Інформаційні технології в галузі_Васюра Р.В._lk

Наукометрична база даних – бібліографічна і реферативна база даних, інструмент для відстеження цитованості наукових публікацій. Це також пошукова система, яка формує статистику, що відображає стан і динаміку показників значущості, активності та індексів впливу діяльності окремих вчених і дослідницьких організацій. Найбільш авторитетні міжнародні бази даних:

Наукометрична база даних це також пошукова система, яка формує статистику, що характеризує стан і динаміку показників затребуваності, активності та індексів впливу діяльності окремих вчених і дослідницьких організацій."Міжнародна" база - це база, що індексує статті і видання багатьох країн.

Велику кількість пропонованих світовою мережею баз даних можна умовно поділити по деяких ознаках.

Вони поділяються на:

Комерційні-некомерційні За платню-безкоштовні Закриті-відкриті Повнотекстові-реферативні Або за видами:

Сервіси,портали,директорії,видавництва Бібліотеки

Каталоги

Тенденції економіки сучасного інформаційного суспільства такі,що рушійною силою інноваційного розвитку суспільства стає наука. Поширення і просування наукових досягнень здійснюється через інформаційні канали(ЗМІ,Інтернет,мобільні технології)

Наукометричні БД є основними осередками трансформації знань і каналами подальшого застосування наукових результатів як головної інформаційної та соціальної характеристики країни,університету,наукового колективу або окремого науковця.

Сьогодні рівень наукомісткості та досконалості систем різного призначення визначено в світі як ключовий механізм формування конкурентоспроможності держави та бізнесу.

Тому пріоритетною задачею є спонукання науковців до публікації результатів своїх досліджень у зарубіжних журналах або у виданнях України,включених до зарубіжних наукометричних баз.

Знаковою подією в розвитку зазначених процесів стала так звана Будапештська ініціатива відкритого доступу (ВД), яка визначила відкритий доступ як "..доступність через публічний Інтернет, що дає змогу будь-якому користувачеві читати, завантажувати, копіювати, розповсюджувати, шукати чи через посилання зв'язуватися з повними текстами статей, використовувати їх для індексування чи будь-яких інших законних цілей без фінансових, юридичних чи технічних бар'єрів, крім тих, що пов'язані з доступом до Інтернет..".

 Відкритий доступ — це безкоштовний, швидкий, постійний, повнотекстовий доступ в режимі реального часу до наукових та навчальних матеріалів, що реалізовується для будь-якого користувача у глобальній інформаційній мережі, здійснюваний переважно до рецензованих науково- дослідних журналів. Перша важлива міжнародна згадка про відкритий доступ (англ.Openaccess (OA) міститься в Будапештській Декларації відкритого доступу у лютому 2002 р.. За нею слідували заява Біфезда у червні 2003 р. і Берлінська декларація про відкритий доступ до наукових та гуманітарних знань у жовтні 2003 р..

Поняття відкритого доступу широко обговорюється серед дослідників, вчених, працівників бібліотек наукових співробітників, фінансистів, державних службовців та видавців.

Попри те, що існують суттєві переваги відкритого доступу, досі йдуть дискусії щодо надійності та економічних вигод моделі.

У світі встановилася практика, згідно з якою існують два шляхи до відкритого доступу: золотий – через журнали відкритого доступу, і зелений – через архіви (репозитарії) відкритого доступу. В наш час в Україні маємо майже 40 репозитаріїв і понад 1650 журналів, представлених у системі ВД.

1.  Депонування (також відомо як «зелений» шлях до відкритого доступу, чи самоархівування) — дослідники розміщують свої вже опубліковані статті в репозитарії — відкритому тематичному чи інституційному електронному архіві. Депозит може бути оформлений у вигляді статті, що пройшла рецензування, або у вигляді препринту. Репозитарії також розміщують інші типи наукових та навчальних документів: дисертації, тези, наукові звіти, презентації, дані, зображення та ін. Депонування було вперше запропоноване як загальна практика в 1994 Стівеном Гарнардом, хоча вчені-комп'ютерники спонтанно депонувалися на анонімних FTP-архівах принаймні з 1980-их рр..(наприклад, CiteSeer), а фізики з початку 1990-х рр.. в мережі (наприклад, arXiv).

2.        Публікація в журналах, що знаходяться у відкритому доступі («золотий шлях») робить матеріали доступними в режимі реального часу негайно. Журнал відкритого доступу працює за відмінною від передплати моделлю: всі витрати на створення такого журналу та організації доступу несе автор статті та інституція, де він працює тощо, кінцевий користувач отримує доступ до журналу безкоштовно.

Основна причина, з якої автори розміщують власні праці у відкритому доступі — збільшення показника важливості.

Існує ряд досліджень, які свідчать про суттєве зростання індексів цитування на статті, розміщені у відкритому доступі.Дослідження оплачуються дослідницькими фондами, опублікована стаття — це швидше звіт про виконану роботу, аніж об'єкт доходу.

Чим більше використовується, цитується стаття, тим більше посилань робиться на неї і тим більше робіт грунтується на ній, тим краще для дослідження та кар'єри самого дослідника.Таким чином, світова система відкритого доступу надає можливість безоплатної комунікації учених, при цьому за науковцями зберігаються авторські права та створюються засади для більш активного цитування їхніх праць, оскільки вони стають доступними для світового загалу користувачів. Важливим при реалізації системи ВД є також використання безоплатного программного забезпечення з відкритим кодом.

Прикладом вільно доступної пошукової системи  є Google Scholar, яка індексує повний текст наукових публікацій всіх форматів і дисциплін. Google Scholar - є вільно доступною пошуковою системою, яка індексує повний текст наукових публікацій всіх форматів і дисциплін. Google Scholar включає статті, що опубліковані в журналах, зберігаються в репозиторіях або знаходяться на сайтах наукових колективів чи окремих вчених. В результаті пошуку формується список, в якому джерела (статті, книги, дисертації) розташовані залежно від місця публікації, ким створений документ, по частоті цитування і як недавно був процитований документ. Пошукова система Google Scholar повідомляє користувачеві назву, фрагмент тексту і гіперпосилання на документ. Посилання на безкоштовні повні тексти публікацій мають позначки [PDF]. Google Scholar містить відомості не лише про онлайнові, але і про друкарські статті. У списку результатів пошуку офлайнові статті мають позначку [Citation]. За гіперпосиланням «Cited by ..» можна отримати відомості про те, скільки і які саме документи посилаються на конкретну публікацію в межах бази даних. У списку результатів може бути декілька посилань на матеріали, що відносяться до однієї і тієї ж статті.

 GoogleScholar містить статті, що опубліковані в журналах, зберігаються в репозиторіях або знаходяться на сайтах наукових колективів чи окремих вчених.В результаті пошуку формується список, в якому джерела (статті, книги, дисертації) розташовані залежно від місця публікації, ким створений документ, по частоті цитування і як недавно був процитований документ.

Пошукова система GoogleScholar повідомляє користувачеві назву, фрагмент тексту і гіперпосилання на документ. Посилання на безкоштовні повні тексти публікацій мають позначки [PDF]. GoogleScholar містить відомості не лише про онлайнові, але і про друкарські статті. У списку результатів пошуку офлайнові статті мають позначку [Citation]. За гіперпосиланням «Citedby ..» можна отримати відомості про те, скільки і які саме документи посилаються на конкретну публікацію в межах бази даних. У списку результатів може бути декілька посилань на матеріали, що відносяться до однієї і тієї ж статті.