Історія психології_Демидова_vn

— галузь практичної психології, яка вивчає закономірності походження та розвитку пізнання, світосприйняття, засвоєння звичаїв та ритуалів у різні епохи.

— галузь практичної психології, яка вивчає розвиток знань про психіку в історичному аспекті.

— (від грец. kanon – норма, правило) – зведення положень, що мають догматичний характер.

— один з основних напрямків філософії, який у відповідь на так зване основне питання філософії стверджує, що буття, природа, матеріальне є первинним, а дух, свідомість, ідеальне — вторинним. (Філософський словник за ред. В. І. Шинкарука)

— філософія і теологія Отців церкви, тобто духовно-релігійних керманичів християнства (умовно до VIII ст.). (Ю. Іщенко. Філософський енциклопедичний словник)

— панівний у середньовічній Європі філософський і педагогічний метод, сконцентрований навколо університетів, що був синтезом християнського (католицького) богослов'я та логіки Арістотеля. Схоластика поєднувала теологічно-догматичні засновки з раціоналістичною методикою та інтересом до формально-логічних проблем. (О. Александрова. Філософський енциклопедичний словник.)

— філософська концепція, екстремальна форма гуманізму, що заперечує існування для людини обмежень у можливостях та розвитку. (Ю. Іщенко. Філософський енциклопедичний словник)

— учення в схоластичній філософії і теології католицизму, засноване Томою Аквінським. Доктрина томізму виступає не стільки вченням про догмати віри, скільки вченням про способи збагнення цього вчення за допомогою розуму. (Н. Поліщук. Філософський енциклопедичний словник)