Інформаційно-аналітична діяльність_Лучко Ю.І._ifmc

Тема 8. Правове забезпечення інформаційної діяльності суб'єктів у сфері управління

Суть правового забезпечення інформаційної діяльності суб'єктів у сфері управління передбачає формування відповідного масиву знань, що дозволяв би даному суб'єкту (юридичній чи фізичній особі, організації тощо) ефективно функціонувати й розви­ватися в межах певної соціальної системи (соціального середовища). Правове забезпечення інформаційної діяльності — це складова за­гального правового забезпечення діяльності відповідного суб'єкта. Для прикладу розглянемо правове забезпечення інформаційної діяль­ності  таких  суб'єктів   інформаційних  відносин,  як  комерційні підприємства.

При цьому правове забезпечення інформаційної діяльності підприємства має свою специфіку порівняно з правовим забезпечен­ням інших видів його діяльності та повинно враховувати нематері­альний характер об'єкта (інформації), особливості його зберігання та використання, а саме:

•   практична цінність і реальна ціна інформації визначається ефектом від її використання, а не витратами на її створення;

•   потенційні збитки підприємства від втрати належної йому інформації (наприклад, ноу-хау), як правило, набагато переви­щують витрати на створення цієї інформації;

•   з метою запобігання фінансових та інших санкцій залученню сторонньої інформації повинен передувати відповідний юри­дичний аналіз доцільності таких дій, а в подальшому обіг сто­ронньої інформації повинен мати відповідний правовий су­провід;

• інформація належить до надзвичайно високомобільних ре­сурсів, що може не тільки забезпечувати підприємству високі прибутки, а й загрожувати значними збитками.

Тому підприємство має бути завжди готовим до ефективної та оперативної реакції на будь-яку зміну обставин його інформаційної діяльності. Ефективність цієї реакції залежить від здатності менедж­менту використати наявний у підприємства масив правових знань і навичок, а також залучити ті джерела правових знань і механізми їх реалізації, яких у підприємства не вистачає.

Таким чином, джерела наповнення бази правових знань підприєм­ства поділяються на власні та залучені. До власних джерел належать:

•   правові знання менеджменту підприємства;

•   власний юрисконсульт, юридична служба;

•   база даних правової інформації (правова документація) підприє­мства).

Повний спектр перелічених джерел правових знань притаман­ний, як правило, великим підприємствам. Із зменшенням розміру підприємств набір та обсяг означених джерел зменшується, і на дрібних підприємствах нерідко обмежується лише правовими знан­нями нечисленного менеджменту.

До залучених джерел знань належать:

•   спеціальні друковані джерела публічних бібліотек;

•   спеціалізовані комерційні та некомерційні електронні бази да­них (наприклад, база даних ІАЦ "Ліга");

•   спеціалізовані юридичні фірми.

Можливості залучення сторонніх джерел правових знань прямо пропорційні розміру підприємств.

Функціонування механізму правового забезпечення інформацій­ної діяльності підприємства передбачає:

•   адаптацію власної бази правових знань для розв'язання конк­ретних проблем;

•   моніторинг  чинного   законодавства   у   сфері  дії  інтересівпідприємств;

•   оперативну та ефективну реакцію підприємства в ситуаціях, що вимагають залучення сторонніх джерел правових знань.

Алгоритм дій менеджменту підприємства у процесі функціонуван­ня означеного механізму може бути представлений таким чином: аналіз ситуації визначення правової інформації, необхідної для її ви­рішення, мобілізація інформаційних ресурсів (власних і залучених), прийняття рішення, реалізації рішення, зворотний зв'язок і корекція дій.

Як правило, чим краща у підприємства власна база правових знань, тим оперативніше виконує свої функції його інформаційна си­стема . 3 іншого боку, для вирішення саме нестандартних проблем підприємству нерідко доводиться вдаватися до послуг юристів-консультантів тобто в такий спосіб фактично розширювати базу своїх правових знань за рахунок залучення сторонніх джерел інформації. За таких умов ключова роль належить юридичній службі юрискон­сульту підприємства (або працівникам, які де-факто виконують озна­чені функції) Адже саме юрист підприємства виступає в ролі експер­та   який  повинен  оцінювати  доцільність  залучення  сторонніх фахівців для вирішення проблем підприємства, відповідність потре­бам підприємства запропонованих (наданих) консультантами по­слуг, а також оцінювати якість нормативно-правової інформації, що надходить до організації зовнішніми каналами.     

При цьому треба брати до уваги, що правова база інформаційної
діяльності в широкому її значенні (тобто враховувати охорону прав
інтелектуальної власності разом із відповідним інституціональним
забезпеченням) в Україні розвинена недостатньо для забезпечення
належної конкурентоспроможності нашої країни в світовій економіці
та політиці Звернемося для прикладу до однієї з базових категорій
ринкової економіки — комерційної таємниці, механізм якої давно та
ефективно функціонує в розвинених країнах.       _

Основними документами, що регулюють питання комерційної таємниці в Україні, є Закон "Про підприємства в Україні" та поста­нова уряду від 09.08.93 № 611 "Про перелік відомостей, що не скла­дають комерційну таємницю". Водночас не відноситься до категорії "комерційної таємниці" і може надаватися державним органам відповідно до їх запиту така інформація:

• установчі документи, документи, що дозволяють займатися підприємницькою чи господарською діяльністю та її окремими видами; . інформація за всіма встановленими формами державної звітності

• дані, необхідні для перевірки обчислення і сплати податків та інших обов'язкових платежів;

. відомості про чисельність і склад працівників, їхню заробітну плату в цілому та за професіями й посадами, а   також наявність вільних робочих місць;

. документи про сплату податків і обов'язкових платежів,

•   інформація про забруднення навколишнього природного се­редовища, недотримання безпечних умов праці, реалізацію про­дукції, що завдає шкоди здоров'ю, а також інші порушення за­конодавства України та розміри заподіяних при цьому збитків;

•   документи про платоспроможність;

•   відомості про участь посадових осіб підприємства в кооперати­вах, малих підприємствах, спілках, об'єднаннях та інших орга­нізаціях, які займаються підприємницькою діяльністю;

•   відомості, що, відповідно до чинного законодавства, підляга­ють оголошенню.

На практиці до категорії "комерційна таємниця" перш за все на­лежить така інформація:

•   неопубліковані науково-технічні результати, технічні рішення, способи використання технологічних засобів, не забезпечені па­тентним захистом відповідно до законодавства чи за бажанням особи, яка володіє такою інформацією на правовій основі;

•   знання і досвід у сфері реалізації продукції та послуг, дані про кон'юнктуру ринку, результати маркетингових досліджень;

•   комерційні, методичні або організаційно-управлінські ідеї та рішення.

•   Оскільки тлумачення поняття "комерційної таємниці" у вітчиз­няному законодавстві досить широке, то для практичного викорис­тання на підприємстві йому треба надати чітких правових форм у вигляді внутрішніх нормативних документів, підготовлених на підставі чинного законодавства. Склад і обсяг відомостей, що ста­новлять комерційну таємницю, порядок їхнього захисту визнача­ються керівником підприємства. А підготовка відповідних доку­ментів — прямий обов'язок юридичної служби підприємства. Адже нечітке поняття "комерційної таємниці" не зобов'язує до будь-якої відповідальності співробітників, а отже, створює загрозу ефек­тивній роботі підприємства.

Ще одним наочним прикладом значення правового забезпечення інформаційної діяльності для успішної роботи підприємства є проце­дура налагодження ним ефективних зовнішньоекономічних зв'язків. Так, у кожній з шістнадцяти німецьких земель є свої особливості кар­ного законодавства. Розібратися в цьому лабіринті може тільки дос­відчений юрист. Тому підприємствам із пострадянських держав для роботи на ринках далекого зарубіжжя доцільно залучати тамтешніх юристів. Ключову роль у процедурі підбору відповідних партнерів-консультантів знову ж таки має відігравати юридична служба (юрисконсульт) підприємства.

Наостанку зазначимо, що правове забезпечення інформаційної діяльності підприємства є складовою загального правового забезпе­чення його роботи і здійснюється одними й тими самими структурни­ми підрозділами, фахівцями.