Історія психології_Демидова_vn

—  позначення невидимої оку міні-копії предмета у давньогрецькій психології. Потрапляючи до органів чуття, ейдола викликає уявлення про даний предмет.

— (від лат. existentia – існування) має відношення до екзистенції (людського існування) та основних модусів (проявів) людського існування — турботи, страху, рішучості, совісті.

—  (від лат. experimentum – спроба, дослід) — дослідницька стратегія, в якій здійснюється цілеспрямоване спостереження за певним процесом в умовах регламентованої зміни окремих характеристик його перебігу.

—  загальна назва різних видів дослідження психічних явищ за допомогою експериментальних методів.

— психічні процеси, що характеризують нижчі психічні функції (відчуття, сприймання тощо).

— термін, що позначає походження Універсуму (Всесвіту) шляхом його витікання з безмежного першоначала, єдиного Божества.

— напрям у теорії пізнання, що визнає чуттєвий досвід джерелом знань і стверджує, що всі знання ґрунтуються на досвіді. Протистоїть раціоналізму та містицизму. (Б. Гусєв. Філософський енциклопедичний словник)

—  внутрішня мета руху, закладена в прихованому вигляді в кожному бутті до його здійснення. (За Аристотелем)