Історія психології_Демидова_vn

— той, що передує досвіду, не грунтується на ньому.

— у досократівській давньогрецькій філософії першооснова, першопричина усього сущого, принцип. Саме слово архе означало першоматерію, праматерію, вихідний стан речей, стародавню форму в історичному значенні слова. (Філософський енциклопедичний словник В. І. Шинкарук)

— перша психологічна школа, що виникла у XVIII ст. і пояснювала походження всіх психічних процесів за допомогою принципу асоціації.

— зв’язок між певними психічними образами, коли поява одного з них викликає згадування іншого. Вперше поняття було запропоноване ще Аристотелем, який виокремлював три види простих асоціацій – за подібністю (образи пов’язуються в пам’яті, тому що схожі), контрастом (зв’язок встановлюється через різку несхожість, протилежність образів) та суміжністю (образи предметів чи явищ знаходяться в одному логічному ряду).

— (англ. behaviorism, behaviourism від англ. behavior — «поведінка») — один з напрямів психології, що пояснює поведінку людей (чи тварин) механічними, рефлективними актами у відповідь на зовнішні подразники. Найпоширеніша течія у психологічній науці 20 ст.

— психічні процеси, здійснювані із залученням власної активності людини.

— (від лат. voluntas – воля) – напрям у філософії та психології, що визнає волю в якості першооснови всього сущого, вищим принципом буття.

— (від грец. hypnоs – сон) — тимчасовий стан свідомості, що відзначається фокусуванням уваги і високою сприйнятливістю до навіювання гіпнотезера або самонавіювання.

— 

1. словник до тексту, що пояснює маловідомі або застарілі слова; 
2. список понять в специфічній галузі знання з їх визначеннями.