Криміналістика_Безносюк_vn

оперативно-розшукова або слідча дія. Процедура З. і. з к. з. передбачена КПК України (ст. 187). За наявності підстав слідчий за погодженням з прокурором звертається з поданням до голови апеляційного суду за місцем провадження слідства. Голова суду чи його заступник розглядає подання, вивчає матеріали справи, вислуховує думку прокурора, після чого, залежно від підстав для прийняття такого рішення, виносить відповідну постанову. Постанова оскарженню не підлягає, на неї не може бути внесено подання прокурором. З. і. з к. з. з метою запобігти злочину може бути застосовано до порушення кримінальної справи. Див. Прослуховування і запис телефонних переговорів.

характеристики зовнішнього вигляду в цілому або окремих елементів, що сприймаються, за яки ми можливо відрізнити (упізнати) людину чи віднести її до певної групи людей. 3. о. поділяються на: анатомічні (характеризують зовнішню будову тіла людини: зріст, статуру, форму голови, риси обличчя тощо); функціональні (рухові, мовні та інші функції, що виявляються зовнішньо, у тому числі поведінка: хода, постава, жестикуляція, міміка, голос, звички та ін.); прикмети одягу, взуття та інших предметів, які людина постійно носить.

ідентифікуючі об'єкти, що без сумніву походять від об'єкта, який підлягає ідентифікації, відображають його ознаки. З. класифікуються: 1) за характером: на зразки, що відображають спосіб дії об'єкта (З. почерку, що відображають письмові навички людини) або структуру (З. куль, відстріляних з даного екземпляра зброї, що відображають структуру його деталей); зразки, що мають ті самі властивості, що й ідентифікований об'єкт (частини субстрату ідентифікованого об'єкта, еталони виробів, частина з яких підлягає ідентифікації"); 2) за часом і умовами виникнення: З., що виникли до розслідуваної події і не пов'язані з нею (вільні З.); З., що виникли під час розслідуваної події, але не у зв'язку з розслідуванням справи (умовно вільні З.); що виникли у зв'язку з розслідуванням справи (експериментальні З.). Останні поділяються на З., що їх отримує слідчий (суд) особисто чи за участю спеціаліста (слідчі і судові З.), і зразки, що їх отримує експерт (експертні З.).

зразки почерку, відбитки пальців рук, ступнів, взуття, зліпки зубів, проби крові, слини, зразки шрифту конкретної друкарської машинки, що ймовірно належать певній особі і використовуються у процесі провадження експертиз як порівняльні матеріали при дослідженні рукописів, предметів зі слідами рук, ніг, зубів, документів та ін. об'єктів, що подаються експерту для дослідження. У разі потреби слідчий має право винести постанову про вилучення чи відібрання зразків почерку або зразків, необхідних для порівняльного дослідження. Про відібрання зразків складається протокол (ст. 199 КПК України). З. для е. д. поділяються на: експериментальні (спеціально отримані для цілей даної конкретної експертизи) і вільні (створені або отримані поза зв'язком із розслідуваною кримінальною справою, як правило, до її порушення).

(у теорії ідентифікації) властивість об'єкта, що відповідає певним вимогам. Експертний висновок про тотожність завжди базується на сукупності І. о. Роль І. о. можуть відігравати лише такі властивості об'єкта, що характеризуються відносною сталістю і специфічністю. За ідентифікаційною роллю ознаки поділяються на загальні й окремі. Загальні І. о. виражають ті чи інші властивості, притаманні певній класифікаційній групі. Окремі І. о. – особливості об'єкта, що не виражають його групових властивостей. При ідентифікації враховується комплекс загальних і окремих І. о.

сукупність ідентифікаційних ознак, які відобразилися на об'єкті в конкретних умовах взаємодії.

тимчасовий інтервал, що дає можливість з урахуванням сталості і змінюваності ототожнюваних ознак об'єктів здійснювати процес ідентифікації.

(від пізньолат. identifico – ототожнюю) – процес встановлення тотожності індивідуально-визначеного об'єкта або класифікаційної групи. За характером тотожності розрізняють індивідуальну (встановлення тотожності індивідуально визначеного об'єкта) і групову І. (визначення групової належності). З'ясування індивідуальної тотожності здійснюється на основі дослідження загальних і окремих ознак. За природою об'єктів, які ідентифікуються, розрізняють І: за уявним образом; за матеріально-фіксованим відбитком об'єкта; цілого за його частинами. За суб'єктом ототожнення розрізняють слідчу й експертну І. За об'єктом дослідження виділяють: І. людини; І. предметів і речей; І. тварин. Об'єкти, які беруть участь у процесі І., поділяються на: 1) ідентифіковані (ототожнювані), встановлення тотожності яких є метою ідентифікації (пістолет, знаряддя злому та ін.); 2) ідентифікуючі (ототожнюючі), за допомогою яких встановлюється тотожність об'єкта, який шукають (відбиток папілярного візерунка, слід взуття, слід знаряддя злому).

вид ідентифікації, який провадиться шляхом порівняльного дослідження, при якому встановлюється збіг і розходження загальних і окремих ознак. Загальними ознаками печатки є її форма, розміри, зміст і розміщення тексту, малюнок герба, емблеми, розмір і малюнок шрифту. Окремими ознаками вважають деякі особливості, пов'язані з виготовленням і застосуванням печатки: форма дрібних деталей, особливості розміщення певних елементів один до одного, розмір кутів з'єднання штрихів, ширина штрихів, скривлення і деформація окремих літер і знаків.

неповторність сукупності ознак конкретного почерку; конкретні відхилення від шкільних прописів та інших зразків, що має важливе ідентифікаційне значення. І. п. зумовлюється факторами об'єктивного (методикою та умовами навчання письма, практикою письма людини) і суб'єктивного (анатомо-фізіологічними та психологічними властивостями індивіда) характеру.