Глосарій
Абіотичні чинники — сукупність умов зовнішнього неорганічного середовища, що впливають на організм. Виділяють а. ч.: хімічні (хімічний і атмосфери, води, ґрунту, харчових продуктів) фізичні або кліматичні (температура, вологість, барометричний тиск, вітер, течія води, радіаційний режим), орографічні (характер рельєфу) та едафічні (ґрунтові).
Абсолютна вологість повітря— 1) кількісне характеристика вологості повітря (г/м3 ); 2) парціальний тиск водяної пари в повітрі, виражений в міліметрах ртутного стовпчика, мілібарах або паскалях.
Абсолютно смертельна доза — мінімальна доза речовини (отрути, чинника), що спричинює загибель усіх взятих у дослід тварин (100 %).
Адаптація — процес пристосування організму до умов існування (функціонування); в основі а. людини лежить вироблена в процесі її еволюційного розвитку сукупність функціональних і морфологічних змін, спрямованих на збереження сталості внутрішнього середовища.
Аерозоль — дисперсна система, що складається з дрібних твердих або рідких частинок та газового середовища, де зависли ці частинки.
Аерофільтр — біологічний фільтр для очищення стічних вод зі штучною аерацією шару фільтруючих матеріалів, що підвищує ефективність очисних споруд.
Аєротенк — резервуар для біологічного очищення стічних вод активним мулом, обладнаний пристроєм для аерації вмісту.
Азбестоз — пневмоконіоз, що розвивається внаслідок систематичного вдихання пилу азбесту.
Акліматизація — 1) складний соціально біологічний процес активного пристосування людини, тварин і рослин до нових незвичайних кліматогеографічних умов; 2) окремий випадок адаптації.
Акселерація — прискорення темпів росту та розвитку дітей і підлітків, а також досягнення статевої зрілості раніше порівнянно з попередніми поколіннями в межах певного проміжку часу.
Активність — фундаментальна якість живих організмів, що виражається в 3 їх здатності, переборюючи або використовуючи зовнішні фактори для реалізації своїх потреб, адекватно реагувати на чинники навколишнього середовища.
Актинометр — прилад для вимірювання інтенсивності випромінювання штучних джерел тепла або прямої сонячної радіації.
Алерген — 1) речовина антигенної або гаптогенної природи, здатна сенсибілізувати організм та спричинювати алергію; 2) препарат для діагностики та лікування алергічних захворювань, виготовлений з екзогенних а., як правило, не спричиняє сенсибілізації організму та алергічних реакцій під час застосування.
Алюміноз — пневмоконіоз, що розвивається внаслідок систематичного вдихання пилу алюмінію та (або) його оксиду.
Аналізатор спектра шуму — прилад для виявлення спектральних характеристик звукових коливань, застосовується під час гігієнічних досліджень.
Анемометр — прилад для вимірювання швидкості руху повітря.
Анкетне опитування — спосіб отримання інформації за допомогою спеціальних запитань, зазначених на бланку встановленої форми.
Антициклон — зона підвищеного тиску в атмосфері з максимумом у центрі, при якому встановлюється переважно тиха, малохмарна погода.
Антракоз — 1) пневмоконіоз, що розвивається внаслідок систематичного вдихання кам'яновугільного пилу; 2) відкладення кам'яновугільного пилу в органах і тканинах. Антропометричні підходи в діагностиці здоров’я - визначення ростовагових співвідношень, на підставі яких судять про здоров’я.
Антропометрія — сукупність методів і засобів вимірювання фізичної будови тіла людини.
Артезіанська свердловина — трубчастий колодязь, споруджений шляхом буріння ґрунту до глибоких напірних водоносних горизонтів; використовується як джерело водопостачання.
Артезіанські води — підземні води, які містяться між водонепроникними 4 породами і знаходяться під гідравлічним тиском.
Асенізація — спосіб очищення неканалізованих і частково каналізованих населених пунктів від рідких нечистот. Включає їх збирання, тимчасове зберігання, вивіз, знешкодження й утилізацію.
Атмосфера Землі — газова повітряна оболонка, що оточує Землю, залежно від розподілу температури та висоти над рівнем моря а. 3. поділяється на тропосферу, стратосферу, мезосферу, термосферу і екзосферу. Термічний контраст а. 3. зумовлює загальну циркуляцію атмосфери, яка впливає на погоду і клімат Землі.
Атмосферне повітря — суміш газів, яка угворює атмосферу Землі та містить (в об'ємних відсотках) азоту — 78,09; кисню — 20,95; інертних газів — 0,93; вуглекислого газу — 0,03. Атмосферний тиск — тиск атмосфери на всі предмети та земну поверхню; середній атмосферний тиск на рівні моря становить 760 мм рт. ст.
Атмосферні води — сконденсовані водяні пари атмосфери, які випадають на поверхню Землі у вигляді дощу або снігу.
Аудіометр — прилад для дослідження порогів чутливості слухового аналізатора людини; складається зі звукового генератора з регульованими частотою і амплітудою коливань, а також телефонів повітряної та кісткової провідності.
Бактерицидність — здатність агентів фізичної, хімічної та біологічної природи спричинювати загибель бактерій.
Барокамера — герметична камера зі зниженим (вакуумна) або підвищеним (компресійна) тиском повітря. Бентос — рослинні і тваринні організми, що живуть на дні і берегах водойм.
Білки – це органічні речовини, які служать основним пластичним матеріалом для побудови та оновлення клітин і тканин організму, беруть участь в утворенні ферментів, гормонів, антитіл.
Білкова недостатність — патологічний стан організму, який розвивається внаслідок нестатку білка в продуктах харчування.
Біоакумуляція — процес поступового нагромадження пептидних речовин в організмі або окремих органах.
Біогенні елементи — хімічні елементи, які постійно входять до складу живих організмів і виконують певні біологічні функції. Найважливіші: О С, Н, N, Р, S, Са, F, Na, СІ. Б. є., що містяться в організмах у дуже малих концентраціях, називаються мікроелементами (Мg, Мn Zn, тощо).
Біогеохімічна провінція — територія, що характеризується підвищеним або зниженим вмістом одного або декількох хімічних елементів у грунті або воді, організмах, які мешкають на цій території, тваринах і рослинах; у межах б. п. у людини можуть спостерігатися певні ендемічні хвороби, безпосередньо пов'язані з недостатньою або надмірною концентрацією цих елементів, а також інфекційні хвороби, зумовлені особливостями формування біогеоценозів.
Біогеохімічні ендемії — певні ендемічні хвороби, безпосередньо пов'язані з недостатньою або надмірною концентрацією хімічних елементів у ґрунті або воді, а також в організмах, які мешкають на цій території, тваринах і рослинах, а також інфекційні хвороби, зумовлені особливостями формування біогеоценозів.
Біодеградація — процес розкладу хімічних рочоиин у навколишньому середовищі внаслідок дії біологічних систем; хімікати, які здатні до б., гірше зберігаються і накопичуються в навколишньому середовищі; мікроорганізми відіграють важливу роль у б.
Біодоза — мінімальна тривалість ультрафіолетового опромінення, яка спричиняє через 6—20 год після опромінювання слабке, але чітко окреслене почервоніння на поверхні шкіри під отворами біодозиметра . (син. еритемна доза).
Біодозиметр — прилад для визначення біодози ультрафіолетомого опромінення, має вигляд непрозорої пластини з низкою отворів, які закринас пересувна засувка.
Біокліматологія — розділ біології, який вивчає вплив кліматогеографічних чинників на живі організми. Біокосне середовище -— фізичне, неживе (абіотичне) середовище.
Біокосні речовини — продукти розкладу і переробки гірських і осодових порід живими організмами (до них належать грунт і вода).
Біологічний ланцюг — природний спосіб пересування речовин у навколишньому середовищі, який веде до їх надходження в живі організми,
Біометеорологія — розділ метеорології, який вивчає вплив погоди на живі організми, в тому числі на організм людини,
Біоритм — автономний процес періодичного чергування коливань інтенсивності і характеру фізіологічних процесів і реакцій, що відбуваються в живих організмах; виникли як адаптаційна реакція у відповідь на ритмічні зміни чинників навколишнього середовища.
Біострома — найбільш діяльний шар живої речовини біосфери, у якому накопичена основна маса живих організмів (у тому числі відбувається діяльність людської популяції) і проходять найактивніші взаємодії між усіма екологічними компонентами.
Біосфера — частина атмосфери (до висоти 25 км), літосфери (до глибини 10 км) і гідросфери (до глибини 12 км) Землі, в якій існує (або була в минулому) діяльність живих організмів; речовини, які складають біосферу: а) жива — людина, тварини, мікроорганізми, рослини; б) біогенна органічного походження — фітогенна, яка складається в основному з рослинних залишків (кам'яне вугілля, торф, детрит, гумус) і зоогенна, яка складається із залишків тваринних організмів (крейда, вапняк та інші осадові породи); в) косна — гірські породи магматичного, неорганічного походження, які створюють земну кору; г) біокосна — продукти розпаду і переробки гірських і осадових порід живими організмами (до них відносять ґрунт і воду).
Біота — сукупність живих організмів (макро-, мезо-, мікрофлора і фауна) на поверхні земної кори, водного басейну і прилеглого до земної поверхні шару атмосфери.
Біотермічні камери — споруди, призначені для знешкодження відходів біотермічними методами, обладнані пристроями для навантаження, розвантаження та аерації вмісту.
Біотичні чинники — сукупність чинників органічного світу (рослинний, тваринний світ, вплив людини тощо), які впливають на організм.
Біотрансформація— перетворення речовини в організмі внаслідок метаболізму.
Біоценоз — 1) сукупність (угруповання) живих істот (рослин, тварин, 7 мікроорганізмів), яка характеризується певним видовим складом істот, що в процесі еволюції пристосувались одна до одної, до тривалого стійкого існування; 2) сукупність живих істот, що населяють відносно однорідну за абіотичним середовищем територію (біотоп).
Бластомогенна дія— біологічний вплив різних чинників навколишнього середовища, що спричиняє утворення пухлин різних тканин.
Ботулізм — харчова токсикоінфекція, спричинена отруєнням токсином ботулізму.
Будівельні норми і правила — сукупність основних нормативних вимог і положень, що регламентують проектування і будівництво в усіх галузях народного господарства.
Вентиляція — регульований повітряний обмін у приміщеннях, сприятливий для здоров'я людини; сукупність технічних засобів, які забезпечують такий повітряний обмін.
Вентиляція комбінована — в., яка поєднує у межах одного приміщення загально-обмінну та місцеву вентиляції.
Вентиляція локалізована — механічна в., яка запобігає поширенню шкідливих речовин у межах приміщення, локалізуючи місце їх появи.
Вентиляція припливна — механічна в., яка здійснюється шляхом подання в приміщення чистого повітря з утворенням надлишкового тиску, за рахунок якого забруднене повітря виходить через нещільності огороджувальних конструкцій, дверей, вікон тощо.
Вентиляція припливна місцева — в., при якій чисте повітря надходить на певну ділянку приміщення або на певне робоче місце.
Вентиляція припливно-витяжна — механічна в., при якій подача чистого і відсмоктування забрудненого повітря здійснюються одночасно і узгоджені за об'ємом.
Вентиляція природна — в. приміщень, зумовлена проникненням повітря через нещільності в огороджувальних конструкціях, вікнах та дверях, внаслідок напору вітру і різниці температури повітря в середині та за межами приміщень.
Вентиляція місцева — в., при якій повітря відсмоктується з тих 8 ділянок приміщення, де воно найбільш забруднюється, тобто близьких до джерел, які виділяють шкідливі речовини.
Випромінювання видиме — оптичне випромінювання, яке займає в загальному електромагнітному спектрі ділянку з довжиною хвилі від 760 нм до 400 нм.
Виробничий мікроклімат — поняття, яке характеризується дією таких параметрів виробничого середовища, як температура, вологість, швидкість руху повітря, інфрачервоне випромінювання навколишніх поверхонь.
Висотна хвороба — патологічний стан, що виникає при значному та швидкому зниженні парціального тиску газів у вдихуваному повітрі; характеризується серцебиттям, задишкою, зниженням працездатності, порушенням зору, різними психічними розладами тощо.
Витяжна вентиляція — механічна в., здійснюється шляхом відсмоктування з приміщення забрудненого (використаного) повітря з утворенням розрідження, за рахунок якого чисте повітря надходить ззовні через припливні системи або нещільності в конструкціях, дверях, вікнах та вентиляційних отворах.
Вібраційна хвороба — професійне захворювання, що спричинюється тривалою дією вібрації, яка передається через руки або поверхню опори тіла, характеризується розвитком ангіотрофоневрозу і супроводжується іншими порушеннями функцій органів і систем.
Вібрація — механічне коливання в техніці (машинах, механізмах, конструкціях тощо).
Відносна біологічна активність випромінювання –відношення поглинутої дози стандартного випромінювання (рентгенівські промені), що спричинює певний біологічний ефєкт, до поглинутої дози випромінювання, що спричинює такий самий біологічний ефект.
Відстійник — споруда для очищення рідин від завислих домішок шляхом їх осадження під дією сили маси.
Вітамінізація — 1) система заходів, спрямованих на підвищення споживання вітамінів групами населення; 2) збагачення вітамінами харчових продуктів і (або) готової їжі з метою підвищення їх біологічної цінності.
Водопостачання — сукупність заходів із забезпечення водою належної якості населення, промислових та інших споживачів.
Водопровід — мережа інженерних споруд для централізованого постачання водою, за допомогою якої здійснюють забір води з джерела водопостачання, її обробку, подачу до місця споживання і розподіл між споживачами.
Водяне опалення — штучний обігрів приміщень з використанням приладів, які нагріваються гарячою водою. Вологість повітря — відношення насиченості водяної пари, що міститься в повітрі, до пружності насиченої пари при даній температурі.
Вологість повітря — вміст водяної пари у повітрі, один з головних метеорологічних чинників, які впливають на теплообмін людини.
Втома — стан тимчасового зниження функціональних можливостей організму внаслідок інтенсивної або тривалої діяльності.
Газоаналізатор — прилад для визначення концентрації компонентів газової суміші.
Газоочищення — очищення промислових газів від твердих, рідких, газоподібних домішок.
Геліобіологія — розділ біофізики, який вивчає вплив активності Сонця на земні організми.
Геліометеотропна реакція (син. метеотропна, метеоротропна, метеопатологічна реакція) — патологічна реакція організму хворої або ослабленої людини у відповідь на шкідливий вплив різких змін погоди; г. р. проявляється у вигляді: а) загальних симптомів погіршення стану геліометеочутливої людини — погіршення загального самопочуття, порушення сну, запаморочення, почуття тривоги, зниження працездатності, швидкої втомлюваності тощо; б) специфічних симптомів загострення хвороби — підвищення артеріального тиску, порушення мозкового кровообігу, головного болю при артеріальній гіпертензії, нападів стенокардії, інфарктів міокарда при хронічній ішемічній хворобі серця, «фантомного болю» при ампутованих кінцівках тощо.
Геліотропна хвороба — харчове отруєння, що спричинюється вживанням хліба, виготовленого із зерна з домішкою насіння бур'яну геліотропу.
Генетичні наслідки — виникнення спадкових змін в організмі у вигляді генних мутацій та хромосомних аберацій.
Геосистема — будь-який за рангом та принципом поділу територіальний підрозділ природного середовища, який розглядається як єдина система, що включає ділянку земної кори з притаманним їй рельєфом, поверхневі та підземні води, приземний шар атмосфери, ґрунти, а також тварин, рослин та мікроорганізми.
Геохімічна провінція — територія, яка характеризується підвищеним або зниженим вмістом у гірських породах, ґрунті та воді одного або декількох хімічних елементів, що може спричинити виникнення геохімічної ендемії.
Гігієна — наука, яка вивчає закономірності впливу (позитивного та негативного) чинників зовнішнього та навколишнього середовища, а також фізіологічної, побутової та виробничої діяльності людей на зовнішнє та навколишнє середовище (Є. Г. Гончарук, 1999); наука, яка вивчає закономірності впливу навколишнього середовища на організм людини і громадське здоров'я з метою обґрунтування гігієнічних нормативів, санітарних правил і заходів, реалізація яких забезпечить оптимальні умови для життєдіяльності, зміцнення здоров'я та запобігання захворюванням (Р. Д. Габович, 1983); «наука, яка вивчає вплив різноманітних факторів навколишнього середовища і виробничої діяльності на здоров'я людини, її працездатність, тривалість життя і розробляє практичні заходи, спрямовані на оздоровлення умов життя і праці людини» (Ф. Г. Кротков, 1977).
Гігієна дітей та підлітків — галузь г., що вивчає вплив чинників навколишнього середовища, умов навчання та виховання на організм дітей і підлітків та розробляє заходи, спрямовані на зміцнення їх здоров'я і забезпечення нормального розвитку.
Гігієна навколишнього середовища — галузь г., що вивчає закономірності взаємостосунків людини з різноманітними чинниками навколишнього середовища антропогенного та природного походження, а також з комплексом соціально обумовлених чинників та обґрунтовує загальні принципи і підходи до оцінки та оздоровлення умов життя.
Гігієна праці — галузь г., яка вивчає вплив трудових процесів і виробничого середовища на організм людини, розробляє гігієнічні нормативи і санітарні заходи, спрямовані на забезпечення сприятливих і здорових умов праці, профілактики професійної та загальної захворюваності.
Гігієна праці — система законодавчих актів, технічних, соціальноекономічних, гігієнічних та організаційних заходів, що забезпечують безпеку, збереження здоров'я та працездатності людини в процесі праці.
Гігієна радіаційна — галузь г., яка вивчає вплив радіоактивних речовин і джерел іонізуючого випромінювання на організм працівників та на основі їх вивчення розробляє гігієнічні норми і вимоги з метою профілактики шкідливого впливу радіаційного чинника.
Гігієнічна експертиза — розгляд, вивчення експертом (спеціалістом) будь- яких матеріалів, документів, іншої інформації, що потребують спеціальних знань з метою визначення їх відповідності вимогам санітарних норм і правил (гігієнічних нормативів); комплексне вивчення проектів, державних і відомчих актів, інвестицій, господарських та інших об'єктів на відповідність їх завданням збереження здоров'я населення, запобігання можливому шкідливому впливу на нього чинників навколишнього середовища.
Гігієнічне виховання — сукупність заходів, спрямованих на прищеплювання населенню гігієнічних знань та навичок, виховання дбайливого ставлення до власного здоров'я і здоров'я оточуючих.
Гігієнічний норматив — мінімальна і (або) максимальна величина (рівень) кількісного показника, що характеризує фізичний, хімічний, біологічний чинник навколишнього середовища або будь-яке їх поєднання, комплекс, сукупність, що не справляє негативного впливу на здоров'я людини та її майбутніх поколінь.
Гігрометр — метеорологічний прилад для вимірювання відносної вологості повітря.
Гіпербарична оксигенація (син. барооксигенація, гіпербарооксигенотерапія, оксибаротерапія, оксигенобаротерапія) — метод кисневої терапії, яку проводять у барокамері при підвищеному тиску повітря зі збільшеним вмістом кисню.
Гіпервітамінози -— загальна назва патологічних станів, які розвиваються внаслідок інтоксикації організму при надмірному надходженні вітамінів.
Гіпергідратація – споживання води у більшій кількості, ніж звичайно.
Гіподинамія — зменшення м'язових зусиль, які витрачаються для підтримання тіла в певному положенні, переміщення в просторі, фізичної роботи.
Гіпокінезія — зниження рівня рухової активності людини: виникає при іммобілізації, перебуванні в замкнених приміщеннях малого об'єму, малорухомому способі життя, в умовах зниженої гравітації та невагомості; пов'язана з відносним зменшенням енергетичних витрат на активне підтримання пози та переміщення предметів.
Гіпоксія (син. аноксія, кисневе голодування, киснева недостатність) — стан, що виникає внаслідок недостатнього постачання киснем тканин організму або порушення його утилізації в процесі біологічного окислення.
Гірська хвороба — патологічний стан, що виникає при підніманні на висоту більше як 3 тис. м над рівнем моря внаслідок дії на організм зниженого атмосферного тиску та парціального тиску кисню в легеневих альвеолах.
Гостра дія — найменша доза або концентрація речовини, що спричинює при одноразовій дії зміни біологічних показників на рівні цілісного організму, які виходять за межі фізіологічних пристосувальних реакцій.
Гранично допустима концентрація — максимальна кількість шкідливої речовини в одиниці об'єму або маси, яка при щоденній дії протягом необмеженого проміжку часу не спричиняє будь-яких патологічних змін в організмі і негативних спадкових змін у нащадків; служить умовною, еталонною, реперною (відрахунковою) величиною, яка визначена в лабораторних умовах; одиниця масштабу, від якої відміряють ступінь небезпеки забруднення об'єктів навколишнього середовища.
Грудний вік — вік від 1 міс до 1 року.
Дегазація — знезараження і (або) видалення отруйних газів із заражених об'єктів з метою запобігання ураженню людей Дегідратація – втрата організмом води.
Дезактивація — усунення радіоактивних речовин з поверхні уражених
об'єктів, яке здійснюється з метою зниження їх радіоактивності,
запобігання радіоактивним ураженням.