;

ü      нові технології прийняття управлінських рішень.

Отже, нові інформаційні технології – це інформаційні технології з “дружнім” інтерфейсом роботи користувача, що використовують персональні комп’ютери та телекомунікаційні засоби. Прикметник “комп’ютерні” підкреслює, що основним технічним засобом реалізації цих технологій є комп’ютер. Визначимо три основних принципи нових (комп’ютерних) інформаційних технологій:

v     інтерактивний (діалоговий) режим роботи з комп’ютером;

v     інтегрованість (стикування, взаємозв’язок) з іншими програмними продуктами;

v     гнучкість процесу зміни як даних, так і постановок завдань.

Очевидно, більш точним варто вважати термін “нові”, а не “комп’ютерні” інформаційні технології, оскільки він відбиває в їхній структурі не тільки технології, засновані на використанні комп’ютерів, але й технології, засновані на інших технічних засобах, особливо на засобах, що забезпечують телекомунікацію.

Дані – інформація, оформлена у формалізованому вигляді, зручному для пересилання, інтерпретації або обробки за участю людини або автоматичних засобів.

База даних – сукупність взаємозалежних даних, організованих згідно зі схемою бази даних так, щоб з ними міг працювати користувач.

Система управління базами даних – сукупність програмних та мовних засобів, які забезпечують керування базами даних.

Знання – сукупність фактів, закономірностей, відносин і евристичних правил, що відображає рівень поінформованості про проблеми деякої предметної області.

База знань – упорядкована сукупність правил, фактів, механізмів виводу і програмних засобів, що описує деяку предметну область і призначена для роботи з накопиченими в ній знаннями.

Система управління базою знань – сукупність програмних та апаратних засобів для організації і ведення бази знань.

Сучасні інформаційні і телекомунікаційні технології стають одним із найбільш прибуткових та швидко зростаючих секторів економіки. Інформація стала важливим виробничим і комерційним ресурсом (електронна комерція, комп’ютерна імітація та моделювання процесів і подій, Інтернет-технології).