Цивільне право 3 курс_Жила О.В._kd

Тема 4: Договір підряду

Кількість годин: 2

Мета:

Навчальна: освоєння, поглиблення та розширення знань відповідно до тематики заняття та питань, що запропоновані до розгляду на практичному занятті і рекомендованих до вивчення під час самостійної підготовки, підготовки цільових виступів та рефератів.

Розвиваюча: розвиток у студентів формування вміння структурувати та аналізувати отриману інформацію для її застосування у подальшій професійній діяльності.

Виховна: удосконалити знання студентів, систематизувати їх, розвивати пам’ять, мислення, прагненням самовдосконалення, поглиблення та розширення обсягу знань.

 

Джерела і література:

1.    Цивільний кодекс України від 16.01.2003. Законодавство України / Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435–15#n4902.

2.    Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар (пояснення, тлумачення, рекомендації з використанням позицій вищих судових інстанцій, Міністерства юстиції, науковців, фахівців). Т. 8 / за ред. І. В. Спасибо-Фатєєвої. Харків : ФО-П Лисяк Л. С., 2013.

3.    Цивільне право (частина особлива). Курс лекцій : навч. посіб. / за ред. І. Спасибо-Фатєєвої.  Харків : ЕКУС, 2022.  640 с.

4.    Цивільне право України (Особлива частина) (у схемах та таблицях): навч. посіб. / Парасюк М.В., Парасюк В.М., Грабар Н.М. Львів: Растр-7, 2021. 467 с.

5.    Цвільне право. Альбом схем: навч. Посіб.: у 2 ч. Ч. 2/ Є.О. Мічурін, О.Р. Шишка.  Вид. 5-те, перероб. Харків: Право, 2018. 222 с. 

 

Навчальні питання:

1. Загальне поняття про договір підряду.

2. Відмежування договору підряду від суміжних договорів.

3. Обов’язок підрядника виконати роботу.

4. Обов’язок замовника прийняти виконану підрядником роботу.

5. Обов’язок замовника оплатити виконані роботи.

6. Гарантії та гарантійні строки у договорі підряду.

7. Позовна давність у правовідносинах з договору підряду.

8. Щодо поіменованих видів договору підряду.

9. Побутовий підряд.

10. Будівельний підряд.

 

Доповіді на тему:

1. Підряд на проектні та пошукові роботи.

2. Договір на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт.

 

1. Загальне поняття про договір підряду.

Договір підряду є основним різновидом договорів про виконання робіт. За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу (ч. 1 ст. 837 ЦКУ).

З позицій традиційної юридичної характеристики договір підряду є:

а) консенсуальним, адже вважається укладеним з моменту досягнення у належній формі сторонами відповідної згоди незалежно від того, чи почалося виконання договору сторонами;

б) двостороннім, адже передбачає існування взаємних прав та обов’язків в обох сторін відповідного договірного правовідношення;

в) оплатним, адже оплата виконаної та прийнятої роботи є одним із основних обов’язків замовника.

Форма договору підряду законом спеціально не визначається, через що такий договір має укладатися з додержанням загальних вимог цивільного законодавства про форму правочинів (статті 205–209 ЦКУ).

Зазвичай це письмова форма.

Як слідує зі статей 837–864 ЦКУ, єдиною істотною умовою договору підряду є умова про предмет договору, адже приписи ч. 2 ст. 843 та ч. 2 ст. 846 ЦКУ не дають підстав вважати, що умови про ціну та строк виконання роботи є істотними для договору підряду в силу закону. Це стосується загальної моделі договору підряду (параграф 1 глави 61 ЦКУ).

Для окремих видів договору підряду (будівельний підряд, окремі види побутового підряду тощо) законом можуть бути встановлені додаткові вимоги щодо складу істотних умов.

Суб’єктами договору підряду є підрядник та замовник.

Підрядником є особа, яка зобов’язується за плату виконати певну роботу, а замовником є особа, яка надає підряднику завдання на виконання певної роботи та зобов’язується прийняти виконану роботу й оплатити її.

Загальні положення про договір підряду у ЦКУ не містять обмежень щодо участі на будь-якій стороні в підрядному правовідношенні як фізичних, так і юридичних осіб. Однак обмеження можливості виступати підрядником чи замовником щодо окремих видів підрядних договорів можуть бути встановлені як ЦКУ, так і окремими законами.

Для підрядних договорів характерними є схеми генерального підряду (ст. 838 ЦКУ), які не слід плутати з множинністю осіб у підрядному зобов’язанні.

Сторони договору підряду мають численні взаємні права та обов’язки, але деякі з них є ключовими або конститутивними.

Конститутивними обов’язками підрядника є виконання певної визначеної завданням замовника роботи та передання її результату замовнику.

Конститутивними обов’язками замовника є прийняття виконаної роботи та її оплата.

Усі інші обов’язки сторін договору підряду постають лише як такі, що є похідними від обов’язків конститутивних і покликані створити правовий режим, який буде максимально сприяти реалізації останніх.

Сутність підряду полягає саме в досягненні результату: якщо його немає, то обсяг витраченої підрядником праці, за загальним правилом, не має значення – оплата все одно не здійснюється (винятки при цьому нечисленні й лише підтверджують правило). Поряд з цим норми цивільного законодавства містять не лише вимоги щодо результату робіт, а й врегульовують відносини сторін у процесі досягнення цього результату, тобто в процесі виконання роботи.

Предмет договору підряду унітарний, але складається з двох елементів:

-          роботи;

-          результати роботи.

Предмет договору підряду (ч. 2 ст. 837 ЦКУ):

-          Роботи, які мають результатом виготовлення нової речі;

-          Роботи, які мають своїм результатом обробку речі;

-          Роботи, які мають своїм результатом переробку речі;

-          Роботи, які мають своїм результатом ремонт речі;

-          Інші роботи та їх результат.

Визначальною ознакою, яка дозволяє кваліфікувати діяльність виконавця саме як роботу (а договір, в межах якого така діяльність здійснюється, – як договір підряду), є наявність матеріалізованого результату цієї діяльності, який є віддільним від особи підрядника.

Не можна кваліфікувати як підрядні договори, які передбачають досягнення результату (незалежно від ступеня його гарантованості), пов’язаного із впливом на тіло людини (зокрема, договори про надання медичної допомоги, договори, що опосередковують відносини клієнтів із перукарями, салонами краси тощо).

Робота має виконуватися підрядником на свій ризик (ч. 1 ст. 837 ЦКУ), але цей ризик не є безмежним, а у певних випадках ризик все ж таки несе замовник.

Підрядний ризик – це визначена відповідно до закону можливість покладення невигідних майнових наслідків, що спричинені випадковими обставинами, на ту чи іншу сторону підрядного правовідношення (замовника чи підрядника).

Питання про розподіл ризику в жодному разі не виникає тоді, коли йдеться про вину однієї із сторін договору підряду, адже ризик існує там, де несприятливі наслідки є випадковими, тобто за їх настання не відповідає жодна із сторін. При цьому обставини, виникнення яких зумовлено виною третіх осіб, слід вважати випадковими для сторін договору підряду, якщо тільки інше прямо не визначено законом (наприклад, ч. 2 ст. 838 ЦКУ щодо відповідальності генерального підрядника).

 

2. Відмежування договору підряду від суміжних договорів.

Головна відмінність договору підряду від договору купівлі-продажу полягає в тому, що предметом першого є робота підрядника та її матеріалізований результат, а предметом другого – майно, що підлягає передачі у власність покупцю (тому і складності в кваліфікації договору виникають не завжди, а тільки тоді, коли відчужуване майно виготовляється продавцем, постачальником).

Предметом договору про надання послуг є процес надання послуги, що не передбачає досягнення матеріалізованого результату, але не виключає можливість його наявності. Якщо внаслідок надання послуги й створюється матеріальний результат, то він не є окремим, віддільним від послуги як нематеріального блага, об’єктом цивільних прав, через що відповідний результат не є обігоздатним сам по собі. Як наслідок, корисний ефект послуги має ідеальний характер (зокрема, він є неуречевленим, фізично не накопичується, не транспортується тощо), через що є невіддільним від діяльності її виконавця, хоча б ефект послуги й зберігався деякий час після завершення такої діяльності. Водночас існує принципова можливість «пролонгованого у часі» корисного ефекту послуги.

Трудовий договір має іншу галузеву належність, адже є конструкцією трудового, а не цивільного права. Тому питання про відмежування трудового договору та договору підряду перебуває насамперед у площині різниці між трудовим та цивільним правом, хоча обидва договори пов’язані з регламентацією процесу виконання роботи. Головна ж відмінність полягає не в юридичному, а в соціально-політичному факторі – несамостійності діяльності працівника.

Договір підряду та договір на виконання науково-дослідних, дослідно-конструкторських та технологічних робіт настільки схожі, що й структурно норми про них розміщені в тексті ЦКУ поряд (глави 61 та 62 відповідно).

У цивілістичній теорії договір на виконання науково-дослідних, дослідно-конструкторських та технологічних робіт здебільшого визнається підрядоподібним, але таким, що не є різновидом договору підряду.

При цьому їх відмінність полягає у творчому характері результату, який відсутній при виконанні договору підряду і є сутнісно важливим при виконанні науково-дослідних, дослідно-конструкторських та технологічних робіт, результати яких є непередбачуваними і можуть бути не тими, на які розраховував замовник. Тим не менш, і в цьому випадку виконавець вважатиметься таким, що виконав своє зобов’язання, і вправі отримати оплату. В підрядних же роботах оплата здійснюється за досягнення обумовленого сторонами результату, параметри якого, як правило, можна визначити заздалегідь на етапі укладення договору.

 

3. Обов’язок підрядника виконати роботу.

Головний обов’язок підрядника полягає у виконанні роботи відповідно до завдання замовника. Таку роботу підрядник повинен виконати у встановлений строк та якісно.

Строк виконання роботи має визначитись у договорі підряду (ч. 1 ст. 846 ЦКУ, хоча ця умова договору не є істотною, адже ч. 2 цієї статті встановлює правило на випадок невизначення сторонами підрядного договору строку виконання робіт – підрядник зобов’язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов’язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Водночас ЦКУ чи іншим законом можуть бути встановлені випадки, коли для окремих видів договору підряду така умова вважатиметься істотною за законом, зокрема це договір будівельного підряду (ч. 1 ст. 875 ЦКУ).

Форми визначення в договорі строків виконання робіт:

-  Умова про строки початку і закінчення (або тільки закінчення) всього комплексу робіт за договором;

-  Календарний графік виконання робіт чи їх частини (додаток до договору);

-  Інші варіанти.

«Розумний строк» є оціночним поняттям, його можна визначити як строк, який з урахуванням виду (характеру) та обсягів роботи зазвичай є достатнім для добросовісного підрядника, щоб цю роботу виконати.

Підрядник відповідає за порушення строків виконання роботи на загальних підставах, як боржник, що допустив прострочення. Між тим існують й певні особливості визначення підстав такої відповідальності, властиві саме підрядним правовідносинам. Так, відповідно до правил ч. 2 ст. 849 ЦКУ підрядник відповідає за порушення не тільки кінцевого, а й початкового та проміжних строків виконання роботи (якщо вони встановлені).

Щодо категорії якості, то вона визначається через «сукупність певних властивостей» об’єкта (результату робіт), за визначеними законодавством чи договором показниками. Якщо умови договору підряду не визначають або не повною мірою визначають вимоги щодо якості підрядного результату, вона має відповідати звичайним вимогам (ст. 526 ЦКУ).

Якість роботи має відповідати визначеним критеріям на момент передання її замовнику та протягом певного часу після цього (частини 2, 3 ст. 857 ЦКУ). Результат роботи має бути придатним для використання відповідно до договору підряду або до звичайного використання роботи такого характеру в межах розумного строку, тобто в межах такого строку підрядний результат має безперервно зберігати відповідність визначеним вимогам щодо якості (ч. 3 ст. 857 ЦКУ). Таке правило діє лише в тому випадку, якщо договором чи актом цивільного законодавства не встановлено гарантійний строк (тоді застосуванню підлягають приписи ч. 1 ст. 859 ЦКУ).

Підрядник порушує умови договору в разі:

а) повного невиконання роботи (якщо він не приступив до її виконання або виконав не ту роботу і не досяг результату, який передбачався договором);

б) недоробок, тобто часткового невиконання роботи;

в) недоліків (дефектів) – негативних відхилень властивостей підрядного результату від передбачених договором нормативних або звичайних вимог (показників). Недоліки можуть бути явними або прихованими, істотними або неістотними, такими, що можуть бути усунені, й такими, які усунути неможливо;

г) інших відступів від умов договору (наприклад, у разі виявлення під час приймання робіт завищення їх ціни в проекті акта приймання, використання неправильних коефіцієнтів та/або показників для визначення її розміру, використання неякісних чи інших, ніж передбачено договором (кошторисом), матеріалів тощо).

Права замовника у разі порушення підрядником умови договору про належну якість роботи (ст. 858 ЦКУ):

-  вимагати безоплатного усунення допущених підрядником недоліків у роботі в розумний строк;

-  вимагати пропорційного зменшення ціни роботи;

-  виправити допущені підрядником недоліки за свій рахунок і вимагати відшкодування витрат.

 

4. Обов’язок замовника прийняти виконану підрядником роботу.

Приймання замовником виконаних підрядником робіт має на меті підсумкову перевірку замовником не тільки якості, а й повноти виконання цих робіт підрядником. Приймання є завершальним етапом виконання договору підряду будь-якого виду. Для цього необхідно: а) повідомлення підрядником про готовність результату робіт до приймання, зробленого в належній формі (ст. 526 ЦКУ); б) пред’явлення підрядником результатів робіт до приймання.

У випадку приймання виконаних робіт замовником такі роботи вважаються завершеними й підлягають оплаті.

У підрядних правовідносинах існують різні види приймання.

Види приймання об’єкта в експлуатацію: часткове (поетапне), повне, проміжне.

Зазвичай прийняття роботи замовником має бути документально засвідченим, хоча про таке в ст. 853 ЦКУ прямо не зазначається, але вказується щодо виконання договору будівельного підряду (ст. 882 ЦКУ) та підряду на проектні та пошукові роботи (ст. 890 ЦКУ).

Якщо в процесі приймання підрядного результату замовник виявив відступи підрядником від умов договору чи інші недоліки, він зобов’язаний негайно заявити про це підряднику (ст. 853 ЦКУ). При цьому не має значення, чи є виявлені замовником недоліки явними або ж прихованими.

Форма та спосіб заявлення замовником підряднику про виявлені недоліки законом не визначені, через що відповідний обов’язок може бути виконано замовником будь-яким способом і в будь-якій формі, які передбачені договором, а за відсутності таких умов у договорі – такими, які зазвичай з урахуванням вимог добросовісності, розумності і справедливості забезпечують доведення до відома підрядника інформації про те, які саме недоліки виявлені замовником.

Наслідки невиконання замовником обов’язку заявити підряднику про виявлені в процесі приймання робіт недоліки передбачені в абз. 2 ч. 1 ст. 853 ЦКУ, відповідно до якого якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. При цьому здійснення такого заявлення невчасно (з порушенням критерію «негайності» чи визначеного законом або договором строку) дорівнюється до його нездійснення.

Якщо замовник прийняв роботу, але згодом, вже після її прийняття, виявив у цій роботі недоліки (приховані), то він зобов’язаний негайно повідомити про це підрядника (ч. 3 ст. 853 ЦКУ).

Прихованими є недоліки, які в силу своїх об’єктивних властивостей:

– не могли бути виявлені при звичайному способі приймання результату робіт;

– належать до явних, але в даному конкретному випадку не були виявлені виключно з тих причин, що підрядник вжив заходів щодо приховування таких недоліків (відступів).

Оскільки приймання результатів виконаних робіт є обов’язком замовника (ч. 1 ст. 853 ЦКУ), він, отримавши повідомлення підрядника про готовність результату робіт до приймання, не має права ухилятись від його здійснення. Ухиленням замовника від приймання є безпідставне винне неприйняття роботи чи зволікання з її прийняттям.

На випадок ухилення замовника від приймання виконаної роботи ч. 5 ст. 853 ЦКУ фіксує за підрядником специфічний спосіб самозахисту – право продажу результату робіт третій особі.

 

5. Обов’язок замовника оплатити виконані роботи.

Обов’язок замовника оплатити виконані підрядником роботи є одним із конститутивних елементів юридичного змісту підрядного правовідношення.

Оплаті роботи замовником має передувати її виконання підрядником у повному обсязі, передбаченому підрядним завданням.

Умови оплати роботи (виконання роботи підрядником у повному обсязі): результати робіт здані замовнику/прийняті ним; роботу виконано належним чином; роботу виконано у визначений договором строк.

Оскільки норма ч. 1 ст. 854 ЦКУ є диспозитивною, договором може бути встановлений інший порядок оплати підрядних робіт.

Інший порядок оплати робіт:

-  попередня оплата;

-  поетапна оплата;

-  завдаток;

-  оплата робіт після завершення певного комплексу робіт чи окремого конструктивного елементу;

-  оплата частинами (траншами) за календарним графіком незалежно (чи навпаки – залежно) від темпів виконання робіт.

Однак якщо такий інший порядок договором не встановлено, то підрядник у всякому разі не має права вимагати оплати частини виконаних робіт, хоча б вони й були замовником прийняті.

 

6. Гарантії та гарантійні строки у договорі підряду.

Гарантія якості є додатковими діями сторін зобов’язання щодо виконання ними своїх обов’язків, які за обсягом та у часовому вимірі виходять за межі основного зобов’язання, адже здійснюються підрядником вже після здачі роботи та приймання її замовником.

Зміст гарантії якості підрядного результату полягає в тому, що підрядник вже на стадії укладення договору підряду ручається за збереження належної якості результату робіт з урахуванням нормального зносу протягом певного часу.

Зміст гарантійного зобов’язання полягає у праві замовника вимагати забезпечення належної якості підрядного результату і в кореспондуючому цьому праву обов’язку підрядника усувати виявлені в роботі недоліки чи виконувати інші вимоги замовника.

Гарантійне зобов’язання має свої межі, адже існують недоліки, на які воно не поширюється. Зазвичай вважається, що боржник звільняється від виконання гарантійного зобов’язання лише в двох випадках:

коли набувач порушив технічні правила експлуатації виробу та коли заміна речі є неможливою.

У разі ж спричинення недоліків у роботі випадковими обставинами тягар спричинених ними негативних наслідків розподіляється між сторонами на засадах ризику, через що істотним є те, коли саме настали ці обставини:

– якщо вони мали місце до приймання роботи замовником, то останній вправі висувати проти підрядника будь-які вимоги, передбачені статтями 852, 858 ЦКУ, крім вимог про відшкодування збитків;

– якщо ж, навпаки, такі обставини настали після приймання роботи замовником, то результат робіт слід вважати таким, що випадково пошкоджений у період, коли його власником є замовник й, відповідно, саме замовник несе ризик такого випадку (ст. 323 ЦКУ).

Наявність обставин, які звільняють підрядника від виконання гарантійного зобов’язання, має доводити саме підрядник.

 

7. Позовна давність у правовідносинах з договору підряду.

Стаття 863 ЦКУ встановлює для договору підряду диференційовані види позовної давності за вимогами щодо неналежної якості виконаних робіт: за загальним правилом позовна давність становить один рік.

Іншу тривалість позовної давності може бути встановлено як договором, так і законом.

Позовна давність три роки для вимог:

- щодо неналежної якості робіт щодо будівель і споруд;

- що випливають з неналежної якості робіт за договором підряду на капітальне будівництво (ч. 3 ст. 322 ГКУ).

Початок перебігу позовної давності:

-  трирічна позовна давність – з дня прийняття роботи замовником за вимогами з неналежної якості робіт щодо будівель і споруд (ст. 863 ЦКУ);

-  річна позовна давність – від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦКУ).

Особливості визначення початкового моменту перебігу строку

позовної давності мають місце у двох випадках (ст. 864 ЦКУ):

– коли на результат робіт надано гарантію;

– коли робота приймалась замовником частинами (етапами).

Норми цієї статті є спеціальними щодо приписів ст. 863 ЦКУ, через що визначені нею особливості початку перебігу позовної давності також стосуються виключно вимог щодо неналежної якості результату виконаних за договором підряду робіт.

Перебіг позовної давності починається від дня заявлення про недоліки за одночасної наявності таких обставин:

– на результат робіт надано гарантію (встановлено гарантійний строк);

– заяву про недоліки зроблено замовником у межах такого гарантійного строку.

При цьому позовна давність за правилами ч. 1 ст. 864 ЦКУ починає спливати лише за вимогами щодо тих недоліків, які були відображені у відповідній заяві. За вимогами ж щодо інших недоліків початок перебігу позовної давності визначається на загальних підставах.

Перебіг позовної давності за вимогами щодо неналежної якості роботи, яка приймалася замовником частинами, починається від дня приймання такої роботи в цілому. Однак покладення на сторони підрядного договору обов’язку здійснити здачу-приймання в цілому результату виконаних підрядних робіт, який до того вже був прийнятий замовником по частинах (етапах), допустимо лише тоді, коли в конкретному випадку необхідність такої підсумкової здачі-приймання прямо передбачена умовами договору або приписами цивільного законодавства. В іншому разі підстав для висновку про наявність у сторін такого обов’язку немає.

Норма ч. 2 ст. 864 ЦКУ поширюється тільки на ті випадки, коли відповідно до ст. 863 ЦКУ та ч. 3 ст. 322 ГКУ позовна давність починає свій перебіг з дати приймання робіт замовником. В усіх інших випадках застосування цієї норми є неприпустимим, навіть якщо приймання робіт замовником здійснювалось частинами (поетапно).

 

8. Щодо поіменованих видів договору підряду.

Положення параграфів 2–4 глави 61 ЦКУ містять норми щодо окремих видів підрядного договору: договір побутового підряду, договір будівельного підряду, договір підряду на проектні та пошукові роботи.

Тож норми статей 865–891 ЦКУ є спеціальними стосовно норм статей 837–864 ЦКУ, адже створюють певні модифікації загальної моделі договору підряду, регламентованого в параграфі 1 глави 61 ЦКУ.

При цьому на ті види договорів підряду, які не регламентовано положеннями параграфів 2–4 глави 61 ЦКУ, приписи статей 837–864 (параграфу 1 глави 61) ЦКУ поширюються без обмежень.

Види підрядного договору, поіменовані в параграфах 2–4 глави 61 ЦКУ, не є їх класифікацією у відсутність підстави для класифікації. По суті види договорів підряду визначені за мотивами соціально-економічного значення та практичної поширеності відповідних суспільних відносин, яким перш за все й слід було надати спеціальне правове регулювання.

Спеціальні норми щодо окремих видів договору підряду (включаючи й ті, що визначені у параграфах 2–4 глави 61 ЦКУ) містяться не лише в ЦКУ, а й в інших актах цивільного (і не тільки) законодавства. Так, виключне значення для врегулювання відносин сторін за договором побутового підряду має законодавство про захист прав споживачів, для будівельного підряду – законодавство про архітектуру та містобудування тощо.

 

9. Побутовий підряд.

Договір побутового підряду є: а) консенсуальним; б) двостороннім; в) оплатним. З його визначення (ст. 865 ЦКУ) випливає декілька істотних ознак.

Договір побутового підряду:

-  підрядник – лише підприємці;

-  замовник – лише фізичні особи;

-  призначення результату – лише для задоволення побутових та інших особистих потреб замовника.

Договір побутового підряду є публічним договором, через що на відповідні правовідносини сторін поширюються приписи ст. 633 ЦКУ. Підрядник не має права на встановлення будь-яких переваг, застосування прямих або непрямих обмежень прав споживачів, крім випадків, передбачених нормативно-правових актів.  

Відносини з договору побутового підряду, крім ЦКУ, також регламентуються: законами України «Про захист прав споживачів», «Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту продукції», окремими правилами та інструкціями у різних сферах побутового обслуговування населення.

Форма договору побутового підряду (ст. 866 ЦКУ): він вважається укладеним у належній формі, якщо підрядник видав замовникові квитанцію або інший документ, що підтверджує укладення договору – квитанція, товарний чи касовий чек, квиток, талон, розрахунковий документ, передбачений Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», тощо (п. 7 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів»), а також наряд-замовлення, накладна, квитанція тощо (ст. 25 Закону України «Про автомобільний транспорт»).

Приписи чинного законодавства щодо якості підрядного результату (поняття якості, критерії та момент її визначення, поняття недоліківтощо) у договорі побутового підряду істотно відрізняється від базової конструкції, передбаченої ст. 857 ЦКУ. Зокрема, істотним є вплив спеціального законодавства про захист прав споживачів на питання визначення якості в договорі побутового підряду (ст. 6 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Відповідальність підрядника за договором побутового підряду безпосередньо визначена законом: відповідно до ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі, коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі 3 % вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі, коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі 3 % загальної вартості замовлення.

У тих випадках, коли замовник у договорі підряду є споживачем, до правовідносин сторін мають застосовуватись не положення статей 852, 858 ЦКУ, а приписи ст. 872 ЦКУ та частин 3, 4 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», норми яких мають спеціальний характер відносно викладених у статтях 852, 858 ЦКУ.

 

10. Будівельний підряд.

Договір будівельного підряду є:

а) консенсуальним (його визначення, надане у ч. 1 ст. 875 ЦКУ, виключає можливість існування реального договору будівельного підряду);

б) двостороннім;

в) оплатним, оскільки оплата виконаної та прийнятої роботи є одним із основних обов’язків замовника (ч. 1 ст. 837 ЦКУ).

Багатоманітність та різноплановість правовідносин між учасниками будівельного процесу, його масштабність, технічна і технологічна складність, пов’язаність із підвищеною небезпекою для оточуючого середовища, зумовлюють ту обставину, що зміст підрядного правовідношення з договору будівельного підряду визначається далеко не тільки приписами статей 875–886 ЦКУ і зовсім не тільки нормами актів цивільного законодавства. Надзвичайно велике значення в цьому аспекті мають також численні приписи спеціального містобудівного законодавства, законодавства про охорону праці, земельного законодавства тощо.

- Системоутворюючим «ядром» законодавства у сфері виконання підрядних робіт для будівництва є приписи чинного ЦКУ (передусім – статей 837–864, 875–886).

- Слід також враховувати й відповідні норми ГКУ, який також трактує питання будівельних підрядів під специфічним «господарським» кутом зору (статей 317–324).

- Більшість актів спеціального містобудівного та архітектурно-будівельного законодавства присвячено адміністративній регламентації відносин у відповідній сфері.

До основних законодавчих актів у сфері містобудування та архітектури, зокрема, належать закони України «Про інвестиційну діяльність», «Про основи містобудування», «Про архітектурну діяльність», «Про регулювання містобудівної діяльності», «Про будівельні норми», «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», «Про благоустрій населених пунктів» тощо. Необхідно мати на увазі, що вказані закони містять значний обсяг відсильних норм, через що їх приписи конкретизуються у великій кількості підзаконних нормативно-правових актів з питань будівництва та архітектури.

- Оскільки будівництво завжди здійснюється на певній земельній ділянці, величезне значення для легітимності будівельного процесу має також додержання вимог земельного законодавства, в першу чергу ЗКУ.

- Також для будь-якого будівельного виробництва як для процесу, пов’язаного із підвищеною небезпекою для оточення (осіб, майна, навколишнього природного середовища тощо), надзвичайно важливим є додержання вимог екологічного законодавства і законодавства про охорону праці.

- Нарешті, якщо будівництво виконується за державні кошти (в широкому розумінні цієї категорії) при укладанні та виконанні відповідних договорів будівельного підряду повинні враховуватись вимоги Бюджетного кодексу України, Закону України «Про публічні закупівлі», а також виданих на їх виконання актів фінансового (бюджетного) та адміністративного законодавства.

- Специфічною особливістю законодавства у сфері будівництва є надзвичайно висока питома вага нормативно-технічних документів (державних будівельних норм (ДБН), державних стандартів (ДСТУ) тощо).

Нормативно-технічні документі в будівництві містять правила щодо технічних і технологічних вимог проектування та провадження будівельно-монтажних робіт, включаючи вимоги до матеріалів, виробів, конструкцій, методів і технології будівництва тощо.

Відповідно до ст. 1, частин 1, 4 ст. 11 Закону України «Про будівельні норми» будівельні норми (в тому числі державні та галузеві будівельні норми) є нормативними актами технічного характеру, що встановлюють обов’язкові вимоги до об’єкта нормування в будівництві, визначені ч. 2 ст. 5 цього Закону, а їх застосування є обов’язковим для всіх суб’єктів містобудування. Державні та галузеві будівельні норми не підлягають реєстрації в Міністерстві юстиції України (ч. 7 ст. 10 цього Закону).

- Складність та різноплановість законодавства у сфері будівництва та архітектури, а так само технічна і технологічна складність самого процесу будівельного виробництва зумовлюють величезне значення, яке для суб’єктів будівельної галузі мають різного роду рекомендаційні акти – примірні договори, настанови з укладення договорів, формуляри та зразки тощо. Зазначені рекомендаційні акти можуть бути як національними (внутрішньодержавними), так і міжнародними.

Порівняно із загальною конструкцією договору підряду склад істотних умов договору будівельного підряду відрізняється значною специфікою і регулюється ч. 5 ст. 318 ГКУ.

Юридичний зміст правовідношення з договору будівельного підряду (як і взагалі будь-якого підрядного правовідношення) складають взаємні права та обов’язки сторін – замовника та підрядника.

Конститутивними обов’язками підрядника в договорі будівельного підряду є виконання певної визначеної завданням замовника роботи (зміст якої визначається предметом договору будівельного підряду й може полягати лише у будівництві об’єкта чи виконанні інших будівельних робіт) та передання її результату замовнику.

Коло конститутивних обов’язків замовника є значно ширшим і включає, крім традиційного прийняття виконаної роботи та її оплати, також і специфічні саме для будівельного підряду обов’язки – надати підряднику будівельний майданчик (фронт робіт) та передати підряднику затверджену проектно-кошторисну документацію.

Усі інші обов’язки сторін договору будівельного підряду постають лише як такі, що є похідними від обов’язків конститутивних і покликані створити правовий режим, який буде максимально сприяти реалізації останніх.

До предмета договору будівельного підряду застосовні норми, що регулюють предмет договору підряду взагалі. Специфіка полягає лише у характері робіт – закон покладає на підрядника обов’язок «збудувати і здати у встановлений строк об’єкт або виконати інші будівельні роботи».

Роботи необхідно кваліфікувати як будівельні й такі, що виконуються в межах договору будівельного підряду, коли вони виконуються в межах системи дій, спрямованих на: а) створення нових будівель і споруд;

б) ремонт, реконструкцію, реставрацію або знищення (розбирання, демонтаж) вже існуючих будівель і споруд.

При цьому в обох цих випадках не має значення, чи доручено конкретному підряднику виконати завдання зі створення таких нових (чи з ремонту, реконструкції, реставрації існуючих) будівель і споруд в цілому або ж таке завдання обмежується лише окремими операціями (комплексами операцій) в загальній системі відповідних дій.

Отже, в договорі будівельного підряду завжди наявний певний матеріальний предмет прикладення праці підрядника – будівля або споруда.

Зміст підрядного завдання у договорі будівельного підряду досить часто визначається проектно-кошторисною документацією, додержання якої для підрядника є обов’язковим (ст. 877 ЦКУ).

Згідно з абз. 6 ст. 1 Закону України «Про архітектурну діяльність» проект – це документація для будівництва об’єктів архітектури, що складається з креслень, графічних і текстових матеріалів, інженерних