Криміналістика_Безносюк_vn

(франц. caliber – форма) – діаметр ствола вогнепальної зброї. Вимірюється в лініях, дюймах, міліметрах, сотих міліметра, тисячних міліметра. У мисливських дробових рушницях К. позначається умовними цифрами, тотожними діаметру каналу. У нарізного ствола К. визначається відстанню між протилежними полями нарізів.

достовірний висновок про факт незалежно від умов його існування. Може бути позитивним чи негативним.

таємне викрадення чужого майна (ст. 185 КК України); таємний спосіб вилучення майна, який припускає наявність у злочинця впевненості, що він діє непомітно для потерпілого та інших осіб. Це відрізняє К. від грабежу та розбою. У криміналістиці розрізняють: К. з приміщень, К. матеріальних цінностей з цехів промислових підприємств, підприємств АПК, комунальних господарств і будівельних організацій, а також К. вантажів на залізничному, річковому, морському та повітряному транспорті; К. особистих речей громадян; кишенькові К.; К. транспортних засобів. Типові слідчі ДІЇ при розслідуванні К.: огляд місця події, допит потерпілих, допит матеріально відповідальних осіб і керівників підприємств; допит свідків; допит підозрюваного (обвинуваченого); призначення судових експертиз.

(від лат. criminalis – злочинний) – наука про закономірності механізму злочину, виникнення інформації про злочин і його учасників, закономірності збирання дослідження, оцінки і використання доказів і основані на пізнанні цих закономірностей спеціальні методи і засоби судового дослідження й запобігання злочинам. Предмет К. є багатогранним і складним. В юридичній літературі застосовуються й інші визначення предмета К., зокрема: як науки про розслідування злочинів; або науки про розкриття злочинів; або науки про сукупність технічних засобів, тактичних прийомів і методичних рекомендацій. Термін "К" уперше вжито наприкінці XIX ст. судовим слідчим, згодом університетським професором Г. Гроссом. Зародження К. пов'язане із соціальним замовленням держави і суспільства науці: розробити нові засоби й методи розкриття і розслідування злочинів в умовах появи професійної та організованої злочинності. Історично К. зародилася у надрах кримінально-процесуальної науки. Сучасні уявлення про зміст К. дають можливість вирізнити в її системі чотири розділи:1) загальну теорію криміналістики; 2) криміналістичну техніку; 3) криміналістичну тактику; 4) криміналістичну методику (методику розслідування окремих видів злочинів). За своєю природою К. – юридична наука. Такий погляд сформувався у 1952-1955 рр. і згодом став панівним у правовій науці. Завдання К. визначаються її соціальною функцією – своїми прийомами, методами й засобами сприяти справі боротьби зі злочинністю. Такими завданнями є: 1) вивчення закономірностей, що становлять предмет К.; 2) розробка технічних засобів, тактичних прийомів і методичних рекомендацій щодо збирання, дослідження і використання доказів; 3) удосконалення тактичних і методичних основ досудового розслідування і судового слідства, основ судової експертизи; 4) вдосконалення криміналістичних методів запобігання злочинам; 5) вивчення можливості використання зарубіжного досвіду в боротьбі зі злочинністю.

це дослідницький процес, який має на меті вирішити питання щодо тотожності роздільно існуючих об'єктів для наступного встановлення одиничного матеріального об'єкта та його зв'язку з розслідуваною подією.

систематизація злочинів за криміналістично значущими основами, що сприяють формуванню криміналістичних характеристик злочинів і розробці окремих криміналістичних методик; базується на кримінально-правовій класифікації і враховує спосіб вчинення і приховування злочину, особу злочинця і потерпілого, місце вчинення злочину та інші чинники.

розділ криміналістики, що є системою наукових положень і рекомендацій, які розробляються на їх основі, щодо організації і здійснення розслідування і запобігання окремим видам злочинів. К. м. вживається як синонім» методики розслідування окремих видів злочинів. Змістом К. м. є загальні положення й окремі криміналістичні методики розслідування (методика розслідування крадіжок, грабежів, розбоїв, убивств, зґвалтувань тощо).

 це розділ криміналістики, який є системою положень і практичних рекомендацій з організації та планування розслідування й визначення оптимальної лінії поведінки осіб, які здійснюють розслідування з урахуванням їх відносин та взаємодії з іншими учасниками розслідування на основі норм і принципів кримінального процесу.

розділ криміналістики, що є системою наукових положень і технічних засобів, розроблених на їх основі, прийомів і методів, призначених для збирання, дослідження і використання доказів. К. т. виникла вгаслідок впровадження досягнень природничих і технічних наук у практику боротьби зі злочинністю. Методи фізики, хімії, біології, медицини та інших галузей знань пристосовувалися для виявлення слідів злочину, інформації з метою кримінального судочинства. К. т. в XIX ст. заклала основу криміналістики. Термін "К. т." має два основних значення. У широкому розумінні слова К. т. означає розділ (частину) криміналістики, у вузькому – це сукупність, система науково-технічних засобів, прийомів і методів, які використовуються при розкритті, розслідуванні і запобіганні злочинам. Форми застосування К. т.: 1) використання науково-технічних засобів оперативними працівниками при проведенні оперативно-розшукових заходів; 2) застосування науково-технічних засобів слідчими при провадженні слідчих дій; 3) використання науково-технічних засобів фахівцями та експертами у процесі відповідних досліджень; 4) застосування науково-технічних засобів учасниками судового розгляду. Розвивається К. т. у трьох основних напрямах: оперативно-слідчому, науково-дослідному, профілактичному. Система К. т. охоплює такі основні галузі: 1) судова фотографія; 2) судовий кіно- і відеозапис; 3) трасологія; 4) судова балістика; 5) криміналістичне дослідження письма; 6) техніко-криміналістичне дослідження документів; 7) криміналістичне ототожнення особи за ознаками зовнішності; 8) кримінальна реєстрація.

 система взаємопов'язаних узагальнених даних про найбільш типові ознаки, що виявляються в способі і механізмі вбивства, обстановці його вчинення, особі вбивці, відомості про які важливі для практичного вирішення завдань розслідування.

це типова інформаційна система, яка містить дані про ключові елементи механізму злочинної поведінки і слугує основою для планування розслідування і висування слідчих версій.

це галузь криміналістичної техніки, що вивчає закономірності письма, процес його дослідження, можливість ідентифікації людини за почерком та вирішує інші завдання почеркознавчої експертизи.

це система реєстрації, систематизації та зосередження об'єктів або відомостей про них за їхніми ідентифікаційними ознаками з метою використання облікових даних для розкриття та попередження злочинів, яка грунтується на наукових даних і узагальненнях практики боротьби зі злочинністю.

це цілеспрямований систематичний облік певних об'єктів для наступного використання реєстраційних даних при розслідуванні злочинів, розшуку злочинців і речових доказів, з'ясуванні різноманітних обставин, що супроводжують злочин.