Організація науково-інформаційної діяльності_ Сазонова Ю.О._ifmc ...

Інформаційні процеси — послідовна зміна стану та (або) уявлення про інформацію в результаті дій, які з нею можна виконувати. Такими діями є — створення, збирання, зберігання, обробка, відображення, передавання, розповсюдження, використання, захист, знищення інформації. Під час інформаційного процесу дані перетворюються з одного виду в інший за допомогою певних методів.

Інформаційні процеси відбуваються при передачі інформації від джерела до приймача за допомогою каналу передачі.

Схема передачі інформації (у загальному вигляді): джерело інформації — канал передачі — приймач інформації.

Джерелом інформації можуть бути природні об'єкти (планети, зірки, люди, тварини, рослини, поля, луки, ліси, гори…), книжки, газети, журнали, малюнки, наукові експерименти, конструкторські розробки, випробування нових матеріалів і приладів тощо.

Каналами передачі може бути будь-яка матерія або поле: електромагнітні поля (радіосигнали, світло, тощо), електропровідники (передача електричних сигналів), пружні середовища (передача звукових, інфра- та ультра-звукових сигналів), вакуум або матеріальне середовище (розповсюдження елементарних частинок, тощо). Для передачі інформації на значні відстані використовують технічні досягнення: телефон, телетайп (передача текстів), телефакс (передача зображень документів), модем (передача комп'ютерних сигналів).

Приймачами (споживачами) інформації можуть бути люди, тварини, рослини, різного роду знаряддя і машини.

Приклади передачі інформації:

• гучномовець (джерело) через повітря (канал передачі звукових хвиль) розповідає останні вісті слухачам (приймачам);
• на магнітофоні з касети-джерела переписується музика на касету-приймач по електромагнітному каналу передачі.

Науково-інформаційна діяльність є організаційно оформленим різновидом наукової праці, яка являє собою сукупність процесів збирання, аналізу, зберігання, пошуку і поширення інформації, систематично здійснюваних органом науково-технічної інформації для ефективного проведення дослідження шляхом вилучення з джерел всіх даних, які відносяться до предмета дослідження, аналітико-синтетичного опрацювання і оперативного подання цих даних досліднику у зручній для нього формі (анотація, реферат, оглядова інформація тощо).

Визначилися основні напрямки в організації науково-інформаційної діяльності:

ü   Власне інформаційні служби, серед яких були галузеві інститути інформації,

ü   Галузеві бюро технічної інформації (ГБТІ), перейменовані на початку 40-х років у Центральне бюро технічної інформації (ЦБТІ);

ü   Науково-технічні бібліотеки;

ü   Відділи НТІ в науково-дослідних інститутах.

Аналізувати інформаційну діяльність кожного напрямку недоцільно, тому що вони не мали чітко сформованих задач і функцій і їхня діяльність мало чим відрізнялася.

Інформаційно-технічною бібліографією займалися науково-дослідні інститути, вузи, видавництва, видання яких відрізнялися низьким рівнем підготовки, обмеженим кількістю джерел рідною і іноземними мовами.

Таким чином, в країні існувала розгалужена мережа інформаційних органів, що не могла розподіли функції і задачі між центрами, що діяли в умовах відсутності координації їхньої діяльності, не відповідала поставленим задачам розвитку науки і техніки післявоєнного будівництва.