Тема 7. Особливості формування туристичної пропозиції в умовах транснаціоналізації світової індустрії туризму
Тема 7. Особливості формування туристичної пропозиції в умовах транснаціоналізації світової індустрії туризму
1. Транснаціоналізація світової індустрії туризму
2. Специфічність туристичного продукту і туристичної пропозиції
3. Особливості функціонування франчайзингу в туризмі
Поняття турпродукт
Турпродукт – попередньо розроблений комплекс туристських пос- луг, який поєднує не менше двох таких послуг, що пропонуються для реа- лізації або реалізуються за певною ціною, до складу якого входять послуги з перевезення, послуги розміщення та інші туристські послуги, не пов’язані з перевезенням і розміщенням (послуги з організації відвідування об’єктів культури, відпочинку, розваг, реалізації сувенірної продукції то- що). Можливий перелік видів послуг, що можуть входити до турпродук- ту: транспортні послуги (перевезення різними видами транспорту); розмі- щення в різних за рівнем, типом та місцем розташування готелях; харчу- вання: повний або напівпансіон, або зовсім без харчування; екскурсії; до- звільно-розважальні послуги; спортивні послуги; курортні послуги; візові послуги; послуги страхування, послуги гідів-перекладачів, послуги побутового обслуговування тощо.
Туристський продукт – комплексне поняття, що охоплює три основні види можливої пропозиції туристського підприємства на ринку: тур, туристсько-екскурсійні послуги і туристські товари. Typ - комплекс різних видів туристських послуг, об'єднаних на базі головної мети подорожі, що надаються по ходу проходження маршруту в певні терміни для задоволення потреб туриста. Тур оформляється у вигляді путівки або ваучера. Туристсько-екскурсійні послуги різних видів, що надаються туристськими підприємствами, також складають різновид і складову частину ту- ристського продукту.
Туристські товари – включають товари специфічного туристського попиту (карти, листівки, буклети, сувеніри, туристське спорядження та ін.), тобто характерні туристські товари, і неспецифічні, тобто супутні туристські товари, до яких відносяться товари загального призначення (руш- ники, парасольки, купальники та ін.).
Характерні туристські послуги й товари – послуги й товари, призначені для задоволення потреб споживачів, надання та виробництво яких значно скоротиться без їх реалізації туристам. Супутні туристські послуги й товари – послуги й товари, призначені для задоволення потреб споживачів, надання та виробництво яких несуттєво скоротиться без їх реалізації туристам.
Туристський продукт є специфічним товаром, який має ряд особливостей. Перша особливість туристського продукту полягає у великій глибині взаємозв'язків між його складовими елементами. У сфері туризму працює багато туристських підприємств і організацій, які для своєї стабільної дія- льності повинні постійно контактувати між собою. Друга особливість турпродукту полягає у комплексності туристських послуг. Туристська послуга – це все те, що турист бере до уваги або користується під час подорожі (при зміні місця свого перебування і при пере- буванні в кінцевому пункті своєї поїздки). Звідси випливає, що туристська послуга складається для туриста з цілого комплексу послуг (як матеріальних, так і нематеріальних), що є специфічним туристським продуктом. Третя особливість полягає в сильному впливі із сторони зацікавленої клієнтури. Кожне туристське підприємство виконує свою діяльність в оточенні різних зацікавлених осіб і клієнтів. Туристські організації працюють з великою кількістю зацікавлених осіб, які мають сильний вплив на організацію. Крім того, усередині окремих зацікавлених груп є свої інтереси. Туристські організації не можуть чекати від своїх учасників того, що всі вони будуть поводитися однаково, оскільки існують певного роду суперечності між власниками готелів, місцевими жителями і туристами. Члени організації можуть розділитися на три-чотири зацікавлені групи, представники готелів, можливо, вимагатимуть скорочення одноденного туризму, власники підйомних ліфтів будуть виступати за розширення потоку туристів, оскільки вони зацікавлені в цьому. Навіть усередині однієї групи (наприклад, серед представників готельних комплексів) простежуються різні інтереси. Крупні готелі менше зацікавлені в пропозиції курортного сервісу, оскільки вони мають у своєму розпорядженні всі необхідні споруди для розміщення і організації відпочинку гостей у себе. Невеликі готелі, що живуть за рахунок туристів, зацікавлені в тому, щоб туристська організація покращувала курортну пропозицію і проводила відповідні заходи.
До четвертої особливості відноситься невіддільність туристського продукту від джерела формування. Товар в матеріальному вигляді (одяг, побутова техніка) існує незалежно від його виробника, туристський продукт (а це теж товар) не відділяється від джерела його створіння. Тобто для того, щоб ним скористатися, споживача спочатку треба доставити в місце виробництва.
П’ята особливість визначається неможливістю складування турист- ського продукту. Шоста особливість полягає у невідчутності й неможливості зберігати туристський продукт. Туристську послугу неможливо побачити при укладенні договору, спробувати на смак.
Складність у роботі менеджера туристської фірми полягає в тому, щоб переконати покупця у вигідності саме його послуги, адже якість туристського продукту коливається у широких межах і залежить не тільки від постачальників, але і від часу та місця пр позиції. Зберігати туристський продукт неможливо, тому що, коли клієнт відмовився від подорожі в останню мить, замінити його кимось вже практично неможливо.
До сьомої особливості турпродукту слід віднести сезонність, тобто залежність обсягу туристських послуг від природнокліматичних умов. У туристській практиці діють поняття основних і додаткових послуг. З погляду споживацьких якостей і властивостей яких-небудь відмінностей між ними немає. Так, екскурсії, якщо вони включені в комплексне обслуговування і в ціну туру, вважаються основними послугами, але якщо турист за своїм бажанням придбає ще яку-небудь екскурсію до сплаченого туру, ця послуга стає вже додатковою. Таким чином, різниця між основними й додатковими послугами полягає в їх відношенні до спочатку придбаному туристом пакету або комплексу послуг (туру).
Основний комплекс послуг – це набір послуг, що складають програму обслуговування у рамках туру (транспортування, проживання, харчування, програмні послуги). Програмні послуги являють собою комплекс екскурсійних, розважальних, пізнавальних та інших послуг, що формуються у відповідності із цільовим призначенням туру. Основний комплекс послуг є обов'язковим елементом кожного туру, незалежно від того, на кого цей тур орієнтований. Набір послуг включається до туру і не підлягає заміні або відмові споживача від них. Основний комплекс послуг формує основу вартості туру.
Додаткові послуги – важливий компонент туру, що включає будь- які послуги, що можуть бути надані споживачеві за його бажанням і відповідно до його інтересів за додаткову плату. Додаткові послуги надаються у доповнення до основних. Додаткові послуги можуть бути запропоновані споживачу в момент придбання туру і будуть враховані у вартості туру, а можуть пропонуватися в ході туру і оплачуватися туристом самостійно. Слід враховувати, що додаткові, послуги не можуть підміняти або замінювати собою основний комплекс послуг туру. Разом з тим широка пропози- ція додаткових послуг в рамках одного туру дозволяє туристському підп- риємству зробити стандартний тур більш індивідуальним і таким чином більш повно задовольнити особисті потреби кожного із споживачів.
Основним туристським продуктом у практичній діяльності є комплексне обслуговування, тобто стандартний набір послуг, що продається туристам в одному пакеті. Розглянемо цю категорію більш детально. Пакет послуг (турпакет) – це вироблений туроператором туристський продукт, що складається з певного набору послуг: перевезення, розміщення, харчування, екскурсії і т. ін. Пакет послуг на турі формується залежно від мети подорожі і потреб туристів за обраному ними виду туристського відпочинку.
При формуванні туру і його пакету можливі два варіанти роботи з туристами: реалізація замовлених турів; реалізація інклюзив-турів. Характеристика і особливості функціонування франчайзингу Слово «франчайзінг» відбулося від французького «franchise», що означає «пільга, привілей, звільнення від податку, внеску». Згодом це слово закріпилося в англомовних державах.
У залежності від фонетичних особливостей мов похідні слова від «franchise» мають різне звучання, що в ряді випадків вводить в оману вітчизняних підприємців і викликає недовіру як до самого терміна, так і до системи в цілому. Поява франчайзінга відносять до початку 1800-х років, до так називаної системи «зв'язаних будинків», використовуваної британськими броварниками.
У 1860 р. за схемою, дуже близької до франчайзінгу, працювала фабрика «Singer», що спеціалізується на виробництві швейних машинок. Для прориву на ринку з 1898 р. у своїй практиці стала активно використовувати систему франчайзінга компанія «General Motors», що нараховує в даний час порядку 11 тис. членів. Розроблена в 1886 р. формула «Соса-Соlа» і її продаж у 1900 р. привела до могутнього поштовху в розвитку франчайзінга; система стала стрімко поширюватися під відомої усім дотепер маркою «Соса-Соlа». Найбільший успіх у розвитку системи удалося досягти в 50-х роках нашого сторіччя братам Макдональдам.
В даний час франчайзінгова система «МсDоnаlds» нараховує більш 14 тис. підприємств у різних країнах світу. Сьогодні франчайзінг одержав розвиток більш ніж у 70 галузях господарства. Франчайзінг визнаний у світі як найбільш прогресивна форма ведення бізнесу і широко розповсюджений у закордонній практиці. Договір франчайзінга є самостійним об'єктом правового регулювання більш ніж у 80 країнах світу.
В Україні франчайзінг одержав свій розвиток із приходом на ринок таких великих компаній, як «Pizza Hut», «Kodak», «McDonalds», «Coca-Cola» і ін. По своїй сутності франчайзінг являє собою систему взаємин, що полягає у передачі однією стороною (фірмою, що має, як правило, яскраво виражений імідж і висока репутація на ринку товарів і послуг) іншій стороні (фірмі чи індивідуальному приватному підприємцю) своїх засобів індивідуалізації вироблених товарів, виконуваних чи робіт послуг, що робляться, (товарного знаку чи знака обслуговування, фірмового стилю), технології ведення бізнесу й іншої комерційної інформації, використання якої іншою стороною буде сприяти росту і надійному закріпленню на ринку товарів і послуг. При цьому передавальна сторона зобов'язується сприяти в становленні бізнесу, забезпечувати технічну і консультаційну допомогу.
Франчайзингу властиві наступні основні риси й особливості: • франчайзинг припускає собою наявність двох сторін угоди (договору) — «франчайзера» і «франчайзі»;
• франчайзер є власником виключних прав: товарного знаку, фірмового стилю, патенту, ідеї, авторського права й аналогічних прав. Застосовуючи «просту» термінологію, франчайзер є правовласником;
• франчайзер, будучи правовласником, передає свої права франчайзі на визначених умовах. Франчайзі здійснює свою діяльність під товарним знаком франчайзера, використовує його репутацію на ринку товарів (послуг, робіт) і по своєму фірмовому стилі ідентифікується з франчайзером;
• франчайзер виступає в однині; франчайзі, що працюють за договором із правовласником, може бути трохи, тобто це свого роду мережа, що працює по єдиній методології.
Відносини за договором франчайзингу припускають собою високу етику ділових відносин, що виключають спроби перетворення в пірамідні форми, тобто розширення і продаж дистри- б'юторських мереж. Суть франчайзингу — ведення свого бізнесу, суть мереж — продаж частин мережі і залучення якнайбільше учасників;
Для успішного ведення бізнесу франчайзер забезпечує франчайзі різними формами підтримки і користається правом регулювання діяльності франчайзі з метою збереження репутації на ринку, не порушуючи при цьому його юридичній і економічній самостійності:
• за користування правами франчайзера і підтримку, що робиться, франчайзі робить визначені платежі;
• договір франчайзингу має індивідуальний характер і знаходиться в залежності від умов діяльності, політики, що проводиться франчайзером, і не може бути тиражований на інші системи. Франчайзинг у залежності від напрямку буває чотирьох видів:
• франчайзинг товару;
• виробничий франчайзинг;
• сервісний франчайзинг;
• франчайзинг бізнес формату.
У сфері туризму франчайзинг формується за принципом сервісного франчайзингу, тому опишемо тільки цей вид франчайзингу: Сервісний франчайзинг одержав широке поширення і є перспективною технологією ведення бізнесу. Основна спрямованість сервісного франчайзинга — високий рівень обслуговування споживачів. Завдяки спільній політиці, що проводиться франчайзером і франчайзі, споживачу швидко стає відомо, яке кількість і якість послуг йому може бути гарантоване у визначений проміжок часу на підприємствах визначеної торгової марки. Поінформованість заощаджує час споживачів на пошук і задоволення своїх потреб, а очікувана якість обслуговування робить крім усього іншого позитивний емоційний вплив, що підвищує імовірність повторних звертань до франчайзі. Споживач ідентифікує правовласника і користувача товарної марки, що дає додаткові імпульси розвитку франчайзингової системи.
Успіх франчайзинга базується на виконанні наступних основних принципів:
• постійне співробітництво і високий ступінь довіри партнерів;
• загальні для системи стратегія збуту і цінова політика;
• спільна присутність на ринку;
• надання підтримки й обмін інформацією;
• високий ступінь підприємницької ініціативи;
• планування і прогнозування розвитку системи;
• спільна політика в регіонах діяльності;
• переваги конкуренції;
• налагоджена система постачань.
Можна виділити ряд основних переваг, що з'являються в сторін, що організують свою діяльність на основі системи франчайзинга. Переваги для франчайзера:
• значне розширення ринку збуту товарів і послуг і збільшення ступеня контролю на ринку;
• можливість збуту товарів і послуг на вилучених територіях і проведення територіального розділу ринку з метою обмеження конкуренції між франчайзі без порушення антимонопольного законодавства;
• регулювання і контроль за якістю ведення бізнесу;
• проведення єдиної цінової політики без побоювання порушення антимонопольного законодавства;
• можливість розширення досвіду ведення бізнесу на основі використання інформації від франчайзі;
• зацікавленість франчайзі як самостійної юридичної особи в успіху і процвітанні, отже, у збільшенні продажів, що деякою мірою гарантує франчайзеру стабільність одержання додаткового доходу;
• одержання додаткового доходу від поступки прав на використання товарного знаку, фірмового стилю, об'єктів інтелектуальної власності, комерційної інформації;
• одержання додаткового доходу при відсутності високого ступеня ризику утратити свій капітал, тому що франчайзі має свої джерела фінансування;
• економія адміністративно-господарських і управлінських витрат, що здійснює франчайзі;
• економія фінансових ресурсів при відсутності необхідності створення дочірніх підприємств, додаткових витрат на створення матеріально- технічної бази (виробничі, торгові й офісні приміщення, устаткування і т.д.), тому що франчайзі можуть чи цілком частково мати її у власності.
Переваги для франчайзи:
• франчайзи є самостійною юридичною особою і не утрачає свою незалежність при прийнятті рішень;
• франчайзи вступає в готовий бізнес, що в значній мірі гарантує йому процвітання;
• франчайзи має право на вивчення досвіду і використання знань франчайзера, здобуває можливість постійної підтримки з боку франчайзера;
• франчайзи виступає під товарним знаком добре зарекомендував себе компанії, що робить його більш привабливим для споживача, на відміну від дрібного невідомого підприємця;
• франчайзі має можливість гарантованого одержання товарів і інших необхідних елементів для роботи без збоїв;
• як правило, великі компанії домовляються про умови своєї діяльності на територіях своєї присутності, що гарантує франчайзі визначений рівень захищеності;
• франчайзі за підтримкою франчайзера має можливість професійного ведення переговорів з великими фірмами і фінансовими структурами, що практично недоступно дрібним підприємцям;
• фінансові інститути зацікавлені в наданні невеликих позичок, тому що ризикованість вкладень нижче в зв'язку з визначеними контрольними функціями франчайзера;
• завдяки популярності франчайзера, проведеним маркетинговим дослідженням і рекламним компаніям коло постійних споживачів франчайзі збільшується;
• у значній мірі знижується ризик банкрутства;
• франчайзі має значну економію ресурсів і часу на рекламі, навчанні, проведенні маркетингових досліджень, пошуку і доставці товарів, розробці і реєстрації власного товарного знаку, відпрацьовуванню технології ведення бізнесу, веденні переговорів і пошуку партнерів.
При впровадженні і розвитку системи франчайзинга не виключені і ризики. До основних ризиків можна віднести:
• відсутність нормативної і законодавчої бази по франчайзингу;
• недостатня кількість фахівців, що займаються системою франчайзинга;
• великий ступінь недовіри до системи в зв'язку з відсутністю роз'я- снювальної роботи, у тому числі освітніх програм;
• специфіка української господарської практики в різних регіонах країни;
• фіскальна податкова політика держави, що робить проблематичним відрахування додаткових грошових сум франчайзеру;
• порочна практика залікових і вексельних схем, що утрудняє як вироблення ефективної цінової політики, так і рух реальних коштів.
Проте можна констатувати, що франчайзинг в Україні розвивається і компанії, що працюють по цій системі, успішно просуваються на ринку товарів (робіт, послуг).
Франчайзинг - це метод підприємництва, завдяки якому підприємець може об'єднатися з уже діючим великим ланцюгом. Міжнародна Асоціація Франчайзових Організацій (МАФО) дає визначення цьому феномену як: "... триваючі в часі взаємини, по яких франчайзодатель надає захищене в законному порядку право займатися визначеною підприємницькою діяль- ністю, а також допомога в організації цієї діяльності, навчанні, реалізації і керуванні за винагороду від франчайзоотримувач". Франчайзинг може бути розділений на двох категорій. Перша відома як організація розподілу продукту. Прикладом франчайзинга цієї категорії може служити виробництво і поширення прохолодних напоїв, готових до вживання харчових продуктів, а також продаж автомобілів. Друга відома як форма підприємництва. В індустрії гостинності найбільш поширена друга категорія франчайзинга. "Холідей Инн", "Редіссон Хотелз", ресторани "Денніс" і "Уендіз" є прикладами такого підходу.
У кожнім договорі франшизи франчайзодатель надає франчайзоотримувачу право використання символу, ноу-хау і системних структур франчайзодателя. Звичайною умовою є участь у ринковій стратегії. Франчайзодатель створює повну концепцію підприємства чи методів роботи, а франчайзоотримувач купує право використовувати наявні наробітки. Найбільше часто і широко застосовуваною стратегією росту готельних компаній є використання франчайзингових відносин. Тому доцільно розглянути цей феномен успіху XX століття більш докладно, торкнувшись як наявні переваги цієї стратегії, так і проблеми, уже початківці турбувати фахівців готельного бізнесу. Власне кажучи франчайзинг є однієї з форм керування готелями.
Франчайзинг відноситься, у першу чергу, до готелів, потім (у меншому ступені) до ресторанів і ще в меншої - до турагентствам. Ні культурні, ні спортивні заклади не входять у системи, зв'язані франчайзинговими договорами, незважаючи на те що вони - нероздільна частина індустрії гостинності.
Франчайзинг як спосіб керування готелями виявив повну силу і показав оптимальні результати саме в готельному бізнесі. Готельний ланцюг припускає об'єднання декількох готельних підприємств у колективний бізнес, здійснюваний під єдиним керівництвом і однією торговою маркою. Перевагою такого об'єднання є те, що споживачі, що користаються послугами одного готельного ланцюга, досить чітко уявляють собі якість обслуговування і розміщення, незалежно від місцезнаходження конкретного об'єкта. Це дозволяє істотно заощаджувати на рекламі і просуванні нового об'єкта, оскільки наявність відомої торгової марки не тільки дозволяє судити про якість пропонованих послуг, але і включає готель у вже діючу мережу бронювання і продажів. Але навіть якщо готель є частиною корпоративного ланцюга, це не завжди позначає колективний бізнес, оскільки крім повноправних членів ланцюга маються ще асоційовані члени, що приймають участь у бізнесі на основі договору франчайзинга (чи франшизи).
Франчайзинг - це метод підприємництва, завдяки якому підприэмець, що має готель, може об'єднатися з уже діючим великим ланцюгом. Франшизодатель надає захищене в законному порядку право займатися визначеною підприємницькою діяльністю, а також допомога в організації цієї діяльності, навчанні, реалізації і керуванні за винагороду від франчайзоотримувача. На практиці складно визначити, до якого типу керування відноситься той чи інший заклад. Ні зовнішній вигляд, ні назву не можуть служити достатнім аргументом для ухвалення рішення. У той же час якщо підприємство є тільки франчайзинг-членом якого-небудь ланцюга, воно може керуватися самостійно, поза контролем з боку адміністрації ланцюга. Ланцюг при цьому не несе відповідальності за втрати по франчайзингових операціях і не має прав на доходи, за винятком належної їй суми по франчайзинговому договорі.
До основних документів, оформлюваним при висновку франчайзингового угоди, відносяться: заява про умови, що характеризує франшизодателя і його бізнес, і договір, що передбачає конкретні умови франчайзинга.
Особливості франчайзингу в готельному господарстві
Організаційно-управлінська структура світового готельного комплексу містить у собі кілька основних типів керування. У світовій готельній індустрії розрізняють наступні різновиди готелів по характері взаємин між власником (підприємцем, власником) готелю (групою готелів) і управлін- ською ланкою готелю:
1. Незалежні готелі, що знаходяться у володінні, розпорядженні і користуванні власника: а) керовані самим власником; б) керовані за допомогою найманих чи менеджерів найманої (за договором) спеціалізованою управлінською компанією, у тому числі що ма- ють власний торговий знак чи знак обслуговування; причому останнє не спричиняє зміни статусу готелю як незалежної стосовно інших суб'єктів ринкових відносин.
2. Готелі, що входять у готельні ланцюги (об'єднання), що у залеж- ності від умов входження в ці об'єднання розрізняються в такий спосіб:
2.1. Готелі, що є повноправними членами ланцюгів, об'єднаних зага- льною власністю власників, що здійснюють колективний бізнес, і готе- лю, керовані адміністрацією ланцюга – представниками власників. Керів- ництво (адміністрація) ланцюга несе повну відповідальність за результат бізнесу і керування і відповідно має повне право на одержання прибутку.
2.2. Готелі, що є асоційованими членами ланцюга, що приймають участь у бізнесі на основі договору франшизи (франшизні члени ланцюга). Франшизний готель може керуватися самостійно, без безпосереднього ко- нтролю з боку адміністрації ланцюга. У договорі франшизи адміністрація ланцюга (франчайзодатель) надає франшизной готелю (франчайзоотриму- вачу) право на використання символу (марки), ноу-хау і системних струк- тур ланцюга (в організації діяльності, керуванні, навчанні персоналу, пос- тачанні і т.п.), а франшизний готель зобов'язаний оплатити ці права шля- хом первісного внеску за франчайзинг (вартість покупки франчайзинга) і періодичних платежів (винагород за франчайзинг).
2.3. Готелі, що входять в об'єднання готелів на умовах контрактного керування ними (їхньою власністю) з боку професійної готельної компанії (готельного оператора), що одержує «операційне» винагорода за цю діяльність від власника. Такі контрактні ланцюги мають три основні різновиди по взаємовідношенню між власником (власником) і оператором, що обмовляється в контракті на керування:
а) власник передає оператору повне право на керування власністю і відмовляється цілком від втручання в процес керування, одержуючи лише підсумковий чистий доход від готельної діяльності; оператор при цьому несе відповідальність за фінансові й операційні ризики у своїй діяльності;
б) власник залишає за собою право втручання в процес керування шляхом контролю за діяльністю, але при цьому роблячи всі операційні ви- трати по керуванню й оплату всіх операційних і фінансових ризиків, що випливають з його права власності; оператор, однак, теж несе деяку частку відповідальності за результат своєї діяльності в тій частині, що обмовляється в контракті; в) власник досить щільно контролює діяльність керуючої компанії (оператора), але при цьому звільняє її цілком від відповідальності за результат готельного бізнесу, за винятком навмисних випадків і випадків грубої необережності.
2.4. Готелі, що входять в об'єднання готелів на комбінованих умовах, наприклад умовах контрактного керування франшизним готелем з боку франчайзодателя.
3. Готелі, що входять в асоціації незалежних готелів.
3.1. Готелі, що входять в асоціації з метою збільшення прибутку і комерційних можливостей. Наприклад, асоціації «взаємного інформуван- ня», що поєднують готелі з метою перерозподілу по членах асоціації надлишку туристів (клієнтів), що періодично виникає в того чи іншого члена асоціації. У підсумку такого підходу середній за часом коефіцієнт заван- таження готелів і їхній доход зростають. Готелі - асоціації, зберігаючи по- вну незалежність у всьому, включаючи комерційні операції і маркетингову політику, часто мають єдиний товарний знак і за участь в асоціації платять внески (вступний, за товарний знак, щомісячні за рекламу і систему бро- нювання - інформування).
3.2. Готелі, що входять в асоціації (добровільні союзи підприємців у сфері гостинності), не пренаступні цілі витягу додаткового прибутку, а створювані для надання допомоги членам асоціації в таких питаннях, як взаємини з урядовими органами, консультації по юридичних питаннях і бухгалтерському обліку, по кадрових питаннях і утворенню, по поширенню позитивного досвіду в керуванні і по інформаційному обслуговуванню (союзи, суспільства, професійні клуби, ради, співдружності, федерації, торгові асоціації і т.д.).
Поглиблення спеціалізації підприємств гостинності взаємозалежно з такою найважливішою тенденцією, як утворення міжнародних ланцюгів, що відіграють величезну роль у розробці і просуванні високих стандартів обслуговування.
Найбільше число туристів користається послугами готелів міжнародних готельних ланцюгів, куди входять більшість готелів світу. Утворення готельних ланцюгів грає свою визначену роль, воно дозволяє просувати на світовий ринок готельних послуг високі стандарти обслуговування, а також сприяє підтримці готельного обслуговування туристів. Мандрівник, зустрівши готель знайомої йому корпорації в чужій країні, почуває себе майже як удома, у звичній і комфортній обстановці.
Яскравим тому доказом є історія виникнення й успішне функціонування ведучих готельних корпорацій світу, таких, як «Холідей Іннз», «Кволіті Інтернешнл», «Рамада», «Шератон», «Ховард Джонсон», «Тревел Лодж», «Дейз Інн», «Хілтон», «Маріотт», «Інтерконтиненталь» та інших. Говорячи про ланцюг, звичайно мають на увазі групу підприємств, що здійснюють колективний бізнес і знаходяться під безпосереднім конт- ролем керівництва ланцюга.
Ланцюг може мати власні чи будинки орендувати їх. Керівництво ланцюга має переваги при розділі прибутку, але в той же час несе відпові- дальність за усі втрати, можливі при будь-яких (зокрема фінансових) опе- раціях. До середини 90-х років під контролем найбільших готельних об'єд- нань і ланцюгів знаходилося більш 30% усього світового готельного фон- ду. Утворення готельних ланцюгів одержало свій початок у США. Особливо інтенсивно цей процес впроваджувався в економіку гостинності в 60-х роках. До початку 90-х років вплив американських готельних ланцюгів стало домінуючим у світі. Вони витиснули з десяти ведучих світових готельних ланцюгів європейські ланцюги «Travelodge International» і «Master Hosts International», залишивши в даний час тільки два — «Ассог» (Франція) і «Forte PLC» (Великобританія).
Міжнародна готельна асоціація (MIA) підрозділяє готельні ланцюги на три категорії:
• перша — це корпоративні ланцюги — готельні корпорації, що володіють численними підприємствами;
• друга — ланцюги незалежних підприємств, що поєднуються для використання загальної системи бронювання, концепції маркетингу, реклами й інших дорогих для окремого підприємства послуг;
• третя — ланцюги, що представляють управлінські послуги. Існує багато точок зору на те, що послужило причиною успіху ланцюгів. Однак безперечними причинами є сталість як продукт, ідентичність послуг на різних підприємствах, а також приступність цін.
Кожен тип готелю, що входить у готельний ланцюг, має свою марку. Перевагою тих компаній, що строго дотримують своїх фірмових наймену- вань, є те, що споживачі, що користаються послугами одного готельного ланцюга, досить чітко представляють якість обслуговування і розміщення на підприємстві, що належить цього ланцюга, незалежно від його місця ро- зташування. Це дозволяє готельним ланцюгам задовго до відкриття нового готелю проводити її рекламу і бронювання, будучи упевненим, що постійні клієнти віддадуть перевагу новому готелю відомої марки випадковому ви- бору, зробленому під час поїздки.
Практика показує, що готельний ланцюг ще задовго до відкриття готелю починає проводити бронювання місць. З цього ж часу назва готелю і всього її реквізитів включаються в національний перелік готелів, а також у всілякі спеціальні довідники. Уже більш ніж 40 років журнал «Hotels» публікує готельні рейтинги. У 1971 році був покладений початок цієї традиції. Тоді список містив у собі 100 найбільших ланцюгів, у 2000 р. він збільшився в троє. У 1970 і 1991 р. рейтинг (по кі- 61 лькості контрольованих номерів) очолювала американська компанія ««Holiday Inns Inc.» Якщо в 1970 р. до неї входило 1293 готелю на 182,5 тис. номерів, то в 1991р. – уже 1645 готелів на 325,1 тис. номерів. Зараз, незважаючи на значний ріст, компанія уступила перше місце в рейтингу «Hospitality Franchise System». З 100 головних готельних ланцюгів 1970 р. на цей день зберегли свої позиції тільки 11. Насамперед слід зазначити безпрецедентну перемогу «Marriott Int.». Ще в 1970 р. корпорація включала 21 готель на 7,6 тис. номерів, а в 2000р. вона зайняла третє місце, маючи 1880 готелів на 355 тис. номерів. Крім цієї компанії, з тих часів збереглися «Hilton Hotels», «Best Western International», «Hilton Int.», «Hayatt Hotels», «Forte Hotels Group» і ще ряд невеликих готельних ланцюгів. Всі інші або поглинули процвітаючі корпорації, чи вони втратили положення лідерства. У 1994р. корпорація «ITT Sheraton» купила престижний ланцюг «Ciga», а в 1998р. її саму поглинула ланцюг «Starwood Hotels». Тоді ж «Marriott Int.» придбала 49% власності ще більш престижної корпорації «Ritz Carlton».
У рейтингу 1970 р. 9-і місце займав болгарський «Балкантурист», 20- і – радянський «Інтурист», 24-і – чехословацький «Cedok», 36-і угорська «Hungaria», 60-і – польський «Orbis». З усіх готельних ланцюгів соціаліс- тичних країн зберігся тільки готельний ланцюг «Orbis». У 1970р. на її час- тку припадало 3,4 тис.номерів, а в 2000 р. – 10,2 тис.номерів. Тема 3.2. Сучасний стан та перспективи розвитку найважливіших секторів міжнародної індустрії туризму.
Завдання для самостійної роботи - підготувати науковий реферат за однією з тем:
1. Сучасні форми транснаціоналізації в світовому туризмі.
2. Роль комп'ютерних систем бронювання (КСБ) в формуванні пропозиції на ринку туристичних посдуг.
3. Стратегічні альянси в світовому туризмі.
4. Франчайзинг як сучасний спосіб монополізації туристичного ринку.