Криміналістика

(від лат. criminalis – злочинний) – наука про закономірності механізму злочину, виникнення інформації про злочин і його учасників, закономірності збирання дослідження, оцінки і використання доказів і основані на пізнанні цих закономірностей спеціальні методи і засоби судового дослідження й запобігання злочинам. Предмет К. є багатогранним і складним. В юридичній літературі застосовуються й інші визначення предмета К., зокрема: як науки про розслідування злочинів; або науки про розкриття злочинів; або науки про сукупність технічних засобів, тактичних прийомів і методичних рекомендацій. Термін "К" уперше вжито наприкінці XIX ст. судовим слідчим, згодом університетським професором Г. Гроссом. Зародження К. пов'язане із соціальним замовленням держави і суспільства науці: розробити нові засоби й методи розкриття і розслідування злочинів в умовах появи професійної та організованої злочинності. Історично К. зародилася у надрах кримінально-процесуальної науки. Сучасні уявлення про зміст К. дають можливість вирізнити в її системі чотири розділи:1) загальну теорію криміналістики; 2) криміналістичну техніку; 3) криміналістичну тактику; 4) криміналістичну методику (методику розслідування окремих видів злочинів). За своєю природою К. – юридична наука. Такий погляд сформувався у 1952-1955 рр. і згодом став панівним у правовій науці. Завдання К. визначаються її соціальною функцією – своїми прийомами, методами й засобами сприяти справі боротьби зі злочинністю. Такими завданнями є: 1) вивчення закономірностей, що становлять предмет К.; 2) розробка технічних засобів, тактичних прийомів і методичних рекомендацій щодо збирання, дослідження і використання доказів; 3) удосконалення тактичних і методичних основ досудового розслідування і судового слідства, основ судової експертизи; 4) вдосконалення криміналістичних методів запобігання злочинам; 5) вивчення можливості використання зарубіжного досвіду в боротьбі зі злочинністю.

» Глосарій Криміналістика