Глосарій
Абстракція (abstraction, від лат. abstractio — віддалення, відволікання) — відмова від поверхових, несуттєвих ознак явища з метою розкриття його внутрішніх, суттєвих, сталих і загальних зв’язків.
Автаркія (autarky) — економічний режим країни, що передбачає її самозабезпечення та відсутність торгових зв’язків з іншими країнами.
Аграрні відносини — особливий вид економічних відносин між членами суспільства, господарствами, державою з приводу володіння та використання землі й привласнення інших об’єктів власності, а також виробництва, розподілу обміну, споживання та реалізації сільськогосподарської продукції і послуг.
Агропромислова інтеграція — посилення виробничо-економічних зв’язків і органічне поєднання сільського господарства та галузей промисловості, транспорту, торгівлі тощо, які обслуговують сільське господарство, постачають ресурси і доводять його продукцію до споживача. Агропромисловий комплекс, АПК — організаційно-економічна форма інтеграції сільськогосподарських і промислових видів діяльності; сукупність галузей народного господарства, які зайняті виробництвом сільськогосподарської продукції, її зберіганням, переробкою і доведенням до споживача, а також виробництвом відповідних засобів виробництва.
Адаптивні очікування (adaptive expectations) — очікування з приводу інфляції та інших економічних подій, що ґрунтуються на попередньому досвіді людей. 674 Адміністративні методи — заходи державної влади, що мають своїм змістом заборону, дозвіл або примусові дії щодо діяльності суб’єктів економіки.
Адміністративно-командна система управління — централізоване, всеохоплююче державне управління соціально-економічним розвитком країни на основі директивного плану.
Ажіо (agio) — різниця між номінальною і реальною міновою вартістю грошової одиниці або цінного папера.
Акредитив (letter of credit) — документ, що засвідчує право клієнта банку на отримання готівки у філії цього банку або в банку-кореспонденті.
Акселератор (accelerator) — коефіцієнт, який відображає позитивний вплив збільшення ВВП на рівень інвестицій.
Активи підприємства (assets) — сукупні майнові цінності, що використовуються з метою одержання прибутку. Активізм (activism) — політика активного втручання держави в розвиток економічних процесів.
Акцизи (excise-tax) — непрямі податки, що включаються в ціну товару або послуги.
Акціонерне товариство — господарська організація, створена на основі централізації грошових коштів шляхом продажу акцій. Акція (equity stock, від лат. actio — дія, дозвіл) — цінний папір, емітований акціонерними товариствами; засвідчує вкладення певної кількості капіталу і дає право її власникові на отримання певного доходу (дивіденду) з прибутку акціонерного товариства.
Амортизаційна політика — встановлення державою строків служби, норм та порядку амортизаційного списання основного капіталу.
Амортизація (від лат. amort — безсмертя або amortisatio — погашення): 1) процес поступового перенесення вартості основного капіталу на новостворену продукцію в міру його зношування; 2) процес відновлення вартості основного капіталу за рахунок цільового нагромадження грошових засобів.
Амортизація основного капіталу (amortization) — процес поступового перенесення вартості основного капіталу на вартість створюваних товарів.
Антиінфляційна політика — комплекс взаємопов’язаних заходів і важелів держави й центрального банку країни з метою запобігання високим темпам інфляції та управління нею на незагрозливому для стабільності економічної системи рівні.
Антициклічне регулювання економіки (economy anticyclic regulation) — свідомі цілеспрямовані дії держави з метою послаблення циклічних коливань, стабілізації ринкової кон’юнктури та збільшення темпів економічного зростання.
Аудит (від англ, auditor— ревізор, від лат. auditoi— слухач) — послуги щодо оцінки фінансової звітності фірми з огляду на достовірність інформації та можливості фірми у сфері бізнесу.
Аукціон (від лат. audio — збільшення) — відкриті торги на конкурсній основі, де власником стає покупець, що запропонував максимальну ціну.
Банк {bank) — кредитно-фінансова установа, яка акумулює гроші й надає їх у формі кредитів своїм клієнтам, здійснює грошові розрахунки та інші операції.
Банківський рай (tax shelter) — економічна зона з гнучким або практично не відчутним податковим та валютним регулюванням банківської діяльності (наприклад, Люксембург, Панама, Швейцарія та ін.).
Банкнота — вексель банку, за яким пред’явник може одержати гроші і яким банк замінює комерційний вексель.
Банкрутство {bankruptcy, від італ. banco rotto — розбитий банк) — нездатність економічного суб’єкта здійснювати платежі за борговими зобов’язаннями, засвідчена судовою інстанцією.
Бартер {barter) — прямий, не опосередкований грошима обмін товарами або послугами.
Безробіття {unemployment) — соціально-економічне явище, пов’язане з перевищенням пропозиції робочої сили над попитом на неї, стан незайнятості частини економічно активного населення.
“Бики” — посередники на ринку цінних паперів, що грають на підвищенні курсу, купують цінні папери, очікуючи зростання курсу через деякий час.
Бідність {poverty) — становище, за якого елементарні потреби індивіда або родини перевищують наявні засоби для задоволення їх.
Бізнес-план — короткий виклад цілей і шляхів діяльності фірми, обґрунтування доцільності капіталовкладень для залучення інвесторів та кредиторів.
Білонна монета (від фр. billen — низькопробне срібло) — розмінна неповноцінна монета, вартість металу й карбування якої значно нижчі за номінальну.
Біметалізм (від лат. bis — двічі та metallum — метал) — грошова система, згідно з якою за сріблом та золотом (двома металами) за676 конодавчо закріплюється роль грошей, а монети, які карбують із цих металів, виконують усі функції грошей.
Біржа — організаційно-правова форма оптової торгівлі масовими товарами за стандартами та зразками (товарна біржа), систематичних операцій із купівлі-продажу цінних паперів (фондова біржа), валюти (валютна біржа), робочої сили (біржа праці).
Біржа праці — установа, посередник на ринку праці, що надає спеціалізовані послуги з працевлаштування; елемент ринкової інфраструктури.
Біржова угода — домовленість про взаємну передачу прав та зобов’язань стосовно біржового товару, яка супроводжується передачею фінансового інструменту (банківських документів чи грошей) від однієї особи до іншої.
Благо — матеріальні та нематеріальні цінності, що приносять людям користь.
Бонус (від лат. bonus — добрий) — додаткова винагорода працівникам за результатами господарської діяльності фірми.
Брокер (broker) — посередник, що за винагороду здійснює купівлю-продаж цінних паперів, товарів та інших об’єктів власності.
Бюджет сім’ї (family budget, від англ, budget — сумка) — баланс сімейних доходів та витрат, складений, як правило, на один місяць.
Бюджетно-податкова політика — система регулювання, пов’язана з функціонуванням державних фінансів, формуванням державного бюджету та державними витратами і спрямована на реалізацію цілей соціально-економічного розвитку країни.
Валовий внутрішній продукт, ВВП (gross domestic product, GDP) — загальна ринкова вартість усіх кінцевих товарів та послуг, вироблених у країні за рік.
Валовий дохід (gross income) — виражений у грошовій формі сумарний річний дохід підприємства (фірми), отриманий у результаті виробництва і продажу продукції та послуг.
Валовий національний продукт, ВНП (gross national product, GNP) — загальна ринкова вартість усіх кінцевих товарів та послуг, вироблених за рік за допомогою факторів виробництва, що належать резидентам країни незалежно від того, де ці фактори застосовуються, — у національній економіці чи за кордоном.
Валюта (англ, currency — грошовий обіг, валюта, від італ. valuta — ціна, вартість, із лат. valere — мати силу, коштувати) — 677 грошова одиниця, що використовується для визначення величини вартості товарів.
Валюта конвертована— національна грошова одиниця, яка має здатність вільно обмінюватися на іноземні валюти, виконувати функцію світових грошей.
Валютний кошик — фіксований набір валют, що використовується для визначення середньозваженого курсу окремих валют.
Валютний курс — ціна грошової одиниці однієї країни, виражена у грошових одиницях інших країн.
Валютні резерви (monetary reserves) — платіжні засоби, які має у своєму розпорядженні центральний банк для покриття дефіциту платіжного балансу, здебільшого у вигляді вільно конвертованих валют, золота, боргових вимог до МВФ.
Вартість грошей (value of money) — кількість товарів та послуг, які можна обміняти на одиницю грошей; купівельна спроможність одиниці грошей.
“Ведмеді” — посередники на фондовій біржі, що грають на пониженні курсу — укладають строкові угоди на товари, які сподіваються придбати на момент виконання угоди за нижчою ціною.
Вексель — письмове боргове зобов’язання встановленої законом форми, в якому зазначена величина грошового боргу, строки його сплати, а також право його власника (векселедержателя) вимагати від боржника (векселедавця) сплати боргу за настанням означеного строку.
Величина попиту (quantity demanded) — кількість певного товару або послуги, яку покупці готові придбати за певної ціни впродовж певного проміжку часу.
Венчурні підприємства — малі підприємства з високим ступенем ризику, що спеціалізуються на розробці наукових ідей та втіленні їх у нові технології та продукти, атакож забезпечують зв’язок між фундаментальними дослідженнями і масовим виробництвом.
Верифікація (від англ. verification — контроль, перевірка) — перевірка достовірності інформації, алгоритму і результатів дослідження за допомогою методів візуального й логічного контролю.
Виробництво — процес створення матеріальних і нематеріальних благ, необхідних для існування й розвитку людини.
Виробнича функція — технологічне співвідношення, що висвітлює залежність між сукупними витратами факторів виробництва і максимально можливим обсягом випуску продукції.
Виробничі відносини — відносини між людьми, що виникають у процесі суспільного виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних благ та послуг.
Витрати виробництва (expenses) — вартість спожитих факторів виробництва в процесі перетворення їх на товарну продукцію.
Витрати обігу (cost of sales) — витрати коштів, пов’язані з реалізацією товарів у торговельно-ринкову сферу та сферу споживання.
Відкрита економіка (орел есопоту) — стан вільної взаємодії національної економіки з економіками інших країн, що виникає на ґрунті міжнародних переміщень товарів, капіталу та валют.
“Відмивання” грошей — операції, спрямовані на приховування джерел надходження грошових коштів з метою їхньої легалізації.
Відтворення (reproduction) — безперервність процесу виробництва товарів та послуг, на основі якого здійснюється оновлення елементів економічної системи.
Віртуальна економіка (від лат. virtuais — той, що має або може проявитися) — економіка, в якій індетермінізм превалює над детермінізмом, а усталені причинно-наслідкові зв’язки перестають діяти.
Власність — це сукупність відносин між суб’єктами господарювання з приводу привласнення умов та результатів виробництва. Генеральна угода з тарифів і торгівлі, ГАТТ (General Agreement on Tariffs and Trade, GATT) — підписана в 1947 p. в Женеві багатостороння угода щодо митних тарифів і торгової політики країнучасниць.
Гіперінфляція (від грец. hypei— над і лат. inflation — здуття) — процес різкого знецінення грошей, викликаний повним розладом системи грошового обігу. Виявляється в безупинному і швидкому зростанні цін.
Глобалізація (від фр. global — загальний, всесвітній, з лат. globus — куля) — якісно новий етап взаємозалежності національних економік на основі поглиблення інтернаціоналізації світового господарства, інтенсифікації міжнародних переміщень товарів, послуг, капіталу, робочої сили і технологій.
Глобальна економіка — цілісний загальносвітовий господарський організм, міжнародне переплетення національних економік, поєднаних світовою виробничо-збутовою мережею, міжнародною фінансовою системою, планетарною інформаційною мережею тощо.
Глобальні проблеми — проблеми, пов’язані з природними й антропогенними явищами, породженими розвитком сучасної цивілізації, які мають загальнопланетарний характер як за масштабами та значенням, так і за способами вирішення.
Господарський механізм (economic mechanism) — сукупність форм і методів регулювання економічних процесів і суспільних дій економічних суб’єктів на основі знання економічних законів, використання економічних важелів, правових норм та інституційних утворень.
Готівка (currency) — монети і паперові гроші.
Гранична корисність (marginal utility) — додаткова корисність, яку отримує споживач із додаткової одиниці блага.
Граничний дохід (marginal income) — приріст доходу в результаті зростання продажу товарів на одну одиницю.
Гроші — особливий товар, який виконує роль загального еквівалента, виступає посередником в обміні товарів і виражає економічні відносини між людьми з приводу виробництва та обміну товарів; благо, що має найвищий ступінь ліквідності.
Грошова маса — сукупність усіх грошових коштів у готівковій і безготівковій формах, які забезпечують реалізацію товарів, послуг та всі нетоварні платежі в народному господарстві.
Грошова система — форма організації грошового обігу, яка історично склалася в певній країні й законодавчо закріплена державою.
Грошовий капітал (money capital) — гроші, спрямовані на купівлю капітальних благ.
Грошовий обіг — рух грошей у готівковій і безготівковій формах, який обслуговує реалізацію товарів і нетоварні платежі в господарстві.
Грошові агрегати — показники кількості та структури грошової маси; види грошей, диференційовані за ступенем ліквідності.
Дезінфляція (dissinflation) — зниження темпів зростання інфляції або повне її припинення.
Демонополізація — створення і захист конкурентного середовища, подолання державної та недержавної монополії.
Демпінг (dumping) — продаж товарів на ринках інших країн за цінами, нижчими від внутрішніх.
Депозит (deposit) — грошові активи, вкладені в банк з метою одержання відсотків.
Депозитарій — юридична особа, що діє на ринку цінних паперів і надає послуги щодо зберігання, обліку та передання прав на цінні папери.
Депозитний сертифікат банку — письмове свідоцтво банку про депонування грошових коштів юридичних осіб.
Деприватизація — 1) анулювання рішення про приватизацію, якщо вона визнана незаконною; 2) передача колишньому власникові або його нащадкам раніше націоналізованої власності (реституція).
Дерегуляція економіки — система організаційно-інституційних заходів держави, спрямованих на усунення адміністративних, економічних та організаційних перешкод, що стримують розвиток підприємництва.
Державне планування — розробка моделі майбутнього стану національної економіки з одночасним визначенням шляхів, способів, засобів і термінів досягнення параметрів економічного та соціального розвитку.
Державне прогнозування — науково обґрунтоване передбачення напрямів розвитку країни, окремих галузей економіки або окремих адміністративно-територіальних одиниць, можливого стану економіки в майбутньому, альтернативних шляхів і строків досягнення бажаних цілей, наслідків державного втручання (невтручання) в економічне життя суспільства.
Державне програмування — розробка комплексних програм розвитку національної економіки або її секторів, тобто визначення цілей і пріоритетів економічного та соціального розвитку країни, а також можливих шляхів та засобів їхньої реалізації.
Державне регулювання економіки, ДРЕ — система дієвих заходів (форм, методів та інструментів) законодавчого, виконавчого й судового характеру, спрямованих на розвиток національної економіки і реалізацію соціально-економічних цілей суспільства.
Державний борг — накопичені зобов’язання держави перед внутрішніми та зовнішніми кредиторами.
Державний бюджет — річний план утворення та використання фінансових ресурсів, необхідних державі для виконання нею відповідних функцій і реалізації конкретних цілей.
Державний сектор економіки — комплекс господарських об’єктів, які повністю або частково перебувають у власності (підпорядкуванні) центральних або місцевих органів державної влади і 681 використовуються державою для виконання економічних, соціально-культурних та політичних функцій.
Державні корпорації — форма державних підприємств, яким надається право господарської самостійності.
Держконтракт і держзамовлення — договори між державою і суб’єктами господарювання на виготовлення певного товару чи виконання певного виду послуг.
Дефіцит державного бюджету — перевищення витрат бюджету над його доходами.
Дефлятор — коефіцієнт, що застосовується для перерахунку макропоказників відповідно до цін базового періоду. Дефляція (deflation) — падіння загального рівня цін в економіці країни.
Дефолт — невиконання зобов’язань, відмова від сплати боргу.
Диверсифікація (від лат. diversus — різний та facere — робити) — розподіл інвестицій між різними об’єктами з метою зниження ризику.
Дивіденд (dividend) — дохід, одержуваний власником акції із прибутку акціонерного товариства.
Дилер — біржовий посередник, що проводить операції від свого імені та власним коштом.
Директивне планування — спосіб управління економікою країни із застосуванням обов’язкових для виконання завдань щодо виробництва й розподілу продукції та послуг.
Дисконтування (від лат. compute — рахую) — розрахунок суми доходу від капітальних активів, яку буде отримано через певний час за чинної норми відсотка.
Дискримінація при наймі (discrimination in hiring) — різна оцінка окремих працівників, що мають однакові характеристики продуктивності, але належать до різних демографічних груп.
Дистриб’ютор (від англ. distribution — розподіл) — незалежний посередник (юридична або фізична особа), що збуває споживачам або дрібним торгівцям продукцію, придбану оптовими партіями у виробників.
Диференційна рента І — додатковий чистий дохід, одержуваний у результаті продуктивнішої праці на кращих за родючістю й місцезнаходженням землях.
Диференційна рента II — додатковий чистий дохід, що виникає в результаті підвищення продуктивності землі за рахунок додаткових вкладень капіталу.
Диференційований продукт (differentiated product) — продукт, що відрізняється за фізичними або іншими параметрами від аналогічних продуктів, вироблених іншими виробниками; продукт, при купівлі якого покупці віддають перевагу певному продавцеві, незважаючи на те, що ціни у всіх продавців однакові. Дійсні потреби — потреби, які формуються залежно від досягнутого рівня виробництва і є суспільною нормою для певного періоду.
Діловий (економічний) цикл (business cycles) — коливання загального рівня ділової активності країни у вигляді чергування періодів піднесення та спаду, як правило, різної тривалості та рівня. Визначається здебільшого динамікою реального валового внутрішнього продукту (ВВП).
Договірне регулювання оплати праці — економіко-правова система співробітництва і компромісів між найманими працівниками й працедавцями на основі проведення переговорів та укладання угод.
Додана вартість (value added) — вартість проданого фірмою продукту за вирахуванням вартості предметів праці, куплених і використаних фірмою для виробництва цього товару. Доларова зона (dollar zone) — валютна територіальна зона, що охоплює країни, в яких без обмежень використовується долар США в іноземних розрахунках.
Дотація — доплата з державного бюджету задля збалансування бюджетів нижчих рівнів; різновид субсидій.
Дохід (income) — певна кількість грошових коштів, матеріальних благ чи послуг, отриманих фізичною особою, підприємством чи економікою в цілому за певний проміжок часу.
Дохід кінцевого використання (disposable income) — сума грошей, яка залишається в розпорядженні населення після сплати всіх видів податків і неподаткових платежів державі.
Екологічна криза — незворотні антропогенні зміни екосистеми, глобальне порушення природної рівноваги та деградація навколишнього середовища, що втрачає здатність до самовідтворення.
Екологічний демпінг — один із проявів недобросовісної конкуренції, пов’язаний з необґрунованим зниженням експортних цін шляхом скорочення витрат на природозберігаючі та екологобезпечні технології.
Екологічний фактор — система спеціалізованих видів трудової діяльності й витрат, спрямованих на раціональне використання 683 природних ресурсів, охорону та відтворення навколишнього середовища.
Екологічні стандарти — нормативи, які регулюють взаємодію суспільства з навколишнім середовищем: норми викиду шкідливих речовин у повітря чи водойми, рівень радіаційного забруднення і т. ін.
Економіка участі (есопоту of participation) — сукупність характеристик трансформації відносин власності та процесів в організації праці й управлінні виробництвом. Існують три форми економіки участі: участь у прибутку, участь у власності та участь в управлінні підприємством.
Економіко (Economies) — суспільна наука про використання обмежених ресурсів з метою максимального задоволення необмежених матеріальних потреб суспільства.
Економічна безпека — спроможність країни нейтралізувати негативні зовнішні дії власними внутрішніми ресурсами.
Економічна ефективність (économie efficiency) — досягнення найвищих результатів за найменших витрат живої та уречевленої праці або зниження сукупних витрат на одиницю продукції. Економічна ідеологія — представлена в економічній теорії система ідей, що відображає інтереси певних соціальних груп або соціально-економічної системи в цілому.
Економічна інформація — сукупність відомостей про функціонування економіки та управління нею. Економічна інфраструктура (від лат. infra — нижче, під і structure — структура) — сукупність галузей і видів діяльності, що обслуговують як виробничу, так і невиробничу сфери економіки (транспорт, зв’язок, комунальне господарство, загальна й професійна освіта, охорона здоров’я тощо).
Економічна категорія — наукове поняття, теоретичний абстрактний вираз, реально існуючих економічних явищ і процесів.
Економічна кон’юнктура — стан локального або загального економічного простору на певний час, відображений сукупністю економічних показників.
Економічна політика держави — система економічних ідей, цілей держави, завдань та засобів їх досягнення, а також діяльність органів державної влади й управління щодо їх реалізації.
Економічна система — сукупність взаємопов’язаних і певним чином упорядкованих елементів економіки, що утворюють певну цілісність, економічну структуру суспільства.
Економічна теорія — суспільна наука, яка вивчає закони функціонування та розвитку економічних систем, визначає умови, принципи та механізми ефективного господарювання.
Економічне зростання (economic growth) — збільшення обсягів національного виробництва в абсолютному вираженні або у розрахунку на душу населення.
Економічне мислення — усвідомлення економічної дійсності, система наукових поглядів щодо закономірностей економічного розвитку, сутності економічних явищ і процесів.
Економічне моделювання — формалізований опис економічних процесів і явищ (за допомогою математики і економетрики), структура якого відтворює абстраговану реальну картину економічного життя. Економічна модель дозволяє глибше виявити і дослідити основні риси і закономірності реального об’єкта пізнання.
Економічне самовизначення індивіда — усвідомлений вибір індивідом напрямку, способу та форм включення у систему суспільно-економічних відносин та зв’язків.
Економічний дирижизм — активна участь держави у регулюванні соціально-економічного розвитку країни на основі використання широкого спектра методів й інструментів.
Економічний лібералізм — система соціально-економічних відносин, у якій домінують ринкові регулятори, а роль держави зводиться до виконання мінімальних економічних функцій на основі використання переважно економічних та правових методів регулювання.
Економічний режим (economic regime) — інституційні умови організації господарської діяльності у межах певної економічної системи.
Економічні блага — здебільшого створені людською працею кількісно обмежені засоби задоволення людських потреб. Економічні відносини — відносини між людьми з приводу виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних та нематеріальних благ.
Економічні закони — внутрішньо необхідні, сталі й істотні причинно-наслідкові зв’язки між протилежними сторонами, властивостями економічних явищ і процесів, елементами економічної системи.
Економічні інтереси — усвідомлене прагнення економічних суб’єктів до задоволення власних потреб, об’єктивні спонукальні мотиви їхньої господарської діяльності.
Економічні методи ДРЕ — створена державою система‘фінансового або матеріального стимулювання діяльності суб’єктів господарювання, що впливає на їхні економічні інтереси й зумовлює адекватну поведінку: інструменти податкової, амортизаційної, облікової, митної, валютної політики тощо.
Економічні ресурси (economic resources) — сукупність ресурсів, що використовуються для виробництва товарів та послуг: земля, праця, капітал, підприємницькі здібності, технологія, інформація та ін.
Економічні стимули (economic incentives) — фактори, що мотивують і впливають на поведінку окремих економічних суб’єктів. Економічно активне населення — частина працездатного населення, що пропонує свою робочу силу для виробництва товарів та послуг.
Експлуатація (фр. explotaition — використання, отримання вигоди) — 1) привласнення результатів примусової праці; 2) розробка покладів корисних копалин; 3) використання об’єктів основного капіталу та інфраструктури.
Екстенсивний тип економічного зростання (extensive economic type of growth) — збільшення обсягів виробництва, що досягається шляхом кількісного приросту факторів виробництва за їх незмінних якісних характеристик.
Еластичність (лат. elasticus — гнучкий) — ступінь реакції однієї економічної змінної на зміну параметрів іншої.
Електронні гроші — банківська система переказу грошових засобів за допомогою ЕОМ. Електронні гроші посилюють тенденцію дематеріалізації грошових засобів, значно прискорюють їхній обіг, зменшують витрати, що позитивно впливає на економічний розвиток країни.
Еміграція — виїзд громадян однієї країни в іншу з метою працевлаштування або зміни місця проживання й отримання громадянства.
Емісія грошей — випуск грошей в обіг; одна з функцій центрального банку.
Ефективна зайнятість (efficient employment) — розподіл трудових ресурсів, який задовольняє потреби суспільного виробництва щодо кількості та якості робочої сили і забезпечує найбільший його обсяг.
Євро — єдина валюта держав — членів ЄС, введена згідно з Маастрихтською угодою (1991 р.). 686 Європейський союз, ЄС (Europian union, EU) — асоціація європейських держав, утворена в 1958 р. з метою поступової ліквідації мита й імпортних квот у торгівлі між країнами-членами, запровадження спільного мита на імпорт товарів із третіх країн, зрештою переходу до вільного переміщення праці й капіталу в межах країн — членів асоціації та узгодження економічної політики в інших сферах.
Єдина тарифна система — система оплати праці на основі запровадження єдиної тарифної сітки і введення системи гнучких тарифних ставок.
“Жовте зобов’язання” (yellow dog contact) — контракт (незаконний), за яким працівник при оформленні на роботу дає зобов’язання не вступати в профспілку.
Загальна корисність (total utility) — загальна величина задоволення, що отримує індивід від споживання певної кількості блага.
Зайнятість (employment) — сукупність економічних, правових, соціальних, національних та інших відносин, пов’язаних із забезпеченням економічно активного населення робочими місцями та їхньою діяльністю в суспільному виробництві з метою одержання доходу.
Закон зростання потреб — закон, який виражає внутрішньо необхідний, суттєвий і сталий зв’язок між прогресом технологічного способу виробництва, еволюцією всієї системи суспільних відносин і кількісним зростанням, якісним удосконаленням та збагаченням індивідуальних, колективних та суспільних потреб.
Закон Оукена (Okun’s law) — емпірично встановлена обернена залежність між рівнем безробіття й обсягом виробленого ВВП, кількісне значення якої коливається в межах від 2 до 3 %. Трактується як: 1) вплив зміни рівня циклічного безробіття на відхилення фактичного рівня ВВП від потенційно можливого; 2) вплив динаміки фактичного рівня безробіття на динаміку реального ВБП.
Закон пропозиції (law of supply) — економічний закон, що виражає пряму залежність між ціною і величиною пропозиції товару або послуги впродовж певного проміжку часу.
Закон спадної граничної корисності (low of diminishing marginal utility) — економічний закон, що виражає залежність, згідно з якою в міру того, як споживач збільшує споживання товару або послуги, гранична корисність від споживання кожної додаткової одиниці товару або послуги зменшується.