глосарій
Абсентизм (від лат. Absentia - відсутність) - ухил виборців від участі у виборах.
Авторитаризм (від лат. auctor - засновник, творець і auctoritas - думка, право) - політичний режим, зміст правління якого полягає у концентрації влади в руках одного або декількох лідерів, що не приділяють уваги досягненню суспільної згоди відносно легітимності їх влади.
Акламація (від лат. ассlamatio) - прийняття рішення зборів шляхом викриків та інших зовнішніх виразів вол.
Актор - суб'єкт політики.
Анархізм - теорія і політична течія, орієнтована на досягнення бездержавної організації суспільства.
Антиутопія - твір песимістичного напрямку, що зображує негативні сторони втілення якої-небудь утопії.
Аристократія (від грець, аristocpacy- кращий, знатніший)
- влада кращих. Платон і Аристотель під аристократією розуміли правління освічених, професійно підготовлених людей, що володіють мистецтвом політики (управління). У сучасній мові під аристократією розуміється представництво вищих верств населення, що унаслідувало своє майно, знатність за походженням.
Артикуляція інтересів (від лат. aggregare — приєднувати)
- погодження приватних вимог, їх об'єднання, встановлення між ними певної ієрархії.
Біхевіоралізм (від лат. behavior - поведінка) —поведінковий підхід у політології, що розглядає політичні явища через поведінку конкретних індивідів. Деякі західні політологи вважають за доцільне використовувати цей термін, в той час як у психології і філософії використовується термін "біхевіоризм".
Бюрократія - система управління, що здійснюється особливою верствою людей, які покликані забезпечити ефективне функціонування державних та інших соціальних інститутів, мають специфічні обов'язки і працюють у відповідності з ієрархією повноважень.
Вектори - спосіб формування органів державної влади і наділення повноваженнями посадової особи через волевиявлення громадян.
Вербальний (від лат. verbalis - усний) - словесний.
Верифікація - одне з основних понять позитивізму, вимога перевірки правдивості і неправдивості теоретичних положень практичним шляхом.
Вето (від лат. veto - забороняю) - 1) заборона, що накладається одним органом влади на рішення іншого, наприклад, право президента не підписувати закон, повертати його парламенту на повторний розгляд; 2) відмова однієї країни схвалити дії, запропоновані іншою країною або міжнародною організацією.
Виборча кампанія - дії безпосередніх учасників виборів: висування кандидатів, розробка перевиборних програм, агітація та
інші роботи з виборцями. .
Виборча процедура - заходи держави з організації і проведенню виборів.
Виборча система - це сукупність суспільних відносин предметом яких є формування органів державної влади і наділення повноваженнями посадової особи особливим способом - шляхом виборів. При широкому тлумаченні поняття виборчої системи включає у себе громадські процеси і правила, пов'язані з виборами. У вузькому розумінні виборча система - спосіб обліку голосів виборців і розподілення місць в органах державної влади між кандидатами (групами кандидатів).
Виборчий поріг - найменша кількість голосів виборців, необхідна для вибрання одного депутата при пропорційній системі голосування.
Візуальний (від лат. visaalis - зоровий) - безпосередньо спостережуваний неозброєним оком.
Гетерогенність (від грець. heteros - інший) - різновид.
Глобалізація - поширення економічних, політичних і культурних процесів за межі держав і формування на цій основі, нової цілісності світового простору.
Голосування преференційоване (від лат. praeffere - надавати перевагу) - різновид рейтингового голосування, коли виборець встановлює черговість кандидатів всередині партійного списку.
Голосування стратегічне - голосування, виборця не за кандидата, якому надається перевага (партію),а за найбільш прийнятного з тих, хто має шанси на успіх.
Гомогенність (від грець. homos - рівний, однаковий) -однорідність, єдність.
Графіті - плакати і написи на стінах.
Громадянське суспільство - сфера соціального життя, в якій люди взаємодіють самостійно і автономно у відношенні до держави.
Демократія - політичний режим, при якому народ має можливість реалізувати свою волю безпосередньо або через своїх представників, а влада несе відповідальність перед громадянами за свої дії у суспільній сфері.
Демократія представницька - опосередкована участь громадян у прийнятті рішень, вибір ними своїх представників в органи влади.
Демократія пряма - безпосередня участь громадян в обговоренні і прийнятті рішень.
Демократія участі - модель демократії, що передбачає безпосередню участь громадян у підготовці, здійсненні і прийнятті рішень у відповідності з принципом рівності.
Держава - організація політичної влади, яка поширюється на всю територію країни і її населення, володіє для цього спеціальним апаратом управління, видає обов'язкові для усіх накази і володіє самостійністю при вирішенні внутрішніх ї зовнішніх проблем.
Детермінізм - теорія, яка розглядає всі явища-матеріального і духовного світу як взаємообумовлені: одне явище (причина) відтворює інше явище (наслідок).
Джерімандерінг (джерімандеризм) - специфічна нарізка виборчих округів, що переслідує політичні завдання. Ця технологія отримала назву від імені американця Елбріджа Джері. Вибраний у 1812 р. губернатором штату Массачусетс, він здійснив таку нарізку округів для виборів у законодавчі збори штату, яка дозволила демократам отримати перемогу. Один з округів мав витягнуту і зігнуту форму і обрисами нагадував саламандру. Округ отримав назву Gerry’s Mander (джері-мандра). Слово широко використовується в американському політичному лексиконі.
Диктатура - нічим необмежена влада, що спирається на насильство.
Електорат (від лат. elector - виборець) -1) сукупність виборців, що голосують на виборах; 2) виборчий округ.
Еліта (від фр. elita - кращий, відбірний)— вищий, відносно закритий прошарок суспільства, який контролює його і основні економічні, політичні і культурні ресурси.
Елітологія - наукова дисципліна, що вивчає еліти.
Етатизм (від фр. etat - держава) - ствердження верховної ролі держави у організації життя суспільства.
Етнос - спільнота людей, що історично склалася на певній території, які володіють особливими рисами культури, мови, особливостями психічного складу; і усвідомленням своєї єдності і відмінності від інших груп.
Етологія - наука про біологічні основи поведінки тварин.
Закон Дюверже - закономірність, виведена французьким політологом М.Дюверже у 1957 р., про вплив способу голосування (виборчої системи) на конфігурацію партійної системи. Дослідник врахував психологічну мотивацію виборців, їх бажання або небажання підтримувати кандидатів від дрібних партій.
Ідентифікація - ототожнення; кого-небудь, (чого-небудь) з ким-небудь (з чим-небудь).
Ідентичність - усвідомлення індивідами, що належать до однієї спільноти, своєї групової єдності і відмінності від інших.
Ідеологія - це система поглядів, теорій, доктрин, що виражають інтереси і владні прагнення окремих соціальних груп.
Імідж - сконструйований образ лідера, партії, руху, який може володіти будь-якими характеристиками, затребуваними послідовниками.
Імпічмент - процедура дострокового звільнення голови держави від посади і притягнення його до судової відповідальності.
Інавгурація - урочиста процедура вступу на посаду глави держави.
Інститут - соціальний, політичний (від лат. institutum - установа) - певна форма організації, що опирається на правила і упорядковані моделі поведінки і виконуюча певні функції у суспільстві.
Інституціоналізація - процес, а також результат процесу, в якому політичне (соціальне) явище стає упорядкованим, стандартизується за допомогою норм.
Конвенціональна участь - поведінка, яка використовує законні або ті, що відповідають загальноприйнятим нормам форми вираження інтересів і вплив на владу.
Консенсус - у політології згода між громадянами, їх готовність до взаємних компромісів і повага прав іншої сторони, це діяльність, направлена на досягнення громадянами згоди виключно мирними і ненасильницькими засобами.
Консенсус процедурний - готовність політичних суб'єктів дотримуватися правил боротьби, установлених конституцією і готовність використати демократичні процедури при вирішенні конфліктів.
Конституція - cистема традицій і законів, що установлює принципи організації і діяльності органів влади і управління, суду, свободи і обов'язків громадян. Більшість конституцій записані, інші записані частково, а інші є неписаними, наприклад, у Великобританії.
Конфедерація - союз юридичне і політичне незалежних державних утворень для здійснення конкретних сумісних завдань.
Конфесія - віросповідання.
Конфлікт - форма розвитку; протиріч, що виражається у безпосередньому протиборстві сторін.
Кооптація - поповнення новими членами складу якого-небудь виборного органу власним рішенням без проведення нових виборів.
Культура патріархальна - тип політичної культури, який характеризується відсутністю у населення інтересу до політики, сліпим підпорядкуванням владі, злиттям політичних орієнтацій з релігійними і соціальними.
Культура підданницька - тип політичної культури, який характеризується активною участю громадян у політиці незалежно від позитивного чи негативного відношення до політичної системи.
Культура політична - сукупність орієнтацій і моделей поведінки, що історично склалася у відношенні політичної системи, а також типових моделей функціонування інститутів, які складають цю систему.
Культура фрагментарна політична - тип політичної культури, який характеризується наявністю у населення різноманітних політичних орієнтацій, відсутністю процедур налагодження конфліктів і довір'я між окремими верствами суспільства.
Легальність (від лат. legalis - законний) - відповідність влади діючим законам. ...
Легітимація (від лат. legitimus - законний) - це спосіб або процес, методом якого влада отримує виправдання.
Легітимність (від лат. legitimus - законний) - стан влади, коли вона визнається більшістю народу законною і справедливою.
Лібідо — сексуальна енергія, яка, згідно теорії З.Фрейда, лежить в основі розвитку особистості.
Лоббі — система контор і безпосередні агенти груп інтересів, які здійснюють тиск на державну і виконавчу владу з метою прийняття вигідних для цих груп рішень.
Лоббізм - тиск зі сторони певних груп інтересів на державну i виконавчу владу з метою прийняття вигідних для груп рішень.
Мажоритарний (від лат. major - великий) - такий, що базується на більшості.
Мандат - доручення, повноваження (наприклад, депутатське), а також підтверджуючий їх документ.
Маніпулювання - 1) прихована дія, мета якої примусити кого-небудь до вчинків (бездіяння) всупереч його власним інтересам; 2) дії, мета яких не співпадає з офіційно проголошеною.
Маргіналізація - викликаний якими-небудь обставинами розрив індивіда із своєю соціальною групою без наступного входження в іншу.
Маргінальність - викликаний якимись обставинами розрив індивіда із своєю соціальною групою без наступного входження в іншу.
Меритократія (від лат. meritus - достойний і від грець. kratos - влада) - влада найбільш обдарованих, здатних, компетентних.
Методологія - 1) фундаментальні дослідницькі підходи в науці; 2) система загальних принципів, підходів і методів, які складають основу для даної науки; 3) наука про метод.
Мобілізація політична - активні дії населення, направлені на досягнення яких-небудь завдань, як наслідок впливу з сторони лідерів, політичних еліт або організацій.
Монархія (від грець, monarhia - єдиновладдя) - форма правління, при якій верховна державна влада здійснюється одноосібнo і переходить, як правило, за спадковістю.
Неконвенціальна поведінка - незаконна, або така, що протирічить загальноприйнятим політичним нормам.
Опозиція - у політології - 1) меншість, чиї погляди і завдання відрізняються від поглядів і завдань більшості учасників політичного процесу; 2) організована група активних політичних суб'єктів, яка критикує офіційний урядовий курс і пропонує альтернативні проекти.
Остракізм - "суд черепків". Форма голосування у народних зборах стародавніх Афін. Ім'я неугодного політика писалося на черепках (остроконах). Якщо він отримував більше ніж половину голосів, то присуджувався до вигнання з міста на десять років з ліквідацією громадських прав і майна.
Парадигма - модель, прийнята у якості зразка для вирішення дослідницьких завдань; сталий зразок бачення явищ у певному світлі.
Партійна система - сукупність зв'язків і відношень між партіями, які претендують на володіння владою в країні.
Патерналізм - установка на батьківську опіку, турботу старшого над молодшим.
Патримональний (від лат. patrimonia), спадковий, родовий.
Пацифізм - антивоєнний рух, відомий з XIX ст., представники, якого засуджують будь-які форми війни.
Поліархія - множинність, розосередження влади. Поняття у політичний лексикон було введено Р.Далем. Поліархія, в його розумінні - це реально існуючі режими, які в значній мірі відповідають демократичному ідеалу.
Поліс - невелике місто-держава і проживаюче навколо нього населення у Античній Греції.
Політизація - посилення впливу політики на інші сфери життя; надання політичного звучання певним значущим питанням суспільного життя; підвищення ролі держави у житті суспільства.
Політична партія - це організована група громадян, що виражає інтереси тих чи інших соціальних верств і яка прагне до реалізації своїх завдань шляхом боротьби за державну владу і її використання.
Політична система - це цілісна сукупність державних і недержавних суспільних інститутів, правових і політичних норм, взаємовідносин політичних суб'єктів, методом яких здійснюється влада і управління у суспільстві.
Політична участь - різноманітні форми непрофесійної політичної діяльності, яка характеризує ступінь реального впливу громадян на інститути влади і процеси прийняття рішень.
Політичний лідер (від англ. leader - ведучий) - будь-який учасник політичного процесу, який активно впливає на нього, стимулюючий соціальну групу або суспільство у цілому на досягнення певних завдань.
Політичний міф- символічне, що опирається на вірування вираження основних цінностей суспільства.
Політичний плюралізм (від лат. pluralie - множинний) - множинність поглядів і точок зору, можливість соціальних груп створювати організації для вираження інтересів.
Політичний режим (від. лат. regimem - управління) - спосіб функціонування політичної системи, характерні методи здійснення влади.
Політичний символ - умовний зразок важливіших політичних ідеалів, важливіший засіб їх пропаганди і ствердження.
Правляча політична еліта - певна група суспільства, яка концентрує у своїх руках державну владу, і відповідає за вироблення стратегії розвитку всієї системи.
Праймеріз - первинні вибори у штатах США, методом яких, визначаються кандидати від Демократичної і Республіканської партій у відношенні виборів всіх органів влади.
Пропаганда (від лат. propaganda - поширення) - діяльність з поширення і закріплення певних ідей і цінностей в індивідуальній і суспільній свідомості.
Псефологія - наука про вибори, що досліджує специфіку різних виборчих систем, законодавств про вибори, електоральна поведінка, проведення виборчих кампаній кандидатами.
Психоаналіз - в політології науковий підхід, який досліджує політичну поведінку людини як ірраціональне, що визначається біологічними і несвідомими факторами.
Рекрутування політичне - процес відбору і просування людей до активного політичного життя, в тому числі на керівні посади у політичних інститутах.
Республіка (від лат. respublika - суспільна справа) - форма правління, при якій верховна державна влада здійснюється виборними органами, що вибираються населенням на певний термін.
Сакральний (від лат. sacri - священний) - такий, що відноситься до віри, ритуальний, обрядовий.
Сегрегація (від лат. segregatio - відділення) - вид расової або етнічної дискримінації, що проявляється у просторовому відділенні одних груп від інших, наприклад, політика відділення "кольорового" населення від "білого": заборона жити в одних районах, навчатися в одних школах разом з "білими".
Секуляризація (від лат. saecularis - світський) - у Середньовіччі цим терміном позначалося обернення церковних і монастирських земель у державну власність, у теперішній час - процес звільнення різних сфер суспільства і культури від впливу релігійних інститутів і символів.
Секулярність (від лат. saecularis - світський) - у політології характеристика суспільної і індивідуальної свідомості, вільної від догматичного впливу релігії, яка відрізняється раціональністю, схильністю до експериментів і компромісів.
Соціал-дарвинізм - напрямок суспільствознавства, що зводить закономірності розвитку суспільства до закономірностей біологічної еволюції, зокрема, розглядаючи й природній відбір як визначальний фактор суспільного життя.
Соціалізація політична (від лат. socialis - суспільний) - процес засвоєння людиною політичних норм і традицій, що сприяють формуванню у неї якостей, необхідних для адаптації до даної політичної системи і виконання певних політичних функцій і ролей.
Соціальна держава - держава, яка прагне до забезпечення кожному громадянину достойних умов існування, прав на соціальний захист, на участь в управлінні виробництвом.
Статус - загальне становище особистості або соціальної групи у суспільстві, пов'язане з певною сукупністю прав і oбов'язків.
Сублімація - в теорії З.Фрейда - процес переводу несвідомих інстинктів у соціально-прийнятну активність.
Суспільно-політичний рух - добровільні самостійні організації громадян, створювані для досягнення конкретних завдань шляхом здійснення впливу на уряд.
Телеологічний підхід — цільове пояснення поведінки людини і усіх соціальних явищ.
Теократія - влада духовенства або управління суспільством світськими лідерами, залежними від релігійних лідерів.
Тиранія - нічим не обмежена влада, що відрізняється особливою жорстокістю і свавіллям.
Толерантність - терпимість до іншої думки, способу життя, визнання за іншими права бути іншими.
Тоталітаризм (від лат. totalis - весь, цілий, повний) - політичний режим, що характеризується повним контролем держави на чолі з правлячою партією над усіма суспільними сферами і приватним життям індивіда.
Унітарна держава (від лат. unitas - єдність).- форма територіального устрою держави, що є єдиною, політично однорідною організацією.
Федерація (від лат. federatio - союз, об'єднання) - форма територіального устрою, що є складною союзною державою і складається з державних утворень (штатів, кантонів, республік, земель тощо), які володіють політичною самостійністю у межах розподілу повноважень між загальнофедеральним центром і її суб'єктами.
Форма державного устрою-поняття, що характеризує територіальний поділ держави і співвідношення повноважень, центральних і регіональних (місцевих) органів влади.
Форма правління держави - структура вищих органів державної влади, порядок їх утворення і розподілення компетенції між ними.
Фрустрація - психологічна напруга, викликана невдачею в задоволенні якихось потреб.
Харизма (від грець. charisme - божа благодать, дар) - виключні властивості, якими наділяється лідер в очах своїх прибічників.
Ценз (від лат. census, censeo - роблю опис) - умова, що обмежує участь особи у здійсненні тих або інших прав.