Інформаційні технології в галузі_Васюра Р.В._lk

АБІС звичайно складається з реляційної бази даних, програмного забезпечення, що взаємодіє з базою даних, і двох графічних користувацьких інтерфейсів (один для читачів, другий для персоналу).

Окремі функції програмного забезпечення більшості АБІС являють собою функціонально завершені модулі, які об'єднані в загальний інтерфейс. Приблизний перелік модулів включає:

·                  придбання    фондів                     (замовлення, виставлення                      рахунків та отримання);

·                  каталогізація (внесення та бібліографічний опис примірників);

·                  обіг (видача/повернення примірників читачам);

·                  періодика (відстеження журналів та газет);

·                  OPAC — загальнодоступний електронний каталог та інтерфейс для користувачів.

Як справедливо стверджує Ф. С. Воройський, інформаційно-технічна інфраструктура сучасної АБІС має задовольняти цілу низку вимог та підтримувати:

·                  відкриті стандарти — забезпечувати інтероперабельність, а саме, підтримувати застосування стандартних протоколів взаємодії та форматів даних (стандарти ISO, ДСТУ, IEEE 1);

·                  розподілене середовище — можливість роботи системи в будь- якому мережевому середовищі — локальній, корпоративній або глобальній мережі залежно від завдань, що виконуються системою;

·                  Інтернет / Інтранет і Web-технології — використання Інтернету як транспортного середовища, а також реалізація доступу користувачів через Web браузер;

·                  архітектуру «клієнт — сервер» — система складається із СУБД, серверної частини (сервер програм) і клієнтської частини (АРМи).

Будь-яка АБІС розробляється на засадах класичного структурного програмування, у якому модульний принцип побудови системи є основним. Звичайно, кількість розроблених модулів, програм у різних системах є різною, але основні з них присутні у кожній. Зокрема, це: адміністрування, яке включає в себе функції налаштування системи та її модифікації; комплектування фонду; каталогізація; інформаційний пошук і замовлення видань; обслуговування читачів; створення інтернет /інтранет сервісів, які виконують функції пошуку, замовлення й каталогізації; забезпечення корпоративних технологій; блок реєстрації читачів; модуль міжбібліотечного абонемента та електронної доставки документів.

Згідно з С. А. Клейменовим, технічні та технологічні заходи щодо адміністрування комп'ютерної мережі включають: проектування мережі; підбір та закупівлю комп'ютерів, мережевого та периферійного обладнання, програмного забезпечення; налагодження й адміністрування серверів; налагодження, модернізацію й адміністрування мережі; налагодження й обслуговування комп'ютерного та мережевого обладнання; забезпечення інформаційної безпеки та резервування даних; інформаційну підтримку користувачів.

Під час планування адміністрування комп'ютерної мережі доцільно визначити такі основні функціональні обов'язки системного адміністратора:

·                  управління користувачами та їх групами, іменами та доступом до системи, мережевими службами, системними ресурсами та ліцензіями, використанням дискового простору, підсистемою друку;

·                  визначення системної політики;

·                  установка та конфігурація апаратних пристроїв, програмного забезпечення; налаштування мережі;

·                  архівування (резервне копіювання) інформації;

·                  контроль інформаційного захисту;

·                  моніторинг продуктивності системи та праці користувачів;

·                  планування навантаження на систему;

·                  документування системної конфігурації.

У додаткові обов'язки останнього повинно входити:

·                  кваліфікована   підготовка                     користувачів     до                     виконання         ними обов'язків з ведення архівів;

·                  відповіді на запитання та вимоги користувачів мережі щодо можливостей їх доступу до мережевих ресурсів;

·                  участь   у   роботах   з   розвитку   та   модернізації корпоративної мережі;

·                  ведення журналу системної інформації.

Основним способом організації інформації в АБІС є створення баз даних. База даних (скорочено — БД) — впорядкований набір логічно взаємопов'язаних даних, що використовуються спільно та призначені для задоволення інформаційних потреб користувачів. У технічному розумінні включно й система керування БД. Дані — у документальних потоках це насамперед зміст і тексти, вміщені в певну оболонку, що має формат і фізичний носій, призначену для передавання та зберігання. Це: рукописи, книги, компакт-диски, мультимедійні ресурси, цифрові об’єкти, електро- нні тексти тощо – первинна інформаційна сировина.

Головне    завдання БД —    гарантоване    збереження     значних обсягів інформації (так звані записи даних) та надання доступу до неї користувачеві або ж прикладній програмі. Таким чином, БД складається з двох частин: збереженої інформації та системи керування нею.

З метою забезпечення ефективності доступу записи даних організовують як множину фактів (елемент даних).

Існують структуровані та неструктуровані БД. Структуровані БД використовують структури даних, тобто структурований опис типу фактів за допомогою схеми даних, більш відомої як модель даних. Модель даних описує об'єкти та взаємовідношення між ними. Існує декілька моделей (чи типів) баз даних, основні: плоска, ієрархічна, мережна та реляційна.

До неструктурованих БД належать повнотекстові бази даних, які містять неструктуровані тексти статей чи книг у формі, що дозволяє здійснювати швидкий пошук (наприклад, як Вікіпедія).

Основна функція будь-якої бази даних організації полягає в забезпеченні безперебійного керування потоками інформації, які підтримують оперативну діяльність організації та визначають її майбутнє. Наявність комп'ютеризованої системи керування даними ще не є гарантією того, що дані ефективно використовуватимуться. Така система є лише засобом керування даними і для одержання відповідного результату має ефективно використовуватись. Отже, проблема автоматизації діяльності організації полягає не в інсталяції комп'ютерів і програмного забезпечення, а в їх ефективному використанні.

Переваги ефективного використання бази даних в організації:

·                  інтерпретація та представлення даних шляхом структурування й упорядкування необробленої («сирої») інформації;

·                  поширення інформації серед визначеного кола людей у потрібний час;

·                  захист даних і контроль доступу до даних;

·                  контроль    дублювання    даних, використання                     даних     як      на зовнішньому, так і на внутрішньому рівнях.

Впровадження корпоративної бази даних вимагає ретельного планування і створення відповідного структурного підрозділу, укомплектованого, в першу чергу, особами відповідальними за адміністрування бази даних. Адміністратори такого рівня повинні мати добрі навички роботи з персоналом, поєднані з глибоким розумінням специфіки організації та різних сфер її діяльності. Згідно з Р. Мюрреєм, вирішуються такі основні блоки проблем:

·                  технологічні: програмне та апаратне забезпечення;

·                  організаційні: адміністративні дії;