ЛЕКЦІЯ 5 ТЕМА: Процесуальні строки. Судові виклики і повідомлення 25.10.23
ЛЕКЦІЯ 5.
ТЕМА: Процесуальні строки. Судові виклики і повідомлення
Мета:
1. Навчальна: освоєння, поглиблення та розширення знань відповідно до тематики заняття та питань, що запропоновані до розгляду на семінарському занятті і рекомендованих до вивчення під час самостійної підготовки, підготовки цільових виступів та рефератів.
2. Розвиваюча: розвивати інтелектуальні здібності, світоглядні позиції, уявлення та мислення з питань позовної роботи.
3. Виховна: формувати основні знання з питань застосування норм, принципів цивільного процесуального права.
Метод: лекція
Місце: навчальна аудиторія 303
Джерела і література:
1. Цивільний процесуальний кодекс України : у редакції Закону № 2147-7 від 3.10.2017 р. Із змінами, внесеними згідно із Законами № 2229-8 від 7.12.2017, №2234-8 від 7.12.2017, № 2268-8 від 18.01.2018 р.: (офіційний текст) К.: Правова єдність, 2018. 238 с.
2. Цивільний процес: навч. посіб./ К.В. Гусаров, М.В. Жушман, С.О. Кравцов та ін. Харків: Право, 2018. 362 с.
3. Цивільне процесуальне право України: підручник / В. М. Коссак, Р. Я. Лемик, Ю. В. Навроцька, С. В. Сеник; за заг. ред. В. М. Коссака. Харків: Право, 2020. 752 с.
4. Цивільне процесуальне право України (Загальна частина): підруч. / О. В. Гетманцев, Л. А. Кондрат'єва, Л. А. Остафійчук, А. Л. Паскар, І. Ю. Татулич; за ред. О. В. Гетманцева. Чернівці: Чернівец. нац. ун-т ім. Ю. Федьковича, 2022, 412 с.
ПЛАН
Питання теми:
1. Поняття, значення та види процесуальних строків.
2. Обчислення процесуальних строків, зупинення, поновлення та продовження процесуальних строків.
3. Поняття та види судових повісток.
4. Порядок вручення судових повісток.
5. Процесуальні наслідки для учасників судового процесу, спричинені неотриманням ними судових викликів і повідомлень.
1. Поняття, значення та види процесуальних строків
Судова форма захисту є найбільш ефективною та досконалою в механізмі захисту прав, свобод, інтересів особи, інтересів держави та суспільства. Ефективність захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів залежить від його своєчасності. Саме тому чинне законодавство виділяє як одне із завдань цивільного судочинства своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ (ч. 1 ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України). Надзвичайно важливою вимогою є те, щоб цивільне судочинство здійснювалось не лише правильно, а й своєчасно. З метою досягнення цього завдання і встановлюються цивільні процесуальні строки в цивільному судочинстві (р. І гл. 6 ЦПК України). Фіксація та чітке дотримання процесуальних строків судом та учасниками судового процесу є гарантією здійснення останніми своїх суб’єктивних процесуальних прав, а також умовою ефективності здійснення цивільного судочинства.
Підвищення ефективності правосуддя – одиніз пріоритетних напрямів стратегічного розвитку України. З цією метою була розпочата судова реформа, мета якої – формування такої судової системи, яка відповідатиме стандартам і передовим практикам Європейського Союзу, працюватиме продуктивно, скоординовано, оперативно і, як наслідок, – ефективно1. Вимога своєчасності знайшла своє нормативне закріплення і в п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка закріплює право кожного на справедливий і публічний судовий розгляд справи в розумний строк. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 1.04.1994 року № 3 «Про строки розгляду судами України кримінальних і цивільних справ» також звертає увагу суддів на необхідність підвищення особистої відповідальності за своєчасний і якісний розгляд судових справ. Згідно зі ст.7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки. Отже, для виконання завдань цивільного судочинства щодо своєчасності розгляду цивільних справ важливе не тільки встановлення процесуального порядку здійснення правосуддя у цивільних справах, а й чітка регламентація часових меж здійснення судочинства.
Крім своєчасності розгляду та вирішення судом цивільних справ, значення процесуальних строків у тому, що вони є засобом впливу на поведінку несумлінних учасників процесу, що перешкоджають своїми діями або бездіяльністю своєчасному і правильному їх вирішенню; забезпечують суб'єктам цивільних процесуальних правовідносин можливість належно підготуватися і виконати процесуальні дії; наявність процесуальних строків у процесуальному законодавстві покликане сприяти стабільності, ясності і визначеності правовідносин між сторонами; строки є процесуальними юридичними фактами, що забезпечують єдність і розвиток процесу в конкретній справі.
Функції процесуальних строків: а) забезпечувальна – строки сприяють своєчасному розгляду справи; б) оптимізуюча – строки створюють спеціальний часовий режим для відправлення правосуддя; в) гарантуюча – строки покликані підвищувати реальність і оперативність судового захисту;
г) стабілізуюча – строки забезпечують визначеність цивільних процесуальних правовідносин.
Процесуальні строки – період часу, встановлений законом або судом,протягом якого повинна бути вчинена процесуальна дія судом та учасниками судового процесу. Процесуальні строки класифікують за такими підставами:
1. За способом встановлення:
1) встановлені законом – строки, які закріплені в нормах ЦПК України і не можуть змінюватися суб'єктами цивільних процесуальних відносин. До них належать: (ч. 1 ст. 205 ЦПК); (ст. 371 ЦПК); (ч. ст. 407 ЦПК);
2) визначені судом – строки, які не закріплені в законодавстві, зумовлені конкретними обставинами справи. До них відносять: (ч. 7 ст. 178 ЦПК); (ч. 4 ст. 180 ЦПК); (ч. 4 ст. 181 ЦПК).
2. Залежно від суб'єкта вчинення процесуальних дій:
1) строк, встановлені для суду (судді) – завжди встановлюються законом (ч. 1 ст. 167 ЦПК); (ч. 5 ст. 185 ЦПК); (ч. 6 ст. 187 ЦПК);
2) строки для здійснення процесуальних дій учасниками процесу – визначаються в законі або встановлюються судом (суддею): (ч. 6 ст. 165 ЦПК); (ч. 7 ст. 187 ЦПК); (ч. 2 ст. 284 ЦПК).
3. За чіткістю визначення:
1) абсолютно визначені: (ч. 5 ст. 116 ЦПК); (ч. 1 ст. 249 ЦПК); (ч. 1 ст. 349 ЦПК);
2) відносно визначені: (ч. 2 ст. 118 ЦПК); (ч. 5 ст. 128 ЦПК); (ч. 1 ст. 153 ЦПК);
3) невизначені: прикладом є розумний строк (ч. 2 ст. 121 ЦПК).
4. За характером вчинюваних процесуальних дій:
1) строки відкриття провадження у справі: (ч. 1 ст. 187 ЦПК);
2) строки підготовчого провадження: (ч. 3 ст. 189 ЦПК);
3) строки розгляду справи по суті: (ст. 210 ЦПК);
4) строки перегляду судових рішень: (ч. 1 ст. 354 ЦПК); (ч. 1 ст. 390 ЦПК); (ст. 424 ЦПК);
5) строки у виконавчому провадженні: (ч. 3 ст. 432 ЦПК); (ч. 2 ст. 435 ЦПК); (ч. 3 ст. 438 ЦПК).
5. За способом обчислення:
1) строки, що обчислюються годинами: (ч. 1 ст. 341 ЦПК); (ч. 2 ст. 344 ЦПК);
2) строки, що обчислюються днями: (ч. 8 ст. 141 ЦПК); (ч. 2 ст. 196 ЦПК); (ч. 1 ст. 473 ЦПК);
3) строки, що обчислюються місяцями: (ч. 2 ст. 300 ЦПК); (ч. 6 ст. 454 ЦПК);
4) строки, що обчислюються роками: (ч. 6 ст. 300 ЦПК); (ст. 336 ЦПК); (ч. 2 ст. 424 ЦПК);
5) строки, що визначаються вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати: (ч. 3 ст. 49 ЦПК); (ч. 2 ст. 51 ЦПК); (ч. 1 ст. 53 ЦПК).
Законодавець у п. 10 ч. 3 ст. 2 ЦПК серед основних засад цивільного судочинства закріплює розумність строків розгляду справи судом і, крім того, зобов'язує суд установлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій (ч. 1 ст. 121 ЦПК). Діючий ЦПК України у ч. 2 ст. 121 ЦПК України закріплює визначення розумного строку: «Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню цивільного судочинства». Поняття «розумний строк» судового розгляду є, на думку вітчизняного вченого-процесуаліста В. В. Комарова, одним із основних, базових складових елементів права на справедливий судовий розгляд, яке автор вважає найбільш розробленою категорією в прецедентній практиці Європейського суду з прав людини.
Відповідно до тлумачення ЕСПЛ положень п. 1 ст. 6 Конвенції у цивільних справах, перебіг провадження для цілей ст. 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі (Лист Верховного Суду України від 25.01.2006 р. «Щодо перевищення розумних строків розгляду справи»). З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: а)правова та фактична складність справи. Оцінюючи правову та фактичну складність справи, треба враховувати, зокрема, наявність обставин, що утруднюють розгляд справи; кількість співпозивачів, співвідповідачів та інших учасників процесу; необхідність проведення експертиз та їх складність; необхідність допиту значної кількості свідків; участь у справі іноземного елемента та необхідність з'ясування і застосування норм іноземного права. А така обставина, як розгляд цивільної справи судами різних інстанцій, не може сама по собі свідчити про її складність1; б) поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі (учасників справи), інших учасників процесу (інших учасників судового процесу); в) поведінка органів державної влади (насамперед суду);г) характер процесу та його значення для заявника.
Постанова Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 11 від 17 жовтня 2014 р. «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» до складності справ відносить: обставини, що утруднюють розгляд; кількість співпозивачів, співвідповідачів та інших учасників процесу; проведення експертиз; допит свідків; участь у справі іноземного елемента і необхідність з'ясування та застосування норм іноземного права. Зокрема, затягування строків розгляду спорів може відбуватися також у наслідок несвоєчасного проведення судових експертиз. ЄСПЛ зобов’язує суддів слідкувати за проведенням цих експертиз. У рішенні по справі «Капуано проти Італії» ЄСПЛ зазначив, що «експерти працюють в межах судового розгляду, який контролюється суддею. Він залишається відповідальним за підготовку справи до судового розгляду та швидкий хід процесу». Схожу позицію ЄСПЛ висловиві у справі «Яворська проти України», в якій Уряд заявляв, що не є відповідальним за ті затримки, що були спричинені у зв'язку з проведенням експертиз, які призначалися за клопотанням сторін. Однак ЄСПЛ нагадав, що заявницю не може бути звинувачено в тому, що вона використовувала різні процесуальні можливості, які їй надавались відповідно до національного законодавства. А експерт, який є незалежним при складанні експертного висновку, все ж таки перебуває під контролем суду, що здійснюється з метою проведення експертизи в рамках закону (Рішення ЄСПЛ у справі «Яворська проти України» від 15 листопада 2007 року // URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/974_318.)
2. Обчислення процесуальних строків, зупинення, поновлення та продовження процесуальних строків
Законодавець у ст. 122 ЦПК зазначає, що «строки, встановлені законом або судом, обчислюються роками, місяцями і днями, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати». Крім того, вказано, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок (ст. 123 ЦПК). Законодавець розкриває питання закінчення процесуальних строків. Так, у ст. 124 ЦПК передбачено, що: «строк, обчислюваний роками, закінчується у відповідні місяць і число останнього року строку. Строк, обчислюваний місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця строку. Якщо закінчення строку, обчислюваного місяцями, припадає на такий місяць, що відповідного числа не має, строк закінчується в останній день цього місяця. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день. Перебіг строку, закінчення якого пов’язане з подією, яка повинна неминуче настати, закінчується наступного дня після настання події. Останній день строку триває до 24 години, але коли в цей строк слід було вчинити процесуальну дію в суді, де робочий час закінчується раніше, строк закінчується в момент закінчення цього часу. Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв’язку».
Процесуальне законодавство закріплює наслідки пропущення процесуальних строків: 1) учасники судового процесу втрачають право на вчинення процесуальної дії із закінченням строку; 2) документи, які подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених ЦПК України; 3) учасників справи, зобов'язанихвиконувати ухвалу суду стосовно здійснення ними процесуальних дій (явка до суду; подача письмових і речових доказів; пред'явлення витребуваних доказів) не звільняє від виконання покладених на них обов'язків і є підставою для вжиття заходів процесуального примусу; 4) порушення судом процесуального строку не припиняє його права й обов'язку вчинити певну процесуальну дію. У постанові Пленуму Верховного Суду України від 1 квітня 1994 р. «Про строки розгляду судами України цивільних і кримінальних справ» було зазначено, що навмисне порушення процесуального закону чи несумлінність, які спричинили несвоєчасний розгляд і тяганину при розгляді кримінальних або цивільних справ та істотно обмежили права і законні інтереси громадян, потрібно розглядати з урахуванням конкретних обставин як неналежне виконання професійних обов'язків судді.
Зупинення процесуальних строків. У ст. 125 ЦПК закріплено, що: «зупинення провадження у справі зупиняє перебіг процесуальних строків». У процесуальному законодавстві закріплено обов'язокі право суду зупинити провадження у справі (ст. 251,252 ЦПК України). Дане питання оформляється шляхом постановлення ухвали. Відновлення провадження у справі тягне за собою продовження процесуальних строків (ст. 125 ЦПК); (Ухвала Деснянського районного суду м. Києва від 17 березня 2021 року у справі № 760/24141/19/ Єдиний державний реєстр судових рішень. URL:https://reyestr.court.gov.ua/Review/95689394; Ухвала Деснянського районного суду міста Києва від 21 січня 2021 року у справі № 754/9036/20/ Єдиний державний реєстр судових рішень. URL:https://reyestr.court.gov.ua/Review/94300108). Правові висновки щодо необхідності зазначення обґрунтування зупинення провадження у справі та необхідності дотримання розумних строків розгляду справи зазначені у Постанові Верховного Суду у справі № 308/5006/16-ц від 27.02.2019 року та у Постанові Верховного Суду у справі № 1522/27468/12 від 07.11.2018 року.
Поновлення та продовження процесуальних строків (ст. 127 ЦПК) . Однією з гарантій реалізації принципу гуманізму в цивільному судочинствіє наділення учасників справи правом на подання заяв про поновлення чи продовження процесуальних строків у випадку пропуску їх з поважних причин. Суд, розглядаючи дані заяви учасників, своєю ухвалою задовольняє чи відмовляє в задоволенні даних клопотань (Ухвала Оболонського районного суду м. Києва від 15.02.2021 р. у справі № 756/61/20/ Єдиний державний реєстр судових рішень. URL:https://reyestr.court.gov.ua/Review/95263260;Ухвала Подільський районний суд м. Києва від 26 лютого 2021 року у справі № 758/14279/20/ Єдиний державний реєстр судових рішень. URL:https://reyestr.court.gov.ua/Review/95268646).
Указаним двом інститутам притаманні як спільні, так і відмінні риси. Зокрема, спільним є: - продовження та поновлення процесуальних строків здійснюється за заявою учасника справи; - причини пропуску строку мають бути поважними; - учасник не звільняється від обов'язку вчинити відповідну процесуальну дію у випадку пропуску строку, встановленого законом або судом; - з питань поновлення або продовження процесуального строку судом постановляється ухвала; - суд постановляє ухвалу у випадку відмови у поновленні або продовженні процесуального строку, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою. Таку ухвалу може бути оскаржено. Відмінне: - строк, встановлений законом, підлягає поновленню, тоді як строк, встановлений судом, може бути продовжений, за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду; - якщо заява про поновлення процесуального строку, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, то заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, – судом, який встановив строк, про що учасники справи не повідомляються; - поновленню підлягають строки, які вже пропущені з поважної причини, а продовженню підлягають строки, час дії яких ще не закінчився; - із поданням заяви про поновлення процесуального строку одночасно має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), стовно якої пропущено строк.
Отже, недотримання процесуальних строків судом і учасниками судового процесу під час розгляду та вирішення цивільної справи порушуватиме конституційне право громадян на судовий захист, негативно впливатиме на ефективність правосуддя й авторитет судової влади.
3. Поняття та види судових повісток
Завдання ефективного та справедливого судового розгляду справ, передбачені ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, вимагають від держав. щоб національні процесуальні системи були чіткими і логічними. Їх виконання досягається за допомогою процесуальних принципів гласності, відкритості, диспозитивності, усності, змагальності nf рівності сторін у цивільному судочинстві, у змісті яких виокремлюється питання належного інформування учасників судового процесу про дату, час, місце розгляду судової справи чи виконання процесуальної дії у вигляді виклику або повідомлення. Це свого роду дії суду, спрямовані на забезпечення безпосередньої участі осіб у розгляді цивільної справи, адже, відповідно до ч. 5 ст. 4 ЦПК. «жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку».
З позиції ЄСПЛ, вважає Я. Берназюк, навіть «бажання зекономити час і прискорити провадження не обґрунтовує невиконання такого фундаментального принципу, як право на змагальні провадження (Nideröst-Huber v. Switzerland (Нідерьост-Хубер проти Швейцарії), заява №104/1995/610/698, п. 30). Застосовуючи зазначений підхід, Верховний Суд у постанові від 3.10.2018 р. у справі №134/18/13-ц, виходив також з того, що у п. 1 ст. 6 Конвенції гарантується «процесуальна» справедливість, тобто змагальні провадження, у процесі яких у суді на рівних засадах заслуховуються аргументи сторін (рішення «Star Cate Epilekta Gevmata and Others v. Greece» №54111/07); справедливість проваджень завжди оцінюється їх розглядом загалом для того, щоб окрема помилка не порушувала справедливість усього провадження (рішення «Mirolubovs and Others v. Latvia», №798/05, №103)». У справі «Schmidt v. Latvia» у рішенні від 27.04.2017 р. ЄСПЛ визнав порушення права на справедливий суд і доступу до суду, оскільки судовий розгляд відбувся без повідомлення Заявниці, яка стверджувала, що не отримувала вимоги позивача чи повісток до слухань за її відомим місцем проживання. У зв’язку з чим вона не знала про процедуру розлучення і не змогла себе захистити. Тому саме на суд покладається обов’язок повідомити про слухання справи сторони для їхньої можливості реалізувати право на явку до суду і надання пояснень. Коли ж суд викликає сторони у судове засідання, то виклик має відбуватися так, щоб сторони знали не лише про дату, час і місце проведення судового засідання, але й мали достатньо часу, щоб устигнути підготуватися до справи та мати час для прибуття до суду. У справі «Надточій проти України» (заява № 7460/03) ЄСПЛ указав, що «кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом». У вказаних рішеннях ЄСПЛ підкреслив важливість процесуального механізму належного повідомлення/виклику учасників справи як необхідної та важливої умови забезпечення та реалізації завдань і принципів правосуддя. Ці положення слід застосовувати й до повідомлення чи виклику всіх учасників судового процесу (звичайно, окрім секретаря судового засідання, судового розпорядника і помічника судді), а не лише до сторін спору.
Отже, надсилання (вручення) учасникам судового процесу судових викликів і повідомлень має мету:
1) завчасно і належно повідомити учасників цивільної справи про дату, час і місце судового засідання за їх участю;
2) створити умови для належної підготовки, вчасної та повноцінної участі учасників справи у розгляді та вирішенні цивільної справи за їх участю;
3) повідомити про обов’язковість/необов’язковість участі учасників цивільної справи у розгляді та вирішенні цивільної справи.
Правила судових викликів і повідомлень містяться у ст. ст. 128-132 глави 7 розділу І ЦПК.
Положення ст. 128 ЦПК передбачають два види засобів інформування суб’єктів цивільного процесу, що зумовлено різним ступенем імперативності припису суду про явку учасника судового процесу в судове засідання, характером передаваємої інформації та процесуальним статусом адресата. Судові повістки поділяються на: 1) судові повістки про виклик; 2) судові повістки-повідомлення.
Відповідно до ч. 1 ст. 128 ЦПК, «суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов’язковою»1. Крім цього, ч. 9 ст. 128 ЦПК передбачено право суду викликати у судове засідання таких учасників справи: свідка, експерта, перекладача та спеціаліста.
Судовий означає «…яким відає суд» (Великий тлумачний словник сучасної української мови. – С. 1213), а «виклик» тлумачиться як «…прохання або вимога з’явитися куди-небудь» (Великий тлумачний словник сучасної української мови. – С. 96). Виклик є імперативним приписом, вимогою суду до учасника процесу про обов’язкову особисту явку у судове засідання, оскільки від цього залежить рух цивільної справи. Наприклад, відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 223 ЦПК, суд може визнати обов’язковою участь у судовому засіданні сторони, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, для надання особистих пояснень. Для цього суд має право відкласти розгляд справи. Якщо особа проігнорує вимогу про виклик або не повідомить суд про поважні причини неможливості прибуття до суду, то ЦПК містить перелік процесуальних норм, які визначають для такої особи відповідні наслідки. Зокрема, суд має право розглянути справу по суті за наявними матеріалами (п. 1 ст. 223 ЦПК), ухвалити заочне рішення (ст. 280 ЦПК), вжити заходи процесуального примусу у вигляді приводу свідка (ст. 147 ЦПК) або штрафу (ст. 148 ЦПК), оголосити в розшук відповідача (ст. 132 ЦПК) та ін.
Отже, судовий виклик – це процесуальна дія суду, яка вчиняється судом до учасників судового процесу в разі визнання їх явки у судове засідання чи для вчинення процесуальної дії у суді обов’язковою шляхом вручення судової повістки про виклик з таким розрахунком, щоб особа, яка викликається, мала достатньо часу для підготовки до судового розгляду справи і явки в суд, але не пізніше ніж за п’ять днів до судового засідання.
Відповідно до ч. 2 ст. 128 ЦПК: «суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є необов’язковою».
Що ж до повідомлення – то це дія за значенням повідомити, повідомляти і повідомлятися, тобто те, що сповіщається комусь (письмова або усна інформація) (Великий тлумачний словник сучасної української мови. – С. 811). Повідомлення спрямоване на доведення до відома особи про можливість реалізації комплексу належних їй прав, пов’язаних із залученістю до процесу розгляду цивільної справи (повідомлення про право). Особа на власний розсуд реалізовує своє право безпосередньої участі у розгляді справи або відмови від такої, за що процесуальна відповідальність не настає і суд не має права вживати до цієї особи заходи процесуального примусу. Як правило, неявка належно повідомлених учасників цивільної справи не перешкоджає процесуальним діям або розгляду цивільної справи по суті.
Отже, судове повідомлення – це процесуальна дія суду, яка вчиняється судом до учасників справи в разі визнання їх явки у судове засідання чи для вчинення процесуальної дії у суді НЕ обов’язковою шляхом вручення судової повістки-повідомлення. Судова повістка-повідомлення повинна бути вручена завчасно.
З огляду на спрямування вказаних видів судових повісток, ЦПК визначає різні вимоги до строків їх направлення й отримання учасником судового процесу. Для судових повісток про виклик строк їх вручення пов’язаний із датою судового засідання. Особа, яка викликається, має отримати судову повістку про виклик не пізніше як за п’ять днів до судового засідання. Для судових повісток-повідомлень дата їх отримання особою має передувати даті проведення судового засідання чи вчинення процесуальної дії. «Завчасно» означає раніше від можливого, звичайного чи призначеного часу (Великий тлумачний словник сучасної української мови. – С. 381).
Згідно з п. 3 розділу VI Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.08.2019 № 814, «судові виклики і повідомлення про виклик у цивільному процесі здійснюються судовими повістками про виклик і повістками-повідомленнями, які мають відповідати вимогам, установленим ЦПК».
У судовій повістці про виклик зазначаються такі відомості (ч. 1 ст. 129 ЦПК): «1) ім’я фізичної особи чи найменування юридичної особи, якій адресується повістка;
2) найменування й адреса суду;
3) місце, день і час явки за викликом;
4) назва справи, за якою робиться виклик;
5) як хто викликається особа (як позивач, відповідач, третя особа, свідок, експерт, спеціаліст, перекладач);
6) викликається особа в судове засідання чи у підготовче судове засідання, а у разі повторного виклику сторони у зв’язку з необхідністю надати особисті пояснення – про потребу надати особисті пояснення;
7) у разі необхідності – пропозицію учаснику справи подати всі раніше неподані докази;
8) обов’язок особи, яка одержала судову повістку у зв’язку з відсутністю адресата, за першої можливості вручити її адресатові;
9) роз’яснення про наслідки неявки залежно від процесуального статусу особи, яка викликається (накладення штрафу, примусовий привід, розгляд справи за відсутності, залишення заяви без розгляду), і про обов’язок повідомити суд про причини неявки».
У судовій повістці-повідомленні зазначаються такі відомості (ч. 3 ст. 129 ЦПК): «1) найменування й адреса суду;
2) назва справи;
3) процесуальний статус особи, яка повідомляється;
4) місце, дата і час вчинення процесуальної дії;
5) яка дія буде вчинена;
6) про те, що участь у її вчиненні для цієї особи не є обов’язковою».
Частиною 4 ст. 129 ЦПК визначено: «якщо разом із повісткою про виклик надсилаються копії документів, то в ній вказується їх перелік і роз’яснюється право подати заперечення та докази на їх підтвердження»1.
Здійснення судових викликів і повідомлень входить до обов’язків секретаря судового засідання (п. 1 ч. 1 ст. 67 ЦПК).
У п. 9 розділу VI та п. 4 розділу VIІ Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.08.2019 № 8149, передбачено, що: «розписки осіб, які одержали судові виклики і повідомлення, а також судові виклики та повідомлення, що повернулись у зв’язку з неврученням їх адресатові, долучаються до матеріалів судової справи. При цьому до автоматизованої системи документообігу суду вносяться відомості про факт вручення (невручення) документів адресатові та дату отримання судом повідомлення. У разі, якщо судове засідання відкладено або в судовому засіданні оголошено перерву, після протоколу судового засідання (або судового рішення, яке було проголошено в кінці судового засідання) до матеріалів справи підшиваються розписки з даними про повідомлення осіб про дату, час і місце наступного судового засідання та копії судових викликів у наступне судове засідання осіб, які не брали участі у судовому засіданні, що закінчилося»2. Про розписку щодо вручення судової повістки безпосередньо особі чи для передачі учаснику справи йдеться у ч. 6 ст. 128, ч.ч. 1, 2 ст. 130 ЦПК.
Проте, наразі, форму бланка судової повістки Державною судовою адміністрацією України не затверджено. Однак із викладеного випливає, що цей процесуальний документ складається з двох частин: безпосередньо самої судової повістки і розписки, на якій особа, яка отримала повістку, розписується. Розписка про одержання судової повістки є формою фіксації факту її одержання особою, якій вона адресована, з обов’язковим зазначенням дати та власним підписом особи. Проставлена у судовій повістці дата вважається днем її вручення. Розписка відривається від судової повістки і підшивається до матеріалів судової справи або направляється до суду для долучення до матеріалів справи. Розписка про одержання судової повістки є доказом належного повідомлення про обізнаність особи про її виклик у судове засідання чи повідомлення про розгляд справи або вчинення процесуальної дії, якщо її присутність визнана судом необов’язковою.
4. Порядок вручення судових повісток
Для забезпечення участі у розгляді та вирішенні цивільної справи (чи проведенні процесуальної дії), дотримання права особи на справедливий суд (ст. 6 Конвенції) важливо пересвідчитися про:
1) факт вручення судової повістки (ст. 130 ЦПК);
2) час (день) вручення судової повістки (ч.ч. 8, 11 ст. 128 ЦПК).
Способи вручення та надсилання судових повісток передбачено ст. 128 ЦПК, які різняться залежно від процесуального статусу учасника судового процесу і наявності необхідної для належного повідомлення інформації.
Вручення судової повістки під розписку. Учасники справи судові повістки можуть отримати безпосередньо в суді під розписку, і цей день вважаєтиметься днем вручення судової повістки (п. 1 ч. 8 ст. 128 ЦПК). Частиною 1 ст. 130 ЦПК визначено: «якщо в адресата відсутня офіційна електронна адреса, судова повістка, адресована фізичній особі, вручається їй під розписку, а юридичній особі – через відповідну службову особу, яка розписується про одержання повістки».
Інші способи вручення судових повісток:
1) на офіційну електронну адресу у разі її наявності. Днем вручення судової повістки є день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи (п. 2 ч. 8 ст. 128 ЦПК). Якщо повістку надіслано на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи пізніше 17 години, повістка вважається врученою у робочий день, наступний за днем її відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про її доставлення (абз. 2 п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК);
2) разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у разі, якщо електронна адреса відсутня. У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається в порядку, встановленому ч. 7 ст. 128 ЦПК: «а) юридичним особам і фізичним особам-підприємцям – за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; б) фізичним особам, які не мають статусу підприємців, – за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованому у встановленому законом порядку»1. Судова повістка юридичній особі може направлятися як за її місцезнаходженням, так і за місцезнаходженням її представництва чи філії, якщо позов виник у зв’язку з їхньою діяльність (ч.10 ст. 128 ЦПК);
3) через кур’єрів за адресою, зазначеною учасником справи (за правилами, описаними вище в п. 2);
4) через засоби мобільного зв’язку шляхом надсилання текстових повідомлень із зазначенням веб-адреси відповідної ухвали в ЄДРСР за наявності відповідної письмової заяви учасника справи, який не має офіційної електронної адреси та технічної можливості. При цьому треба враховувати положення постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 27.03.2019 р. у справі № 201/6092/17, згідно з якою «Довідка про доставку SMS, згідно з якою позивачам було доставлено SMS-повідомлення про судове засідання не може вважатися доказом належного повідомлення про дату, час і місце судового засідання, оскільки згідно з п. 2 Порядку надсилання учасникам судового процесу (кримінального провадження) текстів судових повісток у вигляді SMS-повідомлень, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 1.06.2013 р. № 73, текст судової повістки може бути надісланий судом Учаснику SMS-повідомленням лише після подання ним до суду заявки про намір отримання судової повістки в електронному вигляді за допомогою SMS-повідомлення. Така заявка оформляється безпосередньо в суді або шляхом роздруковування та заповнення Учасником форми, яка розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України»1.
5) через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України можуть викликатися в суд відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа. Згідно з ч. 11 ст. 128 ЦПК: «таке оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України має бути розміщене не пізніше ніж за 10 днів до дати відповідного засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи»2.
6) у справах про видачу обмежувального припису: а) згідно з ч. 9 ст. 128 ЦПК, «суд викликає або повідомляє свідка, експерта, перекладача, спеціаліста та учасників справи телефонограмою, телеграмою, засобами факсимільного зв’язку, електронною поштою або повідомленням через інші засоби зв’язку (зокрема мобільного), які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику»; б) згідно з ч. 11 ст. 128 ЦПК, «відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа можуть викликатися у суд через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше 24 годин до дати відповідного засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи».
Відповідно до ч. 12 ст. 128 ЦПК, «порядок публікації оголошень на веб-порталі судової влади України визначається Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему. В оголошенні про виклик указуються такі ж дані, як у судовій повістці про виклик за винятком п. 8 ч. 1 ст. 129 ЦПК (зазначення обов’язку особи, яка одержала судову повістку в зв’язку з відсутністю адресата, за першої можливості вручити її адресатові). Але, виклик у суд через оголошення на веб-порталі судової влади України інших осіб, аніж указані у ч. 11 ст. 128 ЦПК, – законодавством не передбачено. У постанові від 27.03.2019 р. у справі № 201/6092/17 Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду зазначив: «не може вважатися доказом належного повідомлення про дату, час і місце судового засідання оголошення, розміщене на сайті «Судова влада України», оскільки такий порядок повідомлення розрахований на відповідача, третю особу, свідка, заінтересованих осіб, а не на позивача».
За загальним правилом судова повістка вручається адресату особисто. Якщо його не виявлено (тимчасово відсутній) у місці проживання, повістка під розписку може бути вручена будь-кому з повнолітніх членів сім’ї, які проживають разом з особою. Декларується, що в такому разі адресат судової повістки є належно повідомлений про час, дату і місце судового засідання, вчинення іншої процесуальної дії (ч. 3 ст. 130 ЦПК).
У разі відсутності за адресою особи (будь-кого з повнолітніх членів сім’ї) особа, яка доставляє судову повістку, має негайно повернути її до суду з поміткою про причини невручення (ч. 4 ст. 130 ЦПК). «Негайно» у цьому разі належить розуміти як найкоротший термін протягом робочого дня, в який має бути здійснена відповідна дія, з моменту виникнення підстави для її вчинення.
Особою, яка доставляє судову повістку та повертає до суду відповідну розписку, є: 1) кур’єр – у разі надсилання судової повістки через нього; 2) працівник поштового зв’язку – у разі надсилання судової повістки рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Дії працівників поштового зв’язку та правила надання такого роду послуг регулюються Законом України «Про поштовий зв’язок» і Правилами надання послуг поштового зв’язку, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 р. № 270. Згідно з п. 17 цих Правил, рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка» приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення. Важливі положення щодо порядку дій працівників поштового зв’язку встановлено у п.п. 99-1 –100 Правил, а саме: «99-1. Рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності – будь-кому з повнолітніх членів його сім’ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого із повнолітніх членів його сім’ї) за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв’язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка». Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з’явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка», працівник поштового зв’язку робить позначку «адресат відсутній за вказаною адресою», яка засвідчується підписом з проставленням відбитка календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.
99-2. Рекомендовані поштові відправлення з позначкою «Судова повістка», адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв’язку робить позначку «адресат відсутній за вказаною адресою», яка засвідчується підписом з проставленням відбитка календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.
100. Вручення зазначених поштових відправлень, а також рекомендованих листів з позначкою «Судова повістка», адресованих посадовим і службовим особам органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, або за місцем роботи фізичних осіб, здійснюється у порядку, визначеному у цих органах, підприємствах, установах, організаціях з урахуванням Примірної інструкції з діловодства у міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 1997 р. № 1153»1.
Відповідно до п. 106 Правил надання послуг поштового зв’язку випливає, що: «На бланку повідомлення про вручення внутрішнього рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» одержувач розписується та зазначає прізвище та ініціали або ім’я та прізвище. Відповідні дані на бланку повідомлення про вручення також зазначаються про особу, уповноважену на отримання внутрішнього рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка», адресованого юридичній особі або фізичній особі за місцем роботи. Цей бланк не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертається до суду.
Якщо адресат відмовляється засвідчити своїм підписом факт відмови від одержання рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка», працівник поштового зв’язку робить позначку «Адресат відмовився» і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду. Такий же порядок дій працівника поштового зв’язку визначений і в разі відмови адресата (представника юридичної особи, уповноваженого на одержання пошти) одержати рекомендований лист з позначкою «Судова повістка» (п. 114 Правил надання послуг поштового зв’язку). Відповідно до п. 116 Правил надання послуг поштового зв’язку, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою у порядку, визначеному у пунктах 99, 99-1, 99-2, 106 та 114 цих Правил, із зазначенням причини невручення.
Отже, зі змісту п.п. 3, 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК і Правил надання послуг поштового зв’язку випливають конкретні позначки щодо судових повісток, які мають робитися працівниками поштового зв’язку, які здійснюють їх доставку у вигляді рекомендованих листів. Цими позначками є: 1) «про відмову отримати судову повістку»; 2) «про відсутність особи за вказаною на конверті адресою». Позначки з іншим текстом суперечитимуть нормам права та фактично унеможливатимуть розгляд справи судом спору у відповідності до вимог цивільного процесуального законодавства з застосуванням такого механізму вручення судової повістки учаснику судової справи як рекомендований лист з повідомленням про вручення.
Окрім загальних правил повідомлення учасників справи, ЦПК передбачає також кілька альтернативних способів вручення судових повісток. Зокрема, належним врученням вважається вручення повістки уповноваженому представнику учасника справи. ЦПК також установлює можливість відправки повістки за адресою роботи, якщо учасник справи не проживає за адресою, про яку був повідомлений суд. Стороні або її представнику за їх згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам справи. Як свідчить судова практика, в цьому аспекті слід враховувати: 1) обсяг повноважень, якими наділяється представник, і 2) строк і місце дії цих повноважень. Зокрема, судом було встановлено, що: «… телефонограма щодо повідомлення секретарем судового засідання адвоката К., яка представляла інтереси позивача в суді першої інстанції, не могла слугувати належним підтвердженням повідомлення позивача про розгляд справи судом апеляційної інстанції, оскільки договором про надання правової допомоги було встановлено обмеження на представництво адвокатом К. лише у суді першої інстанції»суд установив, що «позивач ОСОБА_1 не була належно повідомлена про розгляд справи в судовому засіданні, оскільки апеляційний суд знову надіслав судові повістки на адресу ОСОБА_9, яка вже не була представником позивача, а саму ОСОБА_1 за вказаною нею адресою про судове засідання – не повідомив. У рекомендованих повідомленнях про вручення поштового відправлення містилася позначка про отримання судових повісток уповноваженим ОСОБА_10, однак будь-яких даних про те, що ОСОБА_1 уповноважувала вказану особу на отримання адресованої їй кореспонденції, причому не за місцем її проживання, матеріали справи не містять». В іншій справі .
Частиною 7 ст. 130 ЦПК установлено, що: «повістка та інші судові документи учасникові справи, який перебуває під вартою або відбуває покарання у вигляді довічного позбавлення волі, позбавлення волі на певний строк, тримання у дисциплінарному батальйоні військовослужбовців, обмеження волі, арешту, вручаються йому під розписку адміністрацією місця утримання учасника справи, яка негайно надсилає розписку та письмові пояснення цього учасника справи до суду»1.
На окрему увагу заслуговує порядок вручення судових повісток учасникам справи, які проживають за межами України. Відповідно до положень ст. 130 ЦПК, «таким особам судові повістки вручаються в порядку, визначеному міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, у разі відсутності таких – у порядку, встановленому ст. 502 ЦПК, яка передбачає виконання судових доручень закордонними дипломатичними установами України»2.
Дотримання цього механізму має важливе значення, якщо учасником у справі виступає особа, яка проживає за кордоном, тому що від цього буде залежати визнання та виконання прийнятого судом України рішення за кордоном (за необхідністю). Крім того, порушення процесуального порядку повідомлення учасників справи є підставою для визнання судових рішень, які постановлені з порушенням такого порядку, незаконними та їх скасування.
У справі № 6-835цс17 Верховним Судом України сформовано правовий висновок щодо норм права, пов’язаних із належним повідомленням сторони по справі, яка є громадянином однієї з держав-учасниць Конвенції 1993 р. про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах. Якщо відповідач у справі є громадянином однієї з держав-учасниць Конвенції 1993 року і проживає на її території, він має бути повідомлений про час і місце судового розгляду справи за позовом до нього відповідно до положень Конвенції: за дорученням суду України направленим через головні територіальні управління юстиції до Міністерства юстиції України, якщо інше не передбачене міжнародним договором України. Вручення судових документів особам, які проживають за кордоном, відбувається шляхом оформлення судом України, у провадженні якого перебуває цивільна справа, окремого судового доручення1.
Питання оформлення окремих судових доручень про надання міжнародної правової допомоги в цивільних справах, окрім відповідного міжнародного договору та положень ЦПК, регулюються Інструкцією про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Державної судової адміністрації України від 27.06.2008 р. № 1092/5/54, зареєстрованому Міністерством юстиції України за № 573/15264.
5. Процесуальні наслідки для учасників судового процесу, спричинені неотриманням ними судових викликів і повідомлень
Кожний учасник судового процесу повинен бути добросовісним користувачем своїми процесуальними правами, в тому числі щодо отримання судових повісток. Хоч ухилення особи від отримання судової повістки прямо не зазначено у переліку зловживань процесуальними правами, передбаченими в ст. 44 ЦПК, але це можна розглядати як дію, спрямовану на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи, за яку судом можуть бути вжиті заходи процесуального примусу. Поряд із заходами процесуального примусу ЦПК надає суду достатньо інших важелів впливу на учасників судового процесу. Розглянемо їх:
|
Дія учасника судового процесу |
Наслідок для такого учасника |
|
Відмова адресата одержати судову повістку, підтверджена відповідною позначкою на повістці особою, яка її доставляє |
особа вважається повідомленою, і суд розглядає справу без участі такої особи
|
|
Неповідомлення суду про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження), номери телефонів, факсів, адресу електронної пошти або іншої аналогічної інформації |
судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв’язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться |
|
Неповідомлення суду про причини неявки у судове засідання |
вважається, що учасники судового процесу не з’явилися в судове засідання без поважних причин |
|
Якщо місце перебування відповідача у справах за позовами про стягнення аліментів або про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи, невідоме |
суд ухвалою оголошує його розшук. Розшук проводиться органами Національної поліції України, а витрати на його проведення стягуються з відповідача в дохід держави за рішенням суду |
Загалом судові виклики і повідомлення можуть спричиняти настання таких процесуальних наслідків:
1) які перешкоджають поточному розглядові цивільної справи – відкладення розгляду цивільної справи, залишення позову без розгляду, привід до суду (ст.ст. 147, 223, 224, 257, 501 ЦПК);
2) скасування судового рішення судом апеляційної, касаційної інстанцій та в інших, передбачених ЦПК, випадках (ст.ст. 376, 411, 458, 459, 468, 473, 478, 486 ЦПК);
3) які не перешкоджають поточному розглядові цивільної справи – вчинення процесуальних дій чи реалізації стадії цивільного процесу без участі учасників справи, належно повідомлених про дату, час і місце розгляду цивільної справи (ст.ст. 31, 223, 224, 249, 250, 269, 270, 271, 280, 287, 372, 432, 433, 437, 444, 442, 443, 444, 450, 457, 467, 473, 477, 485 ЦПК).