Корпоративна культура як підґрунтя в діяльності організації

Корпоративна культура як сфера культури організації  постає в якості стратегічного напрямку розвитку сучасних партнерських соціально-трудових відносин, корпоративної поведінки. Внаслідок цього вона є прикладом розвитку цивілізації і науково-технічного процесу, і як саме вони формують у суспільства потребу в розвитку духовної  культури та акцентує необхідність етики ділового спілкування у будь-якому колективі.

Сам термін «корпоративна культура» вперше був використаний у ХІХ столітті у військовій термінології німецьким фельдмаршалом Г.Мольке, яким він визначив відносини в військовому середовищі.

Головні моменти організації - це вміння контактувати з людьми, розпізнавати характер, пробуджувати до діяльності, здатності давати  доручення іншим і збуджувати інших людей на справу. Неабияку вагу  в даному аспекті належить керівнику колектив, який просто зобов’язаний вміти формулювати завдання і нести за них відповідальність, організовувати сумісну діяльність і керувати нею, вести ділові переговори та використовувати засоби мотивації і вирішувати конфліктні ситуації в колективі. Саме від вміння керівника загалом  залежить доля колективу, благополуччя та кар’єра членів колективу.

Культура колективу або організації характеризується насамперед, своєрідним сприйняттям світу: подій, образів, почуттів, моделей поведінки. Тому кожен колектив має свою власну культуру і піддається своїм власним законам, що складаються у єдину цілісну систему не один рік, а впродовж всього існування колективу розвиваючи комунікацію.

визначення корпоративної культури:

- це  нематеріальна сторона діяльності організації, що стосується кожної людини;

- це сукупність правил, звичаїв та сталої практики в галузі корпоративного управління;

- це моделі поведінки що повторюються у взаємовідношеннях людей, наприклад, використання мови, форми, прояв поваги, прийняті манери;

- ключові або домінуючі цінності, що підтримуються організацією;

- це філософія, що визначає політику організації у відношенні до службовців та замовників;

- це правила гри, що діють в організаціях, засоби та навики, якими мусить оволодіти новачок, щоб стати членом організації.

Будь-який колектив є надзвичайно складним організмом, і саме корпоративна культура, що складається і формується насамперед, на свідомому рівні особистості людини, впливає на її поведінку,  виступає своєрідним «одухотвореним джерелом»  цього організму  та фактором зниження соціальної напруги  в організації. 

принципи корпоративної культури

-                 принцип захисту прав – який завбачає отримання необхідної інформації про корпорацію та формування єдиного корпоративного духу компанії;

-                 принцип рівності – який забороняє керівництву здійснювати будь-які операції у власних інтересах;

-                 принцип стратегії – що дозволяє інтегрувати інтереси персоналу та самої організації на довготривалий термін діяльності;

-                 принцип відкритості – сприяє побудові прозорих відносин, які в свою чергу інтегрують членів колективу в єдине ціле, що формує корпоративні цінності;

-                 принцип справедливості – дозволяє сформувати належний рівень корпоративного духу і стилю діяльності колективу або організації;

-                 принцип професіоналізму – сприяє насамперед формуванню взаємодовіри, добробуту, надійності партнерства;

-                 принцип солідарної відповідальності – сприяє формування корпоративної культури та існуючих в ній норм та цінностей;

-                 принцип єдності -  завбачає уникнення міжособистісних протиріч у колективі та подвійності у правлінні організацією;

-                 принцип відповідності – який наголошує на достатньому повноваженні співробітника для вирішення завдань та відповідальності за їх виконання;

-                 принцип цілісності -  передбачає цілісність різноманітних структур, що  одночасно є самостійними (виробнича, фінансова, соціальна сфери);

-                 принцип динамічності – завбачає зміну організаційних структур колективу, відповідно до життєдіяльності організації (створення, розвиток, функціонування тощо);

-                 принцип зворотного зв’язку – передбачає обмін інформацією від суб’єкта до об’єкта управління, що надає співвідношення в інформаційній схемі (вхідна-вихідна інформація) організації;

-                 принцип додатковості – який завбачає існування не лише сталих ціннісних впливів, а й стихійного, ймовірного впливу на тенденцію розвитку організації;

-                 принцип превалювання суспільних інтересів – згідно якого інтереси члена колективу або групи мають бути підпорядковані суспільному інтересу всього колективу або організації;

-                 принцип єдності – який наголошує на  цілісності управління організаційними діями, що мають одну мету;

-                 принцип стабільності – завбачає продуманість планування у політиці управління щодо зниження плинності членів організації (кадрів);

-                 принцип ініціативи - згідно якого кожен член організації має самостійність в межах його  компетенції при прийняття та реалізації певних завдань та рішень.

Отже,  відношення в організації, як і керівника до підлеглих впливає не лише на формування морального, а й психологічного клімату в організації, а й одночасно на становлення характеру  етику ділового спілкування.

Отже, стрижневим фактором поведінки у професійній діяльності є цінності (корпоративна етика), які виступають конструючим  ядром прийняття професійних рішень, та цінності переконання, відносно правильного та неправильного,  що є своєрідним «фундаментом» формування поведінки людини у професійній діяльності.


Це заняття ще не готове.