Інформаційні технології в галузі_Васюра Р.В._lk

Різноманітність сфер і форм застосування сучасних інформаційних технологій породжує різноманітність способів їх класифікації. За масштабністю інформаційні системи поділяються на такі групи (рис. 1):

 одиничні;

групові;

корпоративні;

глобальні    

Рис. 1. Класифікація інформаційних систем за масштабністю

 

Одиничні ІС реалізуються переважно на автономному персональному комп’ютері без використання комп’ютерної мережі. Така система може містити кілька простих додатків із спільним інформаційним фондом. Подібні інформаційні комплекси можуть бути створені за допомогою таких локальних систем управління базами даних: Clipper, FoxPro, Paradox, MS Access тощо. Наприклад, “ІС: Бухгалтерія”, АРМ.

Групові ІС орієнтовані на колективне використання інформації і найчастіше будуються на базі локальної обчислювальної мережі. Для розробки таких додатків найчастіше використовуються сервери баз даних (SQL-сервери) для робочих груп. Серед найбільш відомих таких серверів є Oracle, InterBase, Sybase тощо.

Корпоративні ІС призначені для великих компаній і можуть підтримувати територіально віддалені вузли і мережі. Зазвичай вони мають ієрархічну клієнт-серверну структуру зі спеціалізацією серверів. При розробці таких систем можуть використовуватися ті ж сервери баз даних, що й для розробки групових ІС. Для корпоративних систем найбільш поширеними є сервери Oracle, DB2, Microsoft SQL Server.

Глобальні   ІС    охоплюють    територію    держави    чи    континенту.

Прикладом такої інформаційної системи є глобальна мережа Інтернет.

За сферою застосування інформаційні системи можна умовно поділити на чотири групи:

1)                 системи обробки трансакцій (операцій з базою даних) – призначені для ефективного відображення предметної області в будь-який момент часу (OLTP – On Line Transaction Processing);

2)                 системи підтримки прийняття рішень – за допомогою комплексу запитів здійснюється аналіз даних у різних аспектах: часових, просторових тощо;

3)                 інформаційно-довідкові системи базуються на гіпертекстових документах і мультимедійних засобах. Найбільший розвиток такі системи отримали в мережі Інтернет;

4)                 офісні інформаційні системи – призначені для перетворення паперових документів в електронні, автоматизації діловодства й управління документообігом.

За способом організації автоматизовані ІС можуть бути класифіковані так:

ü      на основі архітектури файл-сервер;

ü      на основі архітектури клієнт-сервер;

ü      на основі багаторівневої архітектури;

ü      на основі Інтранет-технологій.

Інтранет – внутрішньокорпоративна мережа, що використовує стандарти, технології і програмне забезпечення Інтернету.

Комп’ютерна мережа, що використовує технології Інтернету, але водночас є приватною корпоративною мережею. Мережа підтримує сервіси Інтернет, наприклад, такі: електронна пошта, веб-сайти, FTP-сервери тощо, але в межах корпорації. Інтранет-мережа здебільшого підключається до зовнішніх мереж, і до Інтернету також, через засоби захисту від несанкціонованого доступу. Інтранет може бути ізольований від зовнішніх користувачів або функціонувати як автономна мережа, що не має доступу ззовні.

За рівнем або сферою діяльності поділяють на:

v      державні;

v      територіальні (регіональні);

v      галузеві;

v      підприємств або установ;

v      технологічних процесів.

Державні ІС призначені для вирішення господарських проблем країни на базі використання обчислювальних комплексів та економіко- математичних методів. Наприклад:

ü       автоматизована система державної статистики – основне джерело статистичної інформації;

ü       автоматизована     система                          планових               розрахунків (Міністерство економіки України);

ü       державна      інформаційна                          система         фінансових                          розрахунків (Міністерство фінансів України).

За типом підтримки, яку вони забезпечують в організації управління, системи можуть бути поділені на такі групи:

Ø       системи обробки операцій, які реєструють та обробляють дані, одержані внаслідок ділових операцій. Можуть проводитись або способом пакетного оброблення даних, або в масштабі реального часу;

Ø       автоматизовані системи управління технологічними процесами (АСУТП), що приймають рішення з типових питань, наприклад, управління виробничим процесом;

Ø       системи співробітництва на підприємстві, які використовують комп’ютерні мережі для забезпечення зв’язку, координації та співробітництва відділів і робочих груп, що беруть участь у процесі;

Ø       інформаційні менеджерські системи – системи забезпечення менеджменту, що продукують заздалегідь визначені звіти, подають відображення даних і результати вжитих заходів на періодичній чи винятковій основі або за запитом;

Ø       системи підтримки прийняття рішень – ІС, які використовують моделі прийняття рішень.

Корпоративні системи, системи підтримки прийняття рішень (СППР) та експертні системи характеризують новий етап автоматизації управління підприємством.

Системи підтримки прийняття рішень (або англ. Decision Support System – DSS) призначені для підтримки прийняття рішень керівників різного рівня при вирішенні неструктурованих і слабоструктурованих проблем та використовують нові засоби інформаційних технологій – програмні агенти, сховища і вітрини даних, OLAP-системи (On-Line Analytical Processing) тощо.

СППР використовують не тільки загальне інформаційне забезпечення, а й загальне математичне забезпечення – бази моделей.

Експертні системи. Експертною системою (EC) називають систему підтримки прийняття рішень, яка містить знання з певної вузької предметної області, а також може пропонувати користувачу рішення проблем з цієї галузі і обґрунтовувати їх. Експертна система складається з бази знань, механізму логічного виводу і підсистеми обґрунтувань.

Експертна система акумулює професійні знання керівників і фахівців, використовуючи їх для формування бази знань, яка містить набір взаємопов’язаних правил. Під час прийняття рішень стає можливим аналіз наслідків різних рішень у вигляді питань “що буде, якщо...”, не витрачаючи часу на трудомісткий процес програмування.

Створення експертних систем – це спроба значного розширення сфери застосування комп’ютерної техніки і суттєвого збільшення її можливостей як допомоги людині в її інтелектуальній роботі.