Цивільне право 3 курс_Жила О.В._kd

Тема 5: Договір про надання послуг: загальні положення

Кількість годин: 2

Мета:

Навчальна: освоєння, поглиблення та розширення знань відповідно до тематики заняття та питань, що запропоновані до розгляду на практичному занятті і рекомендованих до вивчення під час самостійної підготовки, підготовки цільових виступів та рефератів.

Розвиваюча: розвиток у студентів формування вміння структурувати та аналізувати отриману інформацію для її застосування у подальшій професійній діяльності.

Виховна: удосконалити знання студентів, систематизувати їх, розвивати пам’ять, мислення, прагненням самовдосконалення, поглиблення та розширення обсягу знань.

 

Джерела і література:

1.    Цивільний кодекс України від 16.01.2003. Законодавство України / Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435–15#n4902.

2.    Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар (пояснення, тлумачення, рекомендації з використанням позицій вищих судових інстанцій, Міністерства юстиції, науковців, фахівців). Т. 8 / за ред. І. В. Спасибо-Фатєєвої. Харків : ФО-П Лисяк Л. С., 2013.

3.    Цивільне право (частина особлива). Курс лекцій : навч. посіб. / за ред. І. Спасибо-Фатєєвої.  Харків : ЕКУС, 2022.  640 с.

4.    Цивільне право України (Особлива частина) (у схемах та таблицях): навч. посіб. / Парасюк М.В., Парасюк В.М., Грабар Н.М. Львів: Растр-7, 2021. 467 с.

5.    Цвільне право. Альбом схем: навч. Посіб.: у 2 ч. Ч. 2/ Є.О. Мічурін, О.Р. Шишка.  Вид. 5-те, перероб. Харків: Право, 2018. 222 с. 

 

Навчальні питання:

1. Загальна характеристика договорів про надання послуг.

2. Особливості послуг.

3. Істотні умови договору про надання послуг.

4. Види договорів про надання послуг.

5. Правова характеристика.

6. Сторони договору про надання послуг.

 

Проаналізувати статтю:

1. Янишен В. П. До питання розмежування договорів підряду та договорів про надання послуг. Теорія і практика правознавства. 2013. No2 (4).

URL: http://tlaw.nlu.edu.ua/ article/view/186027.

 

1. Загальна характеристика договорів про надання послуг.

Значну групу цивільно-правових зобов'язань становлять договори про надання послуг. До них можна віднести низку договорів, які передбачені ЦК України (договори перевезення, транспортного експедирування, комісії, доручення, зберігання, позики, кредиту тощо), іншими нормативно-правовими актами (агентський договір (ст. 297 ГК України), договір морського буксирування (ст. 222 КТМ України), договір про надання правової допомоги (розділ IV Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 5 липня 2012 р.), договір на туристичне обслуговування (ст. 20 Закону України "Про туризм" від 15 вересня 1995 р.) тощо, а також договори, які хоч і не передбачені чинним законодавством, однак поширені в договірній практиці учасників цивільних правовідносин (договори консалтингу, надання маркетингових послуг, надання ритуальних послуг тощо).

Усі договори про надання послуг мають низку спільних ознак, і це обумовлює закріплення в гл. 63 ЦК України узагальнених положень щодо договору про надання послуг. Норми цієї глави співвідносяться з нормами, що регулюють договори про окремі послуги, відповідно як загальні та спеціальні, тому застосовуються до всіх договорів про надання послуг, якщо інше не випливає із суті відповідних зобов'язань.

Зобов’язання про надання послуг – це важлива група договірних зобов’язань, до яких належать перевезення, транспортне експедирування, доручення, страхування, комісія, туристичне обслуговування, зберігання, інформаційні послуги, позика, кредит, банківський рахунок, банківський вклад, управління майном, оплатне надання інших послуг тощо.

Загальним для всіх зобов’язань з надання послуг є те, що їх об’єктом є послуги нематеріального характеру. У цьому полягає основна відмінність їх від договорів підряду, де об’єктом є результат діяльності виконавця, тобто матеріальний об’єкт.

Договір з надання послуг - об’єкт  послуги нематеріального характеру.

 

2. Особливості послуг.

Послугам притаманна своєрідна природа і спільні характерні ознаки. Для усіх послуг характерні такі риси:

-          Мають нематеріальний характер, їх результат не набуває уречевлюваного вигляду;

-          тісно пов’язані з особою виконавця та процесом вчинення ним певних дій (здійснення діяльності);

-  не збігаються із самими діями (здійсненням діяльності) виконавця, а існують як окреме явище – певне нематеріальне благо.

Послуги характеризуються тим, що мають нематеріальний характер. Цим вони відрізняються від такого виду об’єктів, як речі, які згідно зі ст. 179 ЦКУ є предметами матеріального світу. Разом з тим нематеріальність послуг не зменшує їх значення у цивільному обороті.

Навпаки, останнім часом спостерігається розширення кола договорів, предметом яких є саме нематеріальні об’єкти – послуги.

Для послуг характерним також є те, що вони тісно пов’язані з особою виконавця та процесом виконання ним певних дій або здійснення певної діяльності.

Таким чином, послуга – це певне нематеріальне благо, яке надається однією особою (виконавцем) і споживається іншою особою (замовником) у процесі вчинення виконавцем певних дій або здійснення певної діяльності.

У ЦКУ договір про надання послуг дістав своє врегулювання у главі 63, але кілька статей, що дають визначення цього виду договору та описують його істотні ознаки, не дають належного уявлення про таку важливу групу договорів, що їх об’єднують послуги. Тому при укладенні та виконанні договору про надання послуг сторони мають відобразити усі особливості своїх відносин та їх специфічні риси, а також ураховувати відповідні положення законодавства стосовно окремих видів послуг (перевезення, зберігання, комісії тощо).

Предметом договору про надання послуг є послуга. Відповідно до ст. 177 ЦК України вона є самостійним об'єктом цивільних прав, проте її визначення в ЦК України не закріплено. В інших нормативних актах та юридичній літературі спостерігається неоднозначне розуміння того, що таке послуга.

Детально не зупиняючись на огляді всіх існуючих позицій законодавця і науковців з приводу вказаного поняття, зазначимо, що послуга в будь-якому разі характеризується такими основними ознаками:

- послуга спрямована на досягнення певного корисного і правомірного результату;

- результат послуги є завжди немайновим, хоча може мати речову форму (наприклад, письмовий юридичний висновок може бути результатом надання юридичних послуг). При цьому слід розуміти, що при наданні послуги головним є не майнова форма вираження результату послуги, а її зміст;

- послуга є різновидом товару, адже вона спрямована на задоволення потреб і має грошову оцінку;

- послуга невіддільна від джерела, тісно пов'язана з особою виконавця та процесом її надання;

- послугу неможливо зберігати, тобто вона існує лише на той час, коли надається;

- надання й споживання послуги відбуваються одночасно, тобто послуга споживається в процесі її надання.

Виконавець зобов’язується за завданням замовника надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності.

Замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

 

 

3. Істотні умови договору про надання послуг.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦКУ істотними умовами договору, в першу чергу, є умови про предмет договору. Предмет договору про надання послуг саме нематеріальна послуга, тобто не матеріальне благо, яке отримує  замовник у процесі вчинення виконавцем певних дій або здійснення певної діяльності.

Для договорів цього типу важливе значення має якість послуг, що надаються. Це стосується всіх видів послуг – медичних, юридичних, освітніх, туристських, готельних тощо. Вчиняючи договір із тим чи іншим виконавцем, замовник вправі розраховувати на певний рівень якості послуги, що буде йому надана.

Умова щодо предмета договору – послуги впливає і на інші його умови – розмір плати та строк дії.

Особливістю оплати деяких договорів про надання послуг є встановлення тарифів на низку послуг – транспортних, зв’язку, розподілу енергії тощо.

За загальним правилом виконавець має надати послугу особисто.

Якщо за договором підряду основною метою є результат діяльності підрядника, тобто матеріальний об’єкт, то за договором надання послуг результат здійснення діяльності виконавця має нематеріальний характер, послуга споживається отримувачем у процесі її надання.

У деяких випадках, якщо це випливає з умов договору або замовник висловив свій намір чи бажання, або відсутність заперечень, виконавець може покласти виконання умов договору на іншу особу.

Вибір особи у цьому випадку та відповідальність за її добросовісність, рівень кваліфікації та наслідки дій несе виконавець, який може передати іншій особі як весь обсяг робіт щодо виконання послуги, так і окремі повноваження або окремі дії. Так, беручи на себе виконання договору перевезення, перевізник може доручити охорону вантажу на шляху слідування іншій особі. При цьому відповідальність за збереження вантажу залишається за перевізником. Замовник, як правило, навіть не знає, хто і в якій частині здійснює охорону.

Однією з особливостей договору про надання послуг є їх строковість, адже для замовника зазвичай важливо те, протягом якого проміжку часу йому буде надано послугу. Строк договору про надання послуг може визначатися в договорі за домовленістю сторін або ж в актах цивільного законодавства. Наприклад, якщо сторони не визначили строк договору управління майном, цей договір вважається укладеним на п'ять років (ч. 1 ст. 1036 ЦК України).

Форма договору про надання послуг визначається за загальними правилами щодо форми правочинів і договорів(статті 205-210, 639 ЦК України). Однак для договорів про окремі послуги закон встановлює вимогу про письмову форму, зокрема для перевезення вантажу (ч. 2 ст. 909 ЦК України), транспортного експедирування (ч. 1 ст. 930 ЦК України) тощо, або ж встановлює спеціальні правила щодо форми договору, наприклад, для зберігання (ст. 937 ЦК України).

 

4. Види договорів про надання послуг.

З огляду на стан сучасного законодавства можна відокремити певні види договорів про надання послуг з огляду на характер діяльності надавача послуг:

послуги фактичного характеру:

- перевезення; - зберігання;

послуги юридичного характеру:

- доручення; - комісія;

комплексно фактичного та юридичного характеру:

- транспортне експедрування; - управління майном;

послуги фінансового характеру:

- позика; - кредит; - банківський вклад; - банківський рахунок; - страхування.

Однак уci види договорів про надання послуг неможливо передбачити у ЦКУ. Наприклад, тільки відповідно до Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» до фінансових належать такі послуги: обслуговування платіжних документів, платіжних карток та дорожніх чеків; довірче управління фінансовими активами; діяльність з обміну валют; залучення фінансових активів із зобов’язанням щодо наступного їх повернення; фінансовий лізинг; надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту; переказ грошей; послуги у сфері страхування та накопичувального пенсійного забезпечення; торгівля цінними паперами; факторинг тощо.

 

5. Правова характеристика.

Договори про надання послуг можуть належати до публічних договорів (ст. 633 ЦКУ). Серед договорів про надання послуг до цієї групи належать договори про перевезення транспортом загального користування, послуги зв’язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо. З урахуванням значення певних послуг для задоволення інтересів широкого кола споживачів деякі види договорів можуть визначатися тільки як публічні договори.

У зв’язку з цим, якщо підприємець хоче здійснювати певну діяльність, він має взяти на себе обов’язок надавати послуги кожному, хто до нього звернеться. В деяких нормах ЦКУ, які регулюють відносини щодо надання послуг, містяться спеціальні правила, котрі свідчать, що даний договір за своєю природою є публічним. Наприклад, у ч. 1 ст. 940 ЦКУ прямо вказано, що професійний зберігач, який зберігає речі на складах (у камерах, приміщеннях) загального користування, не має права відмовитися від укладення договору зберігання за наявності у нього такої можливості (ч. 1 ст. 940 ЦКУ). Відповідно до ч. 2 ст. 957 ЦКУ договір складського зберігання, укладений складом загального користування, є публічним.

Важливою ознакою публічних договорів і, зокрема, договорів про надання послуг, є те, що їх умови встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (ч. 2 ст. 633 ЦКУ). Наприклад, перевезення пасажирів може здійснюватися як за загальними правилами, так і з певними винятками. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 911 ЦКУ пасажири мають право провозити із собою безоплатно одну дитину віком до шести років і купувати для дітей віком від шести до чотирнадцяти років дитячі квитки за пільговою ціною.

Договори про надання послуг можуть також бути охарактеризовані як договори приєднання (ст. 634 ЦКУ). Це пов’язано з необхідністю спрощення та прискорення процедури укладення договору, коли замовнику пропонується готовий «пакет» послуг або декілька «пакетів» за його вибором. Якщо замовник згоден на укладення договору, йому залишається лише приєднатися до умов останнього. Прикладом договорів такого типу може бути договір про надання доступу до мережі Інтернет, який укладається між провайдером та абонентом. Провайдери пропонують потенційним замовникам умови договору, вміщують у ньому вичерпну інформацію щодо послуги, яка пропонується, та умов її надання. Як правило, провайдери пропонують окремі пакети послуг. Потенційному абоненту достатньо вибрати найбільш прийнятні для себе умови та підписати договір. Внесення будь-яких інших умов, ніж ті, що пропонуються провайдером, договором не передбачається. Практично всі проєкти договорів, які пропонуються провайдерами, вміщують вказівку на те, що акцептування (підписання) договору означає, що абонент згоден з усіма його положеннями.

Однією з істотних умов договору про оплатне надання послуг є оплата, тобто її розмір, терміни та порядок внесення.

У разі, якщо виконавець не може виконати умови договору не з власної вини, замовник зобов’язаний виплатити йому розумну плату. Якщо неможливість виконання договору виникла з вини замовника «він зобов’язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі» якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 903 ЦКУ). Ця норма має диспозитивний характер. Сторони можуть пом’якшити наслідки для замовника, якщо договір про надання послуг неможливо виконати з його вини, або передбачити інший варіант перебігу подій.

Закон передбачає обов’язок замовника відшкодувати виконавцеві всі фактичні витрати за договором безоплатного надання послуг (ст. 904 ЦКУ). Причому цей обов’язок зберігає свою силу у разі, коли такий договір неможливо виконати внаслідок винних дій замовника або внаслідок дії непереборної сили.

Положення ЦКУ про покладення обов’язку на замовника відшкодувати виконавцеві усі понесені фактичні витрати, необхідні для виконання договору у разі наявності його вини як наслідку неможливості виконати умови договору є своєрідною санкцією, яку застосовує законодавець до замовника за невиконання або неналежне виконання умов договору про безоплатне надання послуг. На ці правовідносини поширюється загальна норма ст. 614 ЦКУ, яка вказує на вину як на підставу відповідальності за порушення зобов’язання. Зокрема, особа (в нашому випадку замовник), яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Крім того, закон покладає на замовника обов’язок доведення відсутності своєї вини.

Важливою умовою в договорах послуг є строки надання послуг замовникові.

Строк дії договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами він може бути: початковим, проміжний та кінцевий.

Відповідно до ст. 905 ЦКУ строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Оскільки надання послуги полягає у вчиненні виконавцем певної дії або здійсненні певної діяльності, то в договорі строки можуть диференціюватись – можуть бути зазначені початковий, проміжний та кінцевий строки (терміни) надання послуги або періодичність певних дій надавача послуг. Так, наприклад, якщо строки доставки вантажів на окремих видах транспорту встановлюються, як правило, в нормативному порядку (транспортні статути і кодекси, правила перевезення тощо), то в кредитних договорах строки видачі та повернення кредитів визначаються за домовленістю сторін.

 

6. Сторони договору про надання послуг.

Сторонами договору про надання послуг виступають: особа, яка надає послуги, – виконавець та особа, яка отримує послугу, – замовник.

На них поширюються загальні правила щодо участі осіб у цивільному обігу.

Замовником є фізична чи юридична особа, яка зацікавлена в отриманні та споживанні певної послуги.

Виконавцем є фізична або юридична особа, яка здатна особисто надати відповідну послугу. Законодавець може висувати певні вимоги до виконавців окремих видів послуг: для фізичної особи - наявність статусу суб'єкта підприємницької діяльності; для юридичної особи - певна організаційно-правова форма, наявність необхідного майна (приміщень, обладнання тощо), отримання дозволу (ліцензії) на відповідний вид діяльності тощо. Також при укладанні договорів для замовників важливого (однак не вирішального) значення можуть набувати деякі професійні характеристики виконавця: освіта, досвід (стаж) діяльності, спосіб (техніка) застосування знань і навичок комерційного, технічного або іншого характеру, наявність висококваліфікованого персоналу, позитивні відгуки клієнтури тощо.

У зв’язку з тим, що послуги переважно пов’язуються з особою, яка їх надає, до неї ставляться певні підвищені вимоги. Це значить, що часто виконавець має отримати спеціальний дозвіл – ліцензію або свідоцтво для здійснення своєї діяльності; мати певну кваліфікацію, освіту, стаж роботи. Ця вимога стосується юридичної, туристичної, медичної, аудиторської діяльності, послуг страхування тощо.

Основним обов’язком виконавця є надання послуг або послуги за завданням замовника. Ризик неможливості виконання договору, що виник внаслідок обставин, за які жодна зі сторін не відповідає, несе замовник. Тому за договором про безоплатне надання послуг замовник зобов’язаний відшкодувати виконавцеві всі фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Ризик втрати майна, що використовувалось у процесі виконання договору, несе, за загальним правилом, його власник.

Права та обов'язки сторін договору про надання послуг є взаємними. Особливості надання кожної окремої послуги визначають специфічний зміст відповідного договору, однак можна виділити спільні права та обов'язки сторін для всіх договорів про надання послуг.

Основним обов'язком виконавця є особисте й належне надання послуги (послуг) відповідно до домовленостей із замовником. Вимога особистого надання послуги виконавцем пов'язана з характеристиками його особистої діяльності, на які зважає замовник при виборі виконавця необхідної йому послуги.

Однак сторони можуть обумовити в договорі випадки, за яких виконавець має право залучити до надання послуги іншу особу, яка повністю або частково замінить Його в процесі надання послуги. При цьому первісний виконавець залишається в повному обсязі відповідальним перед замовником за порушення умов договору (ч. 2 ст. 902 ЦК України), у тому числі з вини тих осіб, на яких він поклав виконання договору. Прикладом повної заміни виконавця є передоручення, субагентування, субкомісія тощо, а часткової - випадок, коли експедитору, який організовує перевезення вантажу за договором транспортного експедирування, надано право покласти переміщення вантажу на транспортне підприємство.

Найважливіший обов'язок замовника полягає в тому, що він зобов'язується: у разі відплатності договору - оплатити виконавцеві надану послугу (ч. 1 ст. 903 ЦК України); у разі безоплатності договору - відшкодувати виконавцеві всі фактичні витрати, необхідні для виконання (ч. 1 ст. 904 ЦК України).

Водночас відповідно до ч. 2 ст. 903 і ч. 2 ст. 904 ЦК України ризик невиконання договору про надання послуг з причин, що не залежать від вини виконавця, покладається на замовника. Таким чином, у разі неможливості виконати відплатний договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату, розмір якої залежить від понесених витрат і дій, які були реально здійснені виконавцем для надання послуги.

Якщо невиконання безвідплатного договору про надання послуг мало місце внаслідок дії непереборної сили, замовник зобов'язаний відшкодувати виконавцеві всі фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідальність сторін за порушення договору про надання послуг

Встановлюється законодавством або договором і залежить від того, відплатним чи безвідплатним є цей договір.

Досить просто визначається відповідальність замовника. Якщо порушення трапилося з його вини і це призвело до неможливості виконати договір, замовник зобов'язується: за відплатним договором - виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 2 ст. 903 ЦК України); за безвідплатним договором - відшкодувати виконавцеві всі фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ч. 2 ст. 904 ЦК України).

Виконавець несе відповідальність у разі невиконання чи неналежного виконання договору. За порушення умов відплатного договору виконавець зобов'язується в повному обсязі відшкодувати замовнику збитки, завдані з його вини, якщо інше не передбачене договором.

Для виконавців, що здійснюють підприємницьку діяльність, законом передбачена підвищена відповідальність. Так, за ч. 1 ст. 906 ЦК України вони несуть відповідальність як за винне, так і за невинне порушення відплатного договору про надання послуг. Проте, якщо невиконання або неналежне виконання договору сталося внаслідок непереборної сили, виконавець-підприємець звільняється від відповідальності. Вказане правило є загальним, тому не застосовується, якщо інше встановлено договором або законом.

За збитки, завдані ненаданням або неналежним наданням послуги за безвідплатним договором, виконавець відповідає незалежно від вини. Однак розмір його відповідальності обмежений двома неоподаткованими мінімумами доходів громадян, якщо інший розмір не встановлений договором. При цьому слід пам'ятати, що за загальним правилом, встановленим у ст. 617 ЦК України, виконавець, який порушив зобов'язання, звільняється від відповідальності, якщо доведе, що таке порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Розірвання договору про надання послуг: договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених ЦКУ, іншими законами або за домовленістю сторін.