Лекція 1. Тема: Договір купівлі-продажу 06.09.23
Тема 1: Договір купівлі-продажу
Кількість годин: 2
Мета:
Навчальна: освоєння, поглиблення та розширення знань відповідно до тематики заняття та питань, що запропоновані до розгляду на практичному занятті і рекомендованих до вивчення під час самостійної підготовки, підготовки цільових виступів та рефератів.
Розвиваюча: розвиток у студентів формування вміння структурувати та аналізувати отриману інформацію для її застосування у подальшій професійній діяльності.
Виховна: удосконалити знання студентів, систематизувати їх, розвивати пам’ять, мислення, прагненням самовдосконалення, поглиблення та розширення обсягу знань.
Джерела і література:
1. Цивільний кодекс України від 16.01.2003. Законодавство України / Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435–15#n4902.
2. Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар (пояснення, тлумачення, рекомендації з використанням позицій вищих судових інстанцій, Міністерства юстиції, науковців, фахівців). Т. 8 / за ред. І. В. Спасибо-Фатєєвої. Харків : ФО-П Лисяк Л. С., 2013.
3. Цивільне право (частина особлива). Курс лекцій : навч. посіб. / за ред. І. Спасибо-Фатєєвої. Харків : ЕКУС, 2022. 640 с.
4. Цивільне право України (Особлива частина) (у схемах та таблицях): навч. посіб. / Парасюк М.В., Парасюк В.М., Грабар Н.М. Львів: Растр-7, 2021. 467 с.
5. Цвільне право. Альбом схем: навч. Посіб.: у 2 ч. Ч. 2/ Є.О. Мічурін, О.Р. Шишка. Вид. 5-те, перероб. Харків: Право, 2018. 222 с.
Навчальні питання:
1. Поняття договору купівлі-продажу та його юридична характеристика.
2. Елементи договору купівлі-продажу.
3. Форма договору купівлі-продажу.
4. Зміст договору купівлі-продажу.
5. Особливості окремих різновидів договору купівлі-продажу.
6. Договір роздрібної купівлі-продажу.
7. Договір поставки.
8. Договір міни.
Доповіді на тему (самостійне вивчення):
1. Договір контрактації сільськогосподарської продукції.
2. Договір постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу.
1. Поняття договору купівлі-продажу та його юридична характеристика.
Відповідно до ч. 1 ст. 655 ЦКУ за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Правова мета: перехід права власності на майно, що відчужується за договором, до покупця.
Ознаки договору купівлі-продажу:
- Консенсуальний або реальний;
- Відплатний;
- Двосторонній.
Договір купівлі-продажу може бути як консенсуальним, так і реальним. Якщо сторони домовилися про те, що договір слід вважати укладеним з моменту досягнення згоди в належній формі з усіх його істотних умов, то останній буде консенсуальним. Реальним же він буде за ситуації, коли момент укладення договору приурочений до акту передачі предмета договору покупцеві. Цей договір є виключно відплатним та двостороннім, оскільки обидві сторони наділено правами і обов’язками (наприклад, продавець зобов’язаний передати майно продавцеві, а останній – сплатити за нього певну грошову суму). Договір купівлі-продажу слід відносити до групи (типу) договорів про передачу майна у власність.
2. Елементи договору купівлі-продажу.
Сторонами договору купівлі-продажу є продавець і покупець. Право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення (ст. 658 ЦКУ). Враховуючи вказані положення ЦКУ, а також той факт, що продаж речі є окремим випадком здійснення речової правомочності власника – права розпорядження річчю, тому:
Продавець (ф.о. або ю.о., що має необхідну для укладання договору дієздатність )має бути:
- власником речі або
- суб’єктом, уповноваженим власником на розпорядження річчю (відповідне повноваження повинне бути засноване на законі або договорі (наприклад, управитель за договором управління майном за згодою власника; комісіонер за договором комісії), чи титульним володільцем речі (за умови, що немає правових підстав для пред’явлення колишнім власником віндикаційного позову до покупця), або
- суб’єктом, що реалізує майно в примусовому порядку, як стягнення за вчинене правопорушення (заставодержатель, судовий виконавець, кредитор, який здійснює притримання речі), або
- володільцем майнового права.
Покупець ф.о. або ю.о., що має необхідну для укладання договору дієздатність.
Як єдину істотну умову договору купівлі-продажу цивільне законодавство пропонує розглядати умову про предмет. Предметом договору купівлі-продажу може бути майно (товар), який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (ст. 655, ч. 1 ст. 656 ЦКУ), а саме:
1) речі – будь-які не вилучені і не обмежені в цивільному обороті, в тому числі: цінні папери та валютні цінності – до договору купівлі-продажу валютних цінностей і договорів купівлі-продажу фінансових інструментів, укладених поза організованим ринком, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті (ч. 4 ст. 656 ЦКУ);
2) майнові права – до договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав (ч. 2 ст. 656 ЦКУ);
3) право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру – до договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 3 ст. 656 ЦКУ).
Ціна товару в договорі купівлі-продажу встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
Умова про ціну купівлі-продажу за загальним правилом не є істотною умовою договору, бо відповідно до ч. 1 ст. 691 та ч. 4 ст. 632 ЦКУ якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.
Проте ця умова набуває статусу істотної, якщо щодо неї за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди, або якщо це встановлено спеціальною нормою закону (наприклад, договір купівлі-продажу в кредит (з відстроченням або розстроченням платежу), договір купівлі-продажу в процесі приватизації тощо).
За загальним правилом строк виконання продавцем обов’язку передати товар за договором купівлі-продажу визначається за домовленістю сторін, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, – відповідно до положень ст. 530 ЦКУ. Однак для договору купівлі-продажу в кредит та договору поставки умова про строк набуває значення істотної.
Строк договору може бути визначений:
- календарною датою;
- закінченням періоду часу;
- вказівкою на подію, яка неодмінно повинна настати;
- моментом запиту.
Умови договору купівлі-продажу:
- прийом і оплата товару покупцем;
- предмет договору;
- страхування товару;
- обов’язок продавця передати товар покупцю;
- тара і упаковка;
- комплектність товару;
- кількість товару;
- якість товару;
- асортимент товару;
- термін виконання зобов’язання;
- ціна товару;
3. Форма договору купівлі-продажу Для визначення форми, в якій слід вчиняти договір купівлі-продажу, слід керуватися загальними положеннями про форму правочинів (статті 206, 208, 209 ЦКУ), що ставлять її в залежність від таких критеріїв: суб’єктний склад правочину, вид і (або) ціна предмета купівлі-продажу, а також спеціальними правилами, встановленими ст. 657 ЦКУ.
Форма договору купівлі-продажу:
- усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами в момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність;
- проста письмова:
1) правочини між юридичними особами
2) правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених ч. 1 ст. 206 ЦКУ
3) правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у 20 і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених ч. 1 ст. 206 ЦКУ
4) інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма;
- нотаріально посвідчена: договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна, крім договорів купівлі- продажу майна, що перебуває в податковій заставі.
4. Зміст договору купівлі-продажу
Права та обов’язки продавця:
Продавець зобов’язаний:
- Передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу, з додержанням певних умов:
1) шляхом вручення товару або надання його в розпорядження покупця
2) разом з приналежностями товару та документами, що стосуються товару
3) у певній кількості
4) у погодженому асортименті
5) відповідної комплектності і в комплекті, якщо такий передбачений
6) встановленої якості
7) вільним від прав третіх осіб
8) в тарі та упаковці
- Зберігати проданий товар – якщо право власності переходить до покупця раніше від передання товару, продавець зобов’язаний до передання зберігати товар, не допускаючи його погіршення. Необхідні для цього витрати покупець зобов’язаний відшкодувати продавцеві, якщо інше не встановлено договором (ст. 667 ЦКУ).
Права продавця:
1) вимагати виплату обумовленої ціни;
2) вимагати оплату товару і процентів, якщо покупець не оплачує своєчасні надані йому товари;
3) вимагати оплату товару або відмовитися від виконання договору, якщо покупець
4) відмовляється прийняти й оплатити товар.
Права та обов’язки покупця:
Покупець зобов’язаний:
- сплатити обумовлену грошову суму за товар;
- вчинити дії, необхідні для забезпечення передачі товару (надати відвантажувальні реквізити, оформити довіреність представнику тощо);
- прийняти товар або забезпечити зберігання товару, який покупець відмовився прийняти;
- оглянути товар і перевірити його якісні і кількісні характеристики;
- притягнути продавця до відповідальності, якщо треті особи звернулися з позовом про витребування речі.
Спільними обов'язками сторін є відшкодування збитків, які виникли у контрагента у зв'язку з неналежним виконанням договору, затримкою виконання або відмовою.
Права покупця:
У разі виявлення покупцем протягом гарантійного або інших строків, установлених обов'язковими для сторін правилами чи договором, недоліків, не застережених продавцем, покупець має право на свій вибір:
- вимагати безоплатного усунення недоліків або відшкодування витрат, здійснених покупцем на їх виправлення;
- замінити товар на аналогічний належної якості або на такий самий товар іншої моделі з відповідним перерахунком у разі різниці в ціні;
- вимагати зменшення ціни товару;
- розірвати договір і вимагати повернення сплаченої суми.
5. Особливості окремих різновидів договору купівлі-продажу.
Види договору купівлі-продажу:
- Залежно від продавця та правового режиму речей, що передаються у власність:
а) договір купівлі-продажу державного та комунального майна – продавцем є суб’єкти публічного права, а предмет договору представлений об’єктами права державної чи комунальної власності
б) договір купівлі-продажу – продавцем є суб’єкти приватного права, а предмет договору представлений об’єктами права приватної власності
- Залежно від предмета договору купівлі-продажу та мети його використання:
а) договір роздрібної купівлі-продажу
б) договір поставки
в) договір контрактації сільськогосподарської продукції
г) договір постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу
д) договір міни.
Можуть бути відокремлені й інші види договору купівлі-продажу (наприклад, договір оптової купівлі-продажу, договори купівлі-продажу рухомого та нерухомого майна, підприємства і т. п.), але у всіх випадках слід пам’ятати, що згідно з ч. 5 ст. 656 ЦКУ особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом, – тобто положення ЦКУ та спеціальних законів співвідносяться як загальні та спеціальні норми права.
6. Договір роздрібної купівлі-продажу
Поняття та юридична характеристика договору роздрібної купівлі-продажу. За договором роздрібної купівлі-продажу продавець, який здійснює підприємницьку діяльність з продажу товару, зобов’язується передати покупцеві товар, що звичайно призначається для особистого, домашнього або іншого використання, не пов’язаного з підприємницькою діяльністю, а покупець зобов’язується прийняти товар і оплатити його.
Договір роздрібної купівлі-продажу є консенсуальним, оплатним, двостороннім та публічним.
Специфічні риси договору роздрібної купівлі-продажу, що виокремлюють його серед інших видів договору купівлі-продажу:
- Специфіка правового регулювання відносин: до відносин за договором роздрібної купівлі-продажу з участю покупця – фізичної особи, не врегульованих ЦКУ, застосовується законодавство про захист прав споживачів (ч. 3 ст. 698 ЦКУ)
- Специфіка укладення сторонами умов договору обумовлена його кваліфікацією як публічного договору (ст. 633 ЦКУ)
- Продавець – це фізична або юридична особа, яка здійснює підприємницьку діяльність з продажу товару
- Предмет – виключно товар, що звичайно призначається для особистого, домашнього або іншого використання, не пов’язаного з підприємницькою діяльністю.
Елементи договору роздрібної купівлі-продажу.
Суб’єктний склад договору роздрібної купівлі-продажу. Відмінності договору роздрібної купівлі-продажу від суміжних договорів (перш за все від інших договорів, що опосередковують передання майна у власність) полягають і в особливому суб’єктному складі останнього.
Сторонами договору роздрібної купівлі-продажу є продавець та покупець.
Продавцем за договором роздрібної купівлі-продажу може бути особа, яка відповідає таким вимогам:
1) передача речі у власність є окремим випадком здійснення речової правомочності – права розпорядження річчю, тому продавцем може бути фізична або юридична особа, що є:
а) власником речі або
б) суб’єктом, уповноваженим власником на розпорядження річчю (відповідне повноваження повинне бути засноване на законі або договорі (наприклад, комісіонер за договором комісії), чи
в) титульним володільцем речі (за умови, що немає правових підстав для пред’явлення колишнім власником віндикаційного позову до покупця);
2) це фізична або юридична особа, яка здійснює підприємницьку діяльність з продажу товару.
Законодавство обмежує можливості будь-яких осіб бути учасниками у відносинах роздрібної купівлі-продажу у статусі покупця лише специфічною метою, для досягнення якої придбається товар. Отже, покупцем може бути будь-який учасник цивільних відносин, за умовою, якщо товар набувається у власність з такими цілями:
1) особисте використання товару;
2) домашнє використання товару;
3) інше використання товару, не пов’язане з підприємницькою діяльністю.
Предметом договору роздрібної купівлі-продажу може бути виключно товар, що звичайно призначається для особистого, домашнього або іншого використання, не пов’язаного з підприємницькою діяльністю.
Ціна договору роздрібної купівлі-продажу. Згідно зі ст. 706 ЦКУ покупець зобов’язаний оплатити товар за ціною, оголошеною продавцем у момент укладення договору, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті зобов’язання. Якщо договором встановлено попередню оплату товару (ст. 693 ЦКУ), прострочення покупцем оплати товару є відмовою покупця від договору, якщо інше не встановлено договором.
До договору роздрібної купівлі-продажу товару в кредит, у тому числі з розстроченням платежу, не застосовуються положення абз. 1 ч. 5 ст. 694 ЦКУ. Покупець має право повністю оплатити товар у будь-який час у межах встановленого договором періоду розстрочення його оплати.
Види договорів роздрібної купівлі-продажу:
з умовою про прийняття покупцем товару в установлений договором строк, протягом якого товар не може бути проданий продавцем іншому покупцеві (ст. 701 ЦК України). Якщо покупець не з’явився або не вчинив інших необхідних дій для прийняття товару у встановлений строк, вважається, що покупець відмовився від договору, якщо інше не встановлено договором;
за зразками (ст. 702 ЦК України). Договір купівлі-продажу товару за зразком є виконаним з моменту доставки товару у місце, встановлене договором, а якщо місце передання товару не встановлене договором, − з моменту доставки товару за місцем проживання фізичної особи-покупця або місцезнаходженням юридичної особи-покупця, якщо інше не встановлено договором або законом;
з використанням автоматів (ст. 703 ЦК України). Цей договір вважається укладеним з моменту вчинення покупцем дій, необхідних для одержання товару;
з умовою про доставку товару покупцеві (ст. 704 ЦК України). За цим договором продавець зобов’язаний у встановлений договором строк доставити товар за місцем, указаним покупцем, а якщо місце передання товару покупцем не вказане, − за місцем проживання фізичної особи-покупця або місцезнаходженням юридичної особи-покупця. Договір вважається виконанним з моменту вручення товару покупцеві, а у разі його відсутності – особі, яка пред’явила квитанцію або інший документ, що засвідчує укладення договору або оформлення доставки товару, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов’язння;
найму-продажу, за яким до переходу до покупця права власності на переданий йому продавцем товар покупець є наймачем (орендарем) цього товару. Покупець стає власником товару, переданого йому за договором найму-продажу, з моменту оплати товару, якщо інше не встановлено договором (ст. 705 ЦК України).
7. Договір поставки
Поняття та юридична характеристика договору поставки.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Договір поставки є консенсуальним, оплатним, двостороннім та строковим.
Специфічні риси договору поставки, що виокремлюють його серед інших видів договору купівлі-продажу:
- Специфіка правового регулювання відносин: до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб (частини 2 та 3 ст. 712 ЦКУ)
- Строк: як правило, за договором поставки не відбувається зустрічне виконання обов’язків сторонами, а умова про строк поставки товару набуває значення істотної умови договору
- Продавець – це фізична або юридична особа, яка здійснює підприємницьку діяльність з продажу товару
- Предмет – виключно товар, що призначається для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням.
Елементи договору поставки.
Суб’єктний склад договору поставки. Відмінності договору поставки від суміжних договорів (перш за все від інших договорів, що опосередковують передання майна у власність) полягають і в особливому суб’єктному складі останнього.
Умови договору поставки:
- предмет договору;
- строк виконання зобов’язання: згідно з ч. 1 ст. 267 ГК України договір поставки може бути укладений на один рік, на строк більше одного року (довгостроковий договір) або на інший строк, визначений сторонами; якщо в договорі строк його дії не визначений, він вважається укладеним на 1 рік;
- ціна і порядок оплати товару;
- найменування, асортимент, кількість, якість комплектність;
- вимоги, які пред’являються до тари чи упаковки;
- порядок відвантаження, доставки, здачі товарів;
- інші умови, які мають значення для сторін.
Сторонами договору поставки є продавець (постачальник) та покупець.
Продавцем (постачальником) за договором поставки може бути особа, яка відповідає таким вимогам:
1) передача речі у власність є окремим випадком здійснення речової правомочності – права розпорядження річчю, тому продавцем (постачальником) може бути фізична або юридична особа, що є:
а) власником речі або
б) суб’єктом, уповноваженим власником на розпорядження річчю (відповідне повноваження повинне бути засноване на законі або договорі (наприклад, комісіонер за договором комісії), чи
в) титульним володільцем речі (за умови, що немає правових підстав для пред’явлення колишнім власником віндикаційного позову до покупця);
2) це фізична або юридична особа, яка здійснює підприємницьку діяльність з продажу товару.
Законодавство обмежує можливості будь-яких осіб бути учасниками у відносинах поставки у статусі покупця лише специфічною метою, для досягнення якої придбається товар. Отже, покупцем може бути будь-який учасник цивільних відносин, за умовою, якщо товар набувається у власність з такими цілями:
1) для використання його у підприємницькій діяльності;
2) або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням.
Предмет та строк договору поставки. Предметом договору поставки може бути виключно товар, що призначається для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням.
Умова про строк поставки товару є істотної умовою договору поставки, тому сторони мають визначити строк (строки), протягом яких товар має бути переданий постачальником у власність покупця.
Права та обов’язки сторін
Постачальник має право:
- витребувати від покупця оплату товару, коли покупець без встановлених законом чи договором підстав не прийме товар від постачальника чи відмовляється його приймати.
Постачальник зобов’язаний:
- передати товар покупцю з усіма необхідними приналежностями та документами, у відповідній кількості, асортименті і комплекті, встановленої якості, вільним від прав третіх осіб, в належній упаковці і тарі;
- поповнити недопоставлену кількість у наступному періоді (періодах) в межах строку дії договору;
- поповнити недопоставлену кількість товарів в асортименті, встановленому для того періоду, в якому допущена недопоставка;
- вивезти чи розпорядитися в розумний строк товаром, від якого покупець відмовився, але прийняв його на відповідальне зберігання.
Покупець має право:
- повідомивши постачальника, відмовитися від прийняття продукції, поставка якої прострочена;
- реалізувати або повернути продукцію, прийняту ним на відповідальне зберігання, якщо постачальник в розумний строк не розпорядився нею;
- витребувати заміну в розумний строк товару неналежної якості;
- придбати недопоставлену продукцію у інших осіб з віднесенням на постачальника всіх необхідних витрат на її придбання.
Покупець зобов’язаний:
- перевірити кількість і якість прийнятих товарів і повідомити постачальника про виявлені недоліки (ч. 3 ст. 270 ГК України);
- перевірити, чи відповідають товари інформації, вказаній в транспортних і супроводжуючих документах;
- забезпечити збереження товарів у випадку відмови від них згідно з діючим законодавством.
Основні форми відповідальності за договором поставки:
- відшкодування збитків;
- виплата неустойки: у вигляді пені за прострочення оплати товару; штраф за порушення умов якості (а також комплектності в упаковці).
Зміна і припинення договору поставки. Одностороння відмова від виконання договору поставки чи одностороння зміна його допускаються:
- у випадках суттєвого порушення договору однією із сторін;
- з моменту отримання однією стороною повідомлення другої сторони про односторонню відмову від виконання договору повністю чи частково, якщо інший строк розірвання чи зміни договору не передбачений в повідомленні чи не визначений сторонами.
ПОСТАЧАЛЬНИКОМ у випадках:
- поставки товарів неналежної якості з недоліками, які не можуть бути усунені в належний для покупця строк;
- неодноразове порушення строків поставки товарів.
ПОКУПЦЕМ у випадках:
- неодноразового порушення строків оплати товарів;
- неодноразового невибору товару.
8. Договір міни.
Поняття та юридична характеристика договору міни. За договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов’язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар.
Договір міни є консенсуальним, оплатним та двостороннім.
Специфічні риси договору міни, які виокремлюють його серед інших видів договору купівлі-продажу:
- Специфіка правового регулювання відносин: законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору міни. До договору міни застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, договір контрактації або інші договори, елементи яких містяться в договорі міни, якщо це не суперечить суті зобов’язання (ч. 6 ст. 715, ст. 716 ЦКУ);
- Сторони: кожна із сторін договору міни є продавцем того товару, який він передає в обмін, і покупцем товару, який він одержує взамін;
- Предмет: а) товар (майно); б) роботи та (або) послуги.
Елементи договору міни.
Суб’єктний склад договору міни. Відмінності договору міни від суміжних договорів (перш за все від інших договорів, що опосередковують передання майна у власність) полягають і в особливому суб’єктному складі останнього.
Відповідно до ч. 2 ст. 715 ЦКУ кожна із сторін договору міни є продавцем того товару, який він передає в обмін, і покупцем товару, який він одержує взамін. При цьому ними можуть бути будь-які суб’єкти цивільного права.
Продавцем (покупцем) за договором міни може бути особа, яка відповідає таким вимогам:
Передача речі у власність є окремим випадком здійснення речової правомочності – права розпорядження річчю, тому продавець (покупець) має бути:
а) власником речі або
б) суб’єктом, уповноваженим власником на розпорядження річчю (відповідне повноваження повинне бути засноване на законі або договорі (наприклад, комісіонер за договором комісії), чи
в) титульним володільцем речі (за умови, що немає правових підстав для пред’явлення колишнім власником віндикаційного позову до покупця)
г) володільцем майнового права
Предмет договору міни. Як єдину істотну умову договору міни цивільне законодавство пропонує розглядати умову про предмет. Предметом договору міни може бути:
1) майно (товар), який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому, а саме:
а) речі – будь-які не вилучені і не обмежені в цивільному обороті, в тому числі гроші. Згідно з ч. 3 ст. 715 ЦКУ договором може бути встановлена доплата за товар більшої вартості, що обмінюється на товар меншої вартості;
б) майнові права;
в) право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру;
2) роботи та (або) послуги. Відповідно до ч. 5 ст. 715 ЦКУ договором може бути встановлений обмін майна на роботи (послуги).
Правила ч. 5 ст. 715 ЦКУ суперечать частинам 1, 4 ст. 715 ЦКУ, оскільки ані роботи, ані послуги не можуть бути: а) передані (тому що вони надаються); і б) передані у власність – з огляду на те, що об’єктом права власності як речового права є лише речі.
Проте аналіз положень ст. 715 ЦКУ дозволяє стверджувати, що предмет договору міни ширше за предмет договору купівлі-продажу.
Перехід права власності на майно за договором міни:
- право власності на обмінювані товари переходить до сторін одночасно після виконання зобов’язань щодо передання майна обом сторонам, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 4 ст. 715 ЦК України);
- право власності на нерухоме майно за договором міни виникає згідно з ч. 4 ст. 334 ЦК України, а саме – з моменту державної реєстрації договору. Така реєстрація здійснюється нотаріусом, який посвідчує договір.
Права і обов’язки сторін за договором міни. Кожна зі сторін за договором міни одночасно є продавцем і покупцем, тому, виконуючи обов’язок продавця, кожна зі сторін за договором наділена водночас правами (ч. 4 ст. 715 ЦК України, ч. 2 ст. 293 ГК України).
Продавець (покупець) за договором міни зобов’язані:
а) передати товар – право власності на обмінювані товари переходить до сторін одночасно після виконання зобов’язань щодо передання майна обома сторонами, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 4 ст. 715 ЦКУ);
б) повідомити контрагента про порушення умов договору міни.
Зміна або розірвання договору міни допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. На вимогу однієї зі сторін договір міни може бути змінено або розірвано за рішенням суду у разі істотного порушення договору другою стороною (ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України).
Зміна договору міни є зміна зобов'язань сторін відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. Розірвання договору міни тягне за собою припинення зобов'язання його сторін. При цьому сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за договором до моменту його зміни чи розірвання, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1, 2, 4 ст. 653 ЦК України).
Договір міни визнається недійсним, якщо він порушує загальні вимоги ст. 203 ЦК України, додержання яких є необхідним для чинності правочину. У такому випадку відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України кожна зі сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання договору міни, а в разі неможливості такого повернення ˗ відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.