Історія психології_Демидова_vn

— напрям у теорії пізнання, що визнає чуттєвий досвід джерелом знань і стверджує, що всі знання ґрунтуються на досвіді. Протистоїть раціоналізму та містицизму. (Б. Гусєв. Філософський енциклопедичний словник)

—  внутрішня мета руху, закладена в прихованому вигляді в кожному бутті до його здійснення. (За Аристотелем)

— один з основних напрямків філософії, вихідним принципом якого є твердження, що в основі речей і явищ реальності лежить не матеріальне, а ідеальне, духовна першооснова: світовий розум, ідея, відчуття тощо. При розв'язанні так званого основного питання філософії — про відношення мислення до буття — ідеалізм виходить з визнання первинності свідомості, духу і вторинності природи, матерії. (С. Катусенко. Філософський енциклопедичний словник)

— (від лат. «той, що всередині») — філософська категорія, що позначає невід’ємність, внутрішній зв’язок на противагу зовнішньому.

—  механізм мислення, що виявляється у переході від одиничних, часткових ознак до узагальнених характеристик предметів чи явищ.

— (від лат. intentio – прагнення) — ціль, намір, спрямованість свідомості, волі, почуття на будь-який предмет.

—  течія в психології, що основним методом дослідження визнає інтроспекцію, а також ряд психологічних напрямів, що мають своїми витоками учіння Р. Декарта, Дж. Локка, що грунтуються на постулаті про безпосередність суб’єктивного досвіду індивіда і неможливість об’єктивного дослідження психічних процесів.

— (від лат. introspecto – дивлюся всередину) — метод вивчення властивостей і законів свідомості за допомогою рефлексивного спостереження. До варіантів цього методу можна віднести аналітичну інтроспекцію, систематичну інтроспекцію.

— здатність безпосереднього осягнення істини.

— знання, яке правильно відображає дійсність.