Лекція 21. Тема: Оформлення права на спадщину
Тема: Оформлення права на спадщину
Навчальна мета: полягає у формуванні знань про процедуру видачі свідоцтва про право на спадщину та пов’язані з цим інші питання нотаріального та спадкового процесу.
Метод: лекція
Місце: навчальна аудиторія 304
Джерела і література:
1. Спадкове право: навч. посібник [для студ. вищ. навч. закл.] / кол. авт. ; кер.авт. кол, канд. юрид. наук, доц. Нестерцова-Собакарь О.В. – Дніпро : Дніпроп. держ. ун-т внутр.справ. 2017. – 164 с.
2. Цивільне право України. Договірні та недоговірні зобов'язання: [підручник] / [С. С. Бичкова, I.A. Бірюков, В.І. Бобрик та ін.]; за заг. ред. С.С. Бичкової. - 3-те вид., змін, та допов. - К.: Алерта, 2014. - 496 с.
3. Токарєва В.І. Цивільне право україни. Практикум: Навч. посібник. — К.: Центр учбової літератури, 2007 — 408 с.
4. Цивільне право України. Загальна частина: підручник / за ред. О. В.Дзери, Н.С.Кузнецової, Р.А.Майданика. - 3-те вид., перероб. і допов. - К.: Юрінком Інтер, 2010. - 976 с.
5. Цивільне право України. Особлива частина: підручник / за ред. О. В.Дзери, Н.С.Кузнєцової, Р.А.Майданика. - 3-тє вид., перероб. і допов. - К.: Юрінком Інтер, 2010. - 1176 с.
6. Цивільне право : підручник : у 2 т. / В. І. Борисова (кер. авт. кол.), Л. М. Баранова, Т. І. Бєгова та ін.; за ред. В. І. Борисової, І. В. Спасибо-Фатєєвої, В. Л. Яроцького - X. : Право. - 2011.-Т. 2.-816 с.
ПЛАН
1. Загальні положення щодо оформлення права на спадщину.
2. Процесуальні особливості видачі свідоцтва про право на спадщину.
3. Спадкова справа.
4. Державна реєстрація права на спадщину.
5. Внесення змін до свідоцтва про право на спадщину. Скасування свідоцтва.
1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ЩОДО ОФОРМЛЕННЯ ПРАВА НА
СПАДЩИНУ
Право спадкоємця на одержання свідоцтва про право на спадщину. Частиною 1 ст. 1296 ЦК встановлено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Свідоцтво про право на спадщину – це спеціальний документ, що видається на ім’я всіх спадкоємців разом або за їхнім бажанням кожному окремо. В останньому випадку в кожному свідоцтві зазначається все спадкове майно, перелічуються усі спадкоємці та визначається частка спадщини спадкоємця, якому видано свідоцтво про право на спадщину. Крім того, за бажанням спадкоємців їм можуть бути видані окремі свідоцтва на певний вид спадщини (ч. 2 ст. 1296 ЦК).
Спадкоємці не завжди мають оформлювати належні їм права у нотаріальному порядку, а лише в тих випадках, коли це вважається обов’язковим або доцільним, а саме:спадкове майно підлягає обов’язковій реєстрації в органах державної влади та місцевого самоврядування (нерухомість, транспортні засоби) – ст. 1297 ЦК; майно знаходиться у третіх осіб (банки, ЖБК, до спадкових прав включені наслідки підприємницької діяльності тощо); за спадкуванням переходять авторські права на літературні, наукові та інші твори (за спадкуванням переходить не саме авторське право, а право розпорядження цим твором, право на винагороду).
Свідоцтво про право на спадщину недоцільно видавати на предмети домашньої обстановки і вжитку. Для здійснення повноважень щодо даного майна, в тому числі й права розпорядження ним, достатньо простої передачі цього майна. Проте при значній вартості предметів домашнього вжитку (дорогі меблі, коштовні речі) у деяких випадках може виникнути питання щодо отримання свідоцтва про право на спадщину на таке майно. Водночас спадкоємці не обов’язково подають заяву про прийняття спадщини, а мають право прийняти її у інший спосіб – шляхом фактичного вступу в управління або володіння спадковим майном (ст. 1268 ЦК). У цьому випадку від них не вимагається спеціального отримання свідоцтва про право на спадщину. Враховуючи цю обставину, ч. 3 ст. 1296 ЦК прямо вказує, що відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємців права на останню.
Поняття ―спадкоємець, який прийняв спадщину‖ розкривається у статтях 1268, 1269 ЦК і пов’язане з фактичним прийняттям спадщини чи з поданням відповідної заяви нотаріусу. Саме ці особи можуть подавати нотаріусу заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину.
Частина 3 ст. 1296 ЦК визначає статус спадкоємця в певні проміжки часу. Так, якщо особа не подала заяву про прийняття спадщини і не вступила у фактичне володіння та управління спадщиною і не отримала свідоцтва про право на спадщину, слід брати до уваги строк, який минув з дня відкриття спадщини:якщо строк, що минув, менше 6 місяців, то особа не втратила право на спадщину. У такому випадку особа ще має можливість подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини; якщо строк, що минув, більше 6 місяців, то особа фактично втратила право на спадщину. У цьому разі нотаріус не приймає заяву особи про прийняття спадщини, а має роз’яснити її право на звернення до інших спадкоємців або до суду за визнанням її такою, що пропустила строк з поважних причин.
У разі, якщо особи не можуть довести свої права на спадщину, то відповідні факти, з якими пов’язується виникнення права на спадкування, встановлюються судом у порядку цивільного судочинства.
Обов’язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину. Відповідно до ст. 1297 ЦК спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов’язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно (ч. 1). У разі якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім’я кожного з них, із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців (ч. 2).
Дана норма є позитивною щодо стабілізації і надання прозорості у правах власності на об’єкти нерухомого майна і має спонукати спадкоємців ―зафіксувати‖ за собою право власності на майно, а також сплатити державне мито та інші податки на нерухомість. Проте ч. 1 цієї норми має дещо декларативний характер, оскільки не встановлює максимальних строків звернення до нотаріуса за видачею спадкоємцю свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно і не визначає негативних наслідків невиконання останнім встановленого в даній нормі обов’язку.
Певні правові особливості видачі свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно встановлені і в інших нормах ЦК. Так, відповідно до ст. 47 ЦК спадкоємці фізичної особи, яка оголошена померлою, не мають права відчужувати протягом 5 років нерухоме майно, що перейшло до них у зв’язку з відкриттям спадщини. Правильність такого положенням підтверджується також ст. 250 ЦПК, у якій йдеться про скасування рішення суду про оголошення особи померлою у разі її появи.
Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухомість (стаття 1297 Цивільного кодексу України.
Якщо спадщину на нерухоме майно прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім'я кожного з них, із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців (п. 206 ―Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України).
Статтею 1298 ЦК (ст. 66 Закону України ― Про нотаріат) визначено строк видачі свідоцтва про право на спадщину, а саме: свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини. Існування мінімального терміну в шість місяців має забезпечити права всіх спадкоємців, дисциплінувати всіх зацікавлених осіб від передчасного відчуження майна та дозволяє створити нотаріальну процедуру вжиття заходів щодо охорони спадкового майна і видачі свідоцтва про право на спадщину більш конкретною та прозорою.
Максимальний строк видачі свідоцтва про право на спадщину не встановлений і не може бути встановлений, оскільки він залежить не лише від часу звернення спадкоємців, а й від черговості закликання до спадкування, надання права на спадкування підпризначеним спадкоємцям, вирішення цивільних справ про встановлення судом факту родинних відносин тощо.
Відповідно до ч. 2 ст. 1298 ЦК, якщо заповіт складено на користь зачатої, але ще не народженої дитини, видача свідоцтва про право на спадщину і розподіл спадщини між усіма спадкоємцями може відбутися лише після народження дитини. Тому при наявності в спадковій справі відомостей про зачату спадкоємцем дитину не буде видаватися свідоцтво про право на спадщину і не відбуватиметься розподіл спадщини до народження дитини живою.
До закінчення строку на прийняття спадщини нотаріус може видати дозвіл на одержання частини вкладу спадкодавця у банку (фінансовій установі), якщо це викликано обставинами, які мають істотне значення (ч. 3 ст. 1298 ЦК).
Такими обставинами, зокрема, можуть бути: 1) витрати на догляд за спадкодавцем під час хвороби, а також на його поховання. Розпорядження про видачу грошей на поховання нотаріус може зробити до поховання спадкодавця на підставі свідоцтва про смерть і заяви заінтересованої особи. Після поховання таке розпорядження видається нотаріусом на підставі заяви заінтересованої особи та подання нею відповідних документів (рахунки кладовищ, рішення суду, довідки лікувальних закладів тощо); 2) витрати на утримання осіб, які перебували на утриманні спадкодавця. Дані виплати зараховуються до тієї частки спадщини, яка належить цьому утриманцеві; 3) витрати на задоволення претензій осіб, які працювали на спадкодавця чи відшкодування заподіяної спадкодавцем шкоди; 4) витрати на охорону спадкового майна й управління ним, а також витрати, пов’язані з повідомленням спадкоємців про відкриття спадщини. За заявою громадської організації за місцем останньої роботи чи проживання спадкодавця, а також родичів або інших близьких осіб померлого, у якого не залишилося спадкоємців, про встановлення йому надгробка нотаріус у разі наявності грошового вкладу на ім’я померлого дає розпорядження банківській установі про переказ підприємству чи організації, що встановлює надгробок, необхідної для цього суми.
Отже, свідоцтво про право на спадщину є правовстановлюючим документом, оскільки визначає не лише право власності громадянина на майно, а й те, що особа не відмовилася від прийняття спадщини і законно набула спадкове майно. Особа, яка не має свідоцтва про право на спадщину, фактично не має належних документів для подальшого підтвердження власних прав на майно спадкодавця. Якщо у свідоцтві про право на спадщину не встановлена належність речі до спадкового майна, то спадкоємці не можуть вважати себе належними правонаступниками спадкодавця у правах на відповідну річ.
2. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ ВИДАЧІ СВІДОЦТВА ПРО ПРАВО НА СПАДЩИНУ
Слід відразу зазначити, що провадження щодо видачі свідоцтва про право на спадщину вбирає такі етапи:
1) відкриття спадщини;
2) визначення кола спадкоємців та частки у спадщині, яка належить їм при спадкуванні;
3) видача свідоцтва про право на спадщину.
З відкриттям спадщини пов’язується не тільки офіційне заведення спадкової справи на ім’я померлої особи, а й цілий комплекс нотаріальних дій. Для видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус встановлює такі обставини:
1) факт смерті і час відкриття спадщини;
2) коло спадкоємців, наявність заповіту, наявність між спадкодавцем і спадкоємцями родинних, подружніх відносин, факту перебування на утриманні спадкодавця;
3) факт прийняття спадщини (статті 1267, 1268 ЦК);
4) встановлення спадкової маси, тобто майна, що належало спадкодавцеві і яке наявне на день відкриття спадщини.
Відкриття спадщини. Письмова заява про прийняття спадщини та відмову від неї подається спадкоємцем особисто до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини.Якщо заява, на якій справжність підпису спадкоємця не засвідчена, надійшла поштою, вона приймається нотаріусом, заводиться спадкова справа, а спадкоємцю пропонується надіслати заяву, оформлену належним чином, або прибути особисто до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини. Справжність підпису на таких заявах має бути нотаріально засвідченою.
Не допускається прийняття заяв про прийняття спадщини, про відмову від неї або заяв про їх відкликання, складених від імені спадкоємців їх представниками, що діють на підставі довіреностей.
Неповнолітня особа має право подати заяву про прийняття спадщини без згоди своїх батьків або піклувальника.
Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, за відсутності заяви від їх імені про відмову від спадщини. Особа, яка подала заяву про прийняття спадщини або про відмову від неї, може відкликати її протягом строку, установленого для прийняття спадщини (п. 207 ―Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України).
Обов’язок доведення тих чи інших юридичних фактів лежить на заінтересованих у видачі свідоцтва про право на спадщину особах. Зазначено, які відомості має отримати нотаріус щодо юридичних фактів (факт смерті спадкодавця; час і місце відкриття спадщини; наявність спадкового майна), які він має перевірити і встановити перед тим, як розпочне процедуру видачі свідоцтва про право на спадщину.
Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто тим, які постійно проживали разом зі спадкодавцем чи подали заяву нотаріусу про прийняття спадщини. Доказом постійного проживання разом зі спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом зі спадкодавцем; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем (п. 211 ―Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України).
Нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкування за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців обов'язково вимагаються відповідні документи.
Так, факт смерті і час відкриття спадщини підтверджуються свідоцтвом органу реєстрації актів цивільного стану про смерть спадкодавця. Доказом родинних та інших відносин спадкоємців зі спадкодавцем є: свідоцтва органів реєстрації актів цивільного стану; копії актових записів; записи в паспортах про другого з подружжя; копії рішень суду, що набрали законної сили, про встановлення факту родинних та інших відносин.
Факт перебування на утриманні підтверджується рішенням суду, що набрало законної сили, про встановлення факту перебування непрацездатної чи неповнолітньої особи на утриманні.
Непрацездатність утриманця, пов'язана з віком, перевіряється за паспортом, свідоцтвом органу цивільного стану про народження; непрацездатність, пов'язана зі станом здоров'я, - за пенсійною книжкою або довідкою, виданою відповідним органом медико-соціальної експертизи.
Якщо один або кілька спадкоємців за законом позбавлені можливості подати документи, що підтверджують наявність підстав для закликання їх до спадкування за законом, вони можуть бути за письмовою згодою всіх інших спадкоємців, які прийняли спадщину і подали докази родинних, шлюбних чи інших відносин зі спадкодавцем, включені до свідоцтва про право на спадщину. Така згода спадкоємців оформляється у вигляді письмової заяви, підпис спадкоємців на якій має бути засвідчений у відповідності до правил, викладених у пункті 207 цієї Інструкції.
Місце відкриття спадщини (пункт 185 цієї Інструкції) підтверджується: свідоцтвом органу реєстрації актів цивільного стану про смерть спадкодавця, якщо останнє постійне місце проживання і місце його смерті збігаються; довідкою житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу про його постійне місце проживання; записом у будинковій книзі про постійне проживання спадкодавця, а якщо місце проживання померлого невідоме - документом (витягом з Реєстру прав власності та ін.) про місцезнаходження нерухомого спадкового майна або його частини. Якщо об'єктів нерухомого майна декілька й їх місцезнаходження різне, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження одного із об'єктів цього майна за вибором спадкоємців. За відсутності нерухомого майна місцем відкриття спадщини є місцезнаходження основної частини рухомого майна, що може бути підтверджено відповідним свідоцтвом про державну реєстрацію транспортного засобу, витягом з реєстру прав власності на цінні папери тощо.
У разі відсутності у спадкоємців зазначених документів нотаріус вимагає копію рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення місця відкриття спадщини (п. 212 ―Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України).
Свідоцтво про право на спадщину після смерті реабілітованого може бути видане нотаріусом на підставі відповідного рішення Комісії з питань поновлення прав реабілітованих, яке має містити відомості про склад спадкового майна. За наявності такого рішення документи, які б стверджували належність успадкованого майна померлому, не вимагаються.
Часом відкриття спадщини після смерті реабілітованих у встановленому порядку громадян є день прийняття рішення відповідною Комісією з питань поновлення прав реабілітованих про повернення спадкоємцям першої черги майна реабілітованого (відшкодування його вартості). Коло спадкоємців першої черги визначається на день винесення цього рішення. Факт смерті спадкодавця - громадянина, реабілітованого у встановленому порядку , а також належність до кола спадкоємців першої черги щодо майна реабілітованого (відшкодування його вартості) визначається на підставі відповідного рішення Комісії з питань поновлення прав реабілітованих, яке повинно містити перелік документів, що стверджують відповідні факти (п. 213 ―Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України).
Нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом шляхом витребування відповідних доказів перевіряє: факт смерті спадкодавця, наявність заповіту, наявність та чинність спадкового договору, час і місце відкриття спадщини, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво; перевіряє коло осіб, які мають право на обов'язкову частку в спадщині.
Перевірка наявності заповіту (секретного заповіту), спадкового договору, здійснюється за допомогою Спадкового реєстру у порядку, передбаченому Положенням про Єдиний реєстр заповітів, спадкових договорів та спадкових справ.
Якщо спадкоємець за заповітом бажає, щоб у свідоцтві про право на спадщину були зазначені родинні чи інші відносини із спадкодавцем, нотаріус вимагає подання документів, які б стверджували ці відносини (п. 214 ―Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України).
При видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом (секретним заповітом) оригінал чи дублікат заповіту (свідоцтва про оголошення секретного заповіту), поданий спадкоємцем, залишається у справах нотаріуса. За бажанням спадкоємця до свідоцтва про право на спадщину за заповітом може бути додана нотаріально засвідчена копія (фотокопія) заповіту (копія (фотокопія) свідоцтва про оголошення секретного заповіту) або його дубліката (п. 215 ―Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України‖).
Якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, що підлягає реєстрації (за винятком земельної ділянки), нотаріус вимагає, крім правовстановлювального документа, витяг з Реєстру прав власності, а в місцевостях, де інвентаризація не проводилась, - довідку відповідного органу місцевого самоврядування.
У тому випадку, коли правовстановлювальний документ на майно, що підлягає реєстрації, повертається спадкоємцеві (свідоцтво про реєстрацію чи технічний паспорт на автомототранспортний засіб, іншу самохідну машину або механізм, судновий білет чи свідоцтво, договір комерційної концесії тощо), нотаріус перевіряє документ, про що робить відмітку на заяві про видачу свідоцтва про право на спадщину або на примірнику цього свідоцтва, який залишається у справах нотаріуса. Допускається приєднання до матеріалів спадкової справи, засвідчених в установленому порядку, фотокопій правовстановлювальних документів на майно, які повертаються спадкоємцям (п. 216 ―Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України).
Свідоцтво про право на спадщину на право на земельну частку (пай) після смерті фізичних осіб, евакуйованих із зони відчуження, відселених із зони безумовного (обов'язкового) або зони гарантованого добровільного відселення, а також фізичних осіб, що самостійно переселилися з територій, які зазнали радіоактивного забруднення, і які на момент евакуації, відселення або самостійного переселення були членами колективних або інших сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонерів з їх числа, які проживали у сільській місцевості, може бути видане нотаріусом на підставі трудової книжки члена колективного або іншого сільськогосподарського підприємства чи нотаріально засвідченого витягу з неї , за наявності в ній відповідного запису.
Доказом факту евакуації фізичних осіб із зони відчуження, відселення або їх самостійного переселення та членства в колективному або іншому сільськогосподарському підприємстві, яке розташовувалося на території, що зазнала радіоактивного забруднення, є довідки, видані обласними державними адміністраціями за місцем евакуації, відселення чи самостійного переселення, або рішення суду, яке набрало законної сили, про їх: евакуацію, відселення чи самостійне переселення з територій, що зазнали радіоактивного забруднення; членство в колективному або іншому сільськогосподарському підприємстві, яке розташовувалося на території, що зазнала радіоактивного забруднення (п. 217 ―Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України).
Спадкування майна фермерського господарства здійснюється з урахуванням вимог Закону України "Про фермерське господарство" (п. 218 ―Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України). У разі успадкування спадкоємцями прав та обов'язків набувача майна за договором довічного утримання (догляду) у тексті свідоцтва зазначається, що воно є невід'ємною частиною договору довічного утримання (догляду) і підлягає державній реєстрації у встановленому законодавством порядку (п. 219 ―Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України).
Свідоцтво про право на спадщину на грошовий вклад, щодо якого вкладник зробив розпорядження банку (фінансовій установі), а також на грошовий вклад, щодо якого відсутнє заповідальне розпорядження, після смерті вкладника видається нотаріусом спадкоємцям на загальних підставах (п. 220 ―Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України).
Свідоцтво про право на спадщину на страхову виплату (страхове відшкодування), щодо якого страхувальник не зробив спеціальної вказівки страховій установі, після смерті страхувальника видається спадкоємцям на загальних підставах. Якщо страхувальник у договорі особистого страхування призначив особу, до якої має перейти право на одержання страхової виплати у разі його смерті, свідоцтво про право на спадщину нотаріусом не видається (п. 221 ―Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України).
Нотаріус на прохання спадкоємців померлого вправі зробити запит до банків (фінансових установ), страхових установ про наявність на ім'я померлого вкладів, страхових виплат. Відповідно до статті 46 Закону України "Про нотаріат" банки (фінансові установи), страхові установи повинні подати відомості в строк, указаний нотаріусом (п. 222 ―Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України).
При підготовці до видачі свідоцтва про право на спадщину за законом або заповітом нотаріус за даними Спадкового реєстру перевіряє наявність спадкового договору. У разі наявності спадкового договору нотаріус вимагає подання йому примірника цього договору, якщо з витягу з Єдиного реєстру не буде вбачатися предмет спадкового договору (п. 209 ― Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України).
Повідомлення спадкоємців про відкриття спадщини. Державний нотаріус, який одержав від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов'язаний повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких йому відоме. Державний нотаріус може також зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі (ст. 63 Закону України "Про нотаріат").
Спадкоємці, які пропустили строк для прийняття спадщини, можуть за згодою всіх інших спадкоємців, які прийняли спадщину, подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини за місцем відкриття спадщини. Такі заяви спадкоємців мають бути викладені у письмовій формі і подані нотаріусу до видачі свідоцтва про право на спадщину. Справжність підписів спадкоємців на заяві має бути засвідчена у відповідності до правил, викладених у пункті 207 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.
Спадкоємець, якому за рішенням суду встановлено додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, повинен у межах установленого судом строку прийняти спадщину шляхом подання нотаріусу за місцем відкриття спадщини відповідної заяви (п. 211 ―Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України).
Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством, на ім'я всіх спадкоємців або за їх бажанням кожному з них окремо.
Спадкоємці, які пропустили строк для прийняття спадщини, можуть бути за згодою всіх інших спадкоємців, які прийняли спадщину, включені до свідоцтва про право на спадщину як такі, що прийняли спадщину. Така згода спадкоємців повинна бути викладена у письмовій формі і подана державній нотаріальній конторі до видачі свідоцтва про право на спадщину.
Про видачу свідоцтва про право на спадщину на ім'я неповнолітнього чи недієздатного спадкоємця державний нотаріус повідомляє органи опіки та піклування за місцем проживання спадкоємця для охорони його майнових інтересів. При переході спадкового майна до держави свідоцтво про право на спадщину видається відповідному фінансовому органові.
3. СПАДКОВА СПРАВА
З надходженням заяви від спадкоємця про відкриття спадщини нотаріусом заводиться спадкова справа. Нотаріусом ведеться книга обліку спадкових справ та алфавітна книга спадкових справ. У книзі обліку спадкових справ реєструються: заяви про прийняття спадщини; заява про відкликання заяви про прийняття спадщини; заява про видачу свідоцтв про право на спадщину, про відмову від спадщини; заяви про відкликання заяви про відмову від спадщини; заява спадкоємця на одержання частини вкладу спадкодавця у банку (фінансовій установі); претензії кредиторів, а також заяви про вжиття заходів до охорони спадкового майна, за якими були вжиті ці заходи; заяви про відкриття спадщини та укладання договору на управління спадщиною; заява про видачу свідоцтва виконавцю заповіту; заява виконавця заповіту про відмову від здійснення своїх повноважень; заява відказоодержувача про відмову від заповідального відказу тощо. На підставі однієї із перерахованих заяв, зареєстрованої першою, заводиться спадкова справа на ім'я померлого (п. 231 ―Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України‖).
Нотаріус за даними Спадкового реєстру перевіряє наявність заведеної спадкової справи. У разі підтвердження цього факту нотаріус відмовляє у прийнятті заяви (іншого документа), рекомендуючи заявнику подати її за місцезнаходженням цієї справи, а в разі потреби - вимагає цю справу для подальшого провадження.
Усі наступні заяви (додаткові, від інших спадкоємців і кредиторів) також реєструються в книзі обліку спадкових справ під самостійними номерами та в хронологічному порядку.
На всіх заявах зазначаються час їх надходження та номер спадкової справи.
У спадкову справу підшиваються документи, які були витребувані від спадкоємців, юридичних осіб, подані іншими, крім спадкоємців, фізичними особами, а також примірник договору на управління спадщиною, договору про зміну черговості одержання права на спадкування, примірник договору про зміну розміру частки у спадщині, свідоцтва виконавця заповіту, свідоцтва про право на спадщину тощо (п. 231 ―Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України).
При підготовці до видачі свідоцтва про право на спадщину за законом або заповітом нотаріус за даними Спадкового реєстру перевіряє наявність спадкової справи (п. 209 ―Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України).
Відомості про спадкові справи підлягають обов'язковій реєстрації в Спадковому реєстрі в порядку, передбаченому Положенням про Спадковий реєстр (п. 232 ―Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України).
4. ДЕРЖАВНА РЕЄСТРАЦІЯ ПРАВА НА СПАДЩИНУ
Відповідно до ст. 1299 ЦК, якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, спадкоємець зобов’язаний зареєструвати право на спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію майна (стаття 182 ЦК) (ч. 1 ст. 1299).
Свідоцтво про право на спадщину підтверджує той факт, що до спадкоємців перейшли всі права та обов’язки спадкодавця і є обов’язковим, якщо об’єктом спадкування є нерухоме майно. Права на нерухомість підлягають обов’язковій державній реєстрації (ст. 182 ЦК), і зміна власника нерухомого майна неможлива без перереєстрації права власності.
Реєстрації підлягає, зокрема, таке нерухоме майно: жилі й нежилі будинки, садові будинки, дачі, гаражі, будівлі виробничого, господарського, соціально-побутового та іншого призначення, розташовані на окремих земельних ділянках вулиць, площ і провулків під окремими порядковими номерами; вбудовані в жилі будинки нежилі приміщення (як частини цих будинків); квартири у багатоквартирних будинках.
Стосовно успадкованих будинків та квартир документом, який підтверджує право власності спадкоємця, буде свідоцтво про право на спадщину за законом чи заповітом з відміткою БТІ про реєстрацію зазначеного нерухомого майна .
Документи, що підтверджують право власності громадян на нерухоме майно, вважаються такими, що відповідають закону, лише за наявності відмітки органу, що проводить реєстрацію, або реєстраційного посвідчення, яке є невід’ємною частиною правовстановлюючого документа.
Державна реєстрація права власності на об’єкти нерухомого майна покладається на державні комунальні підприємства – БТІ. Така реєстрація права власності на об’єкти нерухомого майна є обов’язковою для всіх власників незалежно від форми власності. Засобом забезпечення дотримання цієї вимоги, зокрема, слугує правило ч. 2 ст. 1299 ЦК, згідно з яким право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця лише з моменту державної реєстрації цього майна (вірніше було б сказати про реєстрацію не самого майна, а прав на нього відповідно до ст. 182 ЦК).
Щодо часу виникнення права власності на нерухоме майно: незрозуміло, що саме встановлює нотаріус при оформленні цього права, коли видає свідоцтво про право власності на спадщину (нерухоме майно). У будь-якому разі спадкоємець, який отримав таке свідоцтво, вправі захищати своє право на об’єкт нерухомості в суді та інших установах.
5. ВНЕСЕННЯ ЗМІН ДО СВІДОЦТВА ПРО ПРАВО НА СПАДЩИНУ ТА СКАСУВАННЯ СВІДОЦТВА
Стаття 1300 ЦК встановлює порядок внесення змін до свідоцтва про право на спадщину. Так, за згодою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину, нотаріус за місцем відкриття спадщини може внести зміни до свідоцтва про право на спадщину (ч. 1). Зміни до свідоцтва можуть бути внесені за рішенням суду на вимогу одного із спадкоємців (ч. 2). У зазначених випадках нотаріус видає спадкоємцям нові свідоцтва про право на спадщину (ч. 3).
Отже, якщо спадкоємець з будь-яких причин пропустив 6-місячний строк для прийняття спадщини, може виникнути необхідність включення його до числа спадкоємців, а відтак і внесення змін до свідоцтва про право на спадщину. Це можливо за згодою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину.
Така згода має бути викладена в письмовій формі та подана нотаріусу (ст. 1272 ЦК). Справжність підписів спадкоємців, які дали згоду на включення у свідоцтво спадкоємця, котрий пропустив строк на прийняття спадщини, має бути нотаріально посвідчена.
Якщо такої згоди інші спадкоємці не дають, то спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може звернутися до суду із заявою про внесення змін до свідоцтва про право на спадщину. Суд розглядає не тільки питання про причини пропуску строку для прийняття спадщини, а й вимогу позивача щодо розміру його частки у спадщині. Якщо суд виявить причини пропущення строку поважними і задовольнить позов, а спадкове майно вже було прийняте іншими спадкоємцями, то спадкоємець, який пропустив строк, одержить частку лише з належного йому майна, що збереглося в натурі, а також кошти, виручені від реалізації решти належного йому майна.
У певних випадках можлива видача додаткового свідоцтва про право на спадщину, коли спадкоємці одержали свідоцтво лише на певну частину майна. Тоді вони мають право одержати додаткове свідоцтва на інше майно, не зазначене у виданому вже свідоцтві. Якщо ж з’являться спадкоємці, які не були вказані у виданому раніше свідоцтві, вони можуть одержати свідоцтво про право на спадщину на додаткове майно. Але якщо такі спадкоємці не прийняли спадщину своєчасно, то на внесення їх у додаткове свідоцтво має бути згода всіх спадкоємців, які прийняли спадщину.
Справа про внесення змін до свідоцтва про право на спадщину, що зумовлена зробленою нотаріусом помилкою, розглядається судом у порядку позовного провадження.
Відповідно до ст. 1301 ЦК свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.
Наприклад, судом встановлено, що особа не мала права на спадкування, оскільки була усунена від спадкування. До цього можна додати інші випадки: визнання заповітів недійсними; коли шлюб між подружжям був визнаний недійсним, а той, хто пережив, спадкував за законом; у разі визнання відмови від спадщини недійсною, оскільки недійсність підстави видачі свідоцтва про право на спадщину зумовлює недійсність виданого свідоцтва.
Така категорія справ розглядається у порядку позовного провадження, а тому спадкоємці вправі просити суд вирішити правовідносини відповідно до закону:визнати свідоцтво про право на спадщину недійсним;визнати свідоцтво про право на спадщину недійсним і врегулювати їх своїм рішенням.
Рішення суду лише про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним зумовлюватиме обов’язок нотаріуса видати нове свідоцтво з урахуванням рішення суду. Але суд вправі ухвалити рішення і врегулювати права та обов’язки всіх спадкоємців своїм рішенням. В останньому випадку свідоцтво буде визнаватися недійсним, але нотаріус не повинен видавати нове свідоцтво, оскільки рішенням суду, яке є загальнообов’язковим, встановлюються права та обов’язки всіх спадкоємців.