Криміналістика_Безносюк_vn

(від лат. ex – з, від і humus – земля, ґрунт) – вилучення трупа з місця поховання з метою огляду, судово-медичного дослідження або пред'явлення для впізнання. Е. – слідча дія, що проводиться у присутності понятих, судово-медичного експерта та осіб, яким буде пред'явлено труп для впізнання. Рішення про проведення Е. оформляється постановою слідчого, яку затверджує прокурор. Перед розкопуванням могили її слід сфотографувати, а потім доцільно сфотографувати всі наступні стадії Е. Жодні зміни трупа не можуть бути підставою для відмови від його повного судово-медичного дослідження. Процесуальний порядок Е. передбачений ст. 192 КПК України.

- форма пізнання об'єктивної дійсності, один з основних методів наукового дослідження, у якому вивчення явищ відбувається в доцільно вибраних або штучно створених умовах, що забезпечують появу тих процесів, спостереження яких необхідне для встановлення закономірних зв'язків між явищами.

(від лат. expertus – досвідчений) – особа, яка володіє спеціальними знаннями і залучається органами розслідування, судом та іншими органами для проведення експертизи. Законодавство визначає правовий статус Е. Судовими Е. можуть бути особи, які володіють необхідними знаннями для того, щоб дати висновок із досліджуваних питань. Спеціалісти державних спеціалізованих установ і відомчих служб, які проводять судові експертизи, повинні мати вищу освіту, пройти відповідну підготовку й атестацію як судові Е. певного фаху (ст. 10 Закону України "Про судову експертизу"). Судовий Е. має право: ознайомлюватися з матеріалами справи, що стосуються експертизи; порушувати клопотання про надання нових матеріалів, необхідних для висновку; з дозволу особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора або суду бути присутнім при провадженні допитів та інших слідчих дій і ставити особам, які допитуються, питання, що стосуються експертизи, а за наявності відповідних підстав – на забезпечення безпеки (ст. 77 КПК України).

методологічна основа, яка являє собою систему світоглядних принципів, концепцій, категорій, понять, методів і зв'язків, що відображають предмет криміналістики як ціле. Основні елементи: а) вступ до 3. т. к. ; б) окремі криміналістичні теорії; в) вчення про методи криміналістики; г) вчення про мову криміналістики; д) криміналістична систематика.

- один із способів часткової підробки, який полягає в заміні окремих аркушів документа, вклеюванні деяких частин документа або переклеюванні фотокартки.

 навмисне вбивство, вчинене особою за дорученням і на користь третьої особи.

звернення, що потребує відповіді; одна з форм судження. У ньому не повідомляється готова думка, а виражається прагнення того, хто говорить, спонукати співрозмовника до повідомлення або розвитку думки. Існують різні форми і функції З. За своїм цільовим призначенням З. поділяються на: основні, доповнюючі, уточнюючі, нагадувальні, контрольні. З. є важливою формою процесуального спілкування під час допиту.

запитання, що містить елементи сугестії (навіювання) і неприпустиме під час допиту. Запитання не повинно наводити допитуваного на відповідь. Існує три типи З. н.: 1) запитання, що містять пряме підказування, коли навіювання спрямоване на предмет запитання і збігається з ним (наприклад: "Чи були на викрадачеві рукавички?"; за умови, що свідок назвав викрадача); 2) запитання, що спрямовані на характеристику властивостей навіюваного уявлення, на уточнення його деталей (зокрема: "Якого кольору були рукавички у викрадача?"; за умови, що свідок назвав викрадача, але про наявність рукавичок не говорив); 3) запитання, що є непрямим підказуванням, коли вони спрямовані на предмет, особу, дію, на те, що реально існує, відоме свідкові і ним назване. Навіювання вводиться в констатуючу частину як другорядний елемент і спрямоване на неіснуючі, але, на перший погляд, незначні деталі (наприклад: "Який вигляд має викрадач, що сів за кермо і був у рукавичках?"; за умови, що свідок описав факт крадіжки машини і назвав викрадачів).

- це власне знаряддя праці, за допомогою яких слідчий вирішує тактичні завдання розслідування злочинів. Це - засоби його процесуальної, непроцесуальної та організаційної діяльності. Оскільки розслідування є процесуальною діяльністю, закон визначає засоби, якими користується слідчий, коли збирає, закріплює, досліджує інформацію.

процес, що складається з таких стадій: а) виявлення доказів – їх відшукування; б) фіксація (закріплення) доказів: зберігання фактичних даних у встановленому законом порядку; в) вилучення доказів: дії, що забезпечують можливість використання доказів, приєднання їх до справи, а також їх дослідження; г) зберігання доказів, що полягає у вжитті заходів щодо збереження самих доказів. З. д. є першим етапом роботи з доказами.