Конспект до лекції № 4. Інформаційні процеси та напрямки науково-інформаційної діяльності
Інформаційні процеси — послідовна зміна стану та (або) уявлення про інформацію в результаті дій, які з нею можна виконувати. Такими діями є — створення, збирання, зберігання, обробка, відображення, передавання, розповсюдження, використання, захист, знищення інформації. Під час інформаційного процесу дані перетворюються з одного виду в інший за допомогою певних методів.
Інформаційні процеси відбуваються при передачі інформації від джерела до приймача за допомогою каналу передачі.
Схема передачі інформації (у загальному вигляді): джерело інформації — канал передачі — приймач інформації.
Джерелом інформації можуть бути природні об'єкти (планети, зірки, люди, тварини, рослини, поля, луки, ліси, гори…), книжки, газети, журнали, малюнки, наукові експерименти, конструкторські розробки, випробування нових матеріалів і приладів тощо.
Каналами передачі може бути будь-яка матерія або поле: електромагнітні поля (радіосигнали, світло, тощо), електропровідники (передача електричних сигналів), пружні середовища (передача звукових, інфра- та ультра-звукових сигналів), вакуум або матеріальне середовище (розповсюдження елементарних частинок, тощо). Для передачі інформації на значні відстані використовують технічні досягнення: телефон, телетайп (передача текстів), телефакс (передача зображень документів), модем (передача комп'ютерних сигналів).
Приймачами (споживачами) інформації можуть бути люди, тварини, рослини, різного роду знаряддя і машини.
Приклади передачі інформації:
- гучномовець (джерело) через повітря (канал передачі звукових хвиль) розповідає останні вісті слухачам (приймачам);
- на магнітофоні з касети-джерела переписується музика на касету-приймач по електромагнітному каналу передачі.
Визначилися основні напрямки в організації науково-інформаційної діяльності:
ü Власне інформаційні служби, серед яких були галузеві інститути інформації,
ü Галузеві бюро технічної інформації (ГБТІ), перейменовані на початку 40-х років у Центральне бюро технічної інформації (ЦБТІ);
ü Науково-технічні бібліотеки;
ü Відділи НТІ в науково-дослідних інститутах.
Аналізувати інформаційну діяльність кожного напрямку недоцільно, тому що вони не мали чітко сформованих задач і функцій і їхня діяльність мало чим відрізнялася.
Інформаційно-технічною бібліографією займалися науково-дослідні інститути, вузи, видавництва, видання яких відрізнялися низьким рівнем підготовки, обмеженим кількістю джерел рідною і іноземними мовами.
Таким чином, в країні існувала розгалужена мережа інформаційних органів, що не могла розподіли функції і задачі між центрами, що діяли в умовах відсутності координації їхньої діяльності, не відповідала поставленим задачам розвитку науки і техніки післявоєнного будівництва.