Політологія_Бундак О.А._lk

Абсентизм (від лат. Absentia - відсутність) - ухил виборців від участі у виборах.

Авторитаризм (від лат. auctor - засновник, творець і auctoritas - думка, право) - політичний режим, зміст правління якого полягає у концентрації влади в руках одного або декількох лідерів, що не приділяють уваги досягненню суспільної згоди від­носно легітимності їх влади.                          

Акламація (від лат. ассlamatio) - прийняття рішення збо­рів шляхом викриків та інших зовнішніх виразів вол.

Актор - суб'єкт політики.

Анархізм - теорія і політична течія, орієнтована на досяг­нення бездержавної організації суспільства.

Антиутопія - твір песимістичного напрямку, що зображує негативні сторони втілення якої-небудь утопії.

Аристократія (від грець, аristocpacy- кращий, знатніший)

- влада кращих. Платон і Аристотель під аристократією розуміли правління освічених, професійно підготовлених людей, що воло­діють мистецтвом політики (управління). У сучасній мові під ари­стократією розуміється представництво вищих верств населення, що унаслідувало своє майно, знатність за походженням.

Артикуляція інтересів (від лат. aggregare — приєднувати)

- погодження приватних вимог, їх об'єднання, встановлення між ними певної ієрархії.

Біхевіоралізм (від лат. behavior - поведінка) —поведінковий підхід у політології, що розглядає політичні явища через по­ведінку конкретних індивідів. Деякі західні політологи вважають за доцільне використовувати цей термін, в той час як у психології і філософії використовується термін "біхевіоризм".

Бюрократія - система управління, що здійснюється особ­ливою верствою людей, які покликані забезпечити ефективне фу­нкціонування державних та інших соціальних інститутів, мають специфічні обов'язки і працюють у відповідності з ієрархією пов­новажень.

Вектори - спосіб формування органів державної влади і наділення повноваженнями посадової особи через волевиявлення громадян.

Вербальний (від лат. verbalis - усний) - словесний.

Верифікація - одне з основних понять позитивізму, вимо­га перевірки правдивості і неправдивості теоретичних положень практичним шляхом.

Вето (від лат. veto - забороняю) - 1) заборона, що накла­дається одним органом влади на рішення іншого, наприклад, пра­во президента не підписувати закон, повертати його парламенту на повторний розгляд; 2) відмова однієї країни схвалити дії, за­пропоновані іншою країною або міжнародною організацією.

 Виборча кампанія - дії безпосередніх учасників виборів: висування кандидатів, розробка перевиборних програм, агітація та

інші роботи з виборцями.  .

         Виборча процедура - заходи держави з організації і проведенню виборів.             

Виборча система - це сукупність суспільних відносин предметом яких є формування органів державної влади і наділен­ня повноваженнями посадової особи особливим способом - шля­хом виборів. При широкому тлумаченні поняття виборчої системи включає у себе громадські процеси і правила, пов'язані з вибора­ми. У вузькому розумінні виборча система - спосіб обліку голосів виборців і розподілення місць в органах державної влади між кандидатами (групами кандидатів).

Виборчий поріг - найменша кількість голосів виборців, необхідна для вибрання одного депутата при пропорційній системі голосування.                                              

Візуальний (від лат. visaalis - зоровий) - безпосередньо спостережуваний неозброєним оком.

Гетерогенність (від грець. heteros - інший) - різновид.

Глобалізація - поширення економічних, політичних і культурних процесів за межі держав і формування на цій основі, нової цілісності світового простору.

Голосування преференційоване (від лат. praeffere - на­давати перевагу) - різновид рейтингового голосування, коли ви­борець встановлює черговість кандидатів всередині партійного списку.

Голосування стратегічне - голосування, виборця не за кандидата, якому надається перевага (партію),а за найбільш при­йнятного з тих, хто має шанси на успіх.

Гомогенність (від грець. homos - рівний, однаковий) -однорідність, єдність.

Графіті - плакати і написи на стінах.

Громадянське суспільство - сфера соціального життя, в якій люди взаємодіють самостійно і автономно у відношенні до держави.

Демократія - політичний режим, при якому народ має можливість реалізувати свою волю безпосередньо або через своїх представників, а влада несе відповідальність перед громадянами за свої дії у суспільній сфері.            

Демократія представницька - опосередкована участь громадян у прийнятті рішень, вибір ними своїх представників в органи влади.              

Демократія пряма - безпосередня участь громадян в об­говоренні і прийнятті рішень.

Демократія участі - модель демократії, що передбачає безпосередню участь громадян у підготовці, здійсненні і прийнят­ті рішень у відповідності з принципом рівності.

Держава - організація політичної влади, яка поширюється на всю територію країни і її населення, володіє для цього спеціа­льним апаратом управління, видає обов'язкові для усіх накази і володіє самостійністю при вирішенні внутрішніх ї зовнішніх про­блем.                        

Детермінізм - теорія, яка розглядає всі явища-матеріаль­ного і духовного світу як взаємообумовлені: одне явище (причина) відтворює інше явище (наслідок).      

Джерімандерінг (джерімандеризм) - специфічна нарізка виборчих округів, що переслідує політичні завдання. Ця техноло­гія отримала назву від імені американця Елбріджа Джері. Вибра­ний у 1812 р. губернатором штату Массачусетс, він здійснив таку нарізку округів для виборів у законодавчі збори штату, яка дозво­лила демократам отримати перемогу. Один з округів мав витягну­ту і зігнуту форму і обрисами нагадував саламандру. Округ отри­мав назву Gerry’s Mander (джері-мандра). Слово широко викорис­товується в американському політичному лексиконі.

Диктатура - нічим необмежена влада, що спирається на насильство.                                             

Електорат (від лат. elector - виборець) -1) сукупність ви­борців, що голосують на виборах; 2) виборчий округ.

Еліта (від фр. elita - кращий, відбірний)— вищий, відносно закритий прошарок суспільства, який контролює його і основні економічні, політичні і культурні ресурси.

Елітологія - наукова дисципліна, що вивчає еліти.

Етатизм (від фр. etat - держава) - ствердження верховної ролі держави у організації життя суспільства.

Етнос - спільнота людей, що історично склалася на певній території, які володіють особливими рисами культури, мови, осо­бливостями психічного складу; і усвідомленням своєї єдності і відмінності від інших груп.

Етологія - наука про біологічні основи поведінки тварин.

    Закон Дюверже - закономірність, виведена французьким політологом М.Дюверже у 1957 р., про вплив способу голосування (виборчої системи) на конфігурацію партійної системи. Дослідник врахував психологічну мотивацію виборців, їх бажання або неба­жання підтримувати кандидатів від дрібних партій.

    Ідентифікація - ототожнення; кого-небудь, (чого-небудь) з ким-небудь (з чим-небудь).        

Ідентичність - усвідомлення індивідами, що належать до однієї спільноти, своєї групової єдності і відмінності від інших.

Ідеологія - це система поглядів, теорій, доктрин, що ви­ражають інтереси і владні прагнення окремих соціальних груп.

Імідж - сконструйований образ лідера, партії, руху, який може володіти будь-якими характеристиками,  затребуваними послідовниками.

 Імпічмент - процедура дострокового звільнення голови держави від посади і притягнення його до судової відповідальності.

Інавгурація - урочиста процедура вступу на посаду глави держави.     

Інститут - соціальний, політичний (від лат. institutum - установа) - певна форма організації, що опирається на правила і упорядковані моделі поведінки і виконуюча певні функції у суспі­льстві.                      

Інституціоналізація - процес, а також результат процесу, в якому політичне (соціальне) явище стає упорядкованим, станда­ртизується за допомогою норм.              

Конвенціональна участь - поведінка, яка використовує законні або ті, що відповідають загальноприйнятим нормам форми вираження інтересів і вплив на владу.

  Консенсус - у політології згода між громадянами, їх гото­вність до взаємних компромісів і повага прав іншої сторони, це діяльність, направлена на досягнення громадянами згоди виключ­но мирними і ненасильницькими засобами.

 Консенсус процедурний - готовність політичних суб'єктів дотримуватися правил боротьби, установлених консти­туцією і готовність використати демократичні процедури при ви­рішенні конфліктів.

 Конституція - cистема традицій і законів, що установлює принципи організації і діяльності органів влади і управління, суду, свободи і обов'язків громадян. Більшість конституцій записані, інші записані частково, а інші є неписаними, наприклад, у Вели­кобританії.

Конфедерація - союз юридичне і політичне незалежних державних утворень для здійснення конкретних сумісних завдань.

Конфесія - віросповідання.

Конфлікт - форма розвитку; протиріч, що виражається у безпосередньому протиборстві сторін.     

Кооптація - поповнення новими членами складу якого-небудь виборного органу власним рішенням без проведення нових виборів.                               

Культура патріархальна - тип політичної культури, який характеризується відсутністю у населення інтересу до політики, сліпим підпорядкуванням владі, злиттям політичних орієнтацій з релігійними і соціальними.

Культура підданницька - тип політичної культури, який характеризується активною участю громадян у політиці незалежно від позитивного чи негативного відношення до політичної систе­ми.

 Культура політична - сукупність орієнтацій і моделей поведінки, що історично склалася у відношенні політичної систе­ми, а також типових моделей функціонування інститутів, які скла­дають цю систему.                                

Культура фрагментарна політична - тип політичної культури, який характеризується наявністю у населення різнома­нітних політичних орієнтацій, відсутністю процедур налагоджен­ня конфліктів і довір'я між окремими верствами суспільства.

Легальність (від лат. legalis - законний) - відповідність влади діючим законам.                                   ...

       Легітимація (від лат. legitimus - законний) - це спосіб або процес, методом якого влада отримує виправдання.

Легітимність (від лат. legitimus - законний) - стан влади, коли вона визнається більшістю народу законною і справедливою.

Лібідо — сексуальна енергія, яка, згідно теорії З.Фрейда, лежить в основі розвитку особистості.

Лоббі — система контор і безпосередні агенти груп інтере­сів, які здійснюють тиск на державну і виконавчу владу з метою прийняття вигідних для цих груп рішень.               

            Лоббізм - тиск зі сторони певних груп інтересів на держа­вну i виконавчу владу з метою прийняття вигідних для груп рі­шень.                                                    

Мажоритарний (від лат. major - великий) - такий, що ба­зується на більшості.    

 Мандат - доручення, повноваження (наприклад, депутат­ське), а також підтверджуючий їх документ.   

 Маніпулювання - 1) прихована дія, мета якої примусити кого-небудь до вчинків (бездіяння) всупереч його власним інтере­сам; 2) дії, мета яких не співпадає з офіційно проголошеною.

Маргіналізація - викликаний якими-небудь обставинами розрив індивіда із своєю соціальною групою без наступного вхо­дження в іншу.

Маргінальність - викликаний якимись обставинами роз­рив індивіда із своєю соціальною групою без наступного вхо­дження в іншу.

Меритократія (від лат. meritus - достойний і від грець. kratos - влада) - влада найбільш обдарованих, здатних, компетен­тних.

Методологія - 1) фундаментальні дослідницькі підходи в науці; 2) система загальних принципів, підходів і методів, які складають основу для даної науки; 3) наука про метод.

Мобілізація політична - активні дії населення, направле­ні на досягнення яких-небудь завдань, як наслідок впливу з сторо­ни лідерів, політичних еліт або організацій.                 

Монархія (від грець, monarhia - єдиновладдя) - форма правління, при якій верховна державна влада здійснюється одно­осібнo і переходить, як правило, за спадковістю.

Неконвенціальна поведінка - незаконна, або така, що протирічить загальноприйнятим політичним нормам.

Опозиція - у політології - 1) меншість, чиї погляди і за­вдання відрізняються від поглядів і завдань більшості учасників політичного процесу; 2) організована група активних політичних суб'єктів, яка критикує офіційний урядовий курс і пропонує аль­тернативні проекти.

Остракізм - "суд черепків". Форма голосування у народ­них зборах стародавніх Афін. Ім'я неугодного політика писалося на черепках (остроконах). Якщо він отримував більше ніж поло­вину голосів, то присуджувався до вигнання з міста на десять ро­ків з ліквідацією громадських прав і майна.

         Парадигма - модель, прийнята у якості зразка для вирі­шення дослідницьких завдань; сталий зразок бачення явищ у пев­ному світлі.

Партійна система - сукупність зв'язків і відношень між партіями, які претендують на володіння владою в країні.

      Патерналізм - установка на батьківську опіку, турботу старшого над молодшим.         

Патримональний (від лат. patrimonia), спадковий, родо­вий.

Пацифізм - антивоєнний рух, відомий з XIX ст., представники, якого засуджують будь-які форми війни.   

      Поліархія - множинність, розосередження влади. Поняття у політичний лексикон було введено Р.Далем. Поліархія, в його розумінні - це реально існуючі режими, які в значній мірі відпові­дають демократичному ідеалу. 

Поліс - невелике місто-держава і проживаюче навколо нього населення у Античній Греції.

Політизація - посилення впливу політики на інші сфери життя; надання політичного звучання певним значущим питанням суспільного життя; підвищення ролі держави у житті суспільства.

     Політична партія - це організована група громадян, що виражає інтереси тих чи інших соціальних верств і яка прагне до реалізації своїх завдань шляхом боротьби за державну владу і її використання. 

Політична система - це цілісна сукупність державних і недержавних суспільних інститутів, правових і політичних норм, взаємовідносин політичних суб'єктів, методом яких здійснюється влада і управління у суспільстві.

      Політична участь - різноманітні форми непрофесійної політичної діяльності, яка характеризує ступінь реального впливу громадян на інститути влади і процеси прийняття рішень.

      Політичний лідер (від англ. leader - ведучий) - будь-який учасник політичного процесу, який активно впливає на нього, стимулюючий соціальну групу або суспільство у цілому на досяг­нення певних завдань.

   Політичний міф- символічне, що опирається на віруван­ня вираження основних цінностей суспільства.

Політичний плюралізм (від лат. pluralie - множинний) - множинність поглядів і точок зору, можливість соціальних груп створювати організації для вираження інтересів.

Політичний режим (від. лат. regimem - управління) - спо­сіб функціонування політичної системи, характерні методи здійс­нення влади.                               

Політичний символ - умовний зразок важливіших полі­тичних ідеалів, важливіший засіб їх пропаганди і ствердження.

Правляча політична еліта - певна група суспільства, яка концентрує у своїх руках державну владу, і відповідає за вироб­лення стратегії розвитку всієї системи.   

Праймеріз - первинні вибори у штатах США, методом яких, визначаються кандидати від Демократичної і Республікансь­кої партій у відношенні виборів всіх органів влади.         

Пропаганда (від лат. propaganda - поширення) - діяль­ність з  поширення і закріплення певних ідей і цінностей в індиві­дуальній і суспільній свідомості.

Псефологія - наука про вибори, що досліджує специфіку різних виборчих систем, законодавств про вибори, електоральна поведінка, проведення виборчих кампаній кандидатами. 

   Психоаналіз - в політології науковий підхід, який дослі­джує політичну поведінку людини як ірраціональне, що визнача­ється біологічними і несвідомими факторами.

    Рекрутування політичне - процес відбору і просування людей до активного політичного життя, в тому числі на керівні посади у політичних інститутах.

          Республіка (від лат. respublika - суспільна справа) - форма  правління, при якій верховна державна влада здійснюється вибор­ними органами, що вибираються населенням на певний термін.

Сакральний (від лат. sacri - священний) - такий, що від­носиться до віри, ритуальний, обрядовий.

         Сегрегація (від лат. segregatio - відділення) - вид расової або етнічної дискримінації, що проявляється у просторовому від­діленні одних груп від інших, наприклад, політика відділення "ко­льорового" населення від "білого": заборона жити в одних райо­нах, навчатися в одних школах разом з "білими".

Секуляризація (від лат. saecularis - світський) - у Серед­ньовіччі цим терміном позначалося обернення церковних і монас­тирських земель у державну власність, у теперішній час - процес звільнення різних сфер суспільства і культури від впливу релігій­них інститутів і символів.

Секулярність (від лат. saecularis - світський) - у політо­логії характеристика суспільної і індивідуальної свідомості, віль­ної від догматичного впливу релігії, яка відрізняється раціональні­стю, схильністю до експериментів і компромісів.

Соціал-дарвинізм - напрямок суспільствознавства, що зводить закономірності розвитку суспільства до закономірностей біологічної еволюції, зокрема, розглядаючи й природній відбір як визначальний фактор суспільного життя.

Соціалізація політична (від лат. socialis - суспільний) - процес засвоєння людиною політичних норм і традицій, що спри­яють формуванню у неї якостей, необхідних для адаптації до даної політичної системи і виконання певних політичних функцій і ро­лей.

Соціальна держава - держава, яка прагне до забезпечен­ня кожному громадянину достойних умов існування, прав на соці­альний захист, на участь в управлінні виробництвом.

Статус - загальне становище особистості або соціальної групи у суспільстві, пов'язане з певною сукупністю прав і oбов'язків.

Сублімація - в теорії З.Фрейда - процес переводу несвідомих інстинктів у соціально-прийнятну активність.    

Суспільно-політичний рух - добровільні самостійні ор­ганізації громадян, створювані для досягнення конкретних завдань шляхом здійснення впливу на уряд.

Телеологічний підхід — цільове пояснення поведінки лю­дини і усіх соціальних явищ.

Теократія - влада духовенства або управління суспільст­вом світськими лідерами, залежними від релігійних лідерів.

Тиранія - нічим не обмежена влада, що відрізняється осо­бливою жорстокістю і свавіллям.

Толерантність - терпимість до іншої думки, способу життя, визнання за іншими права бути іншими.

Тоталітаризм (від лат. totalis - весь, цілий, повний) - по­літичний режим, що характеризується повним контролем держави на чолі з правлячою партією над усіма суспільними сферами і приватним життям індивіда.

Унітарна держава (від лат. unitas - єдність).- форма тери­торіального устрою держави, що є єдиною, політично однорідною організацією.                        

Федерація (від лат. federatio - союз, об'єднання) - форма територіального устрою, що є складною союзною державою і складається з державних утворень (штатів, кантонів, республік, земель тощо), які володіють політичною самостійністю у межах розподілу повноважень між загальнофедеральним центром і її суб'єктами.                   

Форма державного устрою-поняття, що характеризує територіальний поділ держави і співвідношення повноважень, центральних і регіональних (місцевих) органів влади.

Форма правління держави - структура вищих органів державної влади, порядок їх утворення і розподілення компетенції між ними.

Фрустрація - психологічна напруга, викликана невдачею в задоволенні якихось потреб.

Харизма (від грець. charisme - божа благодать, дар) - ви­ключні властивості, якими наділяється лідер в очах своїх прибіч­ників. 

          Ценз (від лат. census, censeo - роблю опис) - умова, що обмежує участь особи у здійсненні тих або інших прав.