Норма права

це загально­обов’язкове правило поведінки, яке встановлене або санкціоноване державою і за порушення якого держава застосовує державний примус. Ознаками правових норм, які відрізняють їх від інших соціальних норм є: міра свободи волевиявлення і поведінки людини. Найбільша ефектив­ність реалізації норм досягається при поєднанні загальнолюдських і соціаль­но-групових, класових інтересів в умовах стабільності суспільних відносин; форма закріплення прав і обов’язків, які визначають поведінку людини у соціальному спілкуванні. Завдяки єдності прав і обов’язків забезпечується стабільність і врівноваженість суспільних відносин, адже право одного індивіда підкріплюється обов’язком іншого. Інакше кажучи, норма права має зобов’язально-надавальний характер; загальнообов’язкове правило поведінки, тобто норма вказує, яким чином, у якому напрямі, протягом якого часу, на якій території необхідно діяти тому чи іншому суб’єкту, має загальний характер, постає як рівна, однакова для всіх і кожного, її повинні дотримуватись всі суб’єкти суспільних відносин незалежно від того, громадянин це або посадова особа державного органу; правило поведінки загального характеру, що адресується не конкрет­ному суб’єкту, а всім учасникам відносин (є неперсоніфікованими), що регулюються цією нормою права. Норма права здійснюється не разово, а завжди, коли виникають для цього підстави. 5. Це єдина серед соціальних норм, що походить від держави та є офіційним вираженням державної волі. 6. Це формально визначене правило поведінки. Норма права відрізня­ється від інших соціальних норм тільки їй притаманною формальною визначеністю. Внутрішня визначеність норми виявляється в змісті, обсязі прав і обов’язків, чітких вказівках на наслідки її порушення. Зовнішня визначеність полягає в тому, що будь-яка норма закріплена у статті, главі, розділі офіційного документа – у нормативно-правовому акті. Формальна визначеність потребує письмової, документальної форми. Норми права є чинними, коли вони доведені до відома через офіційні письмові джерела; норми права видаються уповноваженими на те органами держави у чітко встановленому порядку та за певною процедурою; це правило поведінки, гарантоване державою. Можливість держав­ного примусу у випадках порушення права є однією з важливих гарантій дієвості права; це система, що виявляється у структурній побудові норми, у спеціа­лізації та кооперації норм різних галузей інститутів права. Право – це не просто сукупність, а система норм. З норм права складаються як окремі нормативні акти, так і галузі та інститути права.

» Термінологічний словник курсу