Глосарій
Special | A | B | C | D | E | F | G | H | I | J | K | L | M | N | O | P | Q | R | S | T | U | V | W | X | Y | Z | ALL
Д |
---|
Драма-феєріяЦе п'єса з казково-фантастичним сюжетом і персонажами. Феєрія — театральна чи циркова вистава, побудована на фантастично-казковому сюжеті, в якій з метою вразити глядача використовуються різноманітні сценічні ефекти. Єдиною феєрією в українській літературі є повість «Лісова пісня» Лесі Українки. | |
Н |
---|
НеореалізмНеореалізм (італ. neorealismo від грец. neos — новий і лат. realis —
суттєвий, дійсний) — стильова течія в українській літературі, яка
утвердилася у 20-ті роки XX століття у творчості Григорія Косинки, В.
Підмотильного, В. Винниченка, Б. Антоненка-Давидовича, І. Сенченка, а в
60—70-ті — Григора Тютюнника, І. Чендея. Неореалізм сформувався на
основі класичного реалізму і натуралізму, але відмовився від принципу
зображення життя у формах самого життя. У творах неореалістів
документальна достовірність поєднується з філософсько-аналітичним
заглибленням у життя і ліризмом. Неореалісти переосмислили концепцію
особистості у літературі. На місце бунтарів типу Миколи Джері, Чіпки
Вареника приходять звичайні люди з багатим внутрішнім світом, складною
душевною організацією. Письменники зосереджують увагу не стільки на їх
діях і вчинках, скільки на думках, переживаннях, прагнуть пізнати
ірраціональну суть характерів. Порівнюючи класичний реалізм із
неореалізмом, В. Пахаренко зауважує: "якщо в класичному реалізмі...
переважали пізнавальні цілі, проступала навіть суто утилітарна,
публіцистична настанова, то в неореалізмі органічно поєдналися
пізнавально-аналітична і естетико-творча настанови, поступово стиралася
опозиційність, скорочувалася відстань між реальним та ідеальним,
загальним та індивідуальним, особистим і соціальним,
спостерігально-сповіщальним та модельованим. Зник схематизм типу, він
перетворюється на характер, в основі своїй залишаючись із символом... | |
Р |
---|
РеалізмРеалізм (франц.
realisme — матеріальний, предметний) — літературний напрям, який
характеризується правдивим і всебічним відображенням дійсності на основі
типізації життєвих явищ. Починаючи з 30-х pp. XIX ст. набуває розвитку у
Франції, а згодом в інших європейських літературах. На відміну від
романтизму, який зосереджував увагу на внутрішньому світі людини,
основною для реалізму стає проблема взаємин людини і середовища, впливу
соціально-історичних обставин на формування духовного світу (характеру)
особистості. Замість інтуїтивно-почуттєвого світосприйняття на перше
місце в літературі висувається пізнавально-аналітичне начало, а
типізація дійсності утверджується як універсальний спосіб художнього
узагальнення. Першим теоретиком реалізму вважається художник Ж.-Д.-Г.
Курбе, який у передмові до каталогу виставки своїх творів під назвою
«Реалізм» (1855), обґрунтував програмові засади напряму. Розробку
теоретичної бази продовжили письменники Шанфлорі та Л.-Е.-Е. Дюранті,
які виступили з деклараціями на сторінках журналу «Реалізм» (1856—1857).
Джерело: https://ukrclassic.com.ua/katalog/teoriya-literaturi/2782-realizm-viznachennya Бібліотека української літератури © ukrclassic.com.ua XIX ст. дало світовій
літературі таких видатних письменників-реалістів, як Стендаль, П.
Меріме, О. Бальзак (Франція); Ч. Діккенс, У. Теккерей, Т. Гарді, Ш.
Бронте (Англія); Ф. Достоєвський, Л. Толстой, А. Чехов (Росія). Серед українських реалістів — Марко Вовчок, І. Нечуй-Левицький, Панас Мирний, І. Франко. | |